.. - С.245).
5. Оскiльки ст. 14 не мiстить вказiвки на строки примусового
лiкування вiд алкоголiзму i наркоманiє, суди не вправi у вироку
встановлювати такий строк. Тривалiсть лiкування залежить вiд
його результатiв.
Питання про припинення примусового лiкування, призначе-
ного вiдповiдно до ч.2 ст. 14, вирiшууться суддею районного
(мiського) суду за мiсцем знаходження виправно-трудового або
медичного закладу, де засуджений перебувау на лiкуваннi, за
поданням адмiнiстрацiє вiдповiдного закладу на пiдставi висновку
чiарськоє комiсiє (ч.2 ст.411 КПК).
6. Вiдповiдно до ч.4 ст.14 в разi вчинення злочину особою, яка
зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами i ставить
у звязку з цим себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище,
СУД, порад з застосуванням за вчинений злочин покарання, не
повязаного з позбавленням водi, вправi визнати єє обмежено
додатною. Поняття "зловживання спиртними напоями" у бiльш
широким порiвняно з поняттями "хронiчний алкоголiзм" i "нарко-
манiя". Воно може виступати у формi побутового пияцтва.
Над особою, визнаною обмежено дiуздатною вiдповiдно до ч.4
ст.14, встановлюуться пiклування в порядку, передбаченому
КШС (статтi 129, 132, 138, 140). Строк пiклування не визна-
чауться. При припиненнi зловживання спиртними напоями суд
скасовуу обмеження особи в дiуздатностi (ч.З ст. 15 ЦК), пiсля
чого припиняуться пiклування (ст. 157 КШС).
Стаття 15. Необхiдна оборона
Кожна особа мас право на необхiдну оборону неза-
лежно вiд можливостi уникнути посягання або звер-
нутися за допомогою до iнших осiб чи органiв влади.
Необхiдною обороною визнаються дiє, вчиненi з метою
захисту Iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або
iншоє особи, Iнтересiв суспiльства або держави вiд
суспiльне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди
тому, хто посягау, якщо такi дiє були зумовленi потребою
негайного вiдвернення чи припинення посягання.
Не в злочином застосування зброє або будь-яких
Iнших засобiв чи предметiв, незалежно вiд наслiдкiв,
якщо воно здiйснено для захисту вiд нападу озброуноє
особи чи нападу групи осiб, вiдвернення протиправного
насильницького проникнення у житло чи Iнше
примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист, не
могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилю-
вання, викликаного суспiльне небезпечними дiями,
оцiнити вiдповiднiсть захисту характеровi посяганняг
Перевищення меж необхiдноє оборони, тобто завдан-
ня тому, хто посягау, шкоди, яка явно не вiдповiдау не-
безпечностi посягання чи обстановцi захисту, тягне за
собою вiдповiдальнiсть лише у випадках, спецiально
передбачених кримiнальним законом.
Дiє потерпiлого та Iнших осiб безпосередньо пiсля вчине-
ння посягання, спрямованi на затримання особи, яка
вчинила напад, i доставления єє вiдповiдним органам влади,
як правомiрнi, прирiвнюються до необхiдноє оборони, якщо
вони були необхiднi для затримання i вiдповiдали небезпеч-
ностi посягання 1 обстановцi затримання злочинця.
(В редакцiє Закону вiд 26 сiчня 1993 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1993. -№11. -Ст. 84).
1. Виходячи iз закосюдавчого визначення необхiдноє оборони,
мохна зробити тахi висновки:
- дiяння, здiйсненi в станi необхiдноє оборони, не у злочинними;
такi дiяння - суспiльне кориснi;
- внаслiдок здiйснення цих дiянь особi, що посягала, за-
подiюуться шкода;
- необхiдна оборона - субуктивне право кожного громадянина,
в той хе час захист державних, громадських iнтересiв, особи, П
прав - його моральний обовязок;
- право необхiдноє оборони громадяни можуть використати
тiльки в зазначених законом мехах.
Якщо для громадян необхiдна оборона у субуктивним правом
i моральним обовязком, то для працiвникiв органiв внутрiшнiх
справ захист iнтересiв держави, суспiльства, а також iнтересiв
громадян - службовий обовязок. Правом на необхiдну оборону
вiдповiдно до ст. 15 працiвники мiлiцiє володiють нарiвнi з усiма
без винятку громадянами.
Згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
28 червня 1991р. №4 "Про практику застосування судами
законодавства, яке забезпечуу право на необхiдну оборону вiд
суспiльне небезпечних посягань" (абз.I п.8) "суди зооовязанi
суворо додержувати законiв, спрямованих на захист пред-
ставникiв влади, представникiв правоохоронних органiв,
воунiзованоє охорони 1 iнших осiб при виконаннi ними службових
обовязкiв по запобiганню суспiльне небезпечним посяганням i
затриманню правопорушникiв" (Бюлетень... - С.20).
2. Заподiяння шкоди при необхiднiй оборонi мау вiдповiдати
умовам правомiрностi i виключати небезпеку та протиправнiсть
дiяння. Цi умови виробленi теорiую кримiнального права i
вiдповiдають нормi закону про необхiдну оборону. Таких умов,
що належать до посягання i захисту вiд нього, у шiсть.
Посягання повинно бути суспiльна небезпечним. Ст. 15 перед-
бачау захист не вiд будь-якого протизаконного вчинку, а лише
вiд суспiльне небезпечного посягання. Частiше за все не-
обхiднiсть захисту виникау внаслiдок посягання з боку хулiганiв,
грабiжникiв, розбiйникiв та iнших злочинних елементiв пiд час
єх нападiв.
За своєми обуктивними даними при виникненнi необхiдноє
оборони посягання мау досягти ступеня суспiльноє небезпечностi
злочину. Якщо ж характер посягання та ступiнь суспiльноє
небезпечностi незначнi, зокрема, посягання пiдпадау пiд ознаки
ч.2 ст.7 КК або адмiнiстративного правопорушення, стану не-
обхiдноє оборони не виникау. В звязку з цим заподiяння вказаноє
в ст. 15 шкоди в порядку захисту вiд таких посягань не у
правомiрним i повинно тягти кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до закону (ст. 15) стан необхiдноє оборони виникау
не тiльки у випадках, копи посягання у винним i таким, що
пiдлягау покаранню як злочин, але й при суспiльне небезпечно-
му посяганнi особи неосудноє або такоє, яка не досягла вiку
кримiнальноє вiдповiдальностi, а також у випадках, коли таке
посягання було наслiдком фактичноє помилки.
За правилами необхiдноє оборони потрiбно розглядати i
вбивство тварини в тих випадках, коло вона використовууться яп
знаряддя посягання П власником або iншою особою. Вбивство
тварини, яка зiрвалася з ланцюга i нападау на людей, або такоє.
що нападау у лiсi тощо, необхiдно розглядати за правилами
крайньоє необхiдностi.
З. Посягання повинно бути наявним, тобто вiдбуватися в мехах
якогось часу. Воно починауться з безпосередньоє реальноє за-
грози його виконання i закiнчууться в ту хвилину, коли перер-
вано захистом або припинено самим посягаючим.
Для слiдчих i суддiв основою встановлення наявностi стану
необхiдноє оборони мають бути насамперед субуктивнi критерiє.
Це означау, що в момент нападу особа, яка захищалась, не тiльки
передбачала неминучiсть заподiяння єй шкоди, але й
усвiдомлювала необхiднiсть вжиття захисних дiй, аж до вимуше-
ного заподiяння шкоди тому, хто посягау.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
5. Оскiльки ст. 14 не мiстить вказiвки на строки примусового
лiкування вiд алкоголiзму i наркоманiє, суди не вправi у вироку
встановлювати такий строк. Тривалiсть лiкування залежить вiд
його результатiв.
Питання про припинення примусового лiкування, призначе-
ного вiдповiдно до ч.2 ст. 14, вирiшууться суддею районного
(мiського) суду за мiсцем знаходження виправно-трудового або
медичного закладу, де засуджений перебувау на лiкуваннi, за
поданням адмiнiстрацiє вiдповiдного закладу на пiдставi висновку
чiарськоє комiсiє (ч.2 ст.411 КПК).
6. Вiдповiдно до ч.4 ст.14 в разi вчинення злочину особою, яка
зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами i ставить
у звязку з цим себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище,
СУД, порад з застосуванням за вчинений злочин покарання, не
повязаного з позбавленням водi, вправi визнати єє обмежено
додатною. Поняття "зловживання спиртними напоями" у бiльш
широким порiвняно з поняттями "хронiчний алкоголiзм" i "нарко-
манiя". Воно може виступати у формi побутового пияцтва.
Над особою, визнаною обмежено дiуздатною вiдповiдно до ч.4
ст.14, встановлюуться пiклування в порядку, передбаченому
КШС (статтi 129, 132, 138, 140). Строк пiклування не визна-
чауться. При припиненнi зловживання спиртними напоями суд
скасовуу обмеження особи в дiуздатностi (ч.З ст. 15 ЦК), пiсля
чого припиняуться пiклування (ст. 157 КШС).
Стаття 15. Необхiдна оборона
Кожна особа мас право на необхiдну оборону неза-
лежно вiд можливостi уникнути посягання або звер-
нутися за допомогою до iнших осiб чи органiв влади.
Необхiдною обороною визнаються дiє, вчиненi з метою
захисту Iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або
iншоє особи, Iнтересiв суспiльства або держави вiд
суспiльне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди
тому, хто посягау, якщо такi дiє були зумовленi потребою
негайного вiдвернення чи припинення посягання.
Не в злочином застосування зброє або будь-яких
Iнших засобiв чи предметiв, незалежно вiд наслiдкiв,
якщо воно здiйснено для захисту вiд нападу озброуноє
особи чи нападу групи осiб, вiдвернення протиправного
насильницького проникнення у житло чи Iнше
примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист, не
могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилю-
вання, викликаного суспiльне небезпечними дiями,
оцiнити вiдповiднiсть захисту характеровi посяганняг
Перевищення меж необхiдноє оборони, тобто завдан-
ня тому, хто посягау, шкоди, яка явно не вiдповiдау не-
безпечностi посягання чи обстановцi захисту, тягне за
собою вiдповiдальнiсть лише у випадках, спецiально
передбачених кримiнальним законом.
Дiє потерпiлого та Iнших осiб безпосередньо пiсля вчине-
ння посягання, спрямованi на затримання особи, яка
вчинила напад, i доставления єє вiдповiдним органам влади,
як правомiрнi, прирiвнюються до необхiдноє оборони, якщо
вони були необхiднi для затримання i вiдповiдали небезпеч-
ностi посягання 1 обстановцi затримання злочинця.
(В редакцiє Закону вiд 26 сiчня 1993 р. // Вiдомостi Вер-
ховноє Ради Украєни. - 1993. -№11. -Ст. 84).
1. Виходячи iз закосюдавчого визначення необхiдноє оборони,
мохна зробити тахi висновки:
- дiяння, здiйсненi в станi необхiдноє оборони, не у злочинними;
такi дiяння - суспiльне кориснi;
- внаслiдок здiйснення цих дiянь особi, що посягала, за-
подiюуться шкода;
- необхiдна оборона - субуктивне право кожного громадянина,
в той хе час захист державних, громадських iнтересiв, особи, П
прав - його моральний обовязок;
- право необхiдноє оборони громадяни можуть використати
тiльки в зазначених законом мехах.
Якщо для громадян необхiдна оборона у субуктивним правом
i моральним обовязком, то для працiвникiв органiв внутрiшнiх
справ захист iнтересiв держави, суспiльства, а також iнтересiв
громадян - службовий обовязок. Правом на необхiдну оборону
вiдповiдно до ст. 15 працiвники мiлiцiє володiють нарiвнi з усiма
без винятку громадянами.
Згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
28 червня 1991р. №4 "Про практику застосування судами
законодавства, яке забезпечуу право на необхiдну оборону вiд
суспiльне небезпечних посягань" (абз.I п.8) "суди зооовязанi
суворо додержувати законiв, спрямованих на захист пред-
ставникiв влади, представникiв правоохоронних органiв,
воунiзованоє охорони 1 iнших осiб при виконаннi ними службових
обовязкiв по запобiганню суспiльне небезпечним посяганням i
затриманню правопорушникiв" (Бюлетень... - С.20).
2. Заподiяння шкоди при необхiднiй оборонi мау вiдповiдати
умовам правомiрностi i виключати небезпеку та протиправнiсть
дiяння. Цi умови виробленi теорiую кримiнального права i
вiдповiдають нормi закону про необхiдну оборону. Таких умов,
що належать до посягання i захисту вiд нього, у шiсть.
Посягання повинно бути суспiльна небезпечним. Ст. 15 перед-
бачау захист не вiд будь-якого протизаконного вчинку, а лише
вiд суспiльне небезпечного посягання. Частiше за все не-
обхiднiсть захисту виникау внаслiдок посягання з боку хулiганiв,
грабiжникiв, розбiйникiв та iнших злочинних елементiв пiд час
єх нападiв.
За своєми обуктивними даними при виникненнi необхiдноє
оборони посягання мау досягти ступеня суспiльноє небезпечностi
злочину. Якщо ж характер посягання та ступiнь суспiльноє
небезпечностi незначнi, зокрема, посягання пiдпадау пiд ознаки
ч.2 ст.7 КК або адмiнiстративного правопорушення, стану не-
обхiдноє оборони не виникау. В звязку з цим заподiяння вказаноє
в ст. 15 шкоди в порядку захисту вiд таких посягань не у
правомiрним i повинно тягти кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до закону (ст. 15) стан необхiдноє оборони виникау
не тiльки у випадках, копи посягання у винним i таким, що
пiдлягау покаранню як злочин, але й при суспiльне небезпечно-
му посяганнi особи неосудноє або такоє, яка не досягла вiку
кримiнальноє вiдповiдальностi, а також у випадках, коли таке
посягання було наслiдком фактичноє помилки.
За правилами необхiдноє оборони потрiбно розглядати i
вбивство тварини в тих випадках, коло вона використовууться яп
знаряддя посягання П власником або iншою особою. Вбивство
тварини, яка зiрвалася з ланцюга i нападау на людей, або такоє.
що нападау у лiсi тощо, необхiдно розглядати за правилами
крайньоє необхiдностi.
З. Посягання повинно бути наявним, тобто вiдбуватися в мехах
якогось часу. Воно починауться з безпосередньоє реальноє за-
грози його виконання i закiнчууться в ту хвилину, коли перер-
вано захистом або припинено самим посягаючим.
Для слiдчих i суддiв основою встановлення наявностi стану
необхiдноє оборони мають бути насамперед субуктивнi критерiє.
Це означау, що в момент нападу особа, яка захищалась, не тiльки
передбачала неминучiсть заподiяння єй шкоди, але й
усвiдомлювала необхiднiсть вжиття захисних дiй, аж до вимуше-
ного заподiяння шкоди тому, хто посягау.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310