Сам по собi факт тяжкого захворювання не тягне обовязкового
звiльнення вiд вiдбування покарання. При вирiшеннi цього
питання щодо названих осiб, крiм тих, хто захворiв на хронiчну
душевну хворобу, суддя мау виходити не тiльки з висновку
лiкарськоє комiсiє, а й враховувати тяжкiсть вчиненого злочину,
поведiнку засудженого пiд час вiдбування покарання, ставлення
до працi, ступiнь його виправлення, чи не ухилявся вiн вiд
призначеного лiкування, а також iншi обставини (п.З постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 вересня 1973 р. №8
"Про практику застосування судами законодавства про
звiльнення вiд вiдбуття покарання засуджених, ящ. захворiли на
тяжку хворобу" // Бюлетень... - С.235).
Якщо на душевну чи iншу тяжку хворобу захворiв засуджений
до виправних робiт або штрафу, суддя у всiх випадках виносить
ухвалу про звiльнення його вiд дальшого вiдбування покарання
(ч.З ст.408 КПК).
Не звiльняються вiд вiдбування покарання, а направляються на
лiкування до психiатричних лiкарень мiсць увязнення особи з
тимчасовим психiчним розладом (п.32 Iнструкцiє про порядок
застосування примусового лiкування та iнших заходiв медичного
характеру щодо психiчно хворих, якi вчинили суспiльне небезпечнi
дiяння // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1967. - №4. - С.39).
6. Особа, засуджена за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
пiдлягау звiльненню вiд призначеного судом покарання. Цей рiзновид
звiльнення вiд подальшого вiдбування покарання не означау
реабiлiтацiє особи, яка була засуджена правомiрно за дiяння, яке було
кримiнальне караним на момент його вчинення. Особа, звiльнена вiд
вiдбування покарання за дiяння, каранiсть якого законом усунена,
вважауться такою, що не мау судимостi (п.I ч. I ст.55 КК).
7. Призначена засудженому судом мiра покарання, що перевищуу
покарання, встановленого цим законом. Скажiмо, за ч.4 ст. 149 особа
була засуджена до позбавлення водi строком на пять рокiв з
конфiскацiую всього майна. З моменту введення в дiю Закону
вiд 7 липня 1992 р. "Про внесення доповнень i змiн до
Кримiнального кодексу Украєни, Кримiнально-процесуального ко-
дексу Украєнськоє РСР i Кодексу Украєнськоє РСР про
адмiнiстративнi правопорушення" (Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №39. - Ст.570) ч.I ст.149 охоплюу дiє, якi ранiше
були передбаченi, зокрема, ч.4 ст.149. Санкцiую ч.I ст.149 в
редакцiє Закону вiд 7 липня 1992 р. максимальною межею
покарання у позбавлення волi на строк три роки з конфiскацiую
майна. Отже, в розглядуваному випадку строк позбавлення волi мау
бути зменшений з пяти до трьох рокiв.
Стаття 55. Погашення судимостi
Такими, що не мають судимостi, визнаються:
1) особи, звiльненi вiд покарання в силу статей 4в i 50
цього Кодексу;
1 особи, якi звiльненi вiд вiдбування покарання або
вiдбули покарання за дiяння, каранiсть яких законом
усунена;
2) особи, якi вiдбули покарання в дисциплiнарному
батальйонi або достроково звiльненi з нього, а також
вiйськовослужбовцi, що вiдбули покарання у виглядi
тримання на гауптвахтi взамiн виправних робiт;
2 (виключено);
3) особи, умовно засудженi, якщо протягом iспитового
строку вони не вчинять нового злочину i якщо протягом
зазначеного строку умовне засудження щодо цих осiб не
буе скасовано з iнших пiдстав, передбачених законом;
У] особи, умовно засудженi до позбавлення волi з
обовязковим залученням до працi, якщо вони протягом
строку обовязкового залучення до працi не вчинять но-
вого злочину або не будуть направленi в мiсця позбав-
лення волi для вiдбування покарання за пiдставами,
передбаченими законом;
3) особи, засудженi до позбавлення волi з застосу-
ванням статтi 46 цього Кодексу, якщо вони протягом
строку вiдстрочки виконання вироку не вчинять нового
злочину 1 вiдносно них у встановленому порядку вирок
не буде виконано;
4) особи, засудженi до громадськоє догани, штрафу,
позбавлення права займати певнi посади чи займатися
певною дiяльнiстю або виправних робiт, якщо протягом
одного року з дня вiдбуття покарання вони не вчинять
нового злочину;
5) особи, засудженi до позбавлення волi на строк не
бiльше трьох рокiв, якщо вони протягом трьох рокiв з
дня вiдбуття покарання (основного i додаткового не
вчинять нового злочину;
6) особи, засудженi до позбавлення волi на с~рок
понад три роки, але не бiльше шести рокiв; якщо зони
протягом пяти рокiв з дня вiдбуття покарання (основно-
го i додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
понад шiсть рокiв, але не бiльше десяти рокiв; ялщо
вони протягом восьми рокiв з дня вiдбуття покарання
(основного 1 додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засудженi до позбавлення волi на строк
бiльше десяти рокiв, I особливо небезпечнi
рецидивiсти, якщо вони протягом восьми рокiв з дня
вiдбуття покарання (основного i додаткового) не
вчинять нового злочину 1 якщо при цьому судом буде
встановлено, що засуджений виправився 1 немау пот-
реби вважати його таким, що мау судимiсть.
При обчисленнi строкiв погашення судимостi не вра-
ховууться додаткова мiра покарання у виглядi позбав-
лення батькiвських прав.
Якщо особа у встановленому законом порядку була
достроково звiльнена вiд покарання, то строк погашен-
ня судимостi обчислюуться, виходячи з фактично
вiдбутого покарання з моменту звiльнення вiд
вiдбування покарання (основного 1 додаткового). В
разi, якщо невiдбуту частину позбавлення волi
замiнено бiльш мяким покаранням, строки погашення
судимостi обчислюються, виходячи з вiдбутого строку
позбавлення волi, з моменту вiдбуття бiльш мякого
покарання (основного i додаткового).
Якщо особа, яка вiдбула покарання, до закiнчення
строку погашення судимостi знову вчинить злочин,
перебiг строку, що погашау судимiсть, переривауться.
Строк погашення судимостi по першому злочину
обчислюуться заново пiсля фактичного вiдбуття пока-
рання (основного i додаткового) за останнiй злоя. У
цих випадках особа вважауться судимою за обидва
злочини до закiнчення строку погашення судимостi за
найбiльш тяжкий з них.
Якщо засуджений до позбавлення волi пiсля вiдбуття
ним покарання зразковою поведiнкою i чесним став-
ленням до працi довiв своу виправлення, то за клопо-
танням громадських органiзацiй або трудового ко-
лехтиву суд може зняти з нього судимiсть до скiнчення
зазначених у цiй статтi строкiв.
i iз змiнами, внесеними Указами вiд 12 грудня 1969 р., 23 бе-
резня 1977 р., 16 листопада 1982 р., 12 сiчня 1983 р. {Законами
вiд 6 березня 1992 р., 7 липня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. -1969. - №50. - Ст. 388; 1977. - №14. - Ст. 128; 1982.
- №48. - Ст. 774; 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни. - 1992..-№23. -Ст. 337; 1992. -№39. -Ст. 570).
1. Судимiсть - це правове становище особи, яке виникау у
звязку з постановлениям обвинувального вироку i призначен-
ням покарання або умовним засудженням, а також вiдстрочкою
виконання вироку i тягне певнi несприятливi для засудженого
псавовi наслiдки, що виходять за межi покарання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310