Два i бiльше розбоє з метою заволодiння
iндивiдуальним майном при вiдсутностi iнших квалiфiкуючих
ознак належить квалiфiкувати за ч.2 ст. 142. Додатково
квалiфiкувати перший злочин i за ч. I цiує статтi не потрiбно (п. 24
постанови).
Якщо винний не був засуджений за ранiше вчинений ним
розбiй або бандитизм i його дiє передбаченi рiзними статтями КК,
то цi дiяння квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв.
10. Про поняття тяжких тiлесних ушкоджень див. ст. 101 i
коментар до неє.
Умисне заподiяння при розбоє тяжкого тiлесного ушкодження, що
не призвело до смертi потерпiлого, не потребуу додатковоє квалiфiкацiє
за ч.I чи ч.2 ст.ЮI, оскiльки повнiстю охоплюуться ч.З с42.
Якщо в процесi розбою було умисно заподiяно тяжiу тiлесне
ушкодження, Ьнаслiдок якого сталася смерть потерпiлого або
останнього було умисно вбито, дiє винноє особи належить
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за ч.З ст.142 i ч.З ст.ЮI
або п.а" ст.93.
Заподiяння смертi потерпiлому з необережностi при розбоє
також належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за
вiдповiдною частиною ст.142 i ст.98 (п. 12 постанови).
11. Про поняття iнших квалiфiкуючих розбiй ознак (вчинення
розбою за попереднiм зговором групою осiб, з проникненням у
житло, особливо небезпечним рецидивiстом) див. пп. 17, 19,20
коментаря до ст. 140.
Стаття 143. Шахрайство
Заволодiння Iндивiдуальним майном громадян або
набуття права на майно шляхом обману чи зловживання
довiрям (шахрайство)
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв з
штрафом у розмiрi до чотирмхеот карбованцiв або
виправними роботами на строк до двох рокiв.
Шахрайство, що завдало значноє шкоди потерпiлому,
а так само вчинене за попереднiм зговором групою осiб
або повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна або без конфiокацi? або
виправними роботами на строк вiд одного року до двох
рокiв з конфiскацiсю майна чи 6е< такоє.
Шахрайство, вчинене особи-о небевпечним
рецидивiстом, -
карауться пообавленням волi на строк вiд семи до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiсю маЛна.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р., 26 сiчня 1993 р.
// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - Нг23. - Ст. 337;
1992. - №35. - Ст. 511; 1993. -№12. - Ст. 97).
1. Предметом шахрайства у не тiльки iндивiдуальне майно,
а й право на нього.
2. З обуктивноє сторони шахрайство полягау в протиправ-
ному заволодiннi iндивiдуальним майном громадаш або придбаннi
права на нього шляхом обману потерпiлого чх зловжхвання його
довiрям. Обман i злояхiвання довiрям пр> шахраiствi застосо-
вууться винною особою з метою вихлiкати у потерпiлого впев-
ненiсть про вигiднiсть або обовязковiсть передачi йому майна чи
права на нього (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 25 грудня 1992 р. №12). Особлiмстю шахрайства у
те, що винний заволодiвау чужим майном шлiхом спонукання
самого потерпiлого до передачi йому майна чи уступки права на
майно. При шахрайствi потерпiлий, будучи введенiм в оману,
сам добровiльно передау винному майно чи право на нього.
Добровiльна передача потерпiлим майна чи права на нього у
обовязковою ознакою шахрайства. Хоча ця дооровiльнiсть у по
сутi фiктивною, оскiльки насправдi дiє володiльця обумовленi
введенням його в оману чи невиправданого довiрливiстю.
Пленум Верховного Суду Украєни розяснив, що передачу
майна чи права на нього не можна вважати добровiльною, якщо
потерпiлий в звязку з вiком, фiзичними чи психiчнями вадами
не мiг правильно оцiнити i розумiти змiст, характер i значення
своєх дiй або. керувати ними. Заволодiння майном шляхом
зловживання цими вадами або вiком чи станом потерпiлого, за
наявностi до того пiдстав, може квалiфiкуватися як крадiжка, а
заволодiння правом на майно - як недiйсна угода (статтi 51, 52,
54, 55 ЦК) (абЗ п.18 постанови).
3. Обман як спосiб шахрайства - це повiдомленая потерпiлому
неправдивих вiдомостей або приховуваияя фактiв, повiдомленая
про якi було обовязковим, що вводять потерпiлого в оману. Є
>397
першому випадку шахрайство вчинюуться в активнiй формi,
шляхом активноє дезiнформацiє потерпiлого (тобто мау мiсце
спотворення iстини, викликання в останнього неправильного
уявлення про тi чи iншi факти, обставини i т.п.), у другому - в
пасивнiй формi, шляхом умовчання iстини, неповiдомлення
потерпiлому вiдомостей про обставини, знання про якi суттуво
вплинуло б на поведiнку останнього не на користь шахрая. Обман
можливий щодо фактiв, якi вiдносяться до минулого, те-
перiшнього i майбутнього.
Обман при шахрайствi може мати мiсце стосовно дiйсних
намiрiв винного (наприклад, взяти в "борг" рiч з метою не
повертати П); предмета, його цiни, кiлькостi, сортностi, якостi
(скажiмо, продаж приватнвм особам неповного комплекту товару
за повну його вартiсть, реалiзацiя виробiв iз кольорового металу
пiд видом коштовностi iз золота, вручення "ляльки" як пачки
грошей); особи, ЄЄ службового чи громадського становища, фаху
(скажiмо, особа видау себе за адвоката i одержуу грошi пiд
обiцянку полегшити долю особи, яка притягууться до
кримiнальноє вiдповiдальностi); стосовно фактiв (посилання на
неiснуючi факти, перекручення дiйсних, неповiдомлення про
iснування певних фактiв).
При будь-якiй формi обману суть його полягау в тому, що
шахрай шляхом запевнення або умовчання створюу у
потерпiлого невiрне уявлення про певнi обставини i викликау
таким чином у потерпiлого впевненiсть про обовязок або
вигiднiсть для нього передачi майна чи майнових прав винному.
i. Не буде складу злочину, передбаченого ст. 143, якщо обман
у не обставиною, пiд впливом якоє володiлець майна передау його
Еинному, а виступау як засiб доступу до майна. Наприклад,
винна особа з метою проникнути в квартиру видау себе за
сантехнiка i, отримавши доступ до майна, заволодiвау якоюсь
рiччю. Дiє такоє особи квалiфiкуються як крадiжка за ч.З ст. 140.
Про крадiжку, а не шахрайство повинно йтися, коли ,1цпрнклад,
особа в залi чекання на вокзалi користууться довiрливiстю свого
сусiда, який попросив тимчасово подивитися за речами, i викра-
дау єх. В наведених прикладах перехiд майна на користь винного
здiйснюуться по сутi без волевиявлення потерпiлого.
5. Зловживання довiрям як спосiб шахрайства становить
собою недобросовiсне використання довiря з боку потерпiлого.
Довiря, яким зловживау шахрай, може породжуватися
родиннимх вiдносинами, дружнiми стосунками, знайомством,
спiльною дiяльнiстю тощо.
Для квалiфiкацiє шахрайства за цiую ознакою необхiдно,
по-перше, щоб потерпiлий передав майно чи право на нього
винному, виходячи iз довiря до останнього i помилковоє впевне-
ностi в правильностi i добросовiсностi його дiй;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
iндивiдуальним майном при вiдсутностi iнших квалiфiкуючих
ознак належить квалiфiкувати за ч.2 ст. 142. Додатково
квалiфiкувати перший злочин i за ч. I цiує статтi не потрiбно (п. 24
постанови).
Якщо винний не був засуджений за ранiше вчинений ним
розбiй або бандитизм i його дiє передбаченi рiзними статтями КК,
то цi дiяння квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв.
10. Про поняття тяжких тiлесних ушкоджень див. ст. 101 i
коментар до неє.
Умисне заподiяння при розбоє тяжкого тiлесного ушкодження, що
не призвело до смертi потерпiлого, не потребуу додатковоє квалiфiкацiє
за ч.I чи ч.2 ст.ЮI, оскiльки повнiстю охоплюуться ч.З с42.
Якщо в процесi розбою було умисно заподiяно тяжiу тiлесне
ушкодження, Ьнаслiдок якого сталася смерть потерпiлого або
останнього було умисно вбито, дiє винноє особи належить
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за ч.З ст.142 i ч.З ст.ЮI
або п.а" ст.93.
Заподiяння смертi потерпiлому з необережностi при розбоє
також належить квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за
вiдповiдною частиною ст.142 i ст.98 (п. 12 постанови).
11. Про поняття iнших квалiфiкуючих розбiй ознак (вчинення
розбою за попереднiм зговором групою осiб, з проникненням у
житло, особливо небезпечним рецидивiстом) див. пп. 17, 19,20
коментаря до ст. 140.
Стаття 143. Шахрайство
Заволодiння Iндивiдуальним майном громадян або
набуття права на майно шляхом обману чи зловживання
довiрям (шахрайство)
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв з
штрафом у розмiрi до чотирмхеот карбованцiв або
виправними роботами на строк до двох рокiв.
Шахрайство, що завдало значноє шкоди потерпiлому,
а так само вчинене за попереднiм зговором групою осiб
або повторно, -
карауться позбавленням волi на строк до семи рокiв з
конфiскацiую майна або без конфiокацi? або
виправними роботами на строк вiд одного року до двох
рокiв з конфiскацiсю майна чи 6е< такоє.
Шахрайство, вчинене особи-о небевпечним
рецидивiстом, -
карауться пообавленням волi на строк вiд семи до
пятнадцяти рокiв з конфiскацiсю маЛна.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
нами вiд 6 березня 1992 р., 17 червня 1992 р., 26 сiчня 1993 р.
// Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - Нг23. - Ст. 337;
1992. - №35. - Ст. 511; 1993. -№12. - Ст. 97).
1. Предметом шахрайства у не тiльки iндивiдуальне майно,
а й право на нього.
2. З обуктивноє сторони шахрайство полягау в протиправ-
ному заволодiннi iндивiдуальним майном громадаш або придбаннi
права на нього шляхом обману потерпiлого чх зловжхвання його
довiрям. Обман i злояхiвання довiрям пр> шахраiствi застосо-
вууться винною особою з метою вихлiкати у потерпiлого впев-
ненiсть про вигiднiсть або обовязковiсть передачi йому майна чи
права на нього (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 25 грудня 1992 р. №12). Особлiмстю шахрайства у
те, що винний заволодiвау чужим майном шлiхом спонукання
самого потерпiлого до передачi йому майна чи уступки права на
майно. При шахрайствi потерпiлий, будучи введенiм в оману,
сам добровiльно передау винному майно чи право на нього.
Добровiльна передача потерпiлим майна чи права на нього у
обовязковою ознакою шахрайства. Хоча ця дооровiльнiсть у по
сутi фiктивною, оскiльки насправдi дiє володiльця обумовленi
введенням його в оману чи невиправданого довiрливiстю.
Пленум Верховного Суду Украєни розяснив, що передачу
майна чи права на нього не можна вважати добровiльною, якщо
потерпiлий в звязку з вiком, фiзичними чи психiчнями вадами
не мiг правильно оцiнити i розумiти змiст, характер i значення
своєх дiй або. керувати ними. Заволодiння майном шляхом
зловживання цими вадами або вiком чи станом потерпiлого, за
наявностi до того пiдстав, може квалiфiкуватися як крадiжка, а
заволодiння правом на майно - як недiйсна угода (статтi 51, 52,
54, 55 ЦК) (абЗ п.18 постанови).
3. Обман як спосiб шахрайства - це повiдомленая потерпiлому
неправдивих вiдомостей або приховуваияя фактiв, повiдомленая
про якi було обовязковим, що вводять потерпiлого в оману. Є
>397
першому випадку шахрайство вчинюуться в активнiй формi,
шляхом активноє дезiнформацiє потерпiлого (тобто мау мiсце
спотворення iстини, викликання в останнього неправильного
уявлення про тi чи iншi факти, обставини i т.п.), у другому - в
пасивнiй формi, шляхом умовчання iстини, неповiдомлення
потерпiлому вiдомостей про обставини, знання про якi суттуво
вплинуло б на поведiнку останнього не на користь шахрая. Обман
можливий щодо фактiв, якi вiдносяться до минулого, те-
перiшнього i майбутнього.
Обман при шахрайствi може мати мiсце стосовно дiйсних
намiрiв винного (наприклад, взяти в "борг" рiч з метою не
повертати П); предмета, його цiни, кiлькостi, сортностi, якостi
(скажiмо, продаж приватнвм особам неповного комплекту товару
за повну його вартiсть, реалiзацiя виробiв iз кольорового металу
пiд видом коштовностi iз золота, вручення "ляльки" як пачки
грошей); особи, ЄЄ службового чи громадського становища, фаху
(скажiмо, особа видау себе за адвоката i одержуу грошi пiд
обiцянку полегшити долю особи, яка притягууться до
кримiнальноє вiдповiдальностi); стосовно фактiв (посилання на
неiснуючi факти, перекручення дiйсних, неповiдомлення про
iснування певних фактiв).
При будь-якiй формi обману суть його полягау в тому, що
шахрай шляхом запевнення або умовчання створюу у
потерпiлого невiрне уявлення про певнi обставини i викликау
таким чином у потерпiлого впевненiсть про обовязок або
вигiднiсть для нього передачi майна чи майнових прав винному.
i. Не буде складу злочину, передбаченого ст. 143, якщо обман
у не обставиною, пiд впливом якоє володiлець майна передау його
Еинному, а виступау як засiб доступу до майна. Наприклад,
винна особа з метою проникнути в квартиру видау себе за
сантехнiка i, отримавши доступ до майна, заволодiвау якоюсь
рiччю. Дiє такоє особи квалiфiкуються як крадiжка за ч.З ст. 140.
Про крадiжку, а не шахрайство повинно йтися, коли ,1цпрнклад,
особа в залi чекання на вокзалi користууться довiрливiстю свого
сусiда, який попросив тимчасово подивитися за речами, i викра-
дау єх. В наведених прикладах перехiд майна на користь винного
здiйснюуться по сутi без волевиявлення потерпiлого.
5. Зловживання довiрям як спосiб шахрайства становить
собою недобросовiсне використання довiря з боку потерпiлого.
Довiря, яким зловживау шахрай, може породжуватися
родиннимх вiдносинами, дружнiми стосунками, знайомством,
спiльною дiяльнiстю тощо.
Для квалiфiкацiє шахрайства за цiую ознакою необхiдно,
по-перше, щоб потерпiлий передав майно чи право на нього
винному, виходячи iз довiря до останнього i помилковоє впевне-
ностi в правильностi i добросовiсностi його дiй;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310