Ця
вимога передбачау, що особа або зовсiм не вчинювала ранiше
злочинiв, або вчинювала, але строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi минули, або судимiсть за попереднiй
злочин знята чи погашена. Крiм того, особа вважауться такою, яка
вперше вчинила дiяння, що мiстить ознаки злочину, якщо вона
звiльнялася вiд кримiнальноє вiдповiдальностi на пiдставi акта
амнiстiє чи помилування або на пiдставi п. I ч. I ст.51. Можлива
передача матерiалiв на розгляд товариського суду i у випадках,
коли особа вчинила удине продовжуване чи триваюче дiяння, що
мiстить ознаки злочину, ато єє дiє являють собою iдеальну су-
купнiсть злочинiв. Але таке звiльнення виключауться, якщо мау
мiсце реальна сукупнiсть злочинiв, оскiльки в цих випадках
дiяння вчинюються в рiзний час.
20. Для прийняття рiшення про передачу матерiалiв справи на
розгляд товариського суду потрiбно всебiчно оцiнити характер та
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого дiяння, особу право-
порушника, обговорити питання про можливiсть виправлення
особи за допомогою заходiв громадського впливу, що застосову-
ються товариським судом.
21. Вимога закону, що забороняу передачу матерiалiв на
розгляд товариського суду, якщо особа, котра вчинила дiяння, проти
цього заперечуу, поширюуться i на справи так званого приватною
обвинувачення. Так, суддя не мау права вiдмовити у порушеннi
кримiнальноє справи про злочини, передбаченi ч.I ст.27 КПК, i
передати матерiали на розгляд товариського суду, якщо особа, на
яку подана скарга, проти цього заперечуу (ч.2 ст.8 КПК).
При вирiшеннi таких питань неоохiдно зясувати i думку
потерпiлого, хоч вона для органiв, що вирiшують справу, не
обовязкова.
22. Товариський суд, отримавши матерiали вiд слiдчих або
судових органiв, може застосувати один iз заходiв громадського
впливу, передбачених ст. 16 Положення про товариськi суди
Украєни, затвердженого 23 березня 1977 р. (Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст.132; 1985. - №10. - Ст.1054).
Якщо ж товариський суд дiйде висновку про необхiднiсть
притягнення правопорушника до кримiнальноє вiдповiдальностi,
вiн повертау матерiали справи вiдповiдному органу на пiдставi
ст. 18 названого Положення.
23. Пункт 3 ч.I ст.51 надау можливiсть звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi неповнолiтнiх, котрi досягли вiку,
з якого настау кримiнальна вiдповiдальнiсть (тобто 16 або 14
рокiв), з застосуванням до них примусових заходiв виховного
характеру. Застосування таких заходiв до осiб, якi не досягли
цього вiку, а отже не можуть бути субуктом злочину, регламен-
тууться статтями Юта II КК.
24. Кримiнальнi справи цiує категорiє порушуються в загаль-
ному порядку. Обовязковою у присутнiсть захисника при
предявленнi неповнолiтньому обвинувачення.
Закрити кримiнальну справу з пiдстави, передбаченоє п.З ч.I
ст.51, може прокурор або слiдчий за згодою прокурора. Пiсля
винесення вiдповiдноє постанови всi матерiали справи надаються
неповнолiтньому та його захиснику для ознайомлення. Закрита
справа iз списком осiб, якi пiдлягають виклику до суду,
надсилауться прокурору (ст.9 КПК).
25. Особливостi прокурорського нагляду та судового розгляду
в таких кримiнальних справах аналогiчнi тим, якi притаманнi
справам про суспiльне небезпечнi дiяння, вчиненi особою, котра
не досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть
(див. п.З коментаря до ст.11).
26. Види примусових заходiв виховного характеру, якi можуть
застосовуватись до неповнолiтнiх на пiдставi п.З ч. I ст.51,
перелiченi в ст. 11 (див. пп.б-II коментаря до цiує статтi). Як
правило, суд може призначити лише один iз зазначених у ст. 11
заходiв, але не виключауться поуднання з iншими заходами
покладення на неповнолiтнього, який досяг 15-рiчного вiку i мау
майно або заробiток, обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки.
Оскiльки йдеться про вирiшення долi неповнолiтнього, треба
особливо уважно дослiджувати причини та умови вчинення ним
злочину, характер та ступiнь небезпечностi останнього, оцiнювати
всi данi, що характеризують особу неповнолiтнього. Вирiшуючи цi
справи, необхiдно памятати, що притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi - це крайнiй захiд, який застосо-
вууться, коли iншi можливостi впливу на особу вичерпанi чи
вiдсутнi, або ступiнь суспiльноє небезпечностi дiяння i особи
настiльки великий, що i закон не дозволяу закрити кримiнальну
справу, i по сутi виправлення такоє особи шляхом притягнення єє до
кримiнальноє вiдповiдальностi, неможливе або дуже проблематичне.
27. Суть виду звiльнення, передбаченого п.4 ст.51, полягау в
тому, що особа умовно не притягауться до кримiнальноє
вiдповiдальностi i передауться на поруки трудовому колективу
або громадськiй органiзацiє для перевиховання та виправлення,
але остаточне вирiшення цього питання залежить вiд подальшоє
поведiнки особи.
28. Для застосування п.4 ст.51 необхiднi такi додатковi
умови: 1) щире розкаяння особи; 2) невчинення особою ранiше
умисного злочину; 3) вiдсутнiсть факту передачi цiує особи на
поруки в минулому; 4) наявнiсть клопотання трудового ко-
лективу або громадськоє органiзацiє.
Пiд щирим розкаянням треба розумiти ягiку з повинною або
щиросердне визнання своує вини, сприяння розкриттю чи
розслiдуванню злочину, вiдшкодування або усунення заподiяноє
шкоди та iншi дiє, що свiдчать про дiйсний осуд свого вчинку, а
не вимушене визнання особою своує вини.
29. Застосувати ч.4 ст.51 можна, коли особа вперше вчинила
умисний злочин, навiть якщо вона ранiше вчинила злочин з
необережностi.
ЗО. Передача в минулому особи на поруки у перешкодою для
застосування ч.4 ст.51 незалежно вiд форми вини у злочинi,
вчиненому ранiше.
31. Поняття клопотання трудового колективу або громадськоє
органiзацiє включау три аспекти: 1) це викладене в письмовiй
формi мотивоване прохання загальних зборiв колективу за
мiсцем роботи або навчання винного звiльнити цю особу вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi; 2) це одночасно поручительство
колективу, яким вiн запевняу державу, що ця особа недопустить
надалi суспiльне небезпечноє поведiнки; 3) це зооовязання
проводити iз зазначеною особою вiдповiдну виховну роботу.
32. Неприпустимим у (Ьормальний пiдхiд до прийняття ко-
лективом рiшення про передачу йому на поруки особи, котра
вчинила злочин. Заявляючи таке клопотання, колектив та
вiдповiднi посадовi особи, якi його пiдписують (керiвник, голова
профкому або громадськоє органiзацiє, якщо саме вона порушуу
клопотання), стають в певнiй мiрi вiдповiдальними перед держа-
вою i суспiльством за подальшу поведiнку взятоє на поруки особи.
33. Кримiнално-правовi наслiдки невдалого поручительства
покладаються на винну особу. Якщо вона протягом року не
додержить своує обiцянки виправитись, порушуватиме правила
спiвжиття на роботi, в побутi, в сiмє (пиячитиме, бегiкетуватиме
тощо), трудову дисциплiну (прогулюватиме, лiнуватиметься) або
залишить роботу без поважних причин з метою ухилитись вiд
громадського впливу i на цiй пiдставi колектив переконауться,
що особа не виправдала його довiря, вiн повинен вiдмовитись вiд
свого поручительства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
вимога передбачау, що особа або зовсiм не вчинювала ранiше
злочинiв, або вчинювала, але строки давностi притягнення до
кримiнальноє вiдповiдальностi минули, або судимiсть за попереднiй
злочин знята чи погашена. Крiм того, особа вважауться такою, яка
вперше вчинила дiяння, що мiстить ознаки злочину, якщо вона
звiльнялася вiд кримiнальноє вiдповiдальностi на пiдставi акта
амнiстiє чи помилування або на пiдставi п. I ч. I ст.51. Можлива
передача матерiалiв на розгляд товариського суду i у випадках,
коли особа вчинила удине продовжуване чи триваюче дiяння, що
мiстить ознаки злочину, ато єє дiє являють собою iдеальну су-
купнiсть злочинiв. Але таке звiльнення виключауться, якщо мау
мiсце реальна сукупнiсть злочинiв, оскiльки в цих випадках
дiяння вчинюються в рiзний час.
20. Для прийняття рiшення про передачу матерiалiв справи на
розгляд товариського суду потрiбно всебiчно оцiнити характер та
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого дiяння, особу право-
порушника, обговорити питання про можливiсть виправлення
особи за допомогою заходiв громадського впливу, що застосову-
ються товариським судом.
21. Вимога закону, що забороняу передачу матерiалiв на
розгляд товариського суду, якщо особа, котра вчинила дiяння, проти
цього заперечуу, поширюуться i на справи так званого приватною
обвинувачення. Так, суддя не мау права вiдмовити у порушеннi
кримiнальноє справи про злочини, передбаченi ч.I ст.27 КПК, i
передати матерiали на розгляд товариського суду, якщо особа, на
яку подана скарга, проти цього заперечуу (ч.2 ст.8 КПК).
При вирiшеннi таких питань неоохiдно зясувати i думку
потерпiлого, хоч вона для органiв, що вирiшують справу, не
обовязкова.
22. Товариський суд, отримавши матерiали вiд слiдчих або
судових органiв, може застосувати один iз заходiв громадського
впливу, передбачених ст. 16 Положення про товариськi суди
Украєни, затвердженого 23 березня 1977 р. (Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. - 1977. - №14. - Ст.132; 1985. - №10. - Ст.1054).
Якщо ж товариський суд дiйде висновку про необхiднiсть
притягнення правопорушника до кримiнальноє вiдповiдальностi,
вiн повертау матерiали справи вiдповiдному органу на пiдставi
ст. 18 названого Положення.
23. Пункт 3 ч.I ст.51 надау можливiсть звiльнення вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi неповнолiтнiх, котрi досягли вiку,
з якого настау кримiнальна вiдповiдальнiсть (тобто 16 або 14
рокiв), з застосуванням до них примусових заходiв виховного
характеру. Застосування таких заходiв до осiб, якi не досягли
цього вiку, а отже не можуть бути субуктом злочину, регламен-
тууться статтями Юта II КК.
24. Кримiнальнi справи цiує категорiє порушуються в загаль-
ному порядку. Обовязковою у присутнiсть захисника при
предявленнi неповнолiтньому обвинувачення.
Закрити кримiнальну справу з пiдстави, передбаченоє п.З ч.I
ст.51, може прокурор або слiдчий за згодою прокурора. Пiсля
винесення вiдповiдноє постанови всi матерiали справи надаються
неповнолiтньому та його захиснику для ознайомлення. Закрита
справа iз списком осiб, якi пiдлягають виклику до суду,
надсилауться прокурору (ст.9 КПК).
25. Особливостi прокурорського нагляду та судового розгляду
в таких кримiнальних справах аналогiчнi тим, якi притаманнi
справам про суспiльне небезпечнi дiяння, вчиненi особою, котра
не досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть
(див. п.З коментаря до ст.11).
26. Види примусових заходiв виховного характеру, якi можуть
застосовуватись до неповнолiтнiх на пiдставi п.З ч. I ст.51,
перелiченi в ст. 11 (див. пп.б-II коментаря до цiує статтi). Як
правило, суд може призначити лише один iз зазначених у ст. 11
заходiв, але не виключауться поуднання з iншими заходами
покладення на неповнолiтнього, який досяг 15-рiчного вiку i мау
майно або заробiток, обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки.
Оскiльки йдеться про вирiшення долi неповнолiтнього, треба
особливо уважно дослiджувати причини та умови вчинення ним
злочину, характер та ступiнь небезпечностi останнього, оцiнювати
всi данi, що характеризують особу неповнолiтнього. Вирiшуючи цi
справи, необхiдно памятати, що притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi - це крайнiй захiд, який застосо-
вууться, коли iншi можливостi впливу на особу вичерпанi чи
вiдсутнi, або ступiнь суспiльноє небезпечностi дiяння i особи
настiльки великий, що i закон не дозволяу закрити кримiнальну
справу, i по сутi виправлення такоє особи шляхом притягнення єє до
кримiнальноє вiдповiдальностi, неможливе або дуже проблематичне.
27. Суть виду звiльнення, передбаченого п.4 ст.51, полягау в
тому, що особа умовно не притягауться до кримiнальноє
вiдповiдальностi i передауться на поруки трудовому колективу
або громадськiй органiзацiє для перевиховання та виправлення,
але остаточне вирiшення цього питання залежить вiд подальшоє
поведiнки особи.
28. Для застосування п.4 ст.51 необхiднi такi додатковi
умови: 1) щире розкаяння особи; 2) невчинення особою ранiше
умисного злочину; 3) вiдсутнiсть факту передачi цiує особи на
поруки в минулому; 4) наявнiсть клопотання трудового ко-
лективу або громадськоє органiзацiє.
Пiд щирим розкаянням треба розумiти ягiку з повинною або
щиросердне визнання своує вини, сприяння розкриттю чи
розслiдуванню злочину, вiдшкодування або усунення заподiяноє
шкоди та iншi дiє, що свiдчать про дiйсний осуд свого вчинку, а
не вимушене визнання особою своує вини.
29. Застосувати ч.4 ст.51 можна, коли особа вперше вчинила
умисний злочин, навiть якщо вона ранiше вчинила злочин з
необережностi.
ЗО. Передача в минулому особи на поруки у перешкодою для
застосування ч.4 ст.51 незалежно вiд форми вини у злочинi,
вчиненому ранiше.
31. Поняття клопотання трудового колективу або громадськоє
органiзацiє включау три аспекти: 1) це викладене в письмовiй
формi мотивоване прохання загальних зборiв колективу за
мiсцем роботи або навчання винного звiльнити цю особу вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi; 2) це одночасно поручительство
колективу, яким вiн запевняу державу, що ця особа недопустить
надалi суспiльне небезпечноє поведiнки; 3) це зооовязання
проводити iз зазначеною особою вiдповiдну виховну роботу.
32. Неприпустимим у (Ьормальний пiдхiд до прийняття ко-
лективом рiшення про передачу йому на поруки особи, котра
вчинила злочин. Заявляючи таке клопотання, колектив та
вiдповiднi посадовi особи, якi його пiдписують (керiвник, голова
профкому або громадськоє органiзацiє, якщо саме вона порушуу
клопотання), стають в певнiй мiрi вiдповiдальними перед держа-
вою i суспiльством за подальшу поведiнку взятоє на поруки особи.
33. Кримiнално-правовi наслiдки невдалого поручительства
покладаються на винну особу. Якщо вона протягом року не
додержить своує обiцянки виправитись, порушуватиме правила
спiвжиття на роботi, в побутi, в сiмє (пиячитиме, бегiкетуватиме
тощо), трудову дисциплiну (прогулюватиме, лiнуватиметься) або
залишить роботу без поважних причин з метою ухилитись вiд
громадського впливу i на цiй пiдставi колектив переконауться,
що особа не виправдала його довiря, вiн повинен вiдмовитись вiд
свого поручительства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310