2. Друга специфiчна ознака умисного вбивства, передбаченого
ст.96, - його потерпiлий. Згiдно з диспозицiую цiує статтi потер
пiлим вiд злочину, що вчинюуться матiрю, може бути лише к
власна дитина.
3. Таким чином, для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.о
буваючи в особливому станi, що повязаний з пологами;
2) потерпiлою вiд умисного вбивства була и масна дитина.
4. Якщо у вмисному вбивствi новонародженоє дитини брали
участь iншi особи, єх дiє квалiфiкуються за ст.94, а при наявностi
обтяжуючих обставин за ст.93. В даному випадку, оскiльки
ознака спецiального субукта злочину, передбаченого ст.96, у
них вiдсутня, цi особи несуть вiдповiдальнiсть за умисне вбивство
на загальних пiдставах.
Стаття 97. Вбивство при перевищеннi меж
необхiдноє оборони
Вбивство, вчинене при перевищеннi меж необхiдно?
оборони, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст.50).
1. Вбивством при перевищеннi меж необхiдноє оборони у
умисне позбавлення життя того, хто нападау, з метою захисту
iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або iншоє особи,
iнтересiв суспiльства або держави вiд суспiльне небезпечного
посягання, коли спричинення такого результату явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Спричинення смертi тому, хто нападау, виключау кримiнальну
вiдповiдальнiсть, якщо той, хто використовував право на не-
обхiдну оборону, не перевищив й меж (див., наприклад, ухвалу
судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Б. // Рад.пра-
во. - 1976. - №8. - С.102). Вбивство, вчинене при перевищеннi
меж необхiдноє оборони (про поняття перевищення меж не-
обхiдноє оборони див. п.7 коментаря до ст.15), у рiзновидом
умисного вбивства, вчиненого пря помякшуючих обставинах.
Помякшення вiдповiдальностi обумовлено тим, що вбивство
вчинене при захистi вiд суспiльне небезпечного посягання, кади
мотивом злочину виступау прагнення захисту вiд такого пося-
гання iнтересiв особи, суспiльства або держави, що значимо
мiрою знижуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого.
У вiдповiдностi зi ст. 15 (в редакцiє вiд 26 сiчня 1993 р.) не у
злочином застосування зброє або будь-яких iнших засобiв i
предметiв, незалежно вiд наслiдкiв, якщо воно здiйснено для
захисту вiд нападу озброуноє особи чи нападу групи осiб,
вiдвернення протиправного насильницького проникнення в
житло чи iнше примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист,
не могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилюван-
ая, викликаного суспiльне небезпечними дiями, оцiнити
вiдповiднiсть захисту характеровi посягання.
2. Про вiдповiдальнiсть за ст.97 мова може йти лише в тому
разi, коли смерть була заподiяна особою, яка перебувала в станi
необхiдноє оборони (про цей стан див. пп.2, 3, 4 коментаря до
<г.15), межi якого були перевищенi. Лише при наявностi стану
необхiдноє оборони мау бути зроблений висновок, перевищила
особа межi необхiдноє оборони чи нi (див. абз.З п.4 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4
"Про практику застосування судами законодавства, яке забез-
печуу право на необхiдну оборону вiд суспiльне небезпечних
посягань" // Бюлетень...- С.20). В окремих випадках як виняток
можлива квалiфiкацiя дiй винного за ст.97 i при так званiй мнимiй
(уявнiй) оборонi (див. п.7 коментаря до цiує статтi). Коментована
стаття не застосовууться у випадках спричинення смертi особи,
яка потрапила в сферу дiє засобiв, використаних власником для
захисту майна вiд можливих посягань (наприклад, пропускання
електроструму через дрiт), оскiльки власник в даному разi при
монтуваннi таких засооiв не перебував в станi необхiдноє оборони.
До того ж потрапити в сферу дiє таких засобiв можуть випадковi
люди (див., наприклад: Рад.право. - 1978. - №1. - С.102).
3. Розглядуваний злочин вчиняуться лише шляхом дєє: не-
обхiдна оборона, межi якоє були перевищенi, передбачау активну
протидiю нападу.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться умисною
виною (умисел до смертi може бути прямим або непрямим) i Iметою
захисту вiд суспiльне небезпечного посягання.
Коли при перевищеннi меж необхiдноє оборони умисно були
заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження, вiд яких настала смерть, при
вiдсутностi умислу на позбавлення життя, дiє винного належить
квалiфiкувати не за ст.97, а за ст. 104 (див. абз.2 п. 10 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4).
Якщо для особи, яка оборонялась, за обставинами справи було
очевидно, що в застосуваннi засобiв захисту необхiднiсть вiдпала i
вона дiу не з метою захисту вiд суспiльне небезпечного посягання,
то спричинення смертi тому, чий напад уже вiдсутнiй, не може
квалiфiкуватися за ст.97. Таке дiяння, будучи розправою, мау
квалiфiкуватися за статтями 94, 93 чи ст.95 - якщо винний пере-
бував у станi сильного душевного хвилювання, що раптово виникло
внаслiдок протизаконного насильства з боку потерпiлого.
5. Дiє осiб, якi вчинили вбивство при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони i одночасно перебували в станi сильного ду-
шевного хвилювання, що раптово виникло, належить
квалiфiкувати за ст.97, тобто за бiльш мякою нормою, а не за
ст.95 (див. абз.I п.IО постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4; конкретнi справи: Инфор-
мационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1976. - №18. -
С.36; 1977. - №24. - С.27; Рад.право. - 1980. - №12. -С.75).
В той же час вбивство, вчинене при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони за наявностi обставин, передбачених пп"
"д", "е" (способом, небезпечним для життя багатьох осiб), "з"
ст.93, а також таке, що мiстить такi обуктивнi ознаки особливоє
жорстокостi, як спричинення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень або заподiяння смертi в присутностi близьких потерпiлому
осiб, мау квалiфiкуватися не за ст.93, а за сг97 (див., наприклад,
ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Г. //
Практика...-С.113-I 14).
6. Субуктом злочину у особа, яка досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Такою особою може бути не тiльки та, на яку
вчинено напад, а й особа, яка використовуу право на необхiдну
оборону для захисту вiд суспiльне небезпечного посягання iншоє
особи (див., наприклад, постанову президiє Донецького обласного
суду в справi М. // Право Украєни. - 1992. - №9. - С.95),
суспiльства або держави.
Субуктом розглядуваного злочину можуть бути й пред-
ставники влади, iншi службовi особи.
7. Дiє, вчиненi в ашiмнимоi (уявноє) оборони, тобто коли особа,
яка захищауться, помиляуться щодо реального посягання- (про
мниму оборону див. п.4 коментаря до ст. 15), можуть розглядатися
як вчиненi в станi необхiдноє оборони, якщо особа не усвiдомлювала
факту вiдсутностi реального посягання, не повинна була i (або) не
могла це усвiдомлювати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310