М., у довiдцi Барського
районного вiйськового комiсарiату також зазначено, що в облi-
ковiй картцi вiйськовозобовязаного О.Л. у запис про сина. О.Л.
з 1957 по 1968 р. перебував з матiрю Б.М. у фактичному
шлюбi, вони спiльно вели господарство колгоспного двору i
виховували сина. Те, що О.Л. визнавав себе батьком Б.М. i
утримував його, ствердили i свiдки-односельчани.
Судом правильно вирiшенi позовнi вимоги 0.0. та Б.М. про
подiл спадкового майна. Встановлено, що в 1978 р. О.Л. при-
пинив спiльне проживання з Б.М. i вступив у фактичний шлюб
з вiдповiдачкою Б.С., з якою спiльно проживав до дня смертi,
- 289 -
утворивши новий колгоспний двiр. За договором купiвлi-про-
дажу О.Л. у лютому 1979 р. придбав за 600 крб. будинок у
с. Журавлiвка, до якого вселився з Б.С. i разом з нею працював
у колгоспi. До цього Б.С. проживала у своуму колгоспному
дворi у с. Чемериське, там же працювала у колгоспi, а в березнi
1.979 р. вибула з нього i з цього часу, як стверджууться до-
вiдкою колгоспу, працювала дояркою у с. Журавлiвка i була
членом колгоспного двору, головою якого був О.Л. Те, що Б.С.
була членом цього колгоспного двору, стверджууться довiдкою
виконкому Журавлiвськоє сiльськоє Ради.
За таких обставин суд обгрунтовано дiйшов висновку про
те, що Б.С. у березнi 1979 р., залишивши колгоспний двiр у
с. Чемериське, де проживала сiмя єє сина, перестала бути чле-
ном цього двору. Придбаний у с. Журавлiвцi будинок О.Л. i
Б.С. разом вiдремонтували, добудували, звели господарськi бу-
дiвлi i пiсля цього його вартiсть збiльшилася до 2955 крб.
Отже, пiсля смертi О.Л. спадщина на майно колгоспного
двору не вiдкрилася, оскiльки вiн не був останнiм членом цього
двору. Тому будинок та iнше майно, придбане в перiод прожи-
вання Б.С. з О.Л. у новоствореному колгоспному дворi, у май-
ном цього двору i права на нього у звязку зi смертю О.Л. у
позивачiв не виникло.
Що ж стосууться грошового вкладу на iмя О.Л., то суд
правильно вiдповiдно до вимог ст. 599 Цивiльного кодексу виз-
нав його таким, що належав на правi особистоє власностi спад-
кодавцю i в порядку спадкування подiлив його мiж позивачами
у рiвних частках.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС в судовому порядку може ви-
рiшуватися питання про виправлення або змiну запису в актi
громадянського стану в тому разi, коли органами запису актiв
громадянського стану в цьому вiдмовлено
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 13 червня 1973 р.
(витяг)
К. звернувся до народного суду з заявою про встановлення
неправильностi запису в книгах актiв громадянського стану.
Заявник вказав, що вiн народився 25 жовтня 1913 р. ус. Будки
Немирiвського району Вiнницькоє областi. Пiд час Великоє Вiт-
чизняноє вiйни документи втратив, а в 1952 р. Харцизьке мiське
- 290 -
бюро загсу видало йому свiдоцтво про народження 25 жовтня
1916 р., що не вiдповiдау дiйсностi.
Рiшенням народного суду Немирiвського району вiд 17
травня 1972 р. встановлено, що актовий запис про народження
К. 25 жовтня 1916 р. у неправильним, оскiльки вiн народився
25 жовтня 1913 р.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування цього рiшення. Протест пiд-
лягав задоволенню. Вважаючи обгрунтованою заяву К., народ-
ний суд послався на показання свiдкiв П-ко та П-к, якi пiд-
твердили, що К. народився в 1913 р. Проте висновок суду про
обгрунтованiсть вимог заявника не у переконливим, оскiльки
грунтууться на неповно перевiрених доказах.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС та ст. 266 ЦПК виправлення
помилок та внесення змiн до записiв актiв громадянського ста-
ну провадяться органами загсу. Вiдмова цих органiв виправити
або змiнити запис може бути оскаржена до суду. За наявностi
спору мiж заiнтересованими особами виправлення запису про-
вадиться на пiдставi судового рiшення. В-порушення закону
народний суд не витребував вiд заявника документа, який би
ствердив вiдмову органiв загсу внести вiдповiднi змiни до ак-
тового запису. По сутi в данiй справi не додержано вимог
закону про обовязкове позасудове вирiшення питання про вип-
равлення актового запису.
Суд не дав оцiнки довiдцi Немирiвського районного загсу,
яка була в справi, про те, що архiви за 1913 р. повнiстю
збереглися, однак, актового запису про народження заявника
за цей рiк немау. Не перевiрив, на пiдставi яких документiв
Харцизького райбюро загсу в 1952 р. видано заявнику свiдоцтво
про народження в 1916 р., i чому К. тодi не оспорював його.
З метою перевiрки обгрунтованостi вимог заявника суд мав
витребувати данi про реустрацiю його шлюбу з Ш. у 1940 р.
та вiдомостi з його особистоє справи за мiсцем попередньоє
роботи в органах <мiлiцiє. За повiдомленням управлiння внут-
рiшнiх справ виконкому Донецькоє обласноє Ради за вказаними
документами, у тому числi i в його автобiографiє за 1940 р.,
заявник значиться 1916 р. народження.
У звязку з цим заява К. про те, що помилка в датi на-
родження зявилася в пiслявоунний перiод, пiдлягала бiльш ре-
тельнiй перевiрцi.
При~ новому розглядi суду належало повнiше зясувати об-
ставини справи та вирiшити єє у вiдповiдностi з зiбраними до-
казами. Президiя Вiнницького обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила, постанов-
ленi у справi судовi рiшення скасувала, а справу направила на
новий розгляд.
- 291 - -
Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи окремого провадження суд
розглядау з участю заявника i заiнтересованих осiб
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 7 квiтня 1976 р.
(витяг)
Прокурор Подiльського району м. Киува принiс протест в
народний суд цього ж району на дiє нотарiуса. Прокурор вка-
зував, що В. склав 29 листопада 1973 р. заповiт на iмя Р.Д.
та Я.Д. на належнi йому 3/10 частин будинку. 7 травня 1974 р.
В. помер. Його непрацездатнi дочки 11 вересня 1974 р. звер-
нулися до 11-оє Державноє нотарiальноє контори м. Киува з
заявою про видачу єм свiдоцтва на спадщину пiсля смертi бать-
ка. Проте нотарiус видав 4 грудня 1974 р. В.Д. та Л.Д.
свiдоцтво про право на спадщину за заповiтом на 3/10 частий
вказаного будинку. Посилаючись на цi обставини, прокурор
просив визнати недiйсним дане свiдоцтво про право на
спадщину.
Рiшенням народного суду Подiльського району м. Киува вiд
31 березня 1974 р. протест прокурора задоволене.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування рiшення народного суду та
направлення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задо-
воленню з таких пiдстав. Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи
окремого провадження суд розглядау з участю заявника i за-
iнтересованих осiб, органiв державного управлiння, державних
установ, пiдприумств, колгоспiв та iнших кооперативних i гро-
мадських органiзацiй. У данiй справi заiнтересованими особами
у В.Д. i Л.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
районного вiйськового комiсарiату також зазначено, що в облi-
ковiй картцi вiйськовозобовязаного О.Л. у запис про сина. О.Л.
з 1957 по 1968 р. перебував з матiрю Б.М. у фактичному
шлюбi, вони спiльно вели господарство колгоспного двору i
виховували сина. Те, що О.Л. визнавав себе батьком Б.М. i
утримував його, ствердили i свiдки-односельчани.
Судом правильно вирiшенi позовнi вимоги 0.0. та Б.М. про
подiл спадкового майна. Встановлено, що в 1978 р. О.Л. при-
пинив спiльне проживання з Б.М. i вступив у фактичний шлюб
з вiдповiдачкою Б.С., з якою спiльно проживав до дня смертi,
- 289 -
утворивши новий колгоспний двiр. За договором купiвлi-про-
дажу О.Л. у лютому 1979 р. придбав за 600 крб. будинок у
с. Журавлiвка, до якого вселився з Б.С. i разом з нею працював
у колгоспi. До цього Б.С. проживала у своуму колгоспному
дворi у с. Чемериське, там же працювала у колгоспi, а в березнi
1.979 р. вибула з нього i з цього часу, як стверджууться до-
вiдкою колгоспу, працювала дояркою у с. Журавлiвка i була
членом колгоспного двору, головою якого був О.Л. Те, що Б.С.
була членом цього колгоспного двору, стверджууться довiдкою
виконкому Журавлiвськоє сiльськоє Ради.
За таких обставин суд обгрунтовано дiйшов висновку про
те, що Б.С. у березнi 1979 р., залишивши колгоспний двiр у
с. Чемериське, де проживала сiмя єє сина, перестала бути чле-
ном цього двору. Придбаний у с. Журавлiвцi будинок О.Л. i
Б.С. разом вiдремонтували, добудували, звели господарськi бу-
дiвлi i пiсля цього його вартiсть збiльшилася до 2955 крб.
Отже, пiсля смертi О.Л. спадщина на майно колгоспного
двору не вiдкрилася, оскiльки вiн не був останнiм членом цього
двору. Тому будинок та iнше майно, придбане в перiод прожи-
вання Б.С. з О.Л. у новоствореному колгоспному дворi, у май-
ном цього двору i права на нього у звязку зi смертю О.Л. у
позивачiв не виникло.
Що ж стосууться грошового вкладу на iмя О.Л., то суд
правильно вiдповiдно до вимог ст. 599 Цивiльного кодексу виз-
нав його таким, що належав на правi особистоє власностi спад-
кодавцю i в порядку спадкування подiлив його мiж позивачами
у рiвних частках.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС в судовому порядку може ви-
рiшуватися питання про виправлення або змiну запису в актi
громадянського стану в тому разi, коли органами запису актiв
громадянського стану в цьому вiдмовлено
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 13 червня 1973 р.
(витяг)
К. звернувся до народного суду з заявою про встановлення
неправильностi запису в книгах актiв громадянського стану.
Заявник вказав, що вiн народився 25 жовтня 1913 р. ус. Будки
Немирiвського району Вiнницькоє областi. Пiд час Великоє Вiт-
чизняноє вiйни документи втратив, а в 1952 р. Харцизьке мiське
- 290 -
бюро загсу видало йому свiдоцтво про народження 25 жовтня
1916 р., що не вiдповiдау дiйсностi.
Рiшенням народного суду Немирiвського району вiд 17
травня 1972 р. встановлено, що актовий запис про народження
К. 25 жовтня 1916 р. у неправильним, оскiльки вiн народився
25 жовтня 1913 р.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування цього рiшення. Протест пiд-
лягав задоволенню. Вважаючи обгрунтованою заяву К., народ-
ний суд послався на показання свiдкiв П-ко та П-к, якi пiд-
твердили, що К. народився в 1913 р. Проте висновок суду про
обгрунтованiсть вимог заявника не у переконливим, оскiльки
грунтууться на неповно перевiрених доказах.
Вiдповiдно до ст. 161 КпШС та ст. 266 ЦПК виправлення
помилок та внесення змiн до записiв актiв громадянського ста-
ну провадяться органами загсу. Вiдмова цих органiв виправити
або змiнити запис може бути оскаржена до суду. За наявностi
спору мiж заiнтересованими особами виправлення запису про-
вадиться на пiдставi судового рiшення. В-порушення закону
народний суд не витребував вiд заявника документа, який би
ствердив вiдмову органiв загсу внести вiдповiднi змiни до ак-
тового запису. По сутi в данiй справi не додержано вимог
закону про обовязкове позасудове вирiшення питання про вип-
равлення актового запису.
Суд не дав оцiнки довiдцi Немирiвського районного загсу,
яка була в справi, про те, що архiви за 1913 р. повнiстю
збереглися, однак, актового запису про народження заявника
за цей рiк немау. Не перевiрив, на пiдставi яких документiв
Харцизького райбюро загсу в 1952 р. видано заявнику свiдоцтво
про народження в 1916 р., i чому К. тодi не оспорював його.
З метою перевiрки обгрунтованостi вимог заявника суд мав
витребувати данi про реустрацiю його шлюбу з Ш. у 1940 р.
та вiдомостi з його особистоє справи за мiсцем попередньоє
роботи в органах <мiлiцiє. За повiдомленням управлiння внут-
рiшнiх справ виконкому Донецькоє обласноє Ради за вказаними
документами, у тому числi i в його автобiографiє за 1940 р.,
заявник значиться 1916 р. народження.
У звязку з цим заява К. про те, що помилка в датi на-
родження зявилася в пiслявоунний перiод, пiдлягала бiльш ре-
тельнiй перевiрцi.
При~ новому розглядi суду належало повнiше зясувати об-
ставини справи та вирiшити єє у вiдповiдностi з зiбраними до-
казами. Президiя Вiнницького обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила, постанов-
ленi у справi судовi рiшення скасувала, а справу направила на
новий розгляд.
- 291 - -
Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи окремого провадження суд
розглядау з участю заявника i заiнтересованих осiб
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 7 квiтня 1976 р.
(витяг)
Прокурор Подiльського району м. Киува принiс протест в
народний суд цього ж району на дiє нотарiуса. Прокурор вка-
зував, що В. склав 29 листопада 1973 р. заповiт на iмя Р.Д.
та Я.Д. на належнi йому 3/10 частин будинку. 7 травня 1974 р.
В. помер. Його непрацездатнi дочки 11 вересня 1974 р. звер-
нулися до 11-оє Державноє нотарiальноє контори м. Киува з
заявою про видачу єм свiдоцтва на спадщину пiсля смертi бать-
ка. Проте нотарiус видав 4 грудня 1974 р. В.Д. та Л.Д.
свiдоцтво про право на спадщину за заповiтом на 3/10 частий
вказаного будинку. Посилаючись на цi обставини, прокурор
просив визнати недiйсним дане свiдоцтво про право на
спадщину.
Рiшенням народного суду Подiльського району м. Киува вiд
31 березня 1974 р. протест прокурора задоволене.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування рiшення народного суду та
направлення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задо-
воленню з таких пiдстав. Вiдповiдно до ст. 255 ЩiК справи
окремого провадження суд розглядау з участю заявника i за-
iнтересованих осiб, органiв державного управлiння, державних
установ, пiдприумств, колгоспiв та iнших кооперативних i гро-
мадських органiзацiй. У данiй справi заiнтересованими особами
у В.Д. i Л.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105