Коди при цьому були перевищенi межi
захисту, допустимого в умовах вiдповiдного реального посягання, i
при цьому потерпiлий був позбавлений життя, особа повинна нести
вiдповiдальнiсть за ст.97. Якщо особа не усвiдомлювала факту
вiдсутностi реального посягання, але виходячи з конкретних
обставин повинна була i могла це усвiдомлювати, єє дiє не можуть
розглядатися як вчиненi в станi необхiдноє оборони. В цьому разi
позбавлення життя потерпiлого без ознак перевищення меж обо-
рони, допустимоє в умовах реального посягання, слiд розгладати як
необережне вбивство.
Якщо ж особа не усвiдомлювала факту вiдсутностi реального
посягання, але виходячи з конкретних обставин повинна була i
могла це усвiдомлювати, i позбавила життя потерпiлого,
перевищивши при цьому межi захисту, допустимого в умовах
реального посягання, вона мау нести вiдповiдальнiсть за ст.97,
оскiльки нею вчинено умисний злочин.
8. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi за
вбивство при перевищеннi меж необхiдноє оборони вiдповiдно до
ст.334 КПК повинно бути у вироку мотивовано, оскiльки санкцiя
ст.97 КК передбачау, крiм позбавлення волi, i виправнi роботи.
В той же час при призначеннi покарання за ст.97 та обставина,
що вбивство вчинено при захистi вiд суспiльне небезпечного
посягання, хоч i з перевищенням меж необхiдноє оборони, не
може враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки
вона передбачена як обовязкова ознака злочину.
90. вбивство з необережностi
Вбивство з необережностi -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня Ю83 р. //
Вiломостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
I. Вбивство з необережностi, як й iншi види вбивств, ввдноситьс>
де числа злочинiв з матерiальним складом. Обекппммя сторо-
на даного злочину включау дiяння, результат у вигладi смертi
потерпiлого та причинний звязок мiх першим i другим. Дiяння
може бута саме по собi злочинним (наприклад, умисне нанесення
удару). Найчастiше ж воно у незлочинним, повязаним з пору-
шенням писаних спецiальних правил або загалыок прамл обе-
режностi. Дiє винного, якi хоч безпосередньо i не стали причиною
смертi потерпiлого, але полягали у створеннi з необережностi
передумов для цього, розглядаються як вбивство з необережностi
(див.: Рад.право. - 1960. - №6. - С.121).
2. Специфика розглядуваного виду вбивства полягау в його
субективнш сторонi: воно мау мiсце лише при необережнiй
формi вини, яка може виступати у виглядi злочинноє само-
надiяностi або злочинноє недбалостi.
При вбивствi внаслiдок злочинноє самомадiяностi винна
особа передбачау можливiсть настання суспiльне небезпечного
наслiдку своує дiє або бездiяльностi у виглядi смертi iншоє особи,
але легковажно розраховуу на його вiдвернення. При цьому вона
розраховуу на якiсь конкретнi обставини, якi вiдвернуть настан-
ня смертi. Скажiмо, особа по дротянiй огорожi квiтника пропу-
скау електрострум i вивiшуу табличкугНе рiдходь. Убу стру-
мом". Якщо хтось iз пiдлiткiв, iгноруючи табличку або не
помiчаючи єє, намагауться проникнути до квiтiв, але смертельно
уражауться струмом, вина особи до факту смертi пiдлiтка харак-
теризууться злочинною самонадiянiстю.
Вбивство внаслiдок злочинноє самонадiяностi слiд вiдрiзнвд
вiд вбивства з непрямим умислом, коли особа передбачау настан-
ня смертi потерпiлого i свiдомо єє допускау. При вбивствi з
непрямим умислом вiдсутнiй розрахунок на якiсь конкретнi
обставини, якi б вiдвернули настання смертi. Це може бути лише
розрахунок на випадок або взагалi байдуже ставлення до реально
можливого настання смертi.
3. При вбивствi внаслiдок злочинноєнедбалостiвинна особа
не передбачау настання смертi iншоє людини, хоч повинна була
i могла передбачити настання такого результату своує дiє чи
бездiяльностi, якби була обачна.
Розглядаючи справу в порядку нагляду, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни переквалiфiкувала вчинене Д. з ст.94 на
СТ.98. Пiсля вечiрки Д. запропонував гостям розходитись. Ф.
почав упиратись. Тодi Д. зняв з стiни мисливську рушницю i
вистрелив у нього. Хоча патрон був зараджений тiльки порохом
i пихами останнi пробили груди Ф. i пошкодили лiвий шлуночок
мопя вiд чого потерпiлий помер. З показань Д. видно що мн
Листувався рушницею близько двох рокiв. Набоє до неє
ерiгались у валiзi. Беручи з неє гiльзу, Д. не знав, що вона
враджена порохом. На попередньому слiдствi i в судi вiн
твердив, що вбивати Ф. не мав намiру, а лише прагнув налякати
його. Свiдок подiє К. пiдтвердив цi показання. Так, останнiй,
зокрема, розповiв, що коли Д. почав заряджати рушницю, i вiн
його попередив бути обережним, то той вiдповiв, що патрон
холостий. З протокояу огляду мiсця подiє видно, що у валiзi
виявили двi стрiлянi гiльзи i один заряджений патрон. Понятi,
якi були. при цьому, заявили, що по зовнiшньому вигладу гiльз
було неможливо встановити, чи зарядженi вони, чи нi. Цi та iншi
матерiали справи, зазначила судова колегiя Верховного Суду,
переконують, що Д. убив Ф. з необережностi. Заряджаючи
рушницю, вiн по зовнiшньому вигляду гiльзи вважав, що вона
не заряджена, тобто проявив злочинну необережнiсть: смертi Ф.
вiн не бажав i не чекав, але повинен був передбачити настання
тяжких наслiдкiв (Рад.право. - 1966. - №7. - С.98).
Вбивство внаслiдок злочинноє недбалостi слiд вiдрiзняти вiд
казусу: коли особа не передбачала настання смертi iншоє
людини, не повинна була i (або) не могла єє передбачити. За таких
обставин смерть не повинна iнкримiнуватися у вину.
Ч. був засуджений за ст.98, а також ст.19i ч. I ст. 162. Вiн був
визнаний винним у тому, що, працюючи бригадиром будiвельного
управлiння, дав вказiвку робiтникам П. i Г. наглушити риби у
рiчцi за допомогою електроструму i видав для цього моток
електродроту. Пiд час цих незаконних дiй струмом напругою 380
вольт був смертельно травмований Л., який приуднався до бра-
конурiв. Ч. не був на мiсцi вчинення злочину, не був вiн i
безпосереднiм виконавцем злочинних дiй, що призвели до смертi
потерпiлого. Суд не обгрунтував у вироку, яким чином вiн мiг
передбачити можливiсть смертельного поранення струмом Л" про
присутнiсть якого на мiсцi, де вiдбувалися подiє, вiн не знав.
Обставини ж свiдчать, що Ч. не передбачав i не мiг передбачити
такоє можливостi, тому судова колегiя Верховного Суду Украєни
виключила з вироку та ухвали судовоє колегiє обласного суду
квалiфiкацiю його дiй за ст.98 (Рад.право. - 1981.- №2. - С.84).
В усiх випадках квалiфiкацiє вчиненого за ст.98 необхiдно
встановити, чи повинен був i чи мiг винний передбачити настання
смертi потерпiлого, що вирiшууться з врахуванням конкретних
обставин справи i особистих якостей винного, його спецiальних
знань, конкретних, дiючих в певнiй галузi, i загальноприйнятих
правил обачливостi тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
захисту, допустимого в умовах вiдповiдного реального посягання, i
при цьому потерпiлий був позбавлений життя, особа повинна нести
вiдповiдальнiсть за ст.97. Якщо особа не усвiдомлювала факту
вiдсутностi реального посягання, але виходячи з конкретних
обставин повинна була i могла це усвiдомлювати, єє дiє не можуть
розглядатися як вчиненi в станi необхiдноє оборони. В цьому разi
позбавлення життя потерпiлого без ознак перевищення меж обо-
рони, допустимоє в умовах реального посягання, слiд розгладати як
необережне вбивство.
Якщо ж особа не усвiдомлювала факту вiдсутностi реального
посягання, але виходячи з конкретних обставин повинна була i
могла це усвiдомлювати, i позбавила життя потерпiлого,
перевищивши при цьому межi захисту, допустимого в умовах
реального посягання, вона мау нести вiдповiдальнiсть за ст.97,
оскiльки нею вчинено умисний злочин.
8. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi за
вбивство при перевищеннi меж необхiдноє оборони вiдповiдно до
ст.334 КПК повинно бути у вироку мотивовано, оскiльки санкцiя
ст.97 КК передбачау, крiм позбавлення волi, i виправнi роботи.
В той же час при призначеннi покарання за ст.97 та обставина,
що вбивство вчинено при захистi вiд суспiльне небезпечного
посягання, хоч i з перевищенням меж необхiдноє оборони, не
може враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки
вона передбачена як обовязкова ознака злочину.
90. вбивство з необережностi
Вбивство з необережностi -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня Ю83 р. //
Вiломостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
I. Вбивство з необережностi, як й iншi види вбивств, ввдноситьс>
де числа злочинiв з матерiальним складом. Обекппммя сторо-
на даного злочину включау дiяння, результат у вигладi смертi
потерпiлого та причинний звязок мiх першим i другим. Дiяння
може бута саме по собi злочинним (наприклад, умисне нанесення
удару). Найчастiше ж воно у незлочинним, повязаним з пору-
шенням писаних спецiальних правил або загалыок прамл обе-
режностi. Дiє винного, якi хоч безпосередньо i не стали причиною
смертi потерпiлого, але полягали у створеннi з необережностi
передумов для цього, розглядаються як вбивство з необережностi
(див.: Рад.право. - 1960. - №6. - С.121).
2. Специфика розглядуваного виду вбивства полягау в його
субективнш сторонi: воно мау мiсце лише при необережнiй
формi вини, яка може виступати у виглядi злочинноє само-
надiяностi або злочинноє недбалостi.
При вбивствi внаслiдок злочинноє самомадiяностi винна
особа передбачау можливiсть настання суспiльне небезпечного
наслiдку своує дiє або бездiяльностi у виглядi смертi iншоє особи,
але легковажно розраховуу на його вiдвернення. При цьому вона
розраховуу на якiсь конкретнi обставини, якi вiдвернуть настан-
ня смертi. Скажiмо, особа по дротянiй огорожi квiтника пропу-
скау електрострум i вивiшуу табличкугНе рiдходь. Убу стру-
мом". Якщо хтось iз пiдлiткiв, iгноруючи табличку або не
помiчаючи єє, намагауться проникнути до квiтiв, але смертельно
уражауться струмом, вина особи до факту смертi пiдлiтка харак-
теризууться злочинною самонадiянiстю.
Вбивство внаслiдок злочинноє самонадiяностi слiд вiдрiзнвд
вiд вбивства з непрямим умислом, коли особа передбачау настан-
ня смертi потерпiлого i свiдомо єє допускау. При вбивствi з
непрямим умислом вiдсутнiй розрахунок на якiсь конкретнi
обставини, якi б вiдвернули настання смертi. Це може бути лише
розрахунок на випадок або взагалi байдуже ставлення до реально
можливого настання смертi.
3. При вбивствi внаслiдок злочинноєнедбалостiвинна особа
не передбачау настання смертi iншоє людини, хоч повинна була
i могла передбачити настання такого результату своує дiє чи
бездiяльностi, якби була обачна.
Розглядаючи справу в порядку нагляду, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни переквалiфiкувала вчинене Д. з ст.94 на
СТ.98. Пiсля вечiрки Д. запропонував гостям розходитись. Ф.
почав упиратись. Тодi Д. зняв з стiни мисливську рушницю i
вистрелив у нього. Хоча патрон був зараджений тiльки порохом
i пихами останнi пробили груди Ф. i пошкодили лiвий шлуночок
мопя вiд чого потерпiлий помер. З показань Д. видно що мн
Листувався рушницею близько двох рокiв. Набоє до неє
ерiгались у валiзi. Беручи з неє гiльзу, Д. не знав, що вона
враджена порохом. На попередньому слiдствi i в судi вiн
твердив, що вбивати Ф. не мав намiру, а лише прагнув налякати
його. Свiдок подiє К. пiдтвердив цi показання. Так, останнiй,
зокрема, розповiв, що коли Д. почав заряджати рушницю, i вiн
його попередив бути обережним, то той вiдповiв, що патрон
холостий. З протокояу огляду мiсця подiє видно, що у валiзi
виявили двi стрiлянi гiльзи i один заряджений патрон. Понятi,
якi були. при цьому, заявили, що по зовнiшньому вигладу гiльз
було неможливо встановити, чи зарядженi вони, чи нi. Цi та iншi
матерiали справи, зазначила судова колегiя Верховного Суду,
переконують, що Д. убив Ф. з необережностi. Заряджаючи
рушницю, вiн по зовнiшньому вигляду гiльзи вважав, що вона
не заряджена, тобто проявив злочинну необережнiсть: смертi Ф.
вiн не бажав i не чекав, але повинен був передбачити настання
тяжких наслiдкiв (Рад.право. - 1966. - №7. - С.98).
Вбивство внаслiдок злочинноє недбалостi слiд вiдрiзняти вiд
казусу: коли особа не передбачала настання смертi iншоє
людини, не повинна була i (або) не могла єє передбачити. За таких
обставин смерть не повинна iнкримiнуватися у вину.
Ч. був засуджений за ст.98, а також ст.19i ч. I ст. 162. Вiн був
визнаний винним у тому, що, працюючи бригадиром будiвельного
управлiння, дав вказiвку робiтникам П. i Г. наглушити риби у
рiчцi за допомогою електроструму i видав для цього моток
електродроту. Пiд час цих незаконних дiй струмом напругою 380
вольт був смертельно травмований Л., який приуднався до бра-
конурiв. Ч. не був на мiсцi вчинення злочину, не був вiн i
безпосереднiм виконавцем злочинних дiй, що призвели до смертi
потерпiлого. Суд не обгрунтував у вироку, яким чином вiн мiг
передбачити можливiсть смертельного поранення струмом Л" про
присутнiсть якого на мiсцi, де вiдбувалися подiє, вiн не знав.
Обставини ж свiдчать, що Ч. не передбачав i не мiг передбачити
такоє можливостi, тому судова колегiя Верховного Суду Украєни
виключила з вироку та ухвали судовоє колегiє обласного суду
квалiфiкацiю його дiй за ст.98 (Рад.право. - 1981.- №2. - С.84).
В усiх випадках квалiфiкацiє вчиненого за ст.98 необхiдно
встановити, чи повинен був i чи мiг винний передбачити настання
смертi потерпiлого, що вирiшууться з врахуванням конкретних
обставин справи i особистих якостей винного, його спецiальних
знань, конкретних, дiючих в певнiй галузi, i загальноприйнятих
правил обачливостi тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310