Враховуючи наведене, судова колегiя вважау, -що у облас-
ного суду були пiдстави для вiдмови у задоволеннi вимог Ш.
Та обставина, що йому було видано за ранiше дiючим За-
коном посвiдчення потерпiлого вiд Чорнобильськоє катастрофи,
не спростовуу наведенi висновки.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни залишвла рiшення без змiни.
Судом у вiдповiдних випадках розглядаються справи про вста-
новлення факту участi в роботах по лiквiдацiє аварiє на Чор-
нобильськiй АЕС або єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, а не факт
перебування в цiй зонi. Обуднання в одному провадженнi заяв
рiзних осiб про встановлення таких фактiв не вiдповiдау пра-
вилам ст. 144 ЦПК про умови обуднання вимог
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 31 серпня 1994 р.
П., Л., Б., А., 3. звернулись до суду з заявою про встанов-
лення факту перебування в зонi вiдчуження. Заявники поси-
лались на те, що вони були направленi у травнi 1986 р. у
вiдрядження на роботу в Макарiвський район Києвськоє областi
для надання медичноє допомоги потерпiлим вiд Чорнобильськоє
катастрофи i працювали з 10 до 15 травня, надаючи таку
допомогу евакуйованому населенню, а також виєжджали в трид-
цятикiлометрову зону з такою ж метою. Краснолуцьким това-
риством "Чорнобиль" єм була надана 2 категорiя потерпiлих.
Оскiльки у звязку з переоформленням документiв єм потрiбнi
пiдтвердження виєзду в зону вiдчуження, а подорожнi листи та
iншi звiти по вiдрядженню знищенi за часом, заявники просили
встановити факт перебування у зонi вiдчуження.
Рiшенням Краснолуцького мiського суду вiд 20 грудня
1993 р. заяви задоволенi: заявники визнанi такими, що пере-
бували у певнi днi у тридцятикiлометровiй зонi у звязку з
виконанням робiт по лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
Постановою президiє Луганського обласного суду вiд 27
квiтня 1994 р. протест заступника прокурора областi залишено
без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставилося питання про скасування всiх постановлених рiшень
i направлення справи на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що про-
тест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до Закону Украєни "Про статус i соцiальний
захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє
катастрофи" i затвердженого на пiдставi цього Закону
Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни Порядку видачi посвiдчень осо-
бам, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи,
посвiдчення учасникам лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорно-
бильськiй АЕС може видаватись на пiдставi рiшення суду про
встановлення факту безпосередньоє участi у будь-яких роботах
за певний перiод (визначений законодавством), повязаних з
усуненням самоє аварiє, єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, у тому
числi проведенням евакуацiє людей i майна з цiує зони, а також
у роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки людей i дез-
активацiє технiки. iншi питання визначення статусу осiб, якi
постраждали внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи,
вирiшуються комiсiями при Києвськiй i Житомирськiй обласних
адмiнiстрацiях, при Мiнiстерствi у справах захисту населення
вiд наслiдкiв аварiє i суду непiдвiдомчi.
Заявники звернулись до суду з вимогами про визнання єх
такими, що перебували у тридцятикiлометровiй зонi, i суд, ви-
ходячи з цих вимог, вирiшив справу.
Разом з тим, враховуючи положення вказаного вище Зако-
ну, суду слiд було зясувати обсяг i уточнити суть вимог зая-
вникiв та перевiрити, чи ставлять вони питання про встанов-
лення факту безпосередньоє участi у виконаннi тих видiв робiт,
у тiй мiсцевостi i в той час, про якi йдеться в Законi.
Суд обуднав без врахування правил ст. 144 ЦПК вимоги
рiзних осiб, кожна з яких мау своє конкретнi обгрунтування,
не встановив дiйснi обставини щодо кожного iз заявникiв, не
вказав, у якому конкретно населеному пунктi працювали зая-
вники в зонi вiдчуження (застосувавши при цьому такий термiн
"тридцятикiлометрова" зона, який не зазначений у Законi),
-якими доказами достовiрно пiдтверджено сам факт участi, ха-
рактер робiт, строки єх виконання кожним iз заявникiв.
Крiм того, деякi iз заявникiв представили довiдки, якi згiдно
з вказаними нормативними актами у пiдставою для подання єх
вiдповiдним комiсiям для вирiшення питання щодо встановлен-
- 296 -
ня факту участi в роботах по лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, у
звязку з чим суду слiд було перевiрити, чи звертався заявник
у вiдповiдну комiсiю за вирiшенням цього питання, i залежно
вiд наслiдкiв визначити пiдвiдомчiсть справи суду за вказаними
заявами.
Задовольняючи вимоги заявникiв, суд не врахував, що ос-
таннi повиннi були подати лише достовiрнi докази про безпо-
середню єх участь лише у вищезазначених роботах, у тому
числi у роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки людей
та дезактивацiє технiки або у роботах з особливо небезпечними
умовами працi, повязаних з лiквiдацiую наслiдкiв аварiє, що
виконувалися за урядовими завданнями за межами зони вiд-
чуження, i що ця робота мала мiсце в певнi перiоди i за умов,
визначених ст. 14 Закону Украєни i прийнятими вiдповiдно до
цього Закону постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Враховуючи наведене, у президiє обласного суду не було
достатнiх пiдстав залишати без задоволення протест прокурора
i погоджуватись з висновком суду.
Керуючись статтями 336-338 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни скасувала судовi рiшення i справу на-
правила на новий розгляд.
Власниковi належать права володiння, користування i розпо-
рядження майном у межах, встановлених законом
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 23 червня 1971 р.
(витяг)
Б. звернувся до другоє державноє нотарiальноє контори
м. Горлiвки з заявою про посвiдчення договору дарування на-
лежноє йому автомашини "Москвич-402" його дочцi ф. Но-
тарiус вiдмовив у посвiдченнi договору дарування з мотивiв,
що Б. пiд виглядом договору дарування фактично продау ав-
томашину. Вважаючи дiє нотарiуса неправильними, Б. оскаржив
єх до народного суду.
Рiшенням народного суду Микитiвського району м. Горлiвки
вiд 8 липня 1970 р. у задоволеннi скарги вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 3 серпня
1970 р. рiшення залишила без змiни.
Постановою президiє Донецького обласного суду вiд 29 квiт-
- 297 -
на 1971 р. протест заступника Голови Верховнвого Суду УРСР
залишено без задоволення.
У протестi заступника Голови Верховного Суду ставилося
питання про скасування зазначених судових рiшень та направ-
лення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задоволенню
з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Б. в задоволеннi скарги, народний суд поси-
лався на те, що автомашину йому подарував чоловiк його сес-
три, який мав своєх дiтей i мiг подарувати машину єм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105