вiд переведення вiдмовилась
i була звiльнена за прогул;
- 38 -
Вважаючи незаконним як направлення на роботу до iншого
.цеху, так i звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду позов
задоволене. У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи висновки
суду такими, що не вiдповiдають фактичним обставинам спору,
просив скасувати рiшення i передати справу на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
залишила без задоволення i вказала на таке.
Задовольняючи позовнi вимоги, суд виходив з того, що,
видавши наказ про направлення позивачки з цеху масового
шиття на таку ж посаду до цеху по виготовленню та ремонту
меблiв, адмiнiстрацiя не врахувала, що при цьому iстотно змi-
нювались умови єє -працi. Таке переведення у незаконним, а
вiдмова вiд виконання наказу - правомiрною.
Цi висновки вiдповiдають зiбраним у справi доказам та ви-
могам закону. Вiдповiдно до ст. 32 КЗпП не вважауться пере-
веденням на iншу роботу перемiщення працiвника на тому. ж
пiдприумствi, в установi, органiзацiє на iнше робоче мiсце, в
iнший структурний пiдроздiл на територiє пiдприумства, уста-
нови, органiзацiє, в межах тiує ж мiсцевостi, доручення роботи
на iншому механiзмi, агрегатi в межах спецiальностi, квалi-
фiкацiє або посади, обумовлене трудовим договором.
Перемiщення працiвника недопустиме, якщо воно протипо-
казане йому за станом здоровя. У такому разi, коли в звязку
зi змiнами в органiзацiє виробництва i працi вiдбулася iстотна
змiна умов працi - системи i розмiру єє оплати, режиму роботи,
встановлення або скасування неповного робочого часу, сумi-
щення професiй, змiна розрядiв i найменування посад тощо,
працiвник мау бути повiдомлений про проведенi змiни не пiз-
нiше нiж за два мiсяцi. Трудовий договiр з працiвником, який
вiдмовився вiд роботи в нових умовах, припиняуться за п. 6
ст. 36 КЗпП.
Поясненнями сторiн, матерiалами профспiлкового комiтету,
довiдками та iншими доказами, Дослiдженими судом, встанов-
лено, що розмiр заробiтноє плати у цеху по виготовленню та
ремонту меблiв- зменшувався, а обсяг робiт набагато зростав.
До того ж, за висновком санiтарного лiкаря, умови працi в
ньому не вiдповiдали санiтарно-гiгiунiчним нормам, а за станом
здоровя позивачка в таких умовах працювати не може.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав, що у даному
разi мало мiсце не перемiщення на iнше робоче мiсце, (з чого
виходила адмiнiстрацiя), а змiна iстотних умов працi, яка може
бути проведена за згодою працiвника. Тому вiдмова вiд цього
не могла бути пiдставою для звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Отже, пiдстав для скасування рiшення про задоволення позову
немау.
- 39 -
Оскiльки звiльнення за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни може мати мiсце при вiдсутностi працiвника на роботi
без поважних причин, суд зобовязаний всебiчно перевiрити
доводи позивача про вiдсутнiсть його з поважних причин, зок-
рема за станом здоровя
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд єє листопада 1992 р.
(витяг)
С. працювала актрисою Харкiвського театру юного глядача.
Наказом вiд 19 квiтня 1991 р. вона звiльнена з роботи за
п. 4 ст. 40 КЗпП.
У липнi 1991 р. С. звернулась до театру з позовом про
поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, посилаючись на те, що прогулiв без по-
важних причин вона не вчиняла, оскiльки в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. перебувала на амбулаторному лiкуваннi.
Рiшенням Ленiнського районного народного суду м. Харко-
ва вiд 1 листопада 1991 р., залишеним без змiни ухвалою
судовоє колегiє обласного суду вiд 3 грудня 199,1 р., в позовi
вiдмовлено.
Протест в. о. прокурора Харкiвськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє обласного суду вiд 17 лип-
ня 1992 р. залишено без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування постановлених у справi рi-
шень i передачу справи на новий розгляд з тих пiдстав, що
зробленi народним судом висновки не грунтуються на мате-
рiалах справи.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi, народний суд, з яким погодились
суди касацiйноє та наглядноє iнстанцiй, виходив з того, що
позивачка не подала суду доказiв, якi свiдчили б про по-
важнiсть причин єє вiдсутностi на роботi, а тому обгрунтовано
звiльнена за прогули.
Однак повнiстю з таким висновком погодитись не можна.
На обгрунтування своєх позовних вимог С. посилалась на
те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня 1991 р. вона була
хворою i лiкувалась амбулаторне. У звязку з травмою ноги
зверталась по допомогу до лiкаря, про що подала вiдповiдну
довiдку. Однак суд не прийняв до уваги цi доводи i довiдку,
мотивуючи це тим, щов амбулаторнiй картцi позивачки немау
запису про те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня вона
зверталась до лiкувальноє установи, а довiдку єй видано заднiм
числом. Питання ж про те, чи справдi в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. С. хворiла i чи могла вона за станом
здоровя виконувати своє функцiональнi обовязки, до кiнця не
зясував. Лiкар i., який видав позивачцi довiдку, допитаний не
був, хоч у судове засiдання викликався. Вiдповiдно до висновку
- 40 -
консiлiуму лiкарiв Харкiвського науково-дослiдного iнституту
ортопедiє та травматологiє при вказаному дiагнозi необхiдне
звiльнення вiд роботи й активне лiкування. Однак цьому до-
кументу суд нiякоє оцiнки не дав. .
Судом також недостатньо дослiдженi твердження позивачки
Про те, що вона приходила до театру в днi репетицiй, але участi
є них брати не могла через хворобу. Не зясовано, в яких
репетицiях, виставах i в якi днi вона повинна була брати участь.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий
розгляд.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни
адмiнiстрацiя може розiрвати трудовий договiр лише в разi
вчинення працiвником прогулу без поважних причин
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 13 липня 1977 р.
(витяг)
У груднi 1976 р. А. предявила позов до продовольчого
вiддiлу робiтничого постачання виробничого обуднання "Пер-
вомайськвугiлля" про поновлення на роботi та стягнення за-
робiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазна-
чала, що з 1 червня 1974 р. вона працювала продавщицею
хлiбного вiддiлу, а останнiм часом - касиром магазину. На-
казом вiд 11 листопада 1976 р. з роботи звiльнена за прогул
у перiод з 26 жовтня по 4 листопада 1976 р. Просила задо-
вольнити позов, посилаючись на те, що з 13 по 25 жовтня
1976 р. вона хворiла.
Справа розглядалася неодноразово.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
i була звiльнена за прогул;
- 38 -
Вважаючи незаконним як направлення на роботу до iншого
.цеху, так i звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду позов
задоволене. У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи висновки
суду такими, що не вiдповiдають фактичним обставинам спору,
просив скасувати рiшення i передати справу на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
залишила без задоволення i вказала на таке.
Задовольняючи позовнi вимоги, суд виходив з того, що,
видавши наказ про направлення позивачки з цеху масового
шиття на таку ж посаду до цеху по виготовленню та ремонту
меблiв, адмiнiстрацiя не врахувала, що при цьому iстотно змi-
нювались умови єє -працi. Таке переведення у незаконним, а
вiдмова вiд виконання наказу - правомiрною.
Цi висновки вiдповiдають зiбраним у справi доказам та ви-
могам закону. Вiдповiдно до ст. 32 КЗпП не вважауться пере-
веденням на iншу роботу перемiщення працiвника на тому. ж
пiдприумствi, в установi, органiзацiє на iнше робоче мiсце, в
iнший структурний пiдроздiл на територiє пiдприумства, уста-
нови, органiзацiє, в межах тiує ж мiсцевостi, доручення роботи
на iншому механiзмi, агрегатi в межах спецiальностi, квалi-
фiкацiє або посади, обумовлене трудовим договором.
Перемiщення працiвника недопустиме, якщо воно протипо-
казане йому за станом здоровя. У такому разi, коли в звязку
зi змiнами в органiзацiє виробництва i працi вiдбулася iстотна
змiна умов працi - системи i розмiру єє оплати, режиму роботи,
встановлення або скасування неповного робочого часу, сумi-
щення професiй, змiна розрядiв i найменування посад тощо,
працiвник мау бути повiдомлений про проведенi змiни не пiз-
нiше нiж за два мiсяцi. Трудовий договiр з працiвником, який
вiдмовився вiд роботи в нових умовах, припиняуться за п. 6
ст. 36 КЗпП.
Поясненнями сторiн, матерiалами профспiлкового комiтету,
довiдками та iншими доказами, Дослiдженими судом, встанов-
лено, що розмiр заробiтноє плати у цеху по виготовленню та
ремонту меблiв- зменшувався, а обсяг робiт набагато зростав.
До того ж, за висновком санiтарного лiкаря, умови працi в
ньому не вiдповiдали санiтарно-гiгiунiчним нормам, а за станом
здоровя позивачка в таких умовах працювати не може.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав, що у даному
разi мало мiсце не перемiщення на iнше робоче мiсце, (з чого
виходила адмiнiстрацiя), а змiна iстотних умов працi, яка може
бути проведена за згодою працiвника. Тому вiдмова вiд цього
не могла бути пiдставою для звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Отже, пiдстав для скасування рiшення про задоволення позову
немау.
- 39 -
Оскiльки звiльнення за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни може мати мiсце при вiдсутностi працiвника на роботi
без поважних причин, суд зобовязаний всебiчно перевiрити
доводи позивача про вiдсутнiсть його з поважних причин, зок-
рема за станом здоровя
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд єє листопада 1992 р.
(витяг)
С. працювала актрисою Харкiвського театру юного глядача.
Наказом вiд 19 квiтня 1991 р. вона звiльнена з роботи за
п. 4 ст. 40 КЗпП.
У липнi 1991 р. С. звернулась до театру з позовом про
поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, посилаючись на те, що прогулiв без по-
важних причин вона не вчиняла, оскiльки в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. перебувала на амбулаторному лiкуваннi.
Рiшенням Ленiнського районного народного суду м. Харко-
ва вiд 1 листопада 1991 р., залишеним без змiни ухвалою
судовоє колегiє обласного суду вiд 3 грудня 199,1 р., в позовi
вiдмовлено.
Протест в. о. прокурора Харкiвськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє обласного суду вiд 17 лип-
ня 1992 р. залишено без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування постановлених у справi рi-
шень i передачу справи на новий розгляд з тих пiдстав, що
зробленi народним судом висновки не грунтуються на мате-
рiалах справи.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi, народний суд, з яким погодились
суди касацiйноє та наглядноє iнстанцiй, виходив з того, що
позивачка не подала суду доказiв, якi свiдчили б про по-
важнiсть причин єє вiдсутностi на роботi, а тому обгрунтовано
звiльнена за прогули.
Однак повнiстю з таким висновком погодитись не можна.
На обгрунтування своєх позовних вимог С. посилалась на
те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня 1991 р. вона була
хворою i лiкувалась амбулаторне. У звязку з травмою ноги
зверталась по допомогу до лiкаря, про що подала вiдповiдну
довiдку. Однак суд не прийняв до уваги цi доводи i довiдку,
мотивуючи це тим, щов амбулаторнiй картцi позивачки немау
запису про те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня вона
зверталась до лiкувальноє установи, а довiдку єй видано заднiм
числом. Питання ж про те, чи справдi в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. С. хворiла i чи могла вона за станом
здоровя виконувати своє функцiональнi обовязки, до кiнця не
зясував. Лiкар i., який видав позивачцi довiдку, допитаний не
був, хоч у судове засiдання викликався. Вiдповiдно до висновку
- 40 -
консiлiуму лiкарiв Харкiвського науково-дослiдного iнституту
ортопедiє та травматологiє при вказаному дiагнозi необхiдне
звiльнення вiд роботи й активне лiкування. Однак цьому до-
кументу суд нiякоє оцiнки не дав. .
Судом також недостатньо дослiдженi твердження позивачки
Про те, що вона приходила до театру в днi репетицiй, але участi
є них брати не могла через хворобу. Не зясовано, в яких
репетицiях, виставах i в якi днi вона повинна була брати участь.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий
розгляд.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни
адмiнiстрацiя може розiрвати трудовий договiр лише в разi
вчинення працiвником прогулу без поважних причин
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 13 липня 1977 р.
(витяг)
У груднi 1976 р. А. предявила позов до продовольчого
вiддiлу робiтничого постачання виробничого обуднання "Пер-
вомайськвугiлля" про поновлення на роботi та стягнення за-
робiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазна-
чала, що з 1 червня 1974 р. вона працювала продавщицею
хлiбного вiддiлу, а останнiм часом - касиром магазину. На-
казом вiд 11 листопада 1976 р. з роботи звiльнена за прогул
у перiод з 26 жовтня по 4 листопада 1976 р. Просила задо-
вольнити позов, посилаючись на те, що з 13 по 25 жовтня
1976 р. вона хворiла.
Справа розглядалася неодноразово.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105