При цьому слiд
мати на увазi, що замах на умисне вбивство може бути вчинено
лише з прямим умислом, коли винна особа передбачала настання
смертi потерпiлого i бажала цього, але такий наслiдок не настав
з незалежних вiд єє волi обставин (абз.4 п.23 постанови //
Бюлетень... - С.80). Iгнорування цiує обставини призводить до
судових помилок.
К. був засуджений за ст.17 i ст.94 за замах на умисне вбивство
ж., вчинене з ревнощiв за таких обставин: пiсля розпиття
спиртних напоєв з Ж. та С. вiн умисно ударив Ж. столовим ножем
у лiву половину грудноє клiтки, заподiявши тяжке тiлесне уш-
кодження, небезпечне для життя.
На судовi рiшення в президiю обласного суду було принесено
протест, в якому ставилось питання про переквалiфiкацiю дiй К.
на ч.I ст. 101. Протест був задоволений з таких пiдстав.
Суд дав неправильну юридичну оцiнку дiям К. i зробив
невiрний висновок про наявнiсть у нього умислу на позбавлення
потерпiлого життя. Це сталося через те, що, вирiшуючи питання
про змiст умислу винного, вiн виходив лише з характеру за-
подiяного потерпiлому поранення та знаряддя злочину i не
врахував причини припинення злочинних дiй, стосунки винного
з потерпiлим, єх поведiнку, що передувала злочиновi, та iнших
важливих обставин справи. К. твердив, що намiру вбивати Ж. не
мав, ударив його з ревнощiв, вважаючи, що той хоче обняти С.
Побачивши, що поранив його, поламав нiж i подбав про подання
пораненому медичноє допомоги. Цi показання К. нiчим не спро-
стованi. У справi встановлено, що вiн дiйсно вжив негайних
заходiв до подання потерпiлому медичноє допомоги. I потерпiлий
i пiдсудний визнали, що вiдносини мiж ними були нормальнi,
нiякоє сварки перед тим, як К. ударив Ж., мiж ними не було. Як
видно з висновку судово-медичного експерта, характер поранен-
ня свiдчить, що удар ножем було нанесено з невеликою силою.
За таких обставин немау достатнiх пiдстав робити висновок, що
К. мав прямий умисел вбити Ж. Оскiльки ж К., наносячи удар
ножем, свiдомо допускав, що може заподiяти Ж. тяжке тiлесне
ушкодження, його злочиннi дiє слiд переквалiфiкувати на ч. I
ст. i 01 (Рад.право. - 1990. -№10.- С.89, 95; див.також: Рад.пра-
во.- 1990. - №10. - С.85-86; Право Украєни. - 1993. - №4.-
С.35-34). Якщо характер i локалiзацiя тiлесних ушкоджень, сила
Удару, застосоване знаряддя злочину та iншi обставини свiдчать,
що винна особа усвiдомлювала неминучiсть настання смертi
потерпiлого, але вона не сталася з причiю, якi не залежать вiд
волi винноє особи, єє дiяння належить розглядати як замах на
умисне вбивство.
Важливу роль у вирiшеннi питання вiдповiдальностi за вчине-
ння умисних вбивств вiдiграють мотив i мета дiяння винноє
особи. В деяких умисних вбивствах мотив або мета у
обовязковими єх ознаками (статтi 58, 59, iш.а", "б", "в", "ж"
ст-93, ст. 190), в iнших - виступають як обставини, що помякшу-
ють чи обтяжують вiдповiдальнiсть. В окремих випадках мотив i
мета можуть бути показниками ступеня суспiльноє небезпечностi
вчиненого умисного вбивства, а також свiдчити про змiст, харак-
тер та спрямованiсть умислу винноє особи. Встановлення мотиву
i мети вчиненого умисного вбивства i вiдображення єх у вироку,
а також визначення єх кримiнально-правового значення у
обовязковим для суду при розглядi справ даноє категорiє.
Iнколи пiд час вчинення умисних вбивств мау мiсце так звана
фактична помилка, тобто невiрне сприйняття винною особою
певних обставин, що характеризують обукт i обуктивну сторону
вчинюваного нею умисного вбивства. Найчастiше таке невiрне
сприйняття повязане з помилкою в особi потерпiлого, коли
позбавляуться життя не та людина, яку винна особа мала намiр
вбити, а iнша. За загальним правилом, така помилка на
квалiфiкацiю впливати не повинна.
Якщо ж склад умисного вбивства передбачау певнi ознаки, що
характеризують потерпiлого, як обовязковi, а помилка в особi
потерпiлого призвела до позбавлення життя iншоє людини, у якоє
цi ознаки вiдсутнi, вчинене належить квалiфiкувати за су-
купнiстю злочинiв: як замах на вбивство тiує людини, яку винна
особа намагалася позбавити життя (скажiмо, за ч.2 ст.17 та пв"
- ст.93) та умисне вбивство тiує людини, яка фактично була
позбавлена життя, тобто за ст.94, а за наявностi iнших обтяжу-
ючих обставин - за вiдпрвiдним пунктом ст.93 (див., Наприклад,
абз.4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
I квiтня 1994 р. №1 // Бюлетень... - С.78).
Про необережнiсть як форму вини при вбивствi див. комен-
тар до СТ.98.
6. Субуктом вбивств, передбачених статтями 93-98, у осудна
особа, яка досягла 14 рокiв. Субуктом iбиiств, передбачених стат
тями 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234, у осудна особа, яка досягла 16
рокiв. Якщо особа у вiцi вiд 14 до 16 рокiв вчхнжла дiяння, повязаве
з посяганням на життя потерпiлого, яке мiстить ознаки злочину,
передбаченого статтями 58, 59, 60, 190 чи п.в" ст.234, вот весе
вiдповiдальнiсть за умисне iбивство, переябачене ст.93 чи ст.94.
Умисне вбивство може бути вчiнене в снмучвстi. В такому
разi необхiдно зясувати характер дiй кожного з спiвучасникiв,
його роль та ступiнь участi у злочинi. При цьому слiд мати на
увазi, що спiвучасть в умисному вбивствi може бути як у формi
спiввиконазства, так i з розподiлом ролей.
Як снiвачконавсимо слiд розглядати дiє осiб, якi безпосередньо
брали участь у позбавленнi життя потерпiлого. При цьому не
обовязково, щоб кожен iз спiввиконавцiв заподiяв смертельне
ушкодження потерпiлому, достатньо, щоб це зробив хоча 6 один
з них. В останньому випадку iншi спiввиконавцi можуть своєми
дiями позбавляти потерпiлого можливостi чинити опiр
(наприклад, тримати його за руки, звязувати) або полегшити
нанесення смертельного удару (наприклад, розвернути
потерпiлого в бiк того, хто такий удар наносить), чи iншим чином
сприяти настанню смертi потерпiлого в процесi позбавлення його
життя.
Спiввчкошвством слiд вважати i спiльнi дiє тих осiб, якi, маючи
умисел на вбивство потерпiлого, нанесли йому декiлька поранень в
життуво важливi органи, незалежно вiд того, яке з цих поранень
було безпосередньою причиною смергi потерпiлого.
Дiє спiввиконавцiв умисного вбивства необхiдно квалiфiкувати за
вiдповiдною статтею Особливоє частини КК без посилання на ст. 19.
Якщо умисне вбивство було вчинене у спiвучастi з розподiлом
ролей, то дiє пiдмовникiв, пособникiв чи органiзаторiв умисною
вбивства за умови, що вони не були одночасно його виконавцями
(спiввиконавцями), слiд квалiфiкувати за вiдповiдною частиною ст.19
i вiдповiдною статтею Особливоє частини КК (див. абз.2 п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
7. Всi умиснi вбивства за ступенем єх суспiльноє небезпечностi
подiляються на умиснi вбивства при обтяжуючих обставинах
(статтi 93, 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234), умиснi вбивства без
обтяжуючих i без помякшуючих обставин (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
мати на увазi, що замах на умисне вбивство може бути вчинено
лише з прямим умислом, коли винна особа передбачала настання
смертi потерпiлого i бажала цього, але такий наслiдок не настав
з незалежних вiд єє волi обставин (абз.4 п.23 постанови //
Бюлетень... - С.80). Iгнорування цiує обставини призводить до
судових помилок.
К. був засуджений за ст.17 i ст.94 за замах на умисне вбивство
ж., вчинене з ревнощiв за таких обставин: пiсля розпиття
спиртних напоєв з Ж. та С. вiн умисно ударив Ж. столовим ножем
у лiву половину грудноє клiтки, заподiявши тяжке тiлесне уш-
кодження, небезпечне для життя.
На судовi рiшення в президiю обласного суду було принесено
протест, в якому ставилось питання про переквалiфiкацiю дiй К.
на ч.I ст. 101. Протест був задоволений з таких пiдстав.
Суд дав неправильну юридичну оцiнку дiям К. i зробив
невiрний висновок про наявнiсть у нього умислу на позбавлення
потерпiлого життя. Це сталося через те, що, вирiшуючи питання
про змiст умислу винного, вiн виходив лише з характеру за-
подiяного потерпiлому поранення та знаряддя злочину i не
врахував причини припинення злочинних дiй, стосунки винного
з потерпiлим, єх поведiнку, що передувала злочиновi, та iнших
важливих обставин справи. К. твердив, що намiру вбивати Ж. не
мав, ударив його з ревнощiв, вважаючи, що той хоче обняти С.
Побачивши, що поранив його, поламав нiж i подбав про подання
пораненому медичноє допомоги. Цi показання К. нiчим не спро-
стованi. У справi встановлено, що вiн дiйсно вжив негайних
заходiв до подання потерпiлому медичноє допомоги. I потерпiлий
i пiдсудний визнали, що вiдносини мiж ними були нормальнi,
нiякоє сварки перед тим, як К. ударив Ж., мiж ними не було. Як
видно з висновку судово-медичного експерта, характер поранен-
ня свiдчить, що удар ножем було нанесено з невеликою силою.
За таких обставин немау достатнiх пiдстав робити висновок, що
К. мав прямий умисел вбити Ж. Оскiльки ж К., наносячи удар
ножем, свiдомо допускав, що може заподiяти Ж. тяжке тiлесне
ушкодження, його злочиннi дiє слiд переквалiфiкувати на ч. I
ст. i 01 (Рад.право. - 1990. -№10.- С.89, 95; див.також: Рад.пра-
во.- 1990. - №10. - С.85-86; Право Украєни. - 1993. - №4.-
С.35-34). Якщо характер i локалiзацiя тiлесних ушкоджень, сила
Удару, застосоване знаряддя злочину та iншi обставини свiдчать,
що винна особа усвiдомлювала неминучiсть настання смертi
потерпiлого, але вона не сталася з причiю, якi не залежать вiд
волi винноє особи, єє дiяння належить розглядати як замах на
умисне вбивство.
Важливу роль у вирiшеннi питання вiдповiдальностi за вчине-
ння умисних вбивств вiдiграють мотив i мета дiяння винноє
особи. В деяких умисних вбивствах мотив або мета у
обовязковими єх ознаками (статтi 58, 59, iш.а", "б", "в", "ж"
ст-93, ст. 190), в iнших - виступають як обставини, що помякшу-
ють чи обтяжують вiдповiдальнiсть. В окремих випадках мотив i
мета можуть бути показниками ступеня суспiльноє небезпечностi
вчиненого умисного вбивства, а також свiдчити про змiст, харак-
тер та спрямованiсть умислу винноє особи. Встановлення мотиву
i мети вчиненого умисного вбивства i вiдображення єх у вироку,
а також визначення єх кримiнально-правового значення у
обовязковим для суду при розглядi справ даноє категорiє.
Iнколи пiд час вчинення умисних вбивств мау мiсце так звана
фактична помилка, тобто невiрне сприйняття винною особою
певних обставин, що характеризують обукт i обуктивну сторону
вчинюваного нею умисного вбивства. Найчастiше таке невiрне
сприйняття повязане з помилкою в особi потерпiлого, коли
позбавляуться життя не та людина, яку винна особа мала намiр
вбити, а iнша. За загальним правилом, така помилка на
квалiфiкацiю впливати не повинна.
Якщо ж склад умисного вбивства передбачау певнi ознаки, що
характеризують потерпiлого, як обовязковi, а помилка в особi
потерпiлого призвела до позбавлення життя iншоє людини, у якоє
цi ознаки вiдсутнi, вчинене належить квалiфiкувати за су-
купнiстю злочинiв: як замах на вбивство тiує людини, яку винна
особа намагалася позбавити життя (скажiмо, за ч.2 ст.17 та пв"
- ст.93) та умисне вбивство тiує людини, яка фактично була
позбавлена життя, тобто за ст.94, а за наявностi iнших обтяжу-
ючих обставин - за вiдпрвiдним пунктом ст.93 (див., Наприклад,
абз.4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
I квiтня 1994 р. №1 // Бюлетень... - С.78).
Про необережнiсть як форму вини при вбивствi див. комен-
тар до СТ.98.
6. Субуктом вбивств, передбачених статтями 93-98, у осудна
особа, яка досягла 14 рокiв. Субуктом iбиiств, передбачених стат
тями 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234, у осудна особа, яка досягла 16
рокiв. Якщо особа у вiцi вiд 14 до 16 рокiв вчхнжла дiяння, повязаве
з посяганням на життя потерпiлого, яке мiстить ознаки злочину,
передбаченого статтями 58, 59, 60, 190 чи п.в" ст.234, вот весе
вiдповiдальнiсть за умисне iбивство, переябачене ст.93 чи ст.94.
Умисне вбивство може бути вчiнене в снмучвстi. В такому
разi необхiдно зясувати характер дiй кожного з спiвучасникiв,
його роль та ступiнь участi у злочинi. При цьому слiд мати на
увазi, що спiвучасть в умисному вбивствi може бути як у формi
спiввиконазства, так i з розподiлом ролей.
Як снiвачконавсимо слiд розглядати дiє осiб, якi безпосередньо
брали участь у позбавленнi життя потерпiлого. При цьому не
обовязково, щоб кожен iз спiввиконавцiв заподiяв смертельне
ушкодження потерпiлому, достатньо, щоб це зробив хоча 6 один
з них. В останньому випадку iншi спiввиконавцi можуть своєми
дiями позбавляти потерпiлого можливостi чинити опiр
(наприклад, тримати його за руки, звязувати) або полегшити
нанесення смертельного удару (наприклад, розвернути
потерпiлого в бiк того, хто такий удар наносить), чи iншим чином
сприяти настанню смертi потерпiлого в процесi позбавлення його
життя.
Спiввчкошвством слiд вважати i спiльнi дiє тих осiб, якi, маючи
умисел на вбивство потерпiлого, нанесли йому декiлька поранень в
життуво важливi органи, незалежно вiд того, яке з цих поранень
було безпосередньою причиною смергi потерпiлого.
Дiє спiввиконавцiв умисного вбивства необхiдно квалiфiкувати за
вiдповiдною статтею Особливоє частини КК без посилання на ст. 19.
Якщо умисне вбивство було вчинене у спiвучастi з розподiлом
ролей, то дiє пiдмовникiв, пособникiв чи органiзаторiв умисною
вбивства за умови, що вони не були одночасно його виконавцями
(спiввиконавцями), слiд квалiфiкувати за вiдповiдною частиною ст.19
i вiдповiдною статтею Особливоє частини КК (див. абз.2 п.5 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1).
7. Всi умиснi вбивства за ступенем єх суспiльноє небезпечностi
подiляються на умиснi вбивства при обтяжуючих обставинах
(статтi 93, 58, 59, 60, 190\ п.в" ст.234), умиснi вбивства без
обтяжуючих i без помякшуючих обставин (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310