Викрадення може бути вчинене i шляхом обману або
зловживанням довiрям.
Якщо викрадення поуднууться з вчиненням iншого злочину
(наприклад, з заподiянням тiлесних ушкоджень особi, у якоє
викрадено дитину), все вчинене квалiфiкууться за правилами про
сукупнiсть злочинiв.
Пiдмiна дитини полягау в замiнi однiує новонародженоє або
грудноє дитини iншою.
2. Дитиною слiд вважати особу, яка не досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Згода такоє особи на викрадення не виключау
вiдповiдальностi винного.
Викрадення дiтей старте чотирнадцяти рокiв утворюу неза-
конне позбавлення волi i тягне вiдповiдальнiсть за ст. 23.
Викрадення батьками своує власноє дигшiи (наприклад, батысом
у матерi, яка виховуу дитину, безпосередньо з дитячого будинку
або iншого мiсця, в якому тимчасово перебувау дитина) навiть
при позбавленнi єх судом батькiвських прав не утворюу розгля-
дуваного злочину. Вказанi дiє за наявнiстю всiх ознак самоуп-
равства можуть квалiфiкуватися заст. 198.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом (винний усвiдомлюу, що викрадау або пiдмiняу чужу
дитину, i бажау цього), корисливою метою, мотивом помсти або
iнтим особистим мотивом.
Ввкраданнядитинвпi>вiдсутностiвказанххвст. 124метиабо
мотивiв не утворюу складу розглядуваного злочину (наприклад,
викрадання дитини з метою усиновлення або передачi на вихо-
вання дитячому закладу, викликане тим, що батьки дитинк
знущаються над нею, примушують займатися жебрацтвом,
крадiжками).
Пiдмiна новонародженоє дитини, допущена з необережностi
особою медичного персоналу пологового будинку, також не
утворюу складу злочину, передбаченого ст. 124. Такi дiє можуть
за певних умов розглядатися як халатнiсть (ст. 167) або як
дисциплiнарний проступок.
4. Субястом злочину може бути особа, яка досягла
шiстнадцятирiчного вiку.
Стаття 125. Наклеп
Наклеп, тобто поширення завiдомо неправдивих
вигадок, що ганьблять Iншу особу, -
карааться позбавленням волi на строк до одного року,
або виправними роботами на той же строк, або штра-
фом у розмiрi до двохсот карбованцiв, або громадсь-
кою доганою.
Наклеп удрукованому або Iншим способом розмноже-
ному творi, в анонiмному листi, а так само вчинений
особою, ранiше судимою за наклеп, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом у розмiрi вiд ста до трьохсот карбованцiв.
Наклеп, поуднаний з обвинуваченням у вчиненнi де-
ржавного або Iншого тяжкого злочину, -
карауться позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
(В редакцiє Указу вiд 12 сiчня 1983 р. //Вiдомостi Верхов-
ноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 грудня 1985 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1885. -№52. -Ст. 1224).
I. Честь i гiднiсть людини як члена суспiльства i громадянина
у сукупнiстю його моральних якостей i вiдносяться до числа
основних моральних цiнностей. Право громадян Украєни на
судовий захист вiд посягань на єх честь i гiднiсть зафiксоване в
Конституцiє (ч.2 ст.55). Посягання на честь i гiднiсть особи
можуть тягти цивiльну (ст.7 ЦК) або кримiнальну
вiдповiдальнiсть, яка настау за наклеп (ст. 125) та образу
(ст. 126).
Справи про злочини, передбаченi ч. I ст. 125 та ст. 126, пору-
шуються не iнакше, як за скаргою потерпiлого (ч.I ст.27 КПК).
При прийняттi вiд скаржника заяви суду слiд зясувати, в якому
порядку-- кримiнальному чи цивiльно-правовому - вiн просить
захистити його iнтереси.
2. Обуктом наклепу у честь i гiднiсть людини як и невiдумнi
особистi цiнностi, повязанi з оцiнкою особи суспiльством та
почуттям самою особою своує суспiльноє значимостi.
Потерпiлими у будь-якi фiзичнi особи, в тому чвслi померлi,
душевнохворi та дiти.
3. Засобом вчинення злочину у неправдивi вигадки, що гань-
блять iншу особу. Йдеться про начебто вчинений потерпiлим
протиправний чи аморальний вчинок та iншi вiдомостi, що
ганьблять потерпiлого (наприклад, про венеричне захворю-
вання, оскiльки його наявнiсть передбачау, як правило,
ведення розпусного способу хиття). Ознака ганебностi
вiдомостей у питанням встановлення факту судом в кохвому
окремому випадку i по сутi своєй у такою, що принихуу
честь i гiднiсть громадянина в громадськiй думцi з точки
зору додерхання законiв, загальновизнаних правил
спiвжиття та принципiв людськоє моралi. Поширення
дiйсних вiдомостей, хоча б вони i ганьбили потерпiлого, ве
у наклепом (див. справи Г. // Рад.право. - 1968. -№12.-
С.85-86 та К. // Рад.право. - 1979. - М> 9. - С.87-88).
Завiдомо неправдивi вигадки, що ганьблять iншу особу, мохуть
бути засобом наклепу, якщо в них йдеться про "факти" минулого
чи теперiшнього, а ве гаданi майбутнi.
4. Обуктивна сторона злочину характеризууться
поширенням завiдомо неправдивих вигадок, що ганьблять
iншу особу. Пiд поширенням таких вiдомостей розумiються
повiдомлення єх винним невизначенiй кiлькостi осiб, кiльком
особам або хоча б однiй особi, крiм самого потерпiлого. При
повiдомленнi таких вигадок самому потерпiлому винний мохе
нести вiдповiдальнiсть за ст. 126 за наявностi всiх ознак цього
злочину (див. абз.I та 2 п.II постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 28 вересня 1990 р. №7 "Про застосування
судами законодавства, що регулюу захист честi i гiдностi
громадян та органiзацiй" // Бюлетень...- С.92).
Поширення мохе вирахатися в рiзних формах: уснiй (в роз-
мовi, публiчному виступi в аудиторiє, по радiо тощо), письмовiй
(у листi, статтi в газетi, шляхом демонстрацiє плакатiв, iнших
творiв у громадських мiсцях тощо).
Злочин у закiнченим з моменту поширення вiдомостей, що
ганьблять потерпiлого.
5. Субвктшма сторона злочину характеризууться умисною
формою вини: винний знау про неправдивiсть поширюваних
вигадок, що ганьблять iншу особу, усвiдомлюу такий характер
цих вигадок i бахау єх поширювати.
Не у наклепом поширення неправдивих вiдомостей, якi гань-
блять iншу особу, якщо винний не усвiдомлюу того факту, що
вони не вiдповiдають дiйсностi. В такому випадку у вiдповiдностi
зi СТ.7 ЦК (в редакцiє Закону вiд 6 травня 1993 р.) потерпiлий
вправi вимагати вiд суду спростування таких вiдомостей, а такох
вiдшкодування майновоє i моральноє (немайновоi) шкоди, завда-
ноє єх поширенням.
Президiя Чернiгiвського обласного суду в своєй постановi
у справi Т. зазначила: "Якщо особа сумлiнно помиляуться
щодо неправдивого характеру поширюваних нею
вiдомостей або висловила офiцiйним органам припущення
про незаконнi дiє певноє особи з проханням перевiрити,
повязанi з цим обставини, кримiвальна вiдповiдальнiсть за
наклеп виключауться" (Практика... - С.151).
6. Субскт - особа, яка досягла шiстнадцятирiчного вiку.
7 Яволiiкючмим> ознаками наклепу у вчинення його
у друкованому або iншими способами розмнохеному
м)рi, в анонiмному листi або особою, ранiше судимою за
наклеп (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310