ко-
ментар до ст. 244).
5. Викрадення майна особою, яка тимчасово володiу чужим
майном шляхом його тримання (перенесення речi пасажира
носiум, примiрювання речi, що продауться, покупцем тощо),
утворюу, залежно вiд способу заволодiння таким майном,
крадiжку або грабiж.
6. Предметом крадiжки може бути лише майно, що не
належить винному, у для нього чужим. Тому таумне вилучення
своує речi iз чужого володiння не у крадiжкою. В той же час
таумне заволодiння майном, що належить виннiй особi, але
перебувау в чужому правомiрному володiннi з метою подальшого
витребування з тимчасового володiльця вартостi такого майна,
повинно розглядатися як шахрайство. Тут матерiальна шкода за-
вдауться боржнику, оскiльки вiн в силу зобовязання , що виникло
мiж сторонами, несе матерiальну вiдповiдальнiсть перед кредитором.
7. Предметом розкрадання не може бути iндивiдуальне майно
громадян, яке виявилося загубленим чи таким, що вийшло iз
фактичного володiння власника в силу випадкових обставин
(занесене вiтром або водою пiд час повенi тощо). Однак таумне
звернення на користь винного чужого iндивiдуального майна,
викраденого iншою особою (крадiжка краденого), квалiфiкууться
за ст. 140. Крадiжка буде також у випадку заволодiння рiччю,
що була забута власником у вiдомому йому мiсцi (наприклад, рiч
була випадково залишена в купе вагона, в примiщеннi установи),
i винний розумiв, що власник повернеться за цiую рiччю.
8.3 обуктивноє сторони крадiжка полягау в протиправному
таумному вилученнi чужого iндивiдуального майна. Таумним у
таке викрадення, здiйснюючи яке, винна особа вважау, що робить
це непомiтно для потерпiлого чи iнших осiб (абз. I п.5 постанови).
При визначеннi того, було викрадення майна таумним чи
вiдкритим, слiд виходити iз спрямованостi умислу винноє особи i
даних про те, чи усвiдомлював потерпiлий або iншi особи харак-
тер вчинюваних винним дiй. В звязку з цим викрадення на-
лежить квалiфiкувати як крадiжку не лише тодi, коли воно
здiйснюутьсяу вiдсутностi потерпiлого чи iнших осiб, але й тодi,
коли воно вiдсувауться у єх присутностi за умови, що винна особа
не знау про це чи вважау, що робить це непомiтно для них, а
також тодi, коли потерпiлий чи iншi особи не усвiдомлюють (в
силу спянiння, малолiтства тощо) факту протиправного вилу-
чення майна (абз.З п.5 постанови).
9. Крадiжку належить вважати закiнченою в момент, копи
винна особа вилучила майно i мау реальну початкову можливiсть
розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати iншим
особам тощо).
Дiє, розпочатi як крадiжка, але виявленi потерпiлим чи iншими
особами i, незважаючи на це, продовженi винною особою з метою
заволодiння майном або його тримання, належить квалiфiкувати
як грабiж, а в разi застосування насильства чи висловлювання
погроз його застосування - залежно вiд характеру насильства або
погроз як грабiж чи розбiй (п. 6 постанови).
Якщо насильницькi дiє були вчиненi лише з метою уникнути
затримання або втекти, вчинене слiд квалiфiкувати як замах на
крадiжку (ч.2 ст. 17i ст.140) i як злочин проти особи (статтi 100,
101 102, 106 або 107) чи проти порядку управлiння (статтi 188,
188 1892, 189 або ст.190)
10. З субуктивноє сторони крадiжка вчинюуться з прямим
умислом. Винний усвiдомлюу, що вiн, не маючи на те права,
таумно вилучау чуже для нього майно з метою обернути його на
сюю користь чи на користь iншоє особи. При цьому винний бажау
збагатитися сам або збагатити iнших осiб за рахунок чужого
майна. Хто саме збагатився (сам субукт злочину, його рiднi,
ДРУЗI), значення для складу злочину не мау.
При вчиненнi крадiххж в спiхупастi декiлькох осiб корисливий
мотив у завжди у виконавця зло<гау. Окремi спiвучасняки
храдахки можуть дiяти i з iнших мотивiв.
11. Не мохе розглвдатвся як крадiжка або iнший злочин проти
приватноє власностi заволодiння майном з метою тимчасового
користування ним. Пленум Верховного Суду Украєни в п.21
постанови вiд 25 грудня 1992 р. зазначив, що" угон належних
громадянам транспортних засобiв може квалiфiкуватися як
крадiжка... лише за умови, що умисел вiяного був спрямований
на звернення цього транспортного засобу у свою власнiсть або у
власнiсть iншоє особи. При вiдсутностi такого умислу вчинене
належить квалiфiкувати за вiдповiдною частвною ст. 215 КК
Украєни".
У випадках, коди угон трвийюртного засобу був вчинений з
умислом викрадення деталей, вузлiв або такий умнсел виник у
винного пiсля угону, його дiє потрiбно квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв, передбачених вiдповiдними частинами ст. 215-i ст. 140.
12. Вчинене особою майнове посягання квалiфiкууться як
крадiжка або iнтттий злочин проти iндивiдуальноє власностi за тiує
неодмiнноє умови, що винна особа вiрогiдно знау про належнiсть
майна громадянину. Пленум Верховного Суду Украєни в поста-
новi вiд 25 грудня 1992 р. вказав, що дiє особи, яка, звертаючи
на свою користь майно, допускала, що воно може належати як
громадянину, так i державнiй чи колективнiй органiзацiє, слiд
квалiфiкувати як злочин проти приватноє чи державноє або
колективноє власностi залежно вiд фактичноє належностi майна.
Якщо ж, помиляючись щодо фактичноє належностi майна, винний
звернув на свою користь приватне майно, бажаючи викрастн чи
заволодiти державним чи колективним майном, або звернув на свеж)
користь державне чи колективне майно, бажаючи викрасти приват-
не майно чи заволодiти ним, його дiє належить квалiфiкувати як
замах на той злочин, акий винний бажав вчинити.
Коли державна чи колективна органiзацiя в звязку з певiпi
майновими вiдносинами була зобовязана зберiгати передане єй
майно громадян, викрадення такого майна особою, яка
усвiдомлювала, що матерiальну вiдповiдальнiсть за вказане май-
но несе ця органiзацiя, належить квалiфiкувати як злочин проти
державноє чи колективноє власностi. Викрадення майна, належ-
ного громадянам на правi приватноє власностi, яке хоч i зна-
ходилося в примiщеннi державноє чи колективноє органiзацiє, але
не було передане єй на зберiгання, належить квалiфiкувати як
злочин проти приватноє власностi (п.22 постанови). Крадiжка
жетонiв на зданi для зберiгання у гардероб речi з метою заво-
лодiння ними у готуванням до цього злочину.
IЗ. Незаконне заволодiння iндивiдуальним майном, вчинене
особою, яка припускала, що вона мау право на це майно, не мохе
квалiфiкуватися як крадiжка або iнший злочин проти
iндивiдуальноє власностi, а повинно за наявностi всiх iнших
ознак розглядатися як самоуправство (ст. 198).
14. Субуктом крадiжки мохе бути особа, яка до моменту
вчинення злочину досягла чотирнадцятирiчного вiку.
15. Обтяжуючими крадiжку обставинами закон визнау: за-
подiяння значноє шкоди потерпiломуi вчинення крадiжки за попе-
реднiм зговором групою осiб або повторно (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
ментар до ст. 244).
5. Викрадення майна особою, яка тимчасово володiу чужим
майном шляхом його тримання (перенесення речi пасажира
носiум, примiрювання речi, що продауться, покупцем тощо),
утворюу, залежно вiд способу заволодiння таким майном,
крадiжку або грабiж.
6. Предметом крадiжки може бути лише майно, що не
належить винному, у для нього чужим. Тому таумне вилучення
своує речi iз чужого володiння не у крадiжкою. В той же час
таумне заволодiння майном, що належить виннiй особi, але
перебувау в чужому правомiрному володiннi з метою подальшого
витребування з тимчасового володiльця вартостi такого майна,
повинно розглядатися як шахрайство. Тут матерiальна шкода за-
вдауться боржнику, оскiльки вiн в силу зобовязання , що виникло
мiж сторонами, несе матерiальну вiдповiдальнiсть перед кредитором.
7. Предметом розкрадання не може бути iндивiдуальне майно
громадян, яке виявилося загубленим чи таким, що вийшло iз
фактичного володiння власника в силу випадкових обставин
(занесене вiтром або водою пiд час повенi тощо). Однак таумне
звернення на користь винного чужого iндивiдуального майна,
викраденого iншою особою (крадiжка краденого), квалiфiкууться
за ст. 140. Крадiжка буде також у випадку заволодiння рiччю,
що була забута власником у вiдомому йому мiсцi (наприклад, рiч
була випадково залишена в купе вагона, в примiщеннi установи),
i винний розумiв, що власник повернеться за цiую рiччю.
8.3 обуктивноє сторони крадiжка полягау в протиправному
таумному вилученнi чужого iндивiдуального майна. Таумним у
таке викрадення, здiйснюючи яке, винна особа вважау, що робить
це непомiтно для потерпiлого чи iнших осiб (абз. I п.5 постанови).
При визначеннi того, було викрадення майна таумним чи
вiдкритим, слiд виходити iз спрямованостi умислу винноє особи i
даних про те, чи усвiдомлював потерпiлий або iншi особи харак-
тер вчинюваних винним дiй. В звязку з цим викрадення на-
лежить квалiфiкувати як крадiжку не лише тодi, коли воно
здiйснюутьсяу вiдсутностi потерпiлого чи iнших осiб, але й тодi,
коли воно вiдсувауться у єх присутностi за умови, що винна особа
не знау про це чи вважау, що робить це непомiтно для них, а
також тодi, коли потерпiлий чи iншi особи не усвiдомлюють (в
силу спянiння, малолiтства тощо) факту протиправного вилу-
чення майна (абз.З п.5 постанови).
9. Крадiжку належить вважати закiнченою в момент, копи
винна особа вилучила майно i мау реальну початкову можливiсть
розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати iншим
особам тощо).
Дiє, розпочатi як крадiжка, але виявленi потерпiлим чи iншими
особами i, незважаючи на це, продовженi винною особою з метою
заволодiння майном або його тримання, належить квалiфiкувати
як грабiж, а в разi застосування насильства чи висловлювання
погроз його застосування - залежно вiд характеру насильства або
погроз як грабiж чи розбiй (п. 6 постанови).
Якщо насильницькi дiє були вчиненi лише з метою уникнути
затримання або втекти, вчинене слiд квалiфiкувати як замах на
крадiжку (ч.2 ст. 17i ст.140) i як злочин проти особи (статтi 100,
101 102, 106 або 107) чи проти порядку управлiння (статтi 188,
188 1892, 189 або ст.190)
10. З субуктивноє сторони крадiжка вчинюуться з прямим
умислом. Винний усвiдомлюу, що вiн, не маючи на те права,
таумно вилучау чуже для нього майно з метою обернути його на
сюю користь чи на користь iншоє особи. При цьому винний бажау
збагатитися сам або збагатити iнших осiб за рахунок чужого
майна. Хто саме збагатився (сам субукт злочину, його рiднi,
ДРУЗI), значення для складу злочину не мау.
При вчиненнi крадiххж в спiхупастi декiлькох осiб корисливий
мотив у завжди у виконавця зло<гау. Окремi спiвучасняки
храдахки можуть дiяти i з iнших мотивiв.
11. Не мохе розглвдатвся як крадiжка або iнший злочин проти
приватноє власностi заволодiння майном з метою тимчасового
користування ним. Пленум Верховного Суду Украєни в п.21
постанови вiд 25 грудня 1992 р. зазначив, що" угон належних
громадянам транспортних засобiв може квалiфiкуватися як
крадiжка... лише за умови, що умисел вiяного був спрямований
на звернення цього транспортного засобу у свою власнiсть або у
власнiсть iншоє особи. При вiдсутностi такого умислу вчинене
належить квалiфiкувати за вiдповiдною частвною ст. 215 КК
Украєни".
У випадках, коди угон трвийюртного засобу був вчинений з
умислом викрадення деталей, вузлiв або такий умнсел виник у
винного пiсля угону, його дiє потрiбно квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв, передбачених вiдповiдними частинами ст. 215-i ст. 140.
12. Вчинене особою майнове посягання квалiфiкууться як
крадiжка або iнтттий злочин проти iндивiдуальноє власностi за тiує
неодмiнноє умови, що винна особа вiрогiдно знау про належнiсть
майна громадянину. Пленум Верховного Суду Украєни в поста-
новi вiд 25 грудня 1992 р. вказав, що дiє особи, яка, звертаючи
на свою користь майно, допускала, що воно може належати як
громадянину, так i державнiй чи колективнiй органiзацiє, слiд
квалiфiкувати як злочин проти приватноє чи державноє або
колективноє власностi залежно вiд фактичноє належностi майна.
Якщо ж, помиляючись щодо фактичноє належностi майна, винний
звернув на свою користь приватне майно, бажаючи викрастн чи
заволодiти державним чи колективним майном, або звернув на свеж)
користь державне чи колективне майно, бажаючи викрасти приват-
не майно чи заволодiти ним, його дiє належить квалiфiкувати як
замах на той злочин, акий винний бажав вчинити.
Коли державна чи колективна органiзацiя в звязку з певiпi
майновими вiдносинами була зобовязана зберiгати передане єй
майно громадян, викрадення такого майна особою, яка
усвiдомлювала, що матерiальну вiдповiдальнiсть за вказане май-
но несе ця органiзацiя, належить квалiфiкувати як злочин проти
державноє чи колективноє власностi. Викрадення майна, належ-
ного громадянам на правi приватноє власностi, яке хоч i зна-
ходилося в примiщеннi державноє чи колективноє органiзацiє, але
не було передане єй на зберiгання, належить квалiфiкувати як
злочин проти приватноє власностi (п.22 постанови). Крадiжка
жетонiв на зданi для зберiгання у гардероб речi з метою заво-
лодiння ними у готуванням до цього злочину.
IЗ. Незаконне заволодiння iндивiдуальним майном, вчинене
особою, яка припускала, що вона мау право на це майно, не мохе
квалiфiкуватися як крадiжка або iнший злочин проти
iндивiдуальноє власностi, а повинно за наявностi всiх iнших
ознак розглядатися як самоуправство (ст. 198).
14. Субуктом крадiжки мохе бути особа, яка до моменту
вчинення злочину досягла чотирнадцятирiчного вiку.
15. Обтяжуючими крадiжку обставинами закон визнау: за-
подiяння значноє шкоди потерпiломуi вчинення крадiжки за попе-
реднiм зговором групою осiб або повторно (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310