2. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання полягау в
звiльненнi засудженого вiд подальшого вiдбування покарання,
якщо встановлено, що за перiод фактичного вiдбування перед-
баченого законом мiнiмального строку призначеного судом пока-
рання вiн довiв своу виправлення.
3. Замiна невiдбутоє частини покарання бiльш мяким перед-
бачау не скорочення невiдбутоє частини призначеноє вироком
суду мiри покарання, а безумовну єє замiну iншим бiльш мяким
видом покарання, яке засуджений продовжуу вiдбувати. В цьому
випадку iспитовий строк не встановлюуться. Необхiднiсть замiни
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким виникау тодi, коли
засуджений довiв своу виправлення, але для закрiплення досяг ц
нутих результатiв бажано продовжити виправно-трудовий вплив .
на нього в iнших, менш суворих умовах.
4. Бiльш мякими у види покарань, якi в перелiку основних ?
покарань (ст. 23) названi нижче. Наприклад, позбавлення волi " i
може бути замiнено виправними роботами, виправнi роботи - I
штрафом або громадською Доганою. Замiна позбавлення волi
штрафом не допускауться (ч.5 ст. 32).
5. Якщо невiдбута частина позбавлення волi замiнюуться
виправними роботами, то вони призначаються в межах того
строку, який встановлений для цього виду покарання законом.
Строк виправних робiт не може перевищувати невiдбутоє частини
позбавлення волi.
6. Законодавство про умовно-дострокове звiльнення i замiну
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким (за винятком ч. 10 ст.52
та ч.9 СТ.53) не вирiшуу питання про злочиннiсть i каргнiсть дiяння,
в звязку з чим на нього не поширюуться ст.б. Питання про
можливiсть застосування або незастосування умовно-дострокового
звiльнення вiд покарання i замiни невiдбутоє частини покарання
бiльш мяким повинно вирiшуватися у вiдповiдностi з законом, що
дiу в даний момент, а не законом, який дiяв пiд час засудження.
7. Положення ст.52 поширюються на осiб, якi вчинили злочин
пiсля досягнення ними повнолiття, якщо вони не пiдпадають пiд
дiю ст.52 Щодо осiб, якi вчинили злочин до досягнення 18 рокiв,
застосовуються правила ст. 53.
8. Суд не вправi замiняти невiдбутий строк позбавлення волi
умовним засудженням чи скорочувати невiдбутий строк покаран-
ня, а може лише умовно-достроково звiльнити засудженого вiд
покарання чи замiнити тому покарання бiльш мяким або ж
вiдмовити в цьому.
9. При вирiшеннi питання про застосування умовно-достроко-
вого звiльнення вiд покарання i замiни невiдбутоє частини пока-
рання бiльш мяким необхiдно зясувати три моменти: чи
поширюуться на даного засудженого законодавство про умовно-
дострокове звiльнення вiд покарання i замiну його бiльш мяким;
чи вiдбута засудженим передбачена законом частина покарання
(для рiзних категорiй засуджених вона не однакова); чи довiв
даний засуджений i як саме своу виправлення.
10. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання i замiна пока-
рання бiльш мяким за загальним правилом можливi пiсля фактично-
го вiдбуття не менше половини призначеного вироком строку пока-
рання - щодо осiб, зазначених в ч.4 ст.52; не менше двох третин -
щодо осiб, зазначених в ч.5 ст-52; не менше трьох чвертей призна-
ченого строку покарання - щодо осiб, зазначених в ч.б ст.52.
В тих випадках, коли покарання засудженому було помякшене
актом амнiстiє чи помилування або ухвалою (постановою) суду, при
застосуваннiумовно-дострокового звiльнення вiд покарання i замiнi
покарання оiльш мяким суд повинен обчислювати фактичну
частину вiдбутого покарання, виходячи з покарання, встановленого
актом амнiстiє чи помилування або ухвалою (постановою) суду.
При обчисленнi строку, пiсля вiдбуття якого можливе застосуван-
ня ст.52 до особи, умовно звiльненоє з мiсць пообавдення волi з
обовязковим залученням до працi, слiд виходити iз строку, призна-
ченого вироком, i фактично вiдбутого строку (останнiй визначауться
шляхом складання строку, вiдбутого в мiсцях позбавлення волi, i
вiдбутоє частини строку обовязкового залучення до працi).
II. Якщо особа вiдбувау покарання за вчинення двох або
бiльше злочинiв, при засудженнi за якi умовно-дострокове
звiльнення або замiна невiдбутоє частини покарання бiльш
мяким покаранням можуть застосовуватися пiсля фактичного
вiдбуття рiзних частин призначеного строку покарання (не
менше половини, двох третин, трьох чвертей, а щодо осiб, якi
вчинили злочин у вiцi до 18 рокiв, - не менше однiує третини,
половини, двох третин) необхiдно виходити iз найбiльшоє з таких
частин вiд загального строку покарання, призначеного за су-
купнiстю злочинiв або вирокiв. За таким же правилом
вирiшууться питання про умовно-дострокове звiльнення вiд
покарання або замiну невiдбутоє частини покарання бiльш
мяким покаранням, якщо особа вiдбувау покарання за вчинення
двох i бiльше злочинiв, вчинених нею як до, так i пiсля 18 рокiв.
i 2. Що стосууться виправлення, то воно мау бути доведеним
з точки зору таких критерГiв: зразковоє поведiнки засудженого
в перiод вiдбування покарання i чесного ставлення до працi.
Висновок суду про виправлення засудженого мау грунтуватися на
всебiчному врахуваннi даних про його поведiнку за весь перiод
вiдбування покарання, а не за час, що безпосередньо передуу
розгляду питання про можливiсть застосування умовно-дострокового
звiльнення i замiни невiдбутоє частини покарання бiльш мяким.
Суд не вправi вiдмовляти в умовно достроковому звiльненнi або
замiнi невiдоутоє частини покарання бiльш мяким з мотивiв, не
передбачених в ст.52 (наприклад, вчинення тяжкого злочину, нетрива-
ле перебування засудженого у данiй виправно-трудовiй установi).
IЗ. Умовно-дострокове звiльнення вiд покарання i замiна
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким покаранням засто-
совуються судом за мiсцем вiдбування засудженим покарання за
поданням органiв, зазначенях в ч.З ст.52. Матерiали, якi пода-
iлься щшх органами, мають вiдповiдати вимогам, передбаченим
ст. 110 ВТК (див. п.7 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 26 грудня 1975 р. №10 // Бюлетень... - С.45).
Необхiдно мати на увазi, що при фактичному вiдбуттi засуд-
женим передбаченоє законом частини призначеного строку пока-
рання щ органи зобовязанi розглянути питання про мохдввiсть
застосування умовно-дострокового звiльнення вiд покарання або
замiни невiдбутоi частини покарання бiльш мяким, але вправi
подати на розгляд суду матерiали лише щодо тих засуджених,
якi цього заслуговують.
14. При вирiшеннi питання про застосування умовно-достроко-
вого звiльнення суд враховуу викладенi в поданих матерiалах
вiдомостi про сбргшв засудженим мiсце проживання, наявнiсть у
нього сiмє або iнших родичiв, з якими вiн буде жити, про можливiсть
його працевлаштування на конкретному пiдприумствi та згоду
трудового колективу (а стосовно засудженого, що вчинив злочин у
вiцi до 18 рокiв, також про згоду певноє особи здiйснювати обовязки
по спостереженню за засудженим i проведенню з ним виховноє
роботя).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310