13. Час не в силах стерти у памятi людства страхiтливi злодiяння
нацистiв, винних у загибелi мiльйонiв людей. Тому вiдповiдальнiсть
за вчинення цих злочинiв проти миру й людяностi, внаслiдок єх
особливого характеру, регламентууться окремо. На них не
поширюються правила про давнiсть, передбаченi ст.48.
4 березня 1965 р. у вiдповiдностi з загальновизнаними нормами
мiжнародного права Президiя Верховноє Ради СРСР прийняла
Указ "Про покарання осiб, винних у злочинах проти миру i
людяностi та воунних злочинах, незалежно вiд часу вчинення
злочинiв". У Постановi вiд 3 вересня 1965 р. про застосування
цього Указу Президiя Верховноє Ради СРСР розяснiла, що дiя
Указу в частинi незастосування давностi i призначення покаран-
ня, включаючи й смертну кару, поширюуться також на тих
радянських громадян, якi в перiод Великоє Вiтчизняноє вiйни
1941-1945 рр. вели активну каральну дiяльнiсть, брали особисту
участь у вбивствах та мордуваннi радянських люде.
Визначення злочинiв проти миру й людяностi та воунних
злочинiв дано в ст.б Статуту Мiжнародного Воунного Трибуналу
вiд 8 серпня 1945 р. Злочинами проти миру у планування,
.готування, розвязування чи ведення агресивноє вiйнi або вiйви
иа порушення мiжнародних договорiв, угод чи запевнень або
участь в загальному планi чи змовi, спрямованих до здiйснення
будь-якоє з зазначених дiй. Воунними злочинами у порушення
законiв i звичаєв вiйни - вбивства, мордування або вивезення в
рабство чи для iнших цiлей цивiльного населення окупованоє
територiє, вбивства та мордування вiйськовополонених або осiб,
якi перебувають у морi, вбивства заложникiв; пограбування
громадськоє або приватноє власностi; безглузде руйнування мiст
i сiл, не викликане воунною необхiднiстю спустошенiм.
Злочинами проти людяностi у вбивства, винищення, поневолен-
ня, заслання й iншi жорстокостi, вчиненi щодо цивiльного насе-
лення до чи пiд час вiйни, або переслiдування за полiтичнипи,
расовими чи релiгiйними мотивами з метою здiйснення або у
звязку з будь-яким злочином, що пiдлягау юрисдикцiє Трибуна-
лу, незалежно вiд того, чи були цi дiє порушенням внутрiшнього
права краєни, де вони вчиненi (див.: Международное право в
документах. - М., 1982. - С.827-828).
26 листопада 1968 р. була пiдписана Конвенцiя про незасто-
сування строку давностi до воунних злочинiв i злочинiв проти
людства (Там же. - С.833-836).
Стаття 49. Давнiсть виконання обвинувального
вироку
Обвинувальний вирок не виконууться, якщо його не
було виконано в такi строки, рахуючи з дня набрання
вироком законноє вили:
1) один рiк - при засудженнi до покарання не бiльш су-
ворого, нiж виправнi роботи або направлення в
дисциплiнарний батальйон;
2) три роки - при засудженнi до позбавлення волi на
строк не бiльше двох рокiв;
3) пять рокiв - при засудженнi до позбавлення волi на
строк не бiльше пяти рокiв;
4) десять рокiв - при засудженнi до бiльш суворого
покарання, нiж позбавлення волi строком на пять рокiв.
Перебiг давностi переривауться, якщо засуджений
ухилиться вiд вiдбуття покарання або вчинить до
скiнчення строкiв новий злочин, за який судом призна-
чено покарання у виглядi позбавлення волi на строк не
менше одного року. Обчислення давностi в разi вчине-
ння нового злочину починауться з моменту його вчине-
ння, а в разi ухилення вiд вiдбуття покарання - з момен-
ту зявлення для вiдбуття покарання або з моменту
затримання засудженого, що переховувався. При цьо-
му обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо
вiд часу його винесення минуло пятнадцять рокiв i
давнiсть не була перервана вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давностi до особи, засуд-
женоє до смертноє кари, вирiшууться судом. Якщо суд
не визнау можливим застосувати давнiсть, смертна ка-
ра замiнюуться позбавленням волi.
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 6 березня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1992. -№23. -Ст. 337).
I. Пiд давнiстю виконання обвинувального вироку
розумiють закiнчення установлених в законi строкiв з дня
набрання обвинувальним вироком законноє сили, у звязку з чим
засуджений звiльняуться вiд виконання призначеноє судом мiри
покарання.
2. Обвинувальний вирок - це рiшення суду про визнання особи
винною у вчиненнi злочину i застосування чи незастосування до
винного покарання. У ст.49 йдеться про обвинувальний вирок,
який набрав законноє сили (ст. 401 КПК), але не переданий для
виконання, а також звернутий до виконання, але не реалiзований
повнiстю або частково.
3. Закон встановлюу три умови застосування iнституту
давностi виконання обвинувального вироку; а) закiнчення вка-
заних в законi строкiв; б) неухилення засудженого вiд вiдбування
покарання (за винятком випадкiв, перелiчених у п.11 коментаря
до ст.49); в) невчинення протягом встановлених законом строкiв
нового злочину, за який судом призначено покарання у виглядi
позбавлення волi на строк не менше одного року.
4. В законi визначено чотири строки давностi: один рiк,
три роки, пять i десять рокiв. Тривалiсть строкiв залежить вiд
тяжкостi покарання, призначеного судом, а не максимального
покарання, передбаченого санкцiую статтi, за якою особа засуд-
жена.
За змiстом коментованоє статтi строк давностi виконання
вироку при засудженнi до громадськоє догани (з доведенням про
це до вiдома громадськостi через пресу чи iншим способом),
штрафу або позбавлення права займати певнi посади чи зай
матися певнок? дiяльнiстю становить один рiк. Кожний давнiсний
строк повязаний лише з тими межами покарання, якi вказанi в
пп.I-4 ч.I ст". Наприклад, пятирiчний строк стосууться
виключно випадкiв засудження особи до позбавлення волi на
строк понад д>а роки, але не бiльше пяти. Десятирiчний строк
стосууться i обвинувального вироку, яким особа була засуджена
до смертноє кари.
5. Перебiг с-гроку давностi виконання обвинувального вироку
починауться з дня набрання вироком законноє сили.
6. Перебiг строку давностi нерершоепася, якщо засуджений
ухиляуться вiд вiдсування покарання або вчинюу до закiнчення
вказаних вище строкiв новий злочин, за який судом призначено
покарання у виглядi позбавлення волi на строк не менше одного
року. В цих випадках частина строку давностi, яка вже минула,
вiрачау своу знiачення, i обчислення строку давностi починауться з
моменту вчинення нового злочину або з моменту явки для вiдбування
покарання чи затримання засудженого, який переховувався.
7. При вчицiеннi нового злочину строки давностi виконання
ранiше постановленого вироку повиннi обчислюватися з моменту
припинення вчинення цього злочину. Сказане стосууться i
триваючого злочину, зокрема, втечi з мiсця позбавлення волi або
з-пiд варти (ст. 183).
Вказiвка про те, що "обчислення давностi в разi вчинення
нового злочину починауться з моменту його вчинення", (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310