За тими ж правилами призначауться покарання, коли
пiсля винесення вироку в справi буде встановлено, що
засуджений винен ще i в Iншому злочинi, вчиненому
ним до винесення вироку в першiй справi. В цьому разi
до строку покарання зараховууться покарання, вiдбуте
повнiстю чи частково за першим вироком.
1. Стаття 42 встановлюу порядок та особливостi призначення
покарання при вчиненнi однiую особою кiлькох злочинiв. В
даному разi поняття "кiлька злочинiв" охоплюу один з видiв
множинностi злочинiв - єх сукупнiсть.
Сукупнiсть злочинiв мау мiсце в тому разi, коли: а) особа
вчинила кiлька злочинiв, кожний з яких мiстить вiдмiнний вiд
iншого склад злочину; б) злочини вчиненi до винесення вироку,
яким особа засуджууться хоча б за один з них; в) по кожному iз
вчинених злочинiв не спливли строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi i за вчинення жодного з них особа
не звiльняуться вiд кримiнальноє вiдповiдальностi з iншвх
пiдстав, передбачених законом.
Наявнiсть у кожному iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть,
самостiйного складу злочину означау, що вони квалiфiкуються:
1) за рiзними статтями Особливоє частини кримiнального законо-
давства, наприклад, один злочин за ст.98, а другий - за ст. 102;
2) за однiую й тiую ж статтею Особливоє частини кримiнального
законодавства, але за рiзними Гi частинами (пунктами), що
мають самостiйнi санкцiє, наприклад: один злочин за ч. I ст. 117,
а другий - за ч.З ст.117 (див., наприклад, абз.2 п.12 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р. №4
"Про судову практику у справах про згвалтування та iншi статевi
злочини" // Бюлетень... - С.85); 3) за однiую й тiую ж статтею
або за однiую й тiую ж частиною (пунктом) статтi Особливоє
частини кримiнального законодавства, але в одному випадку з
посиланням на ст. 17 чи ст. 19, а в iншому - без такого посилання,
тобто коли в одному випадку злочин був закiнчений, а в iншому
5 Бюя. i<овода>ствi. Саецвипуск. 129
мало мiсце готування до такого ж злочину чи замах на нього,
або коли в одному випадку особа була виконавцем (спiввиконав-
цем) злочину, а в iншому - iншим спiвучасником такого ж
злочину (див., наприклад, п.ЗЗ постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 25 грудня 1992 р. №12 "Про судову практику
в справах про корисливi злочини проти приватноє власностi" //
Бюлетень... - С.106); 4) за однiую < тiую ж статтею або за однiую
й тiую ж частиною (пунктом) статтi Особливоє частини
кримiнального законодавства, але в одному випадку з посилан-
ням на ст. 17, а в iншому - з посиланням на ст. 19, тобто коли в
одному випадку з боку особи малi мiсце готування або замах на
злочин, а в iншому - спiвучасть у такому ж злочинi.
2. Залежно вiд особливостей вчхнення одного чи кiлькох дiянь,
що мiстять декiлька рiзних складiв злочинiв, сукупнiсть злочинiв
може бучi реальною, iдеальною i так званою реально-iдеальною.
Реальна сукупнiсть мау мiсце тодi, коли особа окремими
дiяннями вчхняу в рiзний час два або бiльше злочинiв, що мiстять
рiзнi склади злочинiв. Реальною сукупнiстю буде, наприклад,
вчинення особою спочатку хулiганства, а потiм - пiд час
затримання - опору працiвниковi мiлiцiє при виконаннi ним
обовязкiв по охоронi громадського порядку.
Iдеальна сукупнiсть мау мiсце тодi, коли особа одним дiянням
вчиняу два а(ю бiльше злочинiв, що мiстять рiзнi склади злочинiв.
Iдеальною сукупнiстю буде, наприклад, нанесення потерпiлому
умисного тяжкого тiлесного ушкодження з хулiганських мотивiв.
Реально-iдеальна сукупнiсть мау мiсце тодi, коли особа
вчиняу кiлька дiянь, з яких принаймнi одне одночасно входить
до кiлькох складiв рiзних злочинiв, а iншi дiяння (одне чи кiлька)
входять до вiдповiдного складу злочину кожне окремо. Реально-
iдеальною сукупнiстю буде, наприклад, умисне вбивство пiд час
згвалтування, коли насильство використовувалось винним i для
подолання опору потерпiлоє, i для позбавлення iє життя.
Вид сукупностi злочинiв повинен бути мзначений судом i разом
з iншими обставинами єх вчинення враховуватись при призначеннi
остаточного покарання (див. п.б коментаря до даноє статтi).
3. У СТ.42 передбачено двi ситуацiє, що можуть виникнути при
призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв. Перша з них
мау мiсце тодi, коли: а) за два i бiльше злочини, що утворюють
сукупнiсть, особа засуджууться одним вироком, б) в цьому
вироку призначауться як покарання за кожний злочин окремо,
так i остаточне покарання за сукупнiстю вчинених злочинiв.
Порядок i особливостi призначення покарання за сукупнiстю
злочинiв при цiй ситуацiє регламентуються чч.I, 2 ст.42.
Друга ситуацiя мау мiсце тодi, коли: а) першим вироком особа
засуджууться i єй призначауться покарання за один чи кiлька
вчинених нею злочинiв, але не за всi злочини, що утворюють
сукупнiсть; 6) пiсля винесення першого вироку стау вiдомо про
iнший злочин (злочини), який також входить у сукупнiсть,
оскiльки вiн був вчинений особою до винесення першого вироку;
в) в новому вироку особi призначауться покарання за той злочин
(злочини), про який стало вiдомо пiсля винесення першого
вироку, а також визначауться остаточне покарання за сукупнiстю
всiх вiдомих суду злочинiв. Порядок i особливостi призначення
покарання при данiй ситуацiє регламентуються ч.З ст.42.
4. При призначеннi покарання за сукупнiстю злочинiв у
вiдповiдностi з чч.I, 2 ст.42 суд повинен: а) призначити пока-
рання окремо за кожний злочин; 6) обрати принцип (принципи)
призначення остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв -
повне чи часткове складання призначених покарань або
поглинення менш суворого покарання бiльш суворим;
в) визначити остаточне покарання за сукупнiстю вчинених
злочинiв. При цьому слiд мати на увазi, що положення ч.I ст.42
стосуються перш за все основних покарань, а положення ч.2 ст. 42
- додаткових покарань. Лише в окремих випадках положення ч.I
ст.42 застосовуються i щодо додаткових покарань (див. п.9
коментаря до даноє статтi).
5. Призначаючи покарання окремо за кожний iз злочинiв, що
утворюють сукупнiсть, суд мау керуватись загальними нача-
лами призначення покарання (див. коментар до ст.39). При
цьому слiд мати на увазi, що призначення справедливого пока-
рання за кожний злочин, що входить у сукупнiсть, у необхiдною
умовою визначення справедливого остаточного покарання. В
резолютивнiй частинi вироку обовязково повинно бути вказано
те основне (основне i додаткове) покарання, яке суд призначив
окремо за кожний iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть.
6. Закон (ст.42) не передбачау випадкiв обовязкового обрання
того чи iншого принципу призначення остаточного покарання за
сукупнiстю злочинiв у залежностi вiд якихось обставин вчинення
кожного з них. Тому при обраннi вiдповiдного принципу
(принципiв) суд також повинен керуватись загальними началами
призначення покарання, враховуючи, зокрема, характер i
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчинених злочинiв, мотив i мету
кожного з них, форму вини, вид сукупностi (наприклад, реальна
чи iдеальна), обставини, що помякшують та обтяжують
вiдповiдальнiсть, а також данi про осооу винного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310