Сплив значного часу з моменту вчинення злочину ослаблюу
виховне i запобiжне значення покарання i робить застосування
його недоцiльним i таким, що не вiдповiдау принципу гуманiзму,
в звязку з iстотним зменшенням ступеня або й повною втратою
суспiльноє небезпечностi винноє особи.
2. Закон мiстить три умови застосування iнституту давностi
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi: а) закiнчення зазна-
чених в законi строкiв; 6) невчинення протягом цих строкiв нового
злочину певноє тяжкостi; в) неухиляння вiд слiдства та суду.
3. Iснують два види строкiв давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi: а) диференцiйованi, тривалiсть
яких залежить вiд тяжкостi вчиненого злочину; б) загальний для
всiх злочинiв пятнадцятирiчний строк стосовно осiб, якi
ухилились вiд слiдства i суду. До закiнчення пятнадцятирiчного
строку не втрачають свого значення диференцiйованi строки, що
поширюються на осiб, якi перестали ухилятись вiд слiдства i суду.
4. Залежно вiд тяжкостi вчиненого злочину закон встановлюу
чотири строки давностi (один рiк, три роки, пять рокiв i
десять рокiв з дня вчинення злочину), якi оочислюються, вихо-
дячи з квалiфiкацiє злочину i максимальноє мiри покарання,
передбаченоє в санкцiє вiдповiдноє статтi. Якщо остання мiстить
кiлька частин, виходити слiд iз максимальноє мiри покараннi,
передбаченоє тiую частиною статтi, за якою квалiфiкууться
вчинене дiяння.
5. Початком перебiгу строку давностi у день вчинення
злочину, тобто день, протягом якого (до 24 годин включно)
винний вчинив дiю або бездiяльнiсть, що входять в обуктивну
сторону складу злочину.
При вчиненнi готування або замаху (коли вiдсутня добровiльна
вiдмова) строк давностi починау спливати з моменту припинення
.злочинноє дiяльностi. Строки давностi у спiвучасникiв
(органiзаторiв, пiдмовникiв, пособникiв) вираховуються так са-
мо, як i у виконавцiв злочину.
6. Строк давностi стосовно триваючих злочинiв обчислюуться
з часу єх припинення добровiльно або всупереч волi винного
(явка з повинною, затримання тощо), а стосовно продовжуваних
злочинiв - з моменту вчинення останньоє злочинноє дiє.
7. Строки давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi закiнчуються в день винесення постанови про
притягнення особи як обвинуваченого або про вiддання до суду
в справах, якi порушуються лише за скаргою потерпiлого.
8. Перебiг давностi переривауться, якщо винний вчинив
новий злочин, за який згiдно з законом може бути призначено
позбавлення волi на строк, що перевищуу два роки. Це означау,
що частина строку давностi, яка спливла до моменту вчинення
нового злочину, втрачау своу значення. З цього моменту одно-
часно починауться паралельний перебiг двох самостiйних строкiв
давностi, якi не можуть нi складатися, нi поглинатися.
У випадку вчинення особою до закiнчення строку давностi нового
злочину, за який згiдно з законом не може бути призначено
покарання у виглядi позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв,
перебiг давностi за першим злочином продовжууться, а строк
давностi за новим злочином починауться з дня його вчинення.
9. Перебiг давностi зупиняуться, якщо винна у вчиненнi
злочину особа ухилиться вiд слiдства або суду. В цьому разi
перебiг строку давностi тривау (а не починауться спочатку) пiсля
затримання особи або явки єє з повинною.
Особа вважауться такою, що ухилилася вiд слiдства або суду,
якщо вона, будучи вiдомою правоохоронним органам, нама-
гауться уникнути притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi
шляхом виєзду з попереднього мiсця проживання, переходу на
нелегальне становище тощо. Найчастiше це мау мiсце пiсля
застосування запобiжного заходу або винесення постанови про
притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
10. Факт ухилення особи вiд слiдства або суду свiдчить, як
правило, про єє суспiльну небезпечнiсть i тим самим - про
необхiднiсть єє притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi.
Однак останну неможливо, якщо з часу вчинення злочину
пройшло пятнадцять рокiв i давнiсть не була перервана вчине-
нням нового злочину.
11. У випадках, коди за ранiше вчинений злочин закон передбачау
можливiсть призначення смертноє кари, питання про застосування
давностi вирiшууться судом. Якщо суд не знайде можливим застосу-
вати давнiсть, смертна кара не може бути призначена i замiнюуться
позбавленням волi з врахуванням характеру i тяжкостi вчиненого
злочину, а також ступеня суспiльноє небезпечностi особи. У випадку,
коли суд дiвде висновку, що особа заслуговуу смертноє кари, яку не
можна застосувати у звязку iз спливем десятирiчного чи пятнад-
цятирiчного (для особи, яка ухилялась) строку, вiн замiнюу цю мiру
покарання максимальним строком позбавлення водi, передбаченим
санкцiую вiдповiдноє статтi. Якщо ж суд дiйде висновку, що мiрою
покарання повинно бути позбавлення надi, вiн визначау його строк
у межах санкцiє закону, за яким квалiфiкууться вчинене.
Суд може не застосувати строк давностi лише тодi, коли
смертна кара як вид покарання .вказана у вiдповiднiй статтi
кримiнального закону, що дiяв як пiд час вчинення злочину, так
i пiд час розгляду справи у судi.
12. Iнститут давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi у одним з видiв звiльнення вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi. Застосовуу давнiсть суд, прокурор, слiдчий, орган
дiзнання. При встановленнi факту закiнчення строкiв давностi пiд
час попереднього розслiдування виноситься постанова про закриття
справи з посиланням на п.З ч.I ст.б КПК, а в стадiє вiддання до
СУДУ - ухвала розпорядчого засiдання (ст.248 КПК). При встанов-
леннi цього факту пiд час судового розгляду суд продовжуу розi
лядати .справу й постановляу вирок, i якщо вiн у обвинувальним, -
звiльняу засудженого вiд покарання (ч.2 ст.б КПК).
Оскiльки звiльнення за давнiстю означау визнання факту
вчинення злочину, закон (ч.З ст.б КПК) надау особi право
заперечувати проти закриття справи, якщо вона не вважау себе
винною у вчиненнi злочину. В такому випадку провадження по
справi продовжууться у звичайному порядку, однак при поста-
новленнi судом обвинувального вироку особа повинна бути
звiльнена вiд покарання.
Якщо внаслiдок розгляду справи касацiйна iнстанцiя дiйде
висновку про необхiднiсть квалiфiкацiє дiй засудженого за стат-
тею закону, яка передбачау злочин, провадження по якому не
могло бути порушене або пiдлягало закриттю у звязку а
закiнченням строкiв давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi, вона повинна винести таке рiшення i яке
повинен був прийняти суд першоє iнстанцiє при дотриманнi вимог
ч.2 ст.б КПК, тобто переквалiфiкувати вчинене на вiдповiдну
статтю кримiнального закону, призначити покарання i звiльнити
засудженого вiд цього покарання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310