3ст.48 вказаного статуту) (Тимчасовi статути
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
4. Субуктом злочину може бути вiйськовослужбовець, який
за своєм службовим становищем чи вiйськовим званням у
пiдлеглим начальнику, що вiддав наказ.
5. З субуктивноє сторони непокора у формi вiдкритоє
вiдмови вiд виконання наказу вчинюуться тiльки з прямим
умислом. Iнше навмисне невиконання наказу може бути вчинене
з прямим або евентуальним умислом.
6. Пункти "б" i "в" ст.232 передбачають вiдповiдальнiсть за
квалiфiкованi види непокори. Групова непокора (п. "б") перед-
бачау дiю двох або бiльше вiйськовослужбовцiв, обуднаних
спiльнiстю умислу. При груповiй непокорi кожний, хто
вiдмовився вiд виконання наказу, усвiдомлюу, що непокора
здiйснюуться ним разом з iншими вiйськовослужбовцями в складi
групи. Для груповоє непокори наявнiсть груповоє змови не у
обовязковою. Наявнiсть такоє змови свiдчить про бiльш небез-
печну форму груповоє непокори. Якщо непокора скоуна однiую
особою за пiдмовою iншого вiйськовослужбовця, то перша особа,
що не виконала наказ, вiдповiдау як виконавець, а пiдмовник -
за ч.5 ст.19 i вiдповiдною частиною ст.232.
7. Питання про наявнiсть тяжких наслiдкiв вирiшууться з
урахуванням всiх обставин конкретного факту непокори. До
тяжких наслiдкiв належить зрив певних заходiв по забезпеченню
постiйноє бойовоє готовностi частини, пiдроздiлу, зрив бойового
завдання, настання нещасних випадкiв з людьми, знищення або
пошкодження бойовоє технiки, заподiяння iстотноє майновоє
шкоди та iн. Для квалiфiкацiє злочину за п. "б" ст.232 необхiдна
наявнiсть причинного звязку мiж невиконанням та настанням
тяжких наслiдкiв, а також навмисноє або необережноє вини
субукта злочину по вiдношенню до наслiдкiв.
8. Воунний час - це перiод фактичного перебування Украєни
в станi вiйни з iншою державою. Вiн настау з оголошенням стану
вiйни або початком воунних дiй. Початком- воунного часу у день
i час оголошення стану вiйни або воунного нападу (агресiу на
Украєну. Кiнцем воунного часу у оголошений день i час припине-
ння воунних дiй (див.ст.14 Закону "Про оборону" // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №9. - Ст. 106).
За п. "в" ст.232 квалiфiкуються злочини, що вчинюються у
воунний час в дiючiй армiє або в тилу.
9. Пiд бойовою обстановкою слiд розумiти знаходження
вiйськовоє частини (пiдроздiлу) в умовах безпосередньоє
пiдготовки i ведення бою (операцiє). Бойова обстановка може
виникнути не тiльки у воунний, але й в мирний час, коли
частина (пiдроздiл) вiдбивау напад на прикордонну заставу,
пiд час вторгнення на територiю Украєни збройних банд, при
порушеннi недоторканностi єє повiтряного чи морського прост-
ору.
10. Законодавець визнау вчинення непокори при обтяжуючих
обставинах (п.б" i "в") тяжким злочином (див.ст.?).
Стаття 233. Невиконання наказу
а) Невимнммт наказу начальника, вчинене при вiдсутностi
ознак, вказати у пунктi "а" статтi 232 цього Кодексу, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох
мiсяцiв до трьох рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
4. Субуктом злочину може бути вiйськовослужбовець, який
за своєм службовим становищем чи вiйськовим званням у
пiдлеглим начальнику, що вiддав наказ.
5. З субуктивноє сторони непокора у формi вiдкритоє
вiдмови вiд виконання наказу вчинюуться тiльки з прямим
умислом. Iнше навмисне невиконання наказу може бути вчинене
з прямим або евентуальним умислом.
6. Пункти "б" i "в" ст.232 передбачають вiдповiдальнiсть за
квалiфiкованi види непокори. Групова непокора (п. "б") перед-
бачау дiю двох або бiльше вiйськовослужбовцiв, обуднаних
спiльнiстю умислу. При груповiй непокорi кожний, хто
вiдмовився вiд виконання наказу, усвiдомлюу, що непокора
здiйснюуться ним разом з iншими вiйськовослужбовцями в складi
групи. Для груповоє непокори наявнiсть груповоє змови не у
обовязковою. Наявнiсть такоє змови свiдчить про бiльш небез-
печну форму груповоє непокори. Якщо непокора скоуна однiую
особою за пiдмовою iншого вiйськовослужбовця, то перша особа,
що не виконала наказ, вiдповiдау як виконавець, а пiдмовник -
за ч.5 ст.19 i вiдповiдною частиною ст.232.
7. Питання про наявнiсть тяжких наслiдкiв вирiшууться з
урахуванням всiх обставин конкретного факту непокори. До
тяжких наслiдкiв належить зрив певних заходiв по забезпеченню
постiйноє бойовоє готовностi частини, пiдроздiлу, зрив бойового
завдання, настання нещасних випадкiв з людьми, знищення або
пошкодження бойовоє технiки, заподiяння iстотноє майновоє
шкоди та iн. Для квалiфiкацiє злочину за п. "б" ст.232 необхiдна
наявнiсть причинного звязку мiж невиконанням та настанням
тяжких наслiдкiв, а також навмисноє або необережноє вини
субукта злочину по вiдношенню до наслiдкiв.
8. Воунний час - це перiод фактичного перебування Украєни
в станi вiйни з iншою державою. Вiн настау з оголошенням стану
вiйни або початком воунних дiй. Початком- воунного часу у день
i час оголошення стану вiйни або воунного нападу (агресiу на
Украєну. Кiнцем воунного часу у оголошений день i час припине-
ння воунних дiй (див.ст.14 Закону "Про оборону" // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №9. - Ст. 106).
За п. "в" ст.232 квалiфiкуються злочини, що вчинюються у
воунний час в дiючiй армiє або в тилу.
9. Пiд бойовою обстановкою слiд розумiти знаходження
вiйськовоє частини (пiдроздiлу) в умовах безпосередньоє
пiдготовки i ведення бою (операцiє). Бойова обстановка може
виникнути не тiльки у воунний, але й в мирний час, коли
частина (пiдроздiл) вiдбивау напад на прикордонну заставу,
пiд час вторгнення на територiю Украєни збройних банд, при
порушеннi недоторканностi єє повiтряного чи морського прост-
ору.
10. Законодавець визнау вчинення непокори при обтяжуючих
обставинах (п.б" i "в") тяжким злочином (див.ст.?).
Стаття 233. Невиконання наказу
а) Невимнммт наказу начальника, вчинене при вiдсутностi
ознак, вказати у пунктi "а" статтi 232 цього Кодексу, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох
мiсяцiв до трьох рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310