(витяг)-
У лютому 1988 р. Б. предявив позов до С. про визнання
заповiту недiйсним i подiл спадкового майна. Позивач зазначав
що його мати, пiсля смертi якоє спадкоумцями за Законом <
вiн i вiдповiдачка, 27 липня 1987 р. склала заповiт на на
єй будинок на користь вiдповiдачки, перебуваючи в я
станi, в якому не могла керувати своєми дiями. У с}
засiданнi Б. змiнив пiдстави позову i просив визвати
недiйсним у звязку з порушенням таумницi оста
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiв
иоє колегiє в цивiльних справах. Одеського облаеє
27 лютого 1992 р. у позовi вiдмовлено. /;
У касацiйнiй скарзi Б. просить задовольнити. Э
скасувати це рiшення, оскiльки воно
б Бил. законодавства, № 3 95
вання допущеного порушення таумницi i порядку посвiдчення
заповiту.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визвала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. - :
Судом встановлено, що 27 липня 1987 р. мати позивача
склала заповiт на належний єй на правi власностi жилий бу-
динок на iмя дочки С. Цей. заповiт вiдповiдно до вимог.статей
541, 542 Цивiльного кодексу власноручно пiдписано заповi-
дачкою i посвiдчено заступником головноголiкаря по медичнiй
частинi лiкарнi, в якiй вона перебувала на лiкуваннi пiд час
складення заповiту. , .
Заповiт був складений за волевиявленням спадкодавицi, що
стверджууться показаннями ряду свiдкiв. Доводи позивача про
те, що заповiт мау бути визнано недiйсним, оскiльки порушено
таумницю заповiту (його складено в. палатi лiкарнi у присут-
ностi iнших хворих i в цей хе дань вручено вiдповiдачцi), не
грунтуються на законi. Згiдно з розясненнями Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни, даними в- п. 8 постанови № 2 вiд 31 сiч-
ня 1992 р. "Про судову практику в справах за скаргами на
нотарiальнi дiє або вiдмову в єх вчиненнi, нотарiальна дiя не
може бути скасована ляше з мотивiв недодержання таумницi єє
вчинення, оскiльки: законодавством про нотарiат такi наслiдки
не передбаченi. - . \
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни залишила постановлене у справi рi-
шення без змiни. .,
У разi смертi в один день прадiда, дiда А батька право на
спадщину на майно прадiда виникау у правнука не в звязку
з тим, що до його батька перейшло право на це майно, а за
правилами ст. 529 Цивiльного кодексу
Постанова президiє Тернопiльського обласного суду
ви) 3 березня 1992 р. -
(витяг)
У серпнi 199i р. Б.С. предявила в iнтересах доньки -
Б.О. позов до Б.Д. i Т. про визнання права власностi на жилий
будинок та iнше майно i визнання недiйсним свiдоцтва про
право на спадкування.
Позивачка зазначала, що 12 серпня 1990 р. загинули бать-
ко, дiд i прадiд єє доньки i вiдкрилася спадщина на жилий
будинок та iнше майно, власником якого був прадiд Б.О.
- Посилаючись на те, що П донька як правнучка е спад-
коумцем першоє черги, а свiдоцтва про право на спадкування
видано вiдповiдачам, якi у братом i сестрою спадкодавця, а
отже належать до другоє черги спадкоумцiв, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
- 162 -
" .., - ... 111\.1,.;,:-1%рiй
- Рiшенням Тернопiльського мiського
11 жовтня 1991 р., Залишеним без змiни ,.
легiє в цивiльних справах Тернопiльського
12 листопада 199.1 р., а позовi вiдмовлено,
У протестi заступника Голови Верховного!
порушено питання про скасування рiшення наро
ухвали судовоє колегiє в цивiльних справах Тервишт.мв--.
обласного суду. Президiя Тернопiльського обласного суЩу,
нала, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав,- У
~ . Вiдмовляючи в позовi, народний суд, з яким погодияяЙй"!!
судова колегiя обласного суду, виходив з того, що доаькаiЕi;,
зивачки не е спадкоумцем, оскiльки єє батько i дiд померйгiє.гii
один день iз спадкодавцем i вiдповiдно до ст. 527 Цивiльной>; эЭ!
кодексуне спадкують його майно. Проте такi висновки су)"-!!
не можна визнати обгрунтованими. , - . "11., ./йiiiй;;!
Згiдно зi ст. .529 Цивiльного кодексу онуки i правнука
спадкодавця е спадкоумцями За заковом, якщо на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад-
коумцем. Встановивши, що на час вiдкриття спадщини не було
в живих батька й дiда Б.О., якi не прийняли спадщину, суд
на порушення зазначених вимог закону не зясував, чи мау
вона право на спадкування за представництвом, хоча позивачка
Б.С. просила визнати доньку спадкоумцем-саме з цих пiдстав.
Не можна визнати обгрунтованими i висновки суду про те,
що Б.О. не у -спадкоумцем, оскiльки єє батько й дiд не спад-
кували майно. Позову про визнання спадкоумцями батька i
дiда своу! доньки позивачка не заявляла, а вiдповiдно до ч. 2
ст. 529 Цивiльного кодексу онуки i правнуки спадкодавця ста-
ють спадкоумцями за умови, що єх батьки, яких немау в живих,
могли бути спадкоумцями i не прийняли спадщину.
Виходячи з наведеного, президiя Тернопiльського обласного
суду скасувала судовi рiшення i направила справу на нОiiй i;1
розгляд.
Якщо в нотарiально посвiдченому заповiтi немау -->~-~>.
вказiвки про вклад, то вiн переходить до спадкоумцiв за
повiтом! на нього видауться свiдоцтво про право на сп.
В такому разi вклад у спадковим майном i на нього а
ст. 535 Цивiльного кодексу поширюються правила про у,
кову частку в спадковому майнi ЙаЙ
, ! ! . ..:-.":"еi"д
Постанова президiє Закарпатського обласного суду д
вiд 11 сiчня 1972 р. ,
(витяг)
У червнi 1972 р. Б.Н. подавдо суду в шi
на дiє нотарiуса. У скарзi зазначено, що Г
померла т.Н. Пiсля єє смертi залишилось i
левiзор, радiоприймач, холодильник та iншi предмети звичайноє
домашньоє обстановка i вжитку, а також вклад в ощаднiй касi
в сумi 4000 крб. Заповiтом вiд 26 жовтня 1971 р. т.Н. за-
повiдала майно своуму чоловiку - 1. Спадкоумцем за законом
у О.Н.--непрацездатний батько померлоє. Згiдно зi ст. 535
Цивiльного кодексу вiн мау ораво незалежно вiд змiсту заповiту
на успадкування не менше двох третин спадкового майна, яке
належало б йому при спадкуваннi за законом.
НотарiусУжгородськоє нотарiальноє контори на пiдставi цiує
статтi видав свiдоцтво про право на спадщину батьку т.Н.
тiльки на 2/6- частини будинку, а на все iнше майно видав
таке свiдоцтво чоловiковi померлоє. ,
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу ;О.Н. мау право на
обовязкову частку в спадковому майнi, в тому числi на пред-
мети звичайноє домашньоє обстановки i вжитку та на вклад в
ощаднiй касi, оскiльки спадкодавипя не зробила розпорядження
в ощаднiй касi щодо вкладу i не обумовила нього в заповiтi.
Посилаючись на цi обставини, О.Н. просив суд визнати
вищезгаданi дiє нотарiуса невiрними. , .
Ужгородський мiський народний суд Закарпатськоє облас-
тi рiшенням вiд 18 вересня 1972 р. у задоволеннi скарги
вiдмовив. ,
Судова колегiя Закарпатського обласного суду ухвалою вiд
10 жовтня 1972 р. залишила це рiшення без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду УРСР порушив у про-
тестi .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105