Котрась котрусь обiзвала позаочi, тiй донесли, та
вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс.
Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього
панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть,
рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав своїм "нiчого менi не рушити",
але Володько все-таки має свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно
всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках.
По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що її
приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря
бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр.
Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до
Хведорця, Хведорцю до своєї мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять,
попiдтиканi вище колiй, на своїх ганках i на цiле село обмiнюються
прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне
аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну краєвидами
заднiх своїх частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури.
Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i
Настя майже переконана, що Миколина Марта вчащає до її картоплi, бо де
вона бере тi продукти, коли своїх не привезла, а картопля її зовсiм
подiбна до Настиної, а Марта до того звiсна давно своєю поведiнкою.
Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли
Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею
закритi. До справи втручається Матвiй, за Матвiєм iншi чоловiки.
Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани,
дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному видається, що вiн
дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. Починається зi слiв, а кiнчається
цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст своїх сусiдiв
ось такi, для себе, побажання:
- А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай
йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так
свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цураємося! А чи нам там дома
,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою?
Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не має меж, i Матвiй це чує, i
сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважає. У нього повнi руки
важливiшої працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з
того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та їдьмом "його" їсть,
що вiн виволiк її осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених
десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла
городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не
днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева,
тесання, воження гною...
Матвiєва родина вся як є вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть
Хведот не дармує, навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб
ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь
же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно.
А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим
селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i
все з усього поля туди звозити, краще вiн побудується на головному своєму
"участку" посерединi, над шляхом. До речi, i не є то так далеко вiд решти
сусiдiв, але що йому тi сусiди, от хiба до води трохи далi, бо треба
їздити за нею аж у долину села. Одначе на майбутнє Матвiй i з цим собi
дасть раду. Викопає отам в долинi колодязя i буде вода.
I почав вiн одразу звозити туди дерево, камiнь та цеглу, i почав копати
фундамент вiсiмнадцять аршинiв довгий та вiсiм широкий з намiром наперед
хлiв звести, щоб у першу чергу худобу пiд стрiху взяти, а потiм щось i для
себе злабудати. Матвiй як Матвiй, чоло його не висихає вiд поту, руки його
нагадують гаки якоїсь машини, сорочка на його плечах цiла, як купа багна,-
вiд поту, куряви та глини. Треба лише бачити його при сходi сонця, як вiн
вештається на тiй своїй дiлянцi, як вiн знов садить тi щепи (дещо привiз з
Лебедщини), як вiн копає тi фундаменти, як вiн кремсає той камiнь, як вiн
теше пiдвали, платви, крокви, стовпи, довбає канi, робить чопи, збиває,
ставить, рихтує. I все самий, i завжди невпинно, бо де його тепер вiзьмеш
робiтника та й за вiщо. Одних мулярiв мусiв узяти, бо ж сам такого муру не
зведе за одно лiто. А Василь, а Катерина - як не у полi, то тут же глину
мiсять, тачками камiнь пiдвозять, ями копають.
Скорше, скорше з тiєї "панської хати", скорше з того пекла, з отого
бруду, крику й метушнi. Настя вже навiть не тошнiє, у неї нема бiльше
слiв, їй тут нiчого не подобається - i повiтря смердить, i дощi повсякчас,
i холоднеча неймовiрна, i церква якась маленька, дерев'яна, з одним попом
i дяком, i криниця бозна-де, i що то, людоньки, за криниця - багно не
криниця, до неї не дiйдеш, не доїдеш, а треба по колiна в багнюку залiзти,
доки тiєї води набереш. А що вже клопоту з тими курми, та худобою, та
пашею, та збiжжям - нема навiть слова, щоб виказати.
Найблагiшу частину вибрав собi Володько i був з того цiлком вдоволений.
Вiн пасе свої "три хвостяки" отам на парининi, поки ще її не заорали,-
Рябу, Гнiду i теличку - на росу i пополуднi, а в перервi обiднiй має свiй
вiльний час, якщо його не пiшлють кудись грядки полоти або нести батьковi
на будову воду та полуденок.
Має вiн безлiч свого зайняття. По-перше, знайомство з усiма, як мати
каже, з дiтворою, по-друге, обслiдування цiлого двору, будинкiв, горищ,
льохiв, стаєнь, повiток, старих бричок, паровика, що стоїть серед двору,
молотарки, нарештi городiв, сусiдських гаїв, довколишнiх лiсiв.
Ледве встає сонце, а його вже будять. Нiхто його особливо не миє, нiхто
не чеше, а самому йому також не дуже хочеться тим займатись, особливо
тепер. I чи промимрив той "Отче наш", а чи й нi, i чи лемензнув що там, а
чи й без того, зовсiм заспаний i розчухраний, жене вiн тi свої хвостяки, а
в головi у нього повно всiлякої всячини, хоча там ще сонний морок i хоча
його босi, побитi, поколотi i попухлi ноги штикiльгають. Так. Вiн уже снує
черговi свої плани, як його уникнути в полудень роботи i як би вирватися з
дому та як перемогти отого здоровенного Ет-Тоєвого нiмого Романа, з яким
ось цiлий мiсяць веде завзятющу боротьбу, що робити зi своїми новими
приятелями, двома жидочками, з якими пасе разом, i, нарештi, як добратися
до отого далекого, що на обрiї, темного жолобецького лiсу, що так манить
до себе i що про нього оповiдають дива-дивнi, нiбито вiн ще з тих лiсiв,
коли то iшли козаки на Польщу.
На полi просторо, але не для Володька. Володькiв простiр вiд межi
Никифора Ет-Тоя до межi Iвана Кушки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294
вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс.
Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього
панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть,
рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав своїм "нiчого менi не рушити",
але Володько все-таки має свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно
всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках.
По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що її
приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря
бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр.
Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до
Хведорця, Хведорцю до своєї мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять,
попiдтиканi вище колiй, на своїх ганках i на цiле село обмiнюються
прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне
аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну краєвидами
заднiх своїх частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури.
Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i
Настя майже переконана, що Миколина Марта вчащає до її картоплi, бо де
вона бере тi продукти, коли своїх не привезла, а картопля її зовсiм
подiбна до Настиної, а Марта до того звiсна давно своєю поведiнкою.
Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли
Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею
закритi. До справи втручається Матвiй, за Матвiєм iншi чоловiки.
Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани,
дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному видається, що вiн
дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. Починається зi слiв, а кiнчається
цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст своїх сусiдiв
ось такi, для себе, побажання:
- А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай
йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так
свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цураємося! А чи нам там дома
,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою?
Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не має меж, i Матвiй це чує, i
сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважає. У нього повнi руки
важливiшої працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з
того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та їдьмом "його" їсть,
що вiн виволiк її осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених
десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла
городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не
днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева,
тесання, воження гною...
Матвiєва родина вся як є вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть
Хведот не дармує, навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб
ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь
же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно.
А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим
селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i
все з усього поля туди звозити, краще вiн побудується на головному своєму
"участку" посерединi, над шляхом. До речi, i не є то так далеко вiд решти
сусiдiв, але що йому тi сусiди, от хiба до води трохи далi, бо треба
їздити за нею аж у долину села. Одначе на майбутнє Матвiй i з цим собi
дасть раду. Викопає отам в долинi колодязя i буде вода.
I почав вiн одразу звозити туди дерево, камiнь та цеглу, i почав копати
фундамент вiсiмнадцять аршинiв довгий та вiсiм широкий з намiром наперед
хлiв звести, щоб у першу чергу худобу пiд стрiху взяти, а потiм щось i для
себе злабудати. Матвiй як Матвiй, чоло його не висихає вiд поту, руки його
нагадують гаки якоїсь машини, сорочка на його плечах цiла, як купа багна,-
вiд поту, куряви та глини. Треба лише бачити його при сходi сонця, як вiн
вештається на тiй своїй дiлянцi, як вiн знов садить тi щепи (дещо привiз з
Лебедщини), як вiн копає тi фундаменти, як вiн кремсає той камiнь, як вiн
теше пiдвали, платви, крокви, стовпи, довбає канi, робить чопи, збиває,
ставить, рихтує. I все самий, i завжди невпинно, бо де його тепер вiзьмеш
робiтника та й за вiщо. Одних мулярiв мусiв узяти, бо ж сам такого муру не
зведе за одно лiто. А Василь, а Катерина - як не у полi, то тут же глину
мiсять, тачками камiнь пiдвозять, ями копають.
Скорше, скорше з тiєї "панської хати", скорше з того пекла, з отого
бруду, крику й метушнi. Настя вже навiть не тошнiє, у неї нема бiльше
слiв, їй тут нiчого не подобається - i повiтря смердить, i дощi повсякчас,
i холоднеча неймовiрна, i церква якась маленька, дерев'яна, з одним попом
i дяком, i криниця бозна-де, i що то, людоньки, за криниця - багно не
криниця, до неї не дiйдеш, не доїдеш, а треба по колiна в багнюку залiзти,
доки тiєї води набереш. А що вже клопоту з тими курми, та худобою, та
пашею, та збiжжям - нема навiть слова, щоб виказати.
Найблагiшу частину вибрав собi Володько i був з того цiлком вдоволений.
Вiн пасе свої "три хвостяки" отам на парининi, поки ще її не заорали,-
Рябу, Гнiду i теличку - на росу i пополуднi, а в перервi обiднiй має свiй
вiльний час, якщо його не пiшлють кудись грядки полоти або нести батьковi
на будову воду та полуденок.
Має вiн безлiч свого зайняття. По-перше, знайомство з усiма, як мати
каже, з дiтворою, по-друге, обслiдування цiлого двору, будинкiв, горищ,
льохiв, стаєнь, повiток, старих бричок, паровика, що стоїть серед двору,
молотарки, нарештi городiв, сусiдських гаїв, довколишнiх лiсiв.
Ледве встає сонце, а його вже будять. Нiхто його особливо не миє, нiхто
не чеше, а самому йому також не дуже хочеться тим займатись, особливо
тепер. I чи промимрив той "Отче наш", а чи й нi, i чи лемензнув що там, а
чи й без того, зовсiм заспаний i розчухраний, жене вiн тi свої хвостяки, а
в головi у нього повно всiлякої всячини, хоча там ще сонний морок i хоча
його босi, побитi, поколотi i попухлi ноги штикiльгають. Так. Вiн уже снує
черговi свої плани, як його уникнути в полудень роботи i як би вирватися з
дому та як перемогти отого здоровенного Ет-Тоєвого нiмого Романа, з яким
ось цiлий мiсяць веде завзятющу боротьбу, що робити зi своїми новими
приятелями, двома жидочками, з якими пасе разом, i, нарештi, як добратися
до отого далекого, що на обрiї, темного жолобецького лiсу, що так манить
до себе i що про нього оповiдають дива-дивнi, нiбито вiн ще з тих лiсiв,
коли то iшли козаки на Польщу.
На полi просторо, але не для Володька. Володькiв простiр вiд межi
Никифора Ет-Тоя до межi Iвана Кушки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294