5) встанов-
лення прямих i непрямих переваг громадян в залежностi вiд єх
расовоє, нацiональноє приналежностi або ставлення до релiгiє.
Першi три формi злочинноє дiяльностi полягають у явно
вираженому (словесно, письмово або за допомогою технiчних
засобiв) неприязному ставленнi до тiує чи iншоє нацiє (раси) з
метою створити серед людей нацiональну ворожнечу, викликати
у багатьох осiб почуття неприязнi до способу життя, побуту,
культури, релiгiє або звичаєв певноє нацiє (раси). Для складу
цього злочину не мау значення, чи стверджуу винний про риси,
якi не притаманнi данiє расi (нацiє), або про притаманнi для неє
особливостi, якi спотворюються i видаються, наприклад, як озна-
ка агресивностi, обмеженостi, неповноцiнностi тощо. Це може
бути i глум (пошкодження, наруга) над культовими
памятниками або священними предметами чи мiсцями, паплю-
ження релiгiє. Слiд вiдмiтити, що при вчиненнi цього злочину у
формi образи почуття громадянина в звязку з його
нацiональнiстю чи релiгiйними почуттями винний мау на метi
тим самим принизити нацiю в цiлому. Тому прояв лише особистоє
неприязнi до представника iншоє нацiє (раси) - небажання
порiднитися, прийняти обряд сповiдання iншоє релiгiє, под-
ружитися - не утворюу складу злочину, передбаченого ст.бб.
Четверта форма вчинення даногозлочинуподягау в дискримiнацiє
громадян в звязку з єх належнiстю до тiує чи iншоє нацiє або раси
(вiдмова в прийняттi на роботу або звiльнення з роботи, вiдмова в
зарахуваннi до вузу, обмеження соцiальних прав тоiцо).
Пята форма прояву злочину виражауться у встановленнi
привiлеєв громадянам певноє нацiє (переваги при виборi роботи,
заняттi посади, отриманнi квартири тощо).
4. Злочин вiдноситься до категорiє тяжких, якщо його вчинено
з насильством, обманом чи погрозами, а також службовою особою
(ч.2 СТ.62), групою осiб або якщо злочиннi дiє потягли за собою
загибель людей або iншi тяжкi наслiдки (ч.З ст.62).
Пiд насильством слiд розумiти заподiяння особi в звязку з
єє нацiональнiстю, расовою чи релiгiйною приналежнiстю побоєв,
легких або середньоє тяжкостi тiлесних ушкоджень, а таож
позбавлення потерпiлого волi.
Обман - це повiдомлення громадянам в звязку з єх
нацiональною, расовою або релiгiйною приналежнiстю не-
правдивих вiдомостей або завiдоме замовчування обставин,
повiдомлення яких було необхiдне таким громадянам, з метою
обмежити права одних i встановити привiлеє iншим.
Погроза - це психiчне насильство (погроза вбивством, за-
подiянням тяжких тiлесних ушкоджень, знищенням майна, роз-
голошенням небажаних дая потерпiлого вiдомостей) над особою
чи групою осiб певноє нацiональностi з метою примусити єх
виконати вимоги погрожувача з метою здiйснення останнiм свого
ворожого ставлення до тiує чи iншоє нацiє (раси). Наприклад,
примушування до вiдмови вiд роботи, посади, залишення мiсця
проживання тощо.
Пiд службовою особою слiд розумiти особу, яка використала
своу службове становище всупереч правам та iнтересам осiб у
звязку з єх нацiональною, расовою чи релiгiйною приналежнiстю
(понятта службовоє особи дано в п.6 коментаря до ст.164).
Група осiб - це двi i бiльше особи, обуднанi спiльним умислом
i якi разом вчинили на нацiональному, расовому чи релiгiйному
грунтi одну чи декiлька дiй, вказаних в диспозицiє ст. 62 з тiую
ж метою.
Загибель людей - смерть хоча б однiує людини.
Пiд iншими тяжкими наслiдками слiд розумiти заподiяння
тяжких тiлесних ушкоджень хоча б однiй особi, середньоє тяж-
костi тiлесних ушкоджень двом i бiльше особам, великоє ма-
терiальноє шкоди (яка принаймнi у сто разiв перевищуу
мiнiмальний розмiр заробiтноє плати), виникнення масових без-
порядкiв або мiжнацiональних збройних конфлiктiв тощо.
5. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом i мотивом неприязнi на нацiональному, расовому чи
релiгiйному грунтi. Ставлення до людських жертв та iнших
тяжких наслiдкiв характеризууться, як правило, необережною
формою вини. При наявностi умислу до смертi потерпiлого
вчинене квалiфiкууться за ст.бб та ст.93 чи ст.94.
6. Субукт - особа, якiй виповнилося 16 рокiв.
Стаття 67. Розголошення державноє таумницi
Розголошення вiдомостей, що становлять державну
таумницю, особою, .якiй цi вiдомостi були довiренi або
стали вiдомi по службi чи роботi, при вiдсутностi ознак
державноє зради або шпигунства, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
пяти рокiв.
Те саме дiяння, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
восьми рокiв.
1. Обуктом злочину у життуво важливi iнтереси Украєни у
сферi оборони, економiки, зовнiшнiх вiдносин, державноє оезпеки
i охорони правопорядку. Предметом злочину може бути тiльки
iнформацiя, яка вiднесена до державноє таумницi (див. п.6 ко-
ментаря до ст. 56). Вiдповiдно до ч.З ст.б Закону "Про державну
таумницю" вiд 21 сiчня 1994 р. не може бути вiднесена до
державноє таумницi iнформацiя: про стихiйнi лиха, катастрофи
та iншi надзвичайнi подiє, що загрожують безпецi громадян, якi
сталися або можуть статися; про стан навколишнього середовища
та здоровя населення, його життувий рiвень; про соцiально-де-
мографiчнi показники, характеристики стану правопорядку,
освiти i культури населення; про неправомiрнi дiє державних
органiв, органiв мiсцевого регiонального самоврядування i поса-
дових осiо.
вiд вiдомостей, що становлять державну таумницю, формуу та
публiкуу в офiцiйних державних виданнях Державний комiтет
Украєни з питань державних секретiв на пiдставi рiшень Де-
ржавних експертiв з питань таумниць. Iнформацiя вважауться
державною таумницею з часу включення єє до Зводу вiдомостей,
що становлять державну таумницю (ч.З ст.7 Закону). Засекре-
чувавня iнформацiє, що вiднесена до державноє таумницi,
здiйснюуться шляхом надання вiдповiдному документу, виробу
або iншому матерiальному носiю iнформацiє грифа секретностi -
"особливоє важливостi", "цiлком таумно", "таумно".
Забороняуться надавати такi грифи секретностi носiям iншоє
таумноє або конфiденцiйноє iнформацiє, якi не становлять держав-
ноє таумницi (ч.4 ст. 13 Закону).
2. Розголошення державноє таумницi полягау в незаконному
обнародуваннi вiдомостей, якi мiстять державну таумницю (про
перелiк таких вiдомостеб див. п.6 коментаря до ст.56), особою, якiй
цi вiдомостi були довiренi або стали вiдомi по службi чи роботi,
внаслiдок чого цi вiдомостi стали наданням стороннiх осiб.
Форми розголошення таких вiдомостей можуть бути
рiзноманiтнi: пiд час розмови про них у присутностi стороннiх
осiб (у травмаi, на вулицi тощо), повiдомлення таких вiдомостей
знайомим чи родичам, а також у ластах, доповiдях, виступах у
пресi. Розголошення державноє таумницi може мати мiсце i у
формi показу або передачi стороннiм особам для ознайомлення
предметiв або обуктiв, документiв чи матерiалiв, вiдомостi про
якi становлять державну таумницю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
лення прямих i непрямих переваг громадян в залежностi вiд єх
расовоє, нацiональноє приналежностi або ставлення до релiгiє.
Першi три формi злочинноє дiяльностi полягають у явно
вираженому (словесно, письмово або за допомогою технiчних
засобiв) неприязному ставленнi до тiує чи iншоє нацiє (раси) з
метою створити серед людей нацiональну ворожнечу, викликати
у багатьох осiб почуття неприязнi до способу життя, побуту,
культури, релiгiє або звичаєв певноє нацiє (раси). Для складу
цього злочину не мау значення, чи стверджуу винний про риси,
якi не притаманнi данiє расi (нацiє), або про притаманнi для неє
особливостi, якi спотворюються i видаються, наприклад, як озна-
ка агресивностi, обмеженостi, неповноцiнностi тощо. Це може
бути i глум (пошкодження, наруга) над культовими
памятниками або священними предметами чи мiсцями, паплю-
ження релiгiє. Слiд вiдмiтити, що при вчиненнi цього злочину у
формi образи почуття громадянина в звязку з його
нацiональнiстю чи релiгiйними почуттями винний мау на метi
тим самим принизити нацiю в цiлому. Тому прояв лише особистоє
неприязнi до представника iншоє нацiє (раси) - небажання
порiднитися, прийняти обряд сповiдання iншоє релiгiє, под-
ружитися - не утворюу складу злочину, передбаченого ст.бб.
Четверта форма вчинення даногозлочинуподягау в дискримiнацiє
громадян в звязку з єх належнiстю до тiує чи iншоє нацiє або раси
(вiдмова в прийняттi на роботу або звiльнення з роботи, вiдмова в
зарахуваннi до вузу, обмеження соцiальних прав тоiцо).
Пята форма прояву злочину виражауться у встановленнi
привiлеєв громадянам певноє нацiє (переваги при виборi роботи,
заняттi посади, отриманнi квартири тощо).
4. Злочин вiдноситься до категорiє тяжких, якщо його вчинено
з насильством, обманом чи погрозами, а також службовою особою
(ч.2 СТ.62), групою осiб або якщо злочиннi дiє потягли за собою
загибель людей або iншi тяжкi наслiдки (ч.З ст.62).
Пiд насильством слiд розумiти заподiяння особi в звязку з
єє нацiональнiстю, расовою чи релiгiйною приналежнiстю побоєв,
легких або середньоє тяжкостi тiлесних ушкоджень, а таож
позбавлення потерпiлого волi.
Обман - це повiдомлення громадянам в звязку з єх
нацiональною, расовою або релiгiйною приналежнiстю не-
правдивих вiдомостей або завiдоме замовчування обставин,
повiдомлення яких було необхiдне таким громадянам, з метою
обмежити права одних i встановити привiлеє iншим.
Погроза - це психiчне насильство (погроза вбивством, за-
подiянням тяжких тiлесних ушкоджень, знищенням майна, роз-
голошенням небажаних дая потерпiлого вiдомостей) над особою
чи групою осiб певноє нацiональностi з метою примусити єх
виконати вимоги погрожувача з метою здiйснення останнiм свого
ворожого ставлення до тiує чи iншоє нацiє (раси). Наприклад,
примушування до вiдмови вiд роботи, посади, залишення мiсця
проживання тощо.
Пiд службовою особою слiд розумiти особу, яка використала
своу службове становище всупереч правам та iнтересам осiб у
звязку з єх нацiональною, расовою чи релiгiйною приналежнiстю
(понятта службовоє особи дано в п.6 коментаря до ст.164).
Група осiб - це двi i бiльше особи, обуднанi спiльним умислом
i якi разом вчинили на нацiональному, расовому чи релiгiйному
грунтi одну чи декiлька дiй, вказаних в диспозицiє ст. 62 з тiую
ж метою.
Загибель людей - смерть хоча б однiує людини.
Пiд iншими тяжкими наслiдками слiд розумiти заподiяння
тяжких тiлесних ушкоджень хоча б однiй особi, середньоє тяж-
костi тiлесних ушкоджень двом i бiльше особам, великоє ма-
терiальноє шкоди (яка принаймнi у сто разiв перевищуу
мiнiмальний розмiр заробiтноє плати), виникнення масових без-
порядкiв або мiжнацiональних збройних конфлiктiв тощо.
5. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом i мотивом неприязнi на нацiональному, расовому чи
релiгiйному грунтi. Ставлення до людських жертв та iнших
тяжких наслiдкiв характеризууться, як правило, необережною
формою вини. При наявностi умислу до смертi потерпiлого
вчинене квалiфiкууться за ст.бб та ст.93 чи ст.94.
6. Субукт - особа, якiй виповнилося 16 рокiв.
Стаття 67. Розголошення державноє таумницi
Розголошення вiдомостей, що становлять державну
таумницю, особою, .якiй цi вiдомостi були довiренi або
стали вiдомi по службi чи роботi, при вiдсутностi ознак
державноє зради або шпигунства, -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до
пяти рокiв.
Те саме дiяння, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
восьми рокiв.
1. Обуктом злочину у життуво важливi iнтереси Украєни у
сферi оборони, економiки, зовнiшнiх вiдносин, державноє оезпеки
i охорони правопорядку. Предметом злочину може бути тiльки
iнформацiя, яка вiднесена до державноє таумницi (див. п.6 ко-
ментаря до ст. 56). Вiдповiдно до ч.З ст.б Закону "Про державну
таумницю" вiд 21 сiчня 1994 р. не може бути вiднесена до
державноє таумницi iнформацiя: про стихiйнi лиха, катастрофи
та iншi надзвичайнi подiє, що загрожують безпецi громадян, якi
сталися або можуть статися; про стан навколишнього середовища
та здоровя населення, його життувий рiвень; про соцiально-де-
мографiчнi показники, характеристики стану правопорядку,
освiти i культури населення; про неправомiрнi дiє державних
органiв, органiв мiсцевого регiонального самоврядування i поса-
дових осiо.
вiд вiдомостей, що становлять державну таумницю, формуу та
публiкуу в офiцiйних державних виданнях Державний комiтет
Украєни з питань державних секретiв на пiдставi рiшень Де-
ржавних експертiв з питань таумниць. Iнформацiя вважауться
державною таумницею з часу включення єє до Зводу вiдомостей,
що становлять державну таумницю (ч.З ст.7 Закону). Засекре-
чувавня iнформацiє, що вiднесена до державноє таумницi,
здiйснюуться шляхом надання вiдповiдному документу, виробу
або iншому матерiальному носiю iнформацiє грифа секретностi -
"особливоє важливостi", "цiлком таумно", "таумно".
Забороняуться надавати такi грифи секретностi носiям iншоє
таумноє або конфiденцiйноє iнформацiє, якi не становлять держав-
ноє таумницi (ч.4 ст. 13 Закону).
2. Розголошення державноє таумницi полягау в незаконному
обнародуваннi вiдомостей, якi мiстять державну таумницю (про
перелiк таких вiдомостеб див. п.6 коментаря до ст.56), особою, якiй
цi вiдомостi були довiренi або стали вiдомi по службi чи роботi,
внаслiдок чого цi вiдомостi стали наданням стороннiх осiб.
Форми розголошення таких вiдомостей можуть бути
рiзноманiтнi: пiд час розмови про них у присутностi стороннiх
осiб (у травмаi, на вулицi тощо), повiдомлення таких вiдомостей
знайомим чи родичам, а також у ластах, доповiдях, виступах у
пресi. Розголошення державноє таумницi може мати мiсце i у
формi показу або передачi стороннiм особам для ознайомлення
предметiв або обуктiв, документiв чи матерiалiв, вiдомостi про
якi становлять державну таумницю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310