був звiльнений за
п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-
ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-
ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним
наказ вiд 26 серпня 1992 р. i постановлено вважати К. звiль-
неним за п. 1 ст. 40 КЗпП -в звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства. З вiдповiдача на користь позивача стягнуто також
заробiтну плату за час вимушеного прогулу i понесенi ним
витрати по оплатi послуг адвоката.
Ухвалою судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд З
листопада 1993 р. рiшення суду залишено без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування рiшень у справi i передачу
справи на новий судовий розгляд.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, суд виходив з того, що позивач
був звiльнений незаконно i його слiд визнати звiльненим з
роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства.
Залишаючи рiшення без змiни, судова колегiя обласного
суду зазначила в ухвалi, що фактично у вiдповiдача мала мiсце
не реорганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства, i тому рiшення
суду у правильним.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 19 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що у випадках реорганiзацiє пiдпри-
умства, установи, органiзацiє (злиття з iншим пiдприумством,
приуднання одного пiдприумства до iншого, подiлу пiдприум-
ства, видiлення з пiдприумства одного або кiлькох нових пiд-
приумств або перетворення державного пiдприумства в орендне,.
орендного-чи iншого пiдприумства в господарське товариство
або його перепрофiлювання) звiльнення за п. 1 ст. 40 КЗпП
може мати мiсце, якщо це супроводжууться скороченням чи-
сельностi або штату працiвникiв, змiнами в складi працiвникiв
за посадами, спецiальнiстю, квалiфiкацiую, професiями. Пра-
цiвник, який був незаконно звiльнений до реорганiзацiє, по-
новлюуться на роботi на тому пiдприумствi, де залишилась його
попередня робота.
< Вирiшуючи спiр, суд цих розяснень не врахував i не пе-
ревiрив належним чином питання просте, реорганiзовано чи
лiквiдовано було пiдприумство, де працював позивач, i чи пра-
вильно вiн був звiльнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Залишивши ж рiшення суду без змiни, судова колегiя об-
ласного суду на порушення вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК Украєни
- 25 -
в ухвалi зазначила, що -фактично у вiдповiдача була не реор-
ганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства.
Керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президiя обласного су-
ду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на но-
вий розгляд.
Суд визнав звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни таким, що вiдповiдау закону, оскiльки вста-
новив, що у вiдповiдача мало мiсце скорочення штату, пра-
цiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу, що вiд-
повiдала його спецiальностi i квалiфiкацiє, i не мав переважного
права на залишення на роботi перед iншими працiвниками за
рiвнем квалiфiкацiє i продуктивностi працi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
У крани вiд 23 червня 1993р.
(витяг)
У серпнi 1992 р. 3. звернулась з позовом до Науково-
дослiдного технологiчного iнституту приладобудування про по-
новлення на роботi на посадi iнженера-конструктора третьоє
категорiє та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного про-
гулу, посилаючись на те, що при розiрваннi з нею трудового
договору за п. 1 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiую не було враховане
Гє переважне право на залишення на роботi i не вжито заходiв
до єє працевлаштування.
Рiшенням судовоє колегiє Харкiвського обласного суду вiд
14 квiтня 1993 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi 3. просить скасувати це рiшення з тих
мотивiв, що при й" звiльненнi адмiнiстрацiую не було вжито
заходiв до єє працевлаштування, не враховано єє передпенсiйний
вiк, продуктивнiсть працi i квалiфiкацiю.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр може бути
розiрваний власником пiдприумства, установи, органiзацiє або
уповноваженим ним органом у разi змiн в органiзацiє вироб-
ництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пере-
профiлювання пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення
чисельностi або штату працiвникiв.
Факт скорочення штату працiвникiв у вiдповiдача, в тому числi
iнженерiв-конструкторiв, пiдтверджууться матерiалами справи.
Суд перевiряв, чи додержано вiдповiдачем пiд час розiр-
вання трудового договору з 3. порядку звiльнення працiвникiв,
i встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю
ним не допущено.
При звiльненнi 3. обговорювалось питання щодо єє пере-
важного права на залишення на роботi перед iншими iнже-
нерами-конструкторами третьоє категорiє.
Згiдно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченнi чисельностi або
штату працiвникiв переважне право на залишення на роботi
надауться працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiую i про-
дуктивнiстю працiє
Суд встановив, що позивачка у червнi 1961 р. закiнчила
вечiрну вiддiлення технiчного училища № 5 i здобула спе-
цiальнiсть "конструктор-кресляр". З 1967 р. працювала у вiд-
повiдача старшим технiком, з 1971 р. - iнженером, а з 14
березня 1989 р. - iнженером-конструктором третьоє категорiє.
Всi iншi працiвники, якi займали посади iнженерiв-конструк-
торiв третьоє категорiє i разом з позивачкою були звiльненi за
п. i ст. 40 КЗпП, а також тi, що залишилися на цих посадах,
мають вищу освiту. За квалiфiкацiую i продуктивнiстю працi
позивачка не переважау iнших працiвникiв на таких же поса-
дах, чого не заперечувала вона сама. Крiм того, цей факт
пiдтверджууться показаннями свiдка Щ.
Не пiдтвердились i доводи 3. про те, що вiдповiдач не вжи-
вав заходiв до єє працевлаштування. Витребуванi судом, докази
свiдчать, що позивачцi пропонувалась робота на 22 вакантних
на той час iнших посадах з урахуванням єє спецiальностi та
квалiфiкацiє. Однак вiд цих пропозицiй вона вiдмовилась, що,
зокрема, пiдтверджууться приуднаними до справи актами i не
оспорювалось 3. у судовому засiданнi.
Вiдповiдау ч. 2 ст. 42 КЗпП i висновок суду про те, що
сiмейний стан i iншi обставини, що дають переважне право для
залишення на роботi, враховуються в тому разi, коли працiвники
мають однакову квалiфiкацiю i продуктивнiсть працi.
Про звiльнення позивачка була попереджена за два мiсяцi.
Оскiльки судом трудовий спiр вирiшено вiдповiдно до вимог
закону, судова колегiя Верховного Суду залишила його
рiшення без змiни.
При розглядi спорiв про звiльнення за п.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-
ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-
ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним
наказ вiд 26 серпня 1992 р. i постановлено вважати К. звiль-
неним за п. 1 ст. 40 КЗпП -в звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства. З вiдповiдача на користь позивача стягнуто також
заробiтну плату за час вимушеного прогулу i понесенi ним
витрати по оплатi послуг адвоката.
Ухвалою судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд З
листопада 1993 р. рiшення суду залишено без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування рiшень у справi i передачу
справи на новий судовий розгляд.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, суд виходив з того, що позивач
був звiльнений незаконно i його слiд визнати звiльненим з
роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства.
Залишаючи рiшення без змiни, судова колегiя обласного
суду зазначила в ухвалi, що фактично у вiдповiдача мала мiсце
не реорганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства, i тому рiшення
суду у правильним.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 19 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що у випадках реорганiзацiє пiдпри-
умства, установи, органiзацiє (злиття з iншим пiдприумством,
приуднання одного пiдприумства до iншого, подiлу пiдприум-
ства, видiлення з пiдприумства одного або кiлькох нових пiд-
приумств або перетворення державного пiдприумства в орендне,.
орендного-чи iншого пiдприумства в господарське товариство
або його перепрофiлювання) звiльнення за п. 1 ст. 40 КЗпП
може мати мiсце, якщо це супроводжууться скороченням чи-
сельностi або штату працiвникiв, змiнами в складi працiвникiв
за посадами, спецiальнiстю, квалiфiкацiую, професiями. Пра-
цiвник, який був незаконно звiльнений до реорганiзацiє, по-
новлюуться на роботi на тому пiдприумствi, де залишилась його
попередня робота.
< Вирiшуючи спiр, суд цих розяснень не врахував i не пе-
ревiрив належним чином питання просте, реорганiзовано чи
лiквiдовано було пiдприумство, де працював позивач, i чи пра-
вильно вiн був звiльнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Залишивши ж рiшення суду без змiни, судова колегiя об-
ласного суду на порушення вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК Украєни
- 25 -
в ухвалi зазначила, що -фактично у вiдповiдача була не реор-
ганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства.
Керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президiя обласного су-
ду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на но-
вий розгляд.
Суд визнав звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни таким, що вiдповiдау закону, оскiльки вста-
новив, що у вiдповiдача мало мiсце скорочення штату, пра-
цiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу, що вiд-
повiдала його спецiальностi i квалiфiкацiє, i не мав переважного
права на залишення на роботi перед iншими працiвниками за
рiвнем квалiфiкацiє i продуктивностi працi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
У крани вiд 23 червня 1993р.
(витяг)
У серпнi 1992 р. 3. звернулась з позовом до Науково-
дослiдного технологiчного iнституту приладобудування про по-
новлення на роботi на посадi iнженера-конструктора третьоє
категорiє та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного про-
гулу, посилаючись на те, що при розiрваннi з нею трудового
договору за п. 1 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiую не було враховане
Гє переважне право на залишення на роботi i не вжито заходiв
до єє працевлаштування.
Рiшенням судовоє колегiє Харкiвського обласного суду вiд
14 квiтня 1993 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi 3. просить скасувати це рiшення з тих
мотивiв, що при й" звiльненнi адмiнiстрацiую не було вжито
заходiв до єє працевлаштування, не враховано єє передпенсiйний
вiк, продуктивнiсть працi i квалiфiкацiю.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр може бути
розiрваний власником пiдприумства, установи, органiзацiє або
уповноваженим ним органом у разi змiн в органiзацiє вироб-
ництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пере-
профiлювання пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення
чисельностi або штату працiвникiв.
Факт скорочення штату працiвникiв у вiдповiдача, в тому числi
iнженерiв-конструкторiв, пiдтверджууться матерiалами справи.
Суд перевiряв, чи додержано вiдповiдачем пiд час розiр-
вання трудового договору з 3. порядку звiльнення працiвникiв,
i встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю
ним не допущено.
При звiльненнi 3. обговорювалось питання щодо єє пере-
важного права на залишення на роботi перед iншими iнже-
нерами-конструкторами третьоє категорiє.
Згiдно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченнi чисельностi або
штату працiвникiв переважне право на залишення на роботi
надауться працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiую i про-
дуктивнiстю працiє
Суд встановив, що позивачка у червнi 1961 р. закiнчила
вечiрну вiддiлення технiчного училища № 5 i здобула спе-
цiальнiсть "конструктор-кресляр". З 1967 р. працювала у вiд-
повiдача старшим технiком, з 1971 р. - iнженером, а з 14
березня 1989 р. - iнженером-конструктором третьоє категорiє.
Всi iншi працiвники, якi займали посади iнженерiв-конструк-
торiв третьоє категорiє i разом з позивачкою були звiльненi за
п. i ст. 40 КЗпП, а також тi, що залишилися на цих посадах,
мають вищу освiту. За квалiфiкацiую i продуктивнiстю працi
позивачка не переважау iнших працiвникiв на таких же поса-
дах, чого не заперечувала вона сама. Крiм того, цей факт
пiдтверджууться показаннями свiдка Щ.
Не пiдтвердились i доводи 3. про те, що вiдповiдач не вжи-
вав заходiв до єє працевлаштування. Витребуванi судом, докази
свiдчать, що позивачцi пропонувалась робота на 22 вакантних
на той час iнших посадах з урахуванням єє спецiальностi та
квалiфiкацiє. Однак вiд цих пропозицiй вона вiдмовилась, що,
зокрема, пiдтверджууться приуднаними до справи актами i не
оспорювалось 3. у судовому засiданнi.
Вiдповiдау ч. 2 ст. 42 КЗпП i висновок суду про те, що
сiмейний стан i iншi обставини, що дають переважне право для
залишення на роботi, враховуються в тому разi, коли працiвники
мають однакову квалiфiкацiю i продуктивнiсть працi.
Про звiльнення позивачка була попереджена за два мiсяцi.
Оскiльки судом трудовий спiр вирiшено вiдповiдно до вимог
закону, судова колегiя Верховного Суду залишила його
рiшення без змiни.
При розглядi спорiв про звiльнення за п.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105