Вольова ознака умислу означау наявнiсть у субукта злочину
бажання настання вiд вчиненого ним дiяння суспiльне небез-
печних наслiдкiв чи свiдоме єх допущення.
вивниб та бахав !х настання, мохливо лхше при ретельному
аналiзi складу вчиненого злочину та виявленнi його елементiв i
всiх обставин справи. Порушення цiує вимоги породжуу серйознi
понидiй щодо квалiфiкацiє злочину. Так, М. було засуджено за
а."" ст.93 за вбивство з хулiганських мотивiв свого тестя Л-
Проте належний аналiз всiх обставин справи, зроблений судовою
колегiую Верховного Суду Украєни, привiв до висновку, що М.
не ставив за мету вчинити вбивство Л" а заподiяв йому тiлесне
ушкодження, яке викликало гостру втрату кровi, внаслiдок чого
сталася смерть. Враховуючи це, колегiя змiнила вирок суду щодо
М. i переквалiфiкувала його дiє з п."б" ст.93 на ч.3 ст. 101 КК
(Рад. право. - 1964. - №2. - С.144-145).
Мета - обовязкова ознака складу злочину лише тодi, коли вона
прямо передбачена у диспозицiє кримiнального закону. Це озна-
чау, що вiдповiдальнiсть за таким законом настау лише за такi
дiє, якi вчиняються iз вказаною в ньому метою. Наприклад, за
СТ.59 посягання на життя представника iноземноє держави
визнауться злочином проти держави, коли воно вчинене з метою
викликати мiжнароднi ускладнення. Разом з тим, встановлення
мети, як ознаки субуктивноє сторони дiяння, необхiдно в усiх
випадках вчинення умисного злочину, що дозволить виявити
його причини, а також визначити вид i мiру покарання.
8. До рiзновиду прямого умислу теорiя кримiнального права
вiдносить визначений, невизначений та альтернативний умисли.
Аизшчениилижелхарахтеiздуутьсянаявтспоувинногобажання
досяггнкснкрехногозлочннногонаслщку.напрвклад.запффятитяжке
тiлесне ушкодження, ощержятя хабара, викрасти чуже майно.
Иевизмменим е умисел, при якому винний передбачав
суспiльне небезпечнi наслiдки лише у загальних рисах, а не у
iндивiдуально визначеному виглядi. Так, при нанесеннi сильного
удару особа усвiдомлюу, що завдау потерпiлому тiлесне ушкод-
ження, не усвiдомлюючи, яким воно буде: тяжким, середньоє
тяжкостi чи легким. У цьому випадку така особа вiдповiдау за те
тiлесне ушкодження, яке вона фактично заподiяла.
Альтернапшвшш умисел мау мiсце тодi, коли особа передба-
чау i бажау настання одного iз кiлькох можливих злочинних
наслiдкiв (наприклад, смертi або тяжкого тiлесного ушкоджен-
ня). Винна особа в такому випадку буде вiдповiдати за тоб
наслiдок, який настав фактично.
9.3 урахуванням емоцiйноє сторони вчиненого злочину i умов
формування умислу в теорiє кримiнального права розрiзняють.
заздалегiдь обдуманий, раптовий та афектований умисли.
Заздалегiдь обдуманий умисел характеризууться тим, що: 1) вiн
виникау у винного ще до початку вчинення злочину; 2) завчасно
обдуманi найбiльш важливi дiє i умова, якi будуть мати значення
для успiшного здiйснення злочинного намiру.
Рапттий умисел виникау безпосередньо перед самим почат-
ком вчинення злочину. Iнакше кажучи, винний здiйснюу свiй
злочинний намiр у момент виникнення умислу.
Окремим видом раптового умислу у афектомашй умисел, тобто
такий, що виникау в процесi силiвого душеввого хвилюванви
(афекту) раптово, пiд впливом тих чи iнших особливих обсiавян,
найчастiше внаслiдок протизаконного насильства з боку поiуршлого.
Вiдповiдно до п.4 ст.40 вчинення злочину пiд впливом сильного
душевного хвилювання, викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого, у обставиною, що помякшуу вiдповiдальнiсть, а у
деяких випадках - вирiшальною ознакою спецiального складу
злочину (статтi 95 i 103).
Стаття 9. Вчинення злочину з необережностi
Злочин визнауться вчиненим з необережностi, коли
особа, яка його вчинила, передбачала можливiсть на-
стання суспiльне небезпечних наслiдкiв своу? дIТ або
бездiяльностi, але легковажно розраховувала на єх
вiдвернення, або не передбачала можливостi настання
таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла єх передбачити.
1. За своєм змiстом ст.9 охоплюу два види необережноє вини:
злочинну самонадiянiсть i злочинну недбалiсть.
Злочинна самонадiянiсть буде тодi, коли особа: 1) передба-
чау можливiсть настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує
дiє чи бездiяльностi (iнтелектуальний момент) i 2) лепковажно
розраховуу на вiдвернення цих наслiдкiв (вольовий момент). При
цьому винний усвiдомлюу суспiльну небезпечнiсть свого дiяння
(невiдповiднiсть його закону, службовим, професiйним або за-
гальноприйнятим правилам тощо).
При злочиннiй недбалостi особа: 1) не передбачау можливостi
настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує дiє або
бездiяльностi; 2) повинна була передбачити такi наслiдки i
3) могла єх передбачити. У цьому випадку винний не усвiдомлюу
суспiльноє неоезпечностi своує поведiнки, тому не передбачау
можливостi настання суспiльне небезпечних наслiдкiв.
2. Злочин вважауться вчиненим за злочинноє самонадiяностi,
коли особа: 1) передбачау лише можливiсть суспiльне небез-
печних наслiдкiв своує дiє або бездiяльностi; 2) розраховуу на
реальнi сили (наприклад, знання, досвiд, вмiння, фiзичнi сили,
сили природи) або конкретнi обставини (надiйнiсть технiчних
засобiв, дiя iнших .сил тощо), якi дозволять уникнути настання
суспiльне небезпечних наслiдкiв; 3) єє розрахунки були легко-
важними (невиправданими) i такi наслiдки настали. У цьому
випадку винний, з одного боку, недостатньо оцiнив значення
обставин, якi могли викликати шкiдливi наслiдки, а з другого -
переоцiнив своє можливостi або iншi обставини, якi могли б
вiдвернути такi наслiдки. I у першому, i у другому випадках особа
дiу неооачно i легковажно. Так, водiй автомобiля, який перевищуу
граничне допустиму швидкiсть, легковажно розраховуу, що вiн
завдяки своуму досвiду та умiнню не вчинить наєзду на пiшохода,
але такий наєзд стався.
При злочиннiй самонадiяностi вiдсутну свiдоме допущення
шкiдливих наслiдкiв, оскiльки винний сподiвауться, хоча i леiко-
важно, на певнi конкретнi обставини, якi здатнi єх вiдвернути. Цим
злочинна самонадiянiсть вiдрiзняуться вiд непрямого умислу, при
якому особа свiдомо допускау настання суспiльне небезпечних
Стаття 10. Вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх
Кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягають особи,
яким до вчинення злочину минуло шiстнадцять рокiв.
Особи, якi вчинили злочин у вiцi вiд чотирнадцяти до
шiстнадцяти рокiв, пiдлягають кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише за вбивство (статтi 93-98),
умисне заподiяння тiлесних ушкоджень, що
спричинили розлад здоровя (статтi 101-104, 106 частина
1 та 189), згвалтування (стаття 117), крадiжку (статтi 81,
861, 140, 223 1 229), грабiж (статтi 82, 861, 141, 223 1
2292), розбiй (статтi 86, 861, 142, 223 частика 2 1 229
частина 3), злiсне або особливо злiсне хулiганство
(стаття 206 частини 2 1 3), умисне знищення або пош-
кодження державного, колективного майна чи
iндивiдуального майна громадян, що спричинило тяжкi
наслiдки (статтi 89 частини 2 i 3 та 145 частина 2), а та-
кож за умисне вчинення дiй, якi можуть викликати
аварiю поєзда (стаття 78).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310