хвороби, тимчасового розладу душевноє дiяльностi;
слабоумства чи iншого хворобливого стану. До такоє
особи за призначенням суду можуть застосовуватись
примусовi заходи медичного характеру.
Не пiдлягау покаранню також особа, яка вчинила
злочин в станi осудностi; але до винесення судом
вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляу єє
можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
До такоє особи за призначенням суду можуть застосо-
вуватись примусовi заходи медичного характеру, а
пiсля одужання вона може пiдлягати покаранню.
I. Осуднiсть у передумовою вини та ознакою субукта злочину
i характеризууться таким психiчним станом, за якого особа в
момент вчинення суспiльне небезпечного дiяння здатна
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними. Неосуднiсть - це
обумовлена розладом психiчноє дiяльностi нездатнiсть особи
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними у момент вчинення
суспiльне небезпечного дiяння. Вчинення такого дiяння в станi
неосудностi не тягне кримiнальноє вiдповiдальностi особи у
звязку з вiдсутнiстю єє вини.
2. Неосуднiсть мау мiсце при наявностi двоi щiтерив
медичного i юридичного.
Медичний (бiологiчний) критерiй характеризууться на-
явнiстю у особи одного з чотирьох рiзновидiв розладiв психiк
дiяльностi, про якi йдеться в ч.I ст.12.
Пiд хронiчною душевною хворобою розумiються труд-
новилiковнi психiчнi захворювання, що мають тривалий харак-
тер i тенденцiю до наростання хворобливих явищ: шизофренiя,
епiлепсiя, прогресуючий паралiч та iн. Тимчасовий розлад
душевноє дiяльностi - це психiчнi захворювання, якi харак-
теризуються раптовим початком, швидким розвитком, вiдносно
нетривалим протiканням i звичайно закiнчуються повним оду-
ханням особи: гострий алкогольний психоз (див., наприклад,
Рад. право. - 1982.-№1. - С.87), реактиввний стан (хворобливий
розлад внаслiдок тяхкого душевного потрясiння), так званi
винятковi стани (патологiчне спянiння, патологiчний афект
тощо). Слабоумство - це вроджений чи набутий у ранньому
дитинствi або ж такий, що розвинувся внаслiдок якого-небудь
психiчного захворювання, хворобливий стан психiки, який ха-
рактеризууться неповноцiннiстю розумовоє дiяльностi (iдiотiя,
iмбецильнiсть, дебiльнiсть). До iншого хворобливого стану
належить розлад психiчноє дiяльностi,що не пiдпадау пiд ознаки
перших трьох категорiй (тяжкi форми психопатiй, душевнi роз-
лади, викликанi iнфекцiйними захворюваннями, аномалiє
психiки у глухонiмих та iн.).
3. Юридичний (психологiчний) критерiй неосудностi
охоплюу двi ознаки: iнтелектуальну - нездатнiсть особи
усвiдомлювати своє дiє, коли вона не розумiу фактичноє сторони
своує поведiнки або не може усвiдомлювати Гi суспiльноє небез-
печностi, а також вольову - нездатнiсть керувати своєми дiями,
передбаченими законом як суспiльне небезпечнi i кримiнальне
каранi (наприклад, при пiроманiє особа не може подолати непе-
реборного хворобливого потягу до пiдпалiв, хоча i розумiу
суспiльне небезпечний характер своує поведiнки). Для наявностi
юридичного критерiю неосудностi достатньо однiує ознаки -
iнтелектуальноє чи вольовоє.
4. Особи, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в станi
неосудностi, не у субуктами злочину. Вони не пiдлягають
кримiнальнiй вiдповiдальностi i покаранню. До них можуть бути
застосованi лише примусовi заходи медичного характеру
(див.коментар до ст.IЗ).
5. Для визначення психiчного стану пiдозрюваного або обвину-
ваченого при наявностi у справi даних, що викликають сумнiви
стосовно його осудностi, обовязково призначауться експертиза
(п.З ст. 76 КПК). Висновок судово-психiатричноє експертизи не
у обовязковим для слiдчих органiв i суду, а пiдлягау оцiнцi. При
незгодi з висновком вони повиннi мотивувати це у вiдповiдному
процесуальному документi (ч.4 ст.75 КПК).
6. Частина 2 статтi 12 КК передбачау випадки, коли особа
вчинила злочин в станi осудностi, але потiм, до винесення вироку,
захворiла на душевну хворобу, що позбавляу єє можливостi
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними. Суд, якщо визнау
деобхiдним, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосу-
вання до такоє особи примусового заходу медичного характеру
(ч.I ст-421 КПК). Пiсля одужання дана особа може бути пiддана
покаранню, якщо не спливли строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi або не зявились iншi пiдстави, що
звiльняють вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i покарання. Час
перебування у медичному закладi особи, до якоє були застосованi
примусовi заходи медичного характеру, зараховууться в строк
вiдбування покарання, якщо вона засуджууться до позбавлення
волi або виправних робiт (ч.I ст.423 КПК).
В ухвалi у справi Т. судова колегiя Верховного Суду Украєни
зазначила, що, незважаючи на те, що комiсiую експертiв визна-
но, єдо вiн не страждау на хронiчну душевну хворобу, а перебувау
в затяжному реактивному станi (депресивний синдром), який
позбавляу його можливостi усвiдомлювати своє дiє аго керувати
ними, обгрунтованим у застосування до нього примусового захо-
ду медичного характеру, оскiльки зi змiсту ст.12 КК та ст.416
КПК випливау, що застосування заходiв медичного характеру
допускауться не лише до осiб з хронiчним душевним захворю-
ванням, але й до осiб, що мають тимчасовий розлад душевноє
дiяльностi, який настав пiсля вчинення злочину (див. Рад. право.
-1971.- №1. -С.104).
Стаття 13. Примусовi заходи медичного характеру
До осiб, якi вчинили суспiльне небезпечнi дiяння в
станi неосудностi або вчинили такi дiяння в станi осуд-
ностi, але захворiли до винесення вироку або пiд час
вiдбування покарання на душевну хворобу) що позбав-
ляу єх можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати
ними, судом може бути застосовано такi примусовi за-
ходи медичного характеру, що здiйснюються
лiкувальними закладами органiв охорони здоровя:
1) помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним на-
глядом;
2) помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом;
3) помiщення в психiатричну лiкарню з суворим наглядом.
Суд, визнавши необхiдним призначити примусовий
захiд медичного характеру, обирау його вид залежно
вiд душевного захворювання особи, характеру i ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого нею дiяння.
Помiщення в психiатричну лiкарню з звичайним нагля-
дом може бути застосоване судом щодо душевнохворо-
го, який за своєм психiчним станом 1 характером вчине-
ного суспiльне небезпечного дiяння потребуу тримання
в лiкарнi I лiкування в примусовому порядку.
Помiщення в психiатричну лiкарню з посиленим на-
глядом може бути застосоване судом щодо душевно-
хворого, який вчинив суспiльне небезпечне дiяння, не
звязане з посяганням на життя громадян, 1 за
психiчним станом не являв загрози для оточуючих, але
потребуу тримання в лiкарнi 1 лiкування в умовах
посиленого нагляду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310