До особи, яка вчинила у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв
злочин, що не становить великоє суспiльноє небезпеки,
якщо буде визнано, що ТТ виправлення можливе без за-
стосування кримiнального покарання, а також до
особи, яка до виповнення вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне не-
безпечне дiяння, передбачене цим Кодексом, суд може
застосувати примусовi заходи виховного характеру, якi
не е кримiнальним покаранням.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 27 червня 1961 р.,
17 серпня 1966 р., 12 грудня 1969 р., 14 жовтня 1974 р., 23 бе-
резня 1977 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 17червня 1992 р.,
23 грудня 1993 р. //Вiдомостi Верховноє ради УРСР. - 1961.
- №28. - Ст. 342; 1966. - №32. - Ст. 195; 1969. - №50. -
Ст. 388; 1974. - №44. - Ст. 445; 1977. - №14. - Ст. 128; 1991. -
№7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -
№35. - Ст. 511; Голос Украєни. - 1994. - 22 сiчня).
1. Поняття "неповмашмнш" та особо, яка не досягла
вiсiмнадцятирiчного вiку", що вживаються у ст. 10 i деяких
iнших статтях КК (24, 25, 53, 117, 208), у iдентичними, тому що
неповнолiтнiми вважаються особи, якi недосягли 18-рiчного вiку
Встановлення певного мiнiмального вiку кримiнальноє
вiдповiдальностi повязане з фiзiологiчним процесом поступового
формування здатностi особи з моменту досягнення певного вiку
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними та розумiти небезпечнiсть
вчинюваних дiй. В звязку з цим законом диференцiйований вiк
кримiнальноє вiдповiдальностi: за загальним правилом
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягау особа, якiй до вчинення
злочину минуло 16 рокiв, i лише за вчинення злочинiв, якi
перерахованi у ч.2 ст. 10 (в тому числi за готування чи замах
щодо єх вчинення та за спiвучасть у них), - з 14-рiчного вiку.
При цьому слiд зазначити, що особи у вiцi вiд 14 до 16 рокiв не
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за необережнi
злочини, крiм вбивства з необережностi. Деякi злочини в силу
особливих ознак субукта або особливостей єх обуктивноє сторони
(статтi 72,208,2081).
Оскiльки статтею 10 не встановлена вiдповiдальнiсть осiб, якi
не досягли шiстнадцятирiчного вiку, за злочини, передбаченi
статтями 58, 59, ч.З ст.62, ч.З ст.бб, ст.69 ч.2 ст.71, ч.З ст.86
ч.5 ст.123, ч.З СТ.144, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 ст.190 такi дiє
винного, поуднанi з вбивством або заподiянням потерпiлому
тiлесних ушкоджень, необхiдно квалiфiкувати за статтями 93-98,
101-104, ч.I ст.IОб чи ст.189 (п.32 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 "Про судову практику
в справах про злочини проти життя i здоровя людини" //
Бюлетень... - С.81-82).
2. Особи, якi вчиндiйi дiяння, що передбаченi кримiнальним
законом, у вiцi до 14 рокiв, а також осоои, що вчинили у вiцi вiд
14 до 16 рокiв суспiльне небезпечнi дiяння, якi не вказанi в ч.2
ст. 10, не пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi.
3. Вiк, з якого настау кримiнальна вiдповiдальнiсть, повинен
обчислюватися з моменту вчинення злочину. При притягненнi
неповнолiтнього до кримiнальнiй вiдповiдальностi його вiк встанов-
люуться вiдповiдно до документiв про народження (число, мiсяць,
рiк народження), а при вiдсутностi таких - на пiдставi висновку
медичноє експертизи. Особа вважауться такою, що досягла певного
вiку, не в день народження, а починаючи з наступноє доби. У
випадках, коли вiк обвинуваченого неповнолiтнього встановлюу
судово-медична експертиза, днем його народження слiд вважати
останнiй день визначеного року, а при визначеннi вiку мiнiмальною
i максимальною кiлькiстю рокiв слiд виходити з пропонованого
експертизою мiнiмального вiку даноє особи.
4. Суди при обговореннi питання про застосування до непов-
нолiтнього мiри покарання зобовязанi враховувати не лише
характер i ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,
але i особу винного, його психофiзiологiчний розвиток,
обставини, що помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть, а
також причини, з якими повязаний злочин. Зокрема, суди
повиннi мати на увазi, що вiдповiдно до п.б ст.40 вчинення
злочину неповнолiтнiм у обставиною, що помякшуу
вiдповiдальнiсть.
5. Пленум Верховного Суду Украєни часто звертау увагу судiв
на те, що не повиннi застосовуватися мiри кримiнального пока-
рання до неповнолiтнiх за окремi незначнi правопорушення, якi
були вчиненi як дитячi пустощi, а також за крадiжки у батькiв чи
iнших членiв родини, якщо самi потерпiлi не зверталися у вiдповiднi
органи з проханням про притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi. До незначних правопорушень, що
мають характер дитячих пустощiв, слiд вiднести крадiжку фруктiв
з саду, овочiв з городу, угон велосипеда з метою покататися тощо.
6. Визнання злочину "таким, що не становить великоє
суспiльноє небезпеки", залежить вiд конкретних умов його
вчинення з урахуванням, зокрема, обукта посягання, способу
його здiйснення, можливих або фактичних шкiдливих наслiдкiв,
спрямованостi умислу та iнших обстауш. Однак злочин, який
вiднесено законом до тяжкого (ст.7), не може мзнрватися
"таким, що не становить великоє суспiльноє небезпеки".
До неповноштнього, який вчинив такий злочин, суд може засто-
сувати примусовi заходи виховного характеру, передбетеш ст.I I КК.
Такiжзаходисудможезастосуватнiдожот,якавчиняласусшльно
небезпечне дiяння у вiцi вiд 11 рокiв i до ввпоiнення вiку, з якого
можлива кримiнальна вiдпоiвдалгнiсть (див. коментар до ст.I 1).
Стаття 11. Примусовi затни их<>ного характеру
До осiб, якi вчинили злочин у вiцi-до вiсiмнядцяти
рокiв або суслiльно небезпечне .дiяння до виповнення
вiку, з якого настас кримiнальна вiдповiдальнiсть, суд
може застосувати такi примусовi заходи виховного ха-
рактеру:
1) зобовязання публiчно або в iншiй формi попросити
вибачення у потерпiлого;
2) застереження;
3) передача неповнолiтнього пiд нагляд батькам або
особам, якi єх замiнюють, чи пiд нагляд педагогiчному
або трудовому колективу за його згодою, а також
окремим громадянам на єх прохання;
4) покладання на неповнолiтнього, який досяг
пятнадцятирiчного вiку 1 мас майно або заробiток,
обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки;
5) направлення неповнолiтнього до спецiально? на-
вчально-виховноТ установи для дiтей 1 пiдлiткiв до Його
виправлення, але на строк, що не перевищуу трьох
рокiв. Умови перебування в цих установах непов-
нолiтнiх та порядок єх залишення визначаються
спецiальними положеннями.
Суд може також визнати за необхiдне призначити не-
повнолiтньому громадського вихователя в порядку,
передбаченому вiдповiдним Положемням.
{В редакцiє Закону яiд 23 грудня 1993 р. //Голос Украєни.
-1994. - 22 сiчня).
1. Примусовi заходи виховного характеру можуть бути засто-
сованi до особи, яка вчиняла у вiцi до вiсiмвадцяти рокiв злочин,
що не становить великоє суспiльноє небезпеки, якщо буде визна-
но, що єє впiрвалення можливе без застосування кримiнального
покарання. До особи, яка до виповневня вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне небезпечне
дiяння, передбачене цим Кодексом, суд також може застосувати
примусовi заходи виховного характеру, якi не у кримiнальним
покаранням (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310