Тяжкiсть
наслiдкiв визначауться з урахуванням конкретних обставин справи.
При цьому навiть умисне заподiяння пiд час опору чи приму-
шення тяжкого тiлесного ушкодження хоча б однiй людинi або
середньоє тяжкостi декiльком особам, а також необережне
спричинення смертi не тягне за собою додатковоє квалiфiкацiє за
статтями про злочини проти особи. Опiр або примушення,
внаслiдок якого були умисно заподiянi тяжкi тiлеснi ушкоджен-
ня, якi потягли за собою смерть потерпiлого, необхiдно
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за п.б" ст.234 i ч.З ст. 101.
II. За п."в" ст.234 опiр чи примушення квалiфiкууться у
випадках, коли у хоча б одна iз ознак, передбачених п.б", i, крiм
того, дiяння було повязане iз умисним вбивством начальника або
iншоє особи, що виконували обовязки по вiйськовiй службi, або
вчиненi у воунний час або в бойовiй обстановцi. В цьому випадку
опiр чи примушення, повязане iз умисним вбивством, не потре-
буу додатковоє квалiфiкацiє за п."вст.93.
Опiр чи примушення, повязанi iз замахом на навмисне
вбивство, квалiфiкуються за ч.2 ст.17 i п.в" ст.234.
12. У випадках, копи спору чи примушенню передували хулiганськi
даi, якi не охаiлююпiся ознаками iнших вЩсыгавих злочинiв, мау мiсде
реальна сукупнiсть двох злочинiв (стати Iйб i 234).
Вчинення вiйськовослужбовцем опору представнику влади або
представнику громадськостi, що охороняють громадський поря-
док, квалiфiкууться за ст. 188, а опiр працiвнику мiлiцiє або
народному дружиннику при виконаннi ними обовязкiв по охо-
ронi громадського порядку, а також вiйськовослужбовцю, якого
залучено до виконання обовязкiв по охоронi громадського
порядку, - за ст. 188.
Примушення працiвникiв правоохоронних органiв з числа
вiйськовослужбовцiв до порушення ними обовязкiв, повязаних
з вiдправленням правосуддя або розкриттям злочинiв або iнших
правопорушень чи запобiгання єм, треба квалiфiкувати за стат-
тями, що передбачають вiдповiдальнiсть за злочини проти пра-
восуддя та порядку управлiння. Якщо такими дiями було вчинено
ще й посягання на порядок несення вiйськовоє служби, скоуне
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв: проти правосуддя чи
орядку управлiння та за ст.234.
IЗ. Про поняття "воунний час" див.п.8 коментаря до ст.232,
бойма обстановка" - 11.9 коментаря до ст.232.
14. Опiр та примушення характеризуються тiльки прямим
умислом. Психiчне ставлення до "тяжких наслiдкiв", передба-
чених у п.б" ст.234. може характеризуватися як умисною
формою вини, так i необережною.
15. Субуктом злочинiв можуть бути вiйськовослужбовцi
рядового, сержантського i старшинського складу, прапорщики i
мiчмани та особи офiцерського складу.
Стаття 235. Погроза" начальниковi
а) Погроза вбивством, заподiянням тiлесних ушкод-
жень або нанесенням побоєв начальниковi в звязку з
виконанням ним обовязкiв по вiйськовiй службi -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох
мiсяцiв до трьох рокiв.
б) Те саме дiяння при помякшуючих обставинах -
тягне застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил.
в) Дiяння, передбачене пунктом "а" цiує статтi, вчине-
не у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17червня1992р. //Вiдомостi Верховна Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховна Ради Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Злочин посягау на можливiсть командира (начальника) у
будь-яких умовах виконувати своє обовязки i твердо керувати
дiями пiдлеглих в iнтересах вiйськовоє дисциплiни та порядку.
Обуктом злочину у вимога про беззастережнуддокору на-
чальнику, що установлена у Збройних Силах i якабезпечуу
начальнику можливiсть керувати дiяльнiстю своєх пiдлеглих в
iнтересах вiйськовоє служби.
2. Пiд погрозою як вiйськовим злочином слiд розумiти
такий вплив на начальника, який мау на метi залякати його
вбивством, спричиненням тiлесних ушкоджень чи нанесен-
ням побоєв з метою добитися вiд нього в iнтересах погро-
жуючого вiдмови вiд належного виконання обовязкiв по
вiйськовiй службi. Для складу цього злочину необхiдно,
щоб погроза була адресована начальнику; висловлена у
звязку iз виконанням ним обовязкiв по вiйськовiй службi.;
полягала в залякуваннi начальника вбивством, за-
подiянням тiлесних ушкоджень чи побоєв; була реальною.
При вiдсутностi однiує iз вказаних ознак нема складу
розглядуваного злочину.
3. Судова практика не розглядау як вiйськовий злочин погрозу,
висловлену начальнику у звязку з вчиненням ним непра-
вомiрних, а також таких, якi не викликаються iнтересами
вiйськовоє служби, дiй.
4. Погроза повинна бути конкретною. Заяви типу "я тобi
покажу" тощо не мiстять конкретноє форми залякування i
не можуть бути визнанi злочином, що коментууться.
5. Реальнiсть погрози визначауться у кожному конкретному
випадку iз врахуванням обставин справи, зокрема, з врахуван-
ням форми iє висловлення, можливостi реалiзувати погрозу не-
гайно чи пiсля спливу порiвняно нетривалого часу, того, який
вплив вона зробила на начальника, а також тих негативних
наслiдкiв, якi могли бути обумовленi цiую погрозою в його
службовiй дiяльностi.
6. Погроза може бути висловлена безпосередньо начальнику
або через iнших осiб. В останньому випадку обовязково мау бути
установлено, що винний бажав, щоб погроза була вiдома на-
чальнику.
7. Погроза вважауться закiнченим злочхном з моменту, коли
начальник, на адресу якого вона була висловлена, сприйняв єє.
8. Субуктам злочину у вiйськовослужбовець, пiдлеглий по
службi чи вiйськовому званню особi, якiй погрожуу.
9. Злочин вчинюуться тiльки з прямим умислом: винний
усвiдомлюу, що погрожуу начальнику вбивстюм, спричиненням
тiлесних ушкоджень або нанесенням побоєв, i бажау, щоб ця
погроза була сприйнята начальником.
Мотивом погрози у невдоволення правомiрною, тобто та-
кою, що вiдповiдау законам та статутам, ммоглiiiстю на-
чальника.
10. Якщо погроза у складовою частиною вчинення опору
начальнику або примушення, то такi дiє необхiдно квалiфiкувати
тiльки за ст.234. Не створюу самостiйного складу злочину i
погроза, висловлена пiд час вчинення насильницьких дiй щодо
начальника (ст.236).
Якщо погроза вбивством, нанесенням тiлесних ушкоджень або
побоєв виконана, то злочин належить квалiфiкувати вiдповiдно
за п."в" ст.93 або ст.236.
11. Про полозу начальнику з вомяiшуючiми обе-мпiами
див. п.10 коментаря до ст.231.
12. Про поняття "воунний час" дiв. п.8 коментарi де ст.232,
"бойова обсячаювня" - п.9 яомешаря до ст.232.
Стаття 236. Нжияьимфiмi дГ щопо
а) Наiмбмтя т1ле<них умнюджань або поблiв на-
чальниковi в <вязку з виконанням имм обовязкiв по
вiйоьиовМ службi -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до де-
сяти рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
наслiдкiв визначауться з урахуванням конкретних обставин справи.
При цьому навiть умисне заподiяння пiд час опору чи приму-
шення тяжкого тiлесного ушкодження хоча б однiй людинi або
середньоє тяжкостi декiльком особам, а також необережне
спричинення смертi не тягне за собою додатковоє квалiфiкацiє за
статтями про злочини проти особи. Опiр або примушення,
внаслiдок якого були умисно заподiянi тяжкi тiлеснi ушкоджен-
ня, якi потягли за собою смерть потерпiлого, необхiдно
квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв - за п.б" ст.234 i ч.З ст. 101.
II. За п."в" ст.234 опiр чи примушення квалiфiкууться у
випадках, коли у хоча б одна iз ознак, передбачених п.б", i, крiм
того, дiяння було повязане iз умисним вбивством начальника або
iншоє особи, що виконували обовязки по вiйськовiй службi, або
вчиненi у воунний час або в бойовiй обстановцi. В цьому випадку
опiр чи примушення, повязане iз умисним вбивством, не потре-
буу додатковоє квалiфiкацiє за п."вст.93.
Опiр чи примушення, повязанi iз замахом на навмисне
вбивство, квалiфiкуються за ч.2 ст.17 i п.в" ст.234.
12. У випадках, копи спору чи примушенню передували хулiганськi
даi, якi не охаiлююпiся ознаками iнших вЩсыгавих злочинiв, мау мiсде
реальна сукупнiсть двох злочинiв (стати Iйб i 234).
Вчинення вiйськовослужбовцем опору представнику влади або
представнику громадськостi, що охороняють громадський поря-
док, квалiфiкууться за ст. 188, а опiр працiвнику мiлiцiє або
народному дружиннику при виконаннi ними обовязкiв по охо-
ронi громадського порядку, а також вiйськовослужбовцю, якого
залучено до виконання обовязкiв по охоронi громадського
порядку, - за ст. 188.
Примушення працiвникiв правоохоронних органiв з числа
вiйськовослужбовцiв до порушення ними обовязкiв, повязаних
з вiдправленням правосуддя або розкриттям злочинiв або iнших
правопорушень чи запобiгання єм, треба квалiфiкувати за стат-
тями, що передбачають вiдповiдальнiсть за злочини проти пра-
восуддя та порядку управлiння. Якщо такими дiями було вчинено
ще й посягання на порядок несення вiйськовоє служби, скоуне
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв: проти правосуддя чи
орядку управлiння та за ст.234.
IЗ. Про поняття "воунний час" див.п.8 коментаря до ст.232,
бойма обстановка" - 11.9 коментаря до ст.232.
14. Опiр та примушення характеризуються тiльки прямим
умислом. Психiчне ставлення до "тяжких наслiдкiв", передба-
чених у п.б" ст.234. може характеризуватися як умисною
формою вини, так i необережною.
15. Субуктом злочинiв можуть бути вiйськовослужбовцi
рядового, сержантського i старшинського складу, прапорщики i
мiчмани та особи офiцерського складу.
Стаття 235. Погроза" начальниковi
а) Погроза вбивством, заподiянням тiлесних ушкод-
жень або нанесенням побоєв начальниковi в звязку з
виконанням ним обовязкiв по вiйськовiй службi -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох
мiсяцiв до трьох рокiв.
б) Те саме дiяння при помякшуючих обставинах -
тягне застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил.
в) Дiяння, передбачене пунктом "а" цiує статтi, вчине-
не у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17червня1992р. //Вiдомостi Верховна Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховна Ради Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Злочин посягау на можливiсть командира (начальника) у
будь-яких умовах виконувати своє обовязки i твердо керувати
дiями пiдлеглих в iнтересах вiйськовоє дисциплiни та порядку.
Обуктом злочину у вимога про беззастережнуддокору на-
чальнику, що установлена у Збройних Силах i якабезпечуу
начальнику можливiсть керувати дiяльнiстю своєх пiдлеглих в
iнтересах вiйськовоє служби.
2. Пiд погрозою як вiйськовим злочином слiд розумiти
такий вплив на начальника, який мау на метi залякати його
вбивством, спричиненням тiлесних ушкоджень чи нанесен-
ням побоєв з метою добитися вiд нього в iнтересах погро-
жуючого вiдмови вiд належного виконання обовязкiв по
вiйськовiй службi. Для складу цього злочину необхiдно,
щоб погроза була адресована начальнику; висловлена у
звязку iз виконанням ним обовязкiв по вiйськовiй службi.;
полягала в залякуваннi начальника вбивством, за-
подiянням тiлесних ушкоджень чи побоєв; була реальною.
При вiдсутностi однiує iз вказаних ознак нема складу
розглядуваного злочину.
3. Судова практика не розглядау як вiйськовий злочин погрозу,
висловлену начальнику у звязку з вчиненням ним непра-
вомiрних, а також таких, якi не викликаються iнтересами
вiйськовоє служби, дiй.
4. Погроза повинна бути конкретною. Заяви типу "я тобi
покажу" тощо не мiстять конкретноє форми залякування i
не можуть бути визнанi злочином, що коментууться.
5. Реальнiсть погрози визначауться у кожному конкретному
випадку iз врахуванням обставин справи, зокрема, з врахуван-
ням форми iє висловлення, можливостi реалiзувати погрозу не-
гайно чи пiсля спливу порiвняно нетривалого часу, того, який
вплив вона зробила на начальника, а також тих негативних
наслiдкiв, якi могли бути обумовленi цiую погрозою в його
службовiй дiяльностi.
6. Погроза може бути висловлена безпосередньо начальнику
або через iнших осiб. В останньому випадку обовязково мау бути
установлено, що винний бажав, щоб погроза була вiдома на-
чальнику.
7. Погроза вважауться закiнченим злочхном з моменту, коли
начальник, на адресу якого вона була висловлена, сприйняв єє.
8. Субуктам злочину у вiйськовослужбовець, пiдлеглий по
службi чи вiйськовому званню особi, якiй погрожуу.
9. Злочин вчинюуться тiльки з прямим умислом: винний
усвiдомлюу, що погрожуу начальнику вбивстюм, спричиненням
тiлесних ушкоджень або нанесенням побоєв, i бажау, щоб ця
погроза була сприйнята начальником.
Мотивом погрози у невдоволення правомiрною, тобто та-
кою, що вiдповiдау законам та статутам, ммоглiiiстю на-
чальника.
10. Якщо погроза у складовою частиною вчинення опору
начальнику або примушення, то такi дiє необхiдно квалiфiкувати
тiльки за ст.234. Не створюу самостiйного складу злочину i
погроза, висловлена пiд час вчинення насильницьких дiй щодо
начальника (ст.236).
Якщо погроза вбивством, нанесенням тiлесних ушкоджень або
побоєв виконана, то злочин належить квалiфiкувати вiдповiдно
за п."в" ст.93 або ст.236.
11. Про полозу начальнику з вомяiшуючiми обе-мпiами
див. п.10 коментаря до ст.231.
12. Про поняття "воунний час" дiв. п.8 коментарi де ст.232,
"бойова обсячаювня" - п.9 яомешаря до ст.232.
Стаття 236. Нжияьимфiмi дГ щопо
а) Наiмбмтя т1ле<них умнюджань або поблiв на-
чальниковi в <вязку з виконанням имм обовязкiв по
вiйоьиовМ службi -
карауться позбавленням волi на строк вiд двох до де-
сяти рокiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310