5. Вiдповiдальнiсть за втечу може мати мiсце тiльки пiсля того
як особi було оголошено постанову (протокол, ухвалу, вирок)
про взяття єє пiд варту. Один лише факт наявностi такого
документа без його оголошення пiд розписку особi, щодо якоє
його винесено, не дау пiдстав для притягнення єє. до
вiдповiдальностi в разi втечi.
Втеча з-пiд варти особи, яка була арештована за адмiнiстративве
правопорушення, кримiнальноє вiдповiдальностi не тягне.
6. Вiдповiдальнiсть за розглядуваний злочин настау лише за
наявностi прямого умислу на втечу i незалежно вiд мотивiв
залишення мiсця позбавлення волi (абз.I п. 13 згаданоє поста-
нови). Необережнi дiє особи, яка знаходиться пiд вартою, що
призвели до тимчасовоє втрати контролю за нею (наприклад,
особа заблукала пiд час дозволеного перебування без конвою),
не становлять злочину. Щодо мотивiв втечi, то поруч iз бажанням
уникнути подальшого перебування пiд вартою, ними можуть бути
намiр розправитись iз свiдком, вживати спиртнi напоє тощо.
7. Субуктом злочину може бути особа, яка вiдбувау покаран-
ня у виглядi позбавлення волi або перебувау пiд вартою як
пiдозрюваний (обвинувачений, пiдсудний) i яка досягла
шiстнадцятирiчного вiку.
8. Якщо особа засуджена за ст. 183 за втечу, яку вона вчинила
пiд час незаконного позбавлення волi чи тримання пiд вартою,
вирок пiдлягае скасуванню, а справа закриттю на пiдставi п.2
ст.б КПК за вiдсутнiстю в дiях складу злочину.
Не може бути засуджена особа за втечу з-прарти пiд час
попереднього увязнення, поки судом не буде в установленому
порядку доведена єє виннiсть у вчиненнi того злочину, за який
єй було обрано такий запобiжний захiд (п. 15 згаданоє постанови).
9. Квалiфiкуючими втечу обставинами у: а) повторна втеча,
тобто вчинена принаймнi вдруге, незалежно вiд наявностi
судимостi за попередню втечу iз мiсць, з яких вона була вчинена
(закiнчення строкiв давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi, погашення або зняття судимостi за першу втечу
виключау ознаку повторностi); б) втеча, поуднана з насильством
над вартою. Насильство може бути як фiзичним (побоє, звязу-
вання, тiлеснi ушкодження тощо),так i психiчним (поп)оза
фiзичною розправою). Варта - представники адмiнiстрацiє мiсця
позбавлення волi, конвойноє служби, мiлiцiє, якi виконували
обовязки по охоронi субукта, або перешкоджали втечi.
Насильство, яке призвело до нанесення тяжких тiлесних ушкод-
жень чи вбивства, квалiфiкууться за сукупнiстю злочинiв, перед-
бачених ст.183 та статтями 101, 93, чи ст.190
10. Дiє осiб, що втiкають з мiсць позбавлення волi або з-пiд
варти, поуднанi з нападом на адмiнiстрацiю, належить
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених ст. 69
ст.183 (п. 14 згаданоє постанови). В той же час напад на
адмiнiстрацiю, поуднаний з умисним вбивством, заподiянням
тяжких тiлесних ушкоджень, квалiфiкууться, крiм ст.69, ще й
за ст.93 чи ст. 101 (абз.2 п.8 згаданоє постанови).
II. Залишення мiсця позбавлення волi з допомогою пiдкупу
чи сфальсифiкованих документiв квалiфiкууться за сукупнiстю
злочинiв, передбачених ст.183 та ст. I/0 чи ст. 194. Особи, що
сприяли втечi, несуть вiдповiдальнiсть за спiвучасть у нiй. Служ-
бовi особи вiдповiдають за такi дiє за ст. 166.
Стаття 183\ Ухилення вiд вiдбування покаран-
ня у виглядi позбавлення волi
Ухилення вiд вiдбування покарання засудженого, яко-
му дозволено короткостроковий виТзд з мiсця позбав-
лення волi, -
карауться позбавленням волi на строк до одного року.
(Ст. 18У Кодекс доповнено Указом вiд 23 березня 1977 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст. 128).
1. Вiдповiдно до ст.39 ВТК засудженим, якi перебувають у
виправно-трудових колонiях загального режиму, кодонiях-поселен-
нях усiх видiв i виховно-трудових колонiях, можуть бутя дозволенi
короткостроковi виєзди за межi мiсць позбавлення волi на строк не
бiльше семи дiб, не рахуючи часу, необхiдного ддя проєзду в обидва
кiнцi (не бiльше пяти дiб), у звязку з винятковими особистими
обставинами: смерть або тяжка хвороба блюького родича,_ яка
загрожуу життю хворого; стихiйне лихо, яке завдало значноє ма-
терiальноє шкоди засудженому або його сiмє.
2. Обуктивну сторону розглядуваного злочину становить
факт ухилення особи, якiй на пiдставi ст. 39 ВТК надано право
короткочасного виєзду з мiсця вiдбування покарання у виглядi
позбавлення волi, вiд його вiдбування. Ухилення - це неповер-
нення або несвоучасне повернення без поважних причин такого
засудженого до мiсця позбавлення волi.
3. Злочин вважауться закiнченим з моменту, коли прострочено
строк повернення засудженого. Вiн мау триваючий характер i
вважауться припиненим з моменту явки з повинною або
затримання особи, що ухилялась. Незначне за часом запiзнення
не тягне вiдповiдальностi на пiдставi ч.2 ст.7 КК.
4. З субуктивноє сторони дiяння характеризууться прямим
умислом: особа усвiдомлюу, що вона повинна у встановлений
строк повернутись у колонiю, але не бажау цього робити. При
цьому особа переслiдуу мету взагалi або на деякий час ухилитись
вiд вiдбування покарання. Необережнi дiє, якi призвели до не-_
своучасного повернення в колонiю, кримiнальноє
вiдповiдальностi не тягнуть. Вiдсутнiй склад злочину i в тих
випадках, коли несвоучасне повернення було викликане
поважними причинами: тяжкою хворобою особи, непереборною
силою (повiнь, припинення руху транспорту тощо).
18 Бюл. законодавства. Спецвипуск. 545
5. Субукт злочину - особа, яха досягла шiстнадцяти рокiв i
вiдбувау покарання у колонiях вищевказаних видiв, що отримала
на законнiй пiдставi дозвiл на короткочасний виєзд за мехi мiсця
позбавлення волi. Вiдповiдальнiсть за цей злочин несуть також
засудженi до вiдбування позбавлення водi у ВТК загального
режиму, якi вiдповiдно до ст.24 ВТК за єх згодою залишенi у
слiдчому iзоляторi чи тюрмi для роботи по господарському обслу-
говуванню.
Стаття IВЗ.Невиконання вироку суду про
позбавлення права займати
певнi посади або займатися пев-
ною дiяльнiстю
Невиконання вироку суду про позбавлення права зай-
мати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю
особою, щодо якоє винесено вирок, -
карауться штрафом у розмiрi до двохсот карбованцiв.
(Ст. 18У Кодекс доповнено Указом нiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1983. - Мв4. - Ст. 50).
(iз змiнам>, внесеними Указом вiд 4 травня 1990 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1990. -№20. -Ст. 313).
1. Обектчвна сторона злочину вияваяуться в тому, що особа,
засуджена до позбавлення права займати певнi посади чи займатися
певною дiяльнiстю: а) продовжуу залишатись на цiй посадi або
займатись забороненою дiяльнiстю або б) протягом строку покарав-
ня влаштовууться на зазначену посаду чи розпочинау займаткь
забороненою для неє дiяльнiстю, приховуючи факт заборони.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310