б) Те саме дiяння лри наявностi помякшуючих обставин
тягне застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил.
в) Дiяння, передбачене пунктом "а" цiвє статтi, вчине-
не у воунний час або в бойовiй обстановцi, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
(!з змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховне> Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
1992. - №35. - Ст. 511).
I. Цей злочин у рiзновиднiстю невиконання наказу командира,
тому на нього повнiстю поширюються положення про обукт
посягання, поняття наказу, субукт злочину, що наведенi в
коментарi до ст.232.
2. Обекпшяня сторона злочину полягау у. невиконаннi чи
веточному виконаннi наказу. При нсипиканнi наказу вiдсутнi
взнаки, якi необхiднi для визнання дiяння непокорою. Вiдсутнi
також вiдкрита заява про небажання iвконувати наказ i демон-
стративнi дiє, що свiдчать про небажання пiдлеглого коритися
наказу свого начальника.
3. На вiдмiну вiд непокорi (ст.232), яка вчинюуться тiльки
навмисно, невиконання наказу (ст.233) характеризууться лише
необережном? формою вмни. При цьому винний не передбачау
можливостi невижовання вахазу, хоч повинен був i мiг це
передбачити (злочинна недбалiсть) або свiдомо не виконуу наказ,
легковажно розраховуючи на певнi обставини, завдяки яким
наказ буде виконаний (злочинна самовпевненiсть).
4. При невиконаннi наказу в мирний час за наявностi
помякшуючих обставин допускауться застосування ст.48 Тимча-
сового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни.
5. Про поняття "воунний час" i "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Стаття 234.
Опiр начальниковi
шення його до
службових -е.----
або приму-
порушення
обовязкiв
а) Опiр начальниковi, а також Iншiй особi, що виконуу
покладенi на не? обовязки по вiйськовiй службi, або
примушення єх до порушення цих обовязкiв -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненi групою осiб або з застосу-
ванням зброє, або коли вони спричинили тяжкi
наслiдки, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
десяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктом "б" цiує статтi, якщо
вони звязанi з умисним вбивством начальника або
Iншоє особи, що виконуу обовязки по вiйськовiй
службi, або коли вони були вчиненi у воунний час чи в
бойовiй обстановцi, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до пятнадцяти рокiв.
I. Опiр начальнику або примушення його до порушення
службових обовязкiв у одними iз найбiльш небезпечних злочинiв
у Збройних Силах та iнших вiйськах. Законодавець вiдносить єх
до тяжких злочинiв навiть при вiдсутностi обгяжуючях обставин
(ст. 7). Пiдвищена суспiльт небезпечнiсть цих злочинiв полягау
в тому, що винний вiдкрито i зухвало втручауться в службову
дiяльнiсть начальника або iншого вiйськовослужбовця, що
здiйснюуться в iнтересах вiйськового порядку, з метою зупинити
або змiнити єє законнiй характер.
2. В СТ.234 обуднанi два склади злочину: а) опiр начальнику,
а також iншiй особi, що виконуу покладенi на неє обовязки по
вiйськовiй службi; б) примушення цих осiб до порушення пок-
ладених на них обовязкiв по вiйськовiй службi.
Обуктом злочинiв у порядок вiйськовоє пiдпоряжованостi,
який забезпечуу нормальну службову дiяльнiсть комвндiрiв (на-
чальникiв) або iнших осiб, що виконують обовязкi по вiйськовiй
службi, а також життя та здоровя цих людей.
3. Опiр виражауться в дiях, якi спрямованi на перешкодження
начальникам та iншим особам виконувати покладенi на них
обовязки по вiйськовiй службi.
Опiр може вчинюватися тiльки пiд час виконання начальником
або iншою особою того або iншого обовязку по вiйськовiй службi.
Вiн може i не супроводжуватися насильством, а виражатися у
створеннi перепон, у спробi вирватися пiд час затримання.
4. Для складу примушення необхiдною у наявнiсть таких
обовязкових ознак: а) застосування до начальника чи iншоє
особи, що виконуу обовязки по вiйськовiй службi, психiчного чи
фiзичного насильства; 6) предявлення до зазначених осiб кон-
кретних вимог, якi спрямованi до протизаконного зупинення або
змiни характеру єх службовоє дiяльностi.
Якщо пiд час застосування насильства де вiйськовослужбовця
не будуть предявленi конкретнi вимоги про порушення
обовязкiв по вiйськовiй службi, то подiбнi дiє можуть бути
квалiфiкованi як погроза начальнику (ст. 235), як насильницькi
дiє щодо начальника (ст. 236) або як опiр.
Примушення може належати до службових дiй, якi виконують-
ся як в момент примушення, так i до дiй, якi повиннi (або можуть)
виконуватися у майбутньому.
5. Злочини визнаються закiнченими з моменту фактичного
вчинення опору чи примушення, незалежно вiд того, чи вдалося
винному перешкодити вiйськовослужбовцю виконати покладенi
на нього обовязки по службi або примусити єх порушити.
6. До iнших осiб, що виконують покладенi на них
обовязки по вiйськовiй службi, належать вiйськовослужбовцi,
що перебувають у складi караулiв, патруля або нарядiв
внутрiшньоє служби, та iншi вiйськовослужбовцi, якi виконують
певнi обовязки по вiйськовiй службi.
7. За пунктами "б" i "в" ст.234 квалiфiкуються опiр або
примушення, якi скоунi за обтяжуючих обставин. Пункту "б"
передбачена вiдповiдальнiсть за вчинення розглядуiiних
злочинiв групою осiб або з застосуванням зброє чи якщо цi
протиправнi дiє потягли за собою тяжкi наслiдки. Для складу
будь-якого iз вказаних злочинiв достатньо хоча б однiує iз
названих обтяжуючих обставин.
8. Для наявностi групи як квалiфiкуючоє ознаки не обовязково
щоб мiж винними вiдбулась попередня домовленiсть. Спiльнiсть
умислу i сумiснiсть дiй може виникнути пiд час вчинення опору
чи примушення. Необхiдно тiльки, щоб кожна особа
усвiдомлювала, що вона робить опiр чи примушення разом з
iншими особами.
9. Застосування зброє означау безпосереднiй вплив холодною
чи вогнепальною, а також iншою стрiлецькою зброую, яка у у
винного, на осiб, котрим вчинюуться опiр або якi примушуються до
порушення обовязкiв по службi. Зброя в цих випадках використо-
вууться як засiб психiчного чи фiзичного насильства. Погроза
словами застосувати зброю, без вчинення за допомогою зброє
конкретних дiй (добування зброє, виконання пострiлу вгору, вбiк
та iн.), не у обтяжуючою обставиною, яка передбачена у п. "б"
ст.234.
Пiд зброую слiд розумiти предмети, удиним або головним призна-
ченням яких у спричинення смертi або тiлесних ушкоджень.
10. Тяжкими наслiдками можуть визнаватися зрив бойового
завдання, заподiяння державi iстотноє майновоє шкоди, нанесення
тяжкого тiлесного ушкодження особi, яка виконуу обовязки по
вiйськовiй службi, спричинення середньоє тяжкостi тiлесних ушкод-
жень декiльком особам чи смертi з необережностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310