Вони застосо-
вуються з урахуванням конкретних обставин справи та особи
винного за наявностi пiдстав, вказаних у ст. 37 та 38.
6. До покарань, що можуть призначатись як основнi або як
додатковi, належать позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю i штраф. Можливi три варiанти
iх призначення: 1) самостiйно як основне покарання; 2) як
-основне покарання в поуднаннi з додатковим; 3) приуднання єх
до основного самостiйно або поряд з iншими додатковими пока-
раннями. В перших двох варiантах цi покарання призначаються
лише тодi, коли вони зазначенi в санкцiях статей КК або коли
суд знайде можливим перейти до них в порядку застосування
статей 44, 52, 53. Третiй варiант неоднаковий для перелiчених
видiв покарання.
Штраф (як i конфiскацiя майна) може бути призначений лише
тодi, коли вiн передбачений санкцiую вiдповiдноє статтi. Позбав-
лення права займати певнi посади або займатись певною
дiяльнiстю (як i позбавлення вiйськового або спецiального звання
та позбавлення батькiвських прав) може застосовуватись як
додаткове покарання i тодi, коли така мiра не вказана у санкцiє
закону. В такому випадку рiшення про призначення додаткового
покарання в резолютивнiй частинi вироку повинно мiстити
посилання на вiдповiдну статтю КК (стосовно позбавлення права
займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю -на ст.31.
Див. абз.2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання"// Бюлетень... - С.29).
7. Призначення бiльш мякого основного покарання, нiж передба-
чене законом за певний злочин, або перехiд до iншого, бiльш мякого
виду основного покарання не виключау можливостi призначення
винному додаткового покарання. Якщо закон, за яким засуджууться
винний, передбачау додаткове покарання як обовязкове, незастосу-
вання його можливе лише в порядку ст. 44 з обовязковим наведенням
у вироку мотивiв такого помякшення вiдповiдальностi.
8. Суд мау право одночасно призначити кiлька рiзновидних
додаткових покарань, що перелiченi в санкцiє даноє статтi
(наприклад, ч.2 ст.84) або в санкцiях рiзних статей - при
призначеннi покарання за вчинення кiлькох злочинiв (ст. 42)
або за кiлькома вироками (ст.43).
покарання
Стаття 24. Виняткова мiра
смертна кара
Як виняткова мiра покарання, до єє повного скасування,
допускауться застосування смертно? кари - розстрiлу -
за особливо тяжкi злочини у випадках, спецiально перед-
бачених в Особливiй частинi цього Кодексу.
Не можуть бути засудженi до смертноє кари особи, якi
не досягли до вчинення злочину вiсiмнадцятирiчного
вiку, 1 жiнки, що були в станi вагiтностi пiд час вчинення
злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару
не може бути застосовано до жiнки, яка перебувау в
станi вагiтностi на момент виконання вироку.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня {962 р. i За-
коном вiд 17 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
УРСР. - 1962. - №37. - Ст. 461; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №35. - Ст. 511).
1. Наявнiсть смертноє кари як мiри покарання зумовлено не-
обхiднiстю сувороє ооротьби з найбiльш небезпечними злочинами.
Проте смертна кара не у актом вiдплати за вчинений злочин.
Вона переслiдуу мету загального та спецiального попередження
iнших злочинiв.
2. В звязку з тим, що смертна кара мау винятковий харак-
тер, вона не входить в систему кримiнальних покарань, єє
застосування допускауться за особливо тяжкi злочини у випад-
ках, спецiально передбачених в Особливiй частинi КК.
Застосування смертноє кари обмежене як колом злочинних
дiянь, за якi ця мiра покарання може бути призначена, так i
категорiую осiб, до яких вона може бути застосована. В санкцiях
норм кримiнального закону смертна кара передбачена як аль-
тернативна мiра покарання.
3. У мирний час застосування смертноє кари можливе за
вчинення таких злочинних дiянь:
а) ряд злочинiв проти держави - посягання на життя держав-
ного дiяча (ст.58), посягання на життя представника iноземноє
держави (ст.59), диверсiя (ст.бО);
6) ряд посягань, що ставлять в небезпеку життя людини або
заподiюють єй смерть, - умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах (ст.93), посягання на життя працiвника мiлiцiє або
народного дружинника, а так само вiйськовослужбовця у звязку
з єх дiяльнiстю по охоронi громадського порядку (ст. 190).
Смертна кара може бути призначена також за ряд вiйськових
злочинiв, якщо вони вчиненi в бойовiй обстановцi або у воунний
час: непокора (п."в" ст.232), опiр начальниковi або примушення
його до порушення службових обовязкiв (п.є" ст.234),
насильницькi дiє щодо начальника, якщо вони спричинили тяжкi
наслiдки (п.б" СТ.236), дезертирство .6"," ст.241), са-
мовiльне залишення частини в бойовiй обстановцi (ст.242),
ухилення вiд вiйськовоє служби шляхом членоушкодження або
iншим способом (п.б" ст.243), умисне знищення або пошкод-
ження вiйськового майна (п.в" ст.245), порушення статутних
правил караульноє служби (п.е" ст.249), порушення правил
несення бойового чергування (п.г" ст.251), зловживання вла-
дою, перевищення або бездiяльнiсть влади (п.в" ст.254), здача
або залишення вороговi засобiв ведення вiйни (ст.255), залишен-
ня гинучого вiйськового корабля (п.б" ст. 256), самовiльне
залишення поля бою або вiдмова дiяти зброую (ст.257), до-
бровiльна здача в полон (ст.258), мародерство (ст.260),
насильство над населенням у районi воунних дiй (ст.261).
4. Вирiшуючи питання про застосування винятковоє мiри
покарання - смертноє кари - суди повиннi враховувати, що єє
призначення у необхiдним, коли зумовлене особливими
обставинами, що обтяжують вiдповiдальнiсть, та надзвичайною
небезпечнiстю для суспiльства особи, яка вчинила злочин.
Обставини, що були пiдставою до застосування смертноє кари,
повиннi зазначатись у вироку.
5. Смертна кара не може бути призначена, якщо минули строки
давностi притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi (ч.4
ст.48) або давностi виконання обвинувального вироку (ч.З ст. 49).
6. Особи, якi на час вчинення злочину не досягли
вiсiмнадцятирiчного вiку, не можуть бути засудженi до смертноє кари,
навiть якщо на момент винесення вироку вони стали повнолiтнiми.
Закон допускау застосування смертноє кари незалежно вiд
статi засудженоє особи. Але випадки призначення такоє мiри
покарання жiнкам у судовiй практицi трапляються дуже рiдко.
Наприклад, Києвським мiським судом була засуджена до смертноє
кари М., яка умисно вбила шляхом отрууння кiлькох чоловiк, в
тому числi пiдлiткiв-школярiв. Проте якщо жiнка пiд час вчине-
ння злочину оула в станi вагiтностi або перебувау в такому станi
на момент винесення чи виконання вироку, застосовувати до неє
смертну кару не можна.
7. Смертна кара полягау в розстрiлi засудженого на пiдставi
вироку, що набрав законноє сили.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
вуються з урахуванням конкретних обставин справи та особи
винного за наявностi пiдстав, вказаних у ст. 37 та 38.
6. До покарань, що можуть призначатись як основнi або як
додатковi, належать позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю i штраф. Можливi три варiанти
iх призначення: 1) самостiйно як основне покарання; 2) як
-основне покарання в поуднаннi з додатковим; 3) приуднання єх
до основного самостiйно або поряд з iншими додатковими пока-
раннями. В перших двох варiантах цi покарання призначаються
лише тодi, коли вони зазначенi в санкцiях статей КК або коли
суд знайде можливим перейти до них в порядку застосування
статей 44, 52, 53. Третiй варiант неоднаковий для перелiчених
видiв покарання.
Штраф (як i конфiскацiя майна) може бути призначений лише
тодi, коли вiн передбачений санкцiую вiдповiдноє статтi. Позбав-
лення права займати певнi посади або займатись певною
дiяльнiстю (як i позбавлення вiйськового або спецiального звання
та позбавлення батькiвських прав) може застосовуватись як
додаткове покарання i тодi, коли така мiра не вказана у санкцiє
закону. В такому випадку рiшення про призначення додаткового
покарання в резолютивнiй частинi вироку повинно мiстити
посилання на вiдповiдну статтю КК (стосовно позбавлення права
займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю -на ст.31.
Див. абз.2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання"// Бюлетень... - С.29).
7. Призначення бiльш мякого основного покарання, нiж передба-
чене законом за певний злочин, або перехiд до iншого, бiльш мякого
виду основного покарання не виключау можливостi призначення
винному додаткового покарання. Якщо закон, за яким засуджууться
винний, передбачау додаткове покарання як обовязкове, незастосу-
вання його можливе лише в порядку ст. 44 з обовязковим наведенням
у вироку мотивiв такого помякшення вiдповiдальностi.
8. Суд мау право одночасно призначити кiлька рiзновидних
додаткових покарань, що перелiченi в санкцiє даноє статтi
(наприклад, ч.2 ст.84) або в санкцiях рiзних статей - при
призначеннi покарання за вчинення кiлькох злочинiв (ст. 42)
або за кiлькома вироками (ст.43).
покарання
Стаття 24. Виняткова мiра
смертна кара
Як виняткова мiра покарання, до єє повного скасування,
допускауться застосування смертно? кари - розстрiлу -
за особливо тяжкi злочини у випадках, спецiально перед-
бачених в Особливiй частинi цього Кодексу.
Не можуть бути засудженi до смертноє кари особи, якi
не досягли до вчинення злочину вiсiмнадцятирiчного
вiку, 1 жiнки, що були в станi вагiтностi пiд час вчинення
злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару
не може бути застосовано до жiнки, яка перебувау в
станi вагiтностi на момент виконання вироку.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 10 вересня {962 р. i За-
коном вiд 17 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
УРСР. - 1962. - №37. - Ст. 461; Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни. - 1992. - №35. - Ст. 511).
1. Наявнiсть смертноє кари як мiри покарання зумовлено не-
обхiднiстю сувороє ооротьби з найбiльш небезпечними злочинами.
Проте смертна кара не у актом вiдплати за вчинений злочин.
Вона переслiдуу мету загального та спецiального попередження
iнших злочинiв.
2. В звязку з тим, що смертна кара мау винятковий харак-
тер, вона не входить в систему кримiнальних покарань, єє
застосування допускауться за особливо тяжкi злочини у випад-
ках, спецiально передбачених в Особливiй частинi КК.
Застосування смертноє кари обмежене як колом злочинних
дiянь, за якi ця мiра покарання може бути призначена, так i
категорiую осiб, до яких вона може бути застосована. В санкцiях
норм кримiнального закону смертна кара передбачена як аль-
тернативна мiра покарання.
3. У мирний час застосування смертноє кари можливе за
вчинення таких злочинних дiянь:
а) ряд злочинiв проти держави - посягання на життя держав-
ного дiяча (ст.58), посягання на життя представника iноземноє
держави (ст.59), диверсiя (ст.бО);
6) ряд посягань, що ставлять в небезпеку життя людини або
заподiюють єй смерть, - умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах (ст.93), посягання на життя працiвника мiлiцiє або
народного дружинника, а так само вiйськовослужбовця у звязку
з єх дiяльнiстю по охоронi громадського порядку (ст. 190).
Смертна кара може бути призначена також за ряд вiйськових
злочинiв, якщо вони вчиненi в бойовiй обстановцi або у воунний
час: непокора (п."в" ст.232), опiр начальниковi або примушення
його до порушення службових обовязкiв (п.є" ст.234),
насильницькi дiє щодо начальника, якщо вони спричинили тяжкi
наслiдки (п.б" СТ.236), дезертирство .6"," ст.241), са-
мовiльне залишення частини в бойовiй обстановцi (ст.242),
ухилення вiд вiйськовоє служби шляхом членоушкодження або
iншим способом (п.б" ст.243), умисне знищення або пошкод-
ження вiйськового майна (п.в" ст.245), порушення статутних
правил караульноє служби (п.е" ст.249), порушення правил
несення бойового чергування (п.г" ст.251), зловживання вла-
дою, перевищення або бездiяльнiсть влади (п.в" ст.254), здача
або залишення вороговi засобiв ведення вiйни (ст.255), залишен-
ня гинучого вiйськового корабля (п.б" ст. 256), самовiльне
залишення поля бою або вiдмова дiяти зброую (ст.257), до-
бровiльна здача в полон (ст.258), мародерство (ст.260),
насильство над населенням у районi воунних дiй (ст.261).
4. Вирiшуючи питання про застосування винятковоє мiри
покарання - смертноє кари - суди повиннi враховувати, що єє
призначення у необхiдним, коли зумовлене особливими
обставинами, що обтяжують вiдповiдальнiсть, та надзвичайною
небезпечнiстю для суспiльства особи, яка вчинила злочин.
Обставини, що були пiдставою до застосування смертноє кари,
повиннi зазначатись у вироку.
5. Смертна кара не може бути призначена, якщо минули строки
давностi притягнення до кримiнальноє вiдповiдальностi (ч.4
ст.48) або давностi виконання обвинувального вироку (ч.З ст. 49).
6. Особи, якi на час вчинення злочину не досягли
вiсiмнадцятирiчного вiку, не можуть бути засудженi до смертноє кари,
навiть якщо на момент винесення вироку вони стали повнолiтнiми.
Закон допускау застосування смертноє кари незалежно вiд
статi засудженоє особи. Але випадки призначення такоє мiри
покарання жiнкам у судовiй практицi трапляються дуже рiдко.
Наприклад, Києвським мiським судом була засуджена до смертноє
кари М., яка умисно вбила шляхом отрууння кiлькох чоловiк, в
тому числi пiдлiткiв-школярiв. Проте якщо жiнка пiд час вчине-
ння злочину оула в станi вагiтностi або перебувау в такому станi
на момент винесення чи виконання вироку, застосовувати до неє
смертну кару не можна.
7. Смертна кара полягау в розстрiлi засудженого на пiдставi
вироку, що набрав законноє сили.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310