б) Самовiльне залишення частини або мiсця служби
особою офiцерського складу, прапорщиком, мiчманом
чи вiйськовослужбовцем надстроковоє служби, а так
само незявлення Тх в строк на службу без поважних
причин тривалiстю понад десять дiб, але не бiльше
мiсяця, або хоч 1 менше десяти дiб, але бiльше трьох
дiб, вчиненi повторно на протязi року, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами а" 1 "б" ц1якщо самовiльна вiдсутнiсть тривала понад мiсяць, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктами "а 1 "б" цiс? статтi,
вчиненi у военниий час, якщо самовiльна вiдсутнiсть
тривала понад одну добу,
караються позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 14 жовтня 1974 р. I
29 лютого 1984 р. //Вiдомостi Верховне> Ради УРСР. -1974.
- №44. - Ст. 445; 1984. - №11. - Ст. 203).
1. Ухилення вiд вiйськовоє служби протягом зазначених у
ст. 240 строкiв законодавець назвав загальним поняттям "са-
мовiльне залишення частини чи мiсця служби", яке полягау в
тому, що винний знаходиться поза розташуванням частини або
мiсця служби i не мау на те дозволу. ?
2. Про те, у яких випадках вважауться, що вiйськовослужбовець
самовiльно залчшч> мiсце служби або не зявився > строк ня
службу, див. пл. З, 4 i 5 коментаря до ст.239.
Для осiб офiцерського складу, прапорщикiв, мiчманiв i
вiйськовослужбовцiв надстроковоє служби самовiльним залишев-
ням частини у залишення ними без дозволу начальника розта-
шування вiйськовоє частини або мiсця служби в службовий час,
територiє учбового центру (табору) або корабля у будь-який час.
Для наявностi складу злочину не мау значення, де знаходився
вiйськовослужбовець - в гарнiзонi, де розташована частина, чи
за межами гарнiзону.
3. Самовiльне залишення частини або мiсця служби харак-
теризууться тiльки умисною формою вини, а незявлення в строк без
поважних причин на службу може бути вчинене i з необережностi.
4. Пункт "в" СТ.240 застосовууться у випадках, коли самовiльна
вiдсутнiсть тривала понад мiсяць. Пiд "мiсяцем" мауться на увазi
мiсяць, незалежно вiд кiлькостi днiв, що мiстяться в ньому (з
I березнi по 1 квiтня, з 17 травня по 17 червня).
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби самовiльно був
вiдсутнiй перший раз 20 дiб, а другий раз 15 дiб, причому, в
кожному конкретному випадку вiн не мав намiру ухилитися вiд
несення служби на строк бiльший нiж мiсяць, то вчинене слiд
квалiфiкувати за п."а" ст.240, хоча загальна тривалiсть са-
мовiльноє вiдсутностi i перевищуу мiсячний строк.
5. Цей склад злочину вiдрiзняуться вiд самовiльноє вiдлучки
тривалiстю ухиляння вiд вiйськовоє служби, а вiд дезертирства -
вiдсутнiстю мети зовсiм ухилитися вiд вiйськовоє служби.
6. Субуктом злочину, передбаченого п. "а", може бути тiльки
вiйськовослужбовець строковоє служби, а передбаченого п. "б"
ст.240, - тiльки особи офiцерського складу, прапорщики, мiчмани
i вiйськовослужбовцi надстроковоє служби (тобто особи рядового
та сержантського i старшинського складiв, що проходять дiйсну
вiйськову службу понад встановленi Законом про загальний
вiйськовий обовязок i вiйськову службу строки).
Субуктами злочинiв, передбачених пп. "в" i "г" СТ.240,
можуть бути всi категорiє вiйськовослужбовцiв.
7. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст.232.
8. Про поняття "поважна причина" див. п.(i коментаря до ст. 239.
Стаття 241. Дезертирство
а) Дезертирство, тобто залишення вiйськовоє
частини або мiсця служби з метою ухилитися вiд
вiйськовоє служби, а так само незявлення з тiую ж ме-
тою на службу при призначеннi, переводi, з
вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу,
вчинене вiйськовослужбовцем строковоє служби, - -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненi у воунний час, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
в) Дезертирство, вчинене особою офiцерського скла-
ду, прапорщиком, мiчманом або вiйськовослужбовцем
надстроковоє служби, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
семи рокiв.
г) Те саме дiяння, вчинене у воунний час, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд семи до десяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 14 жовтня 1974 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1974. -№44. -Ст. 445).
1. Дезертирство - один iз найбiльш небезпечних вiйськових
злочинiв, що належать до категорiє тяжких (ст.7).
Обуктам злочину у встановлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу кожного вiйськовослужбовця
нести вiйськову службу протягом встановленого законом строку,
завжди бути готовим до захисту держави, виконувати свiй
вiйськовий обовязок.
2. Дезертирство вчинюуться з метою ухилитися вiд вiйськовоє
служби i може початися або шляхом залишення вiйськовоє
частини чи мiсця служби, або шляхом незявлення в частину чи
до мiсця служби при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу. Дезертирство у триваючим
злочином, який починауться з моменту самовiльного залишення
частини або незявлення в частину при переводах, вiдрядженнях,
вiдпустках та закiнчууться затриманням дезертира чи його
явкою з повинною. Для закипеного складу злочину тривалiсть
незаконноє вiдсутностi вiйськовослужбовця у вiйськовiй часттi
або мiсцi служби значення не мау.
3. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом та метою ухилитеся вiд вiйськовоє служби. Цх мета може
зявитися у вiйськовослужбовця перед залишенням частини або
в процесi вчинення самовiльноє вiдлучки, самовiльного залишен-
ня частини, пiд час повернення в частину iз вiдрядження тощо.
Наявнiсть цiує мети вiдрiзняу дезертирство вiд самовiльноє
вiдлучки та самовiльвого залишення частини. Мотиви, якi спо-
нукають вiйськовослужбовця ухилитися вiд вiйськовоє служби,
можуть бути рiзноманiтними: небажання переносити тягар
вiйськовоє служби, побоювання вiдповiдальностi за вчинення
правопорушення, боягузтво у воуннiй час, небажання служити
у певнiй мiсцевостi тощо.
4. Субуктами злочiну можуть бути вiйськовослужбовцi стро-
ковоє служби (шi.а" i "б"), а також особи офiцерсдто складу,
прапорщики, мiчмани i вiйськовослужбовцi надотроiговоi слухбя
(пп.в" i "г"). Дезертирство, вчинене особами, про якi йдеться у
пп.в" i "г", являу собою пiдвищену небезпеку для вiйськового
правопорядку.
Як дезертирство квалiфiкуються дiє вiйськовослужбовцiв, якi
вiдбувають покарання у двсцжплiварному батальйонi, якщо вони
з метою ухилення вiд вiйськовоє служби скоюють втечу.
5. Добровiльна вiдмова вiд дезертирства можлива тiльки до
моменту залишення чвстiни. Повернення до мiсця служби або
явка в органi владi вiйськовослужбовця, якiй залипнiв частину
з метою ухиденнх вiд вiйськовоє служби, у не що iнше, як явка
з повинною, i па квалiфiкацiю не вплiвау.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310