Д., на iмя яких видане свiдоцтво про право на
спадкове майно, а також непрацездатнi дiти померлого, на за-
хист iнтересiв яких принесено протест.
Проте народний суд нiкого з вказаних осiб не повiдомив
про день розгляду справи, яку в порушення вимог ст. 172 ЦПК
розглянув у єх вiдсутностi. Оскiльки суд порушив право
заiнтересованих осiб, постановлене у справi рiшення не може
залишатися в силi.
Крiм того, суду слiд також мати на увазi, що вiдповiдно до
ст. 255 ЦПК, якщо при розглядi справи порядком окремого
провадження виникау спiр про право цивiльне, пiдвiдомчий су-
довим органам, суд залишау заяву без розгляду i розяснюу
заiнтересованим особам, що вони вправi подати позов на за-
гальних пiдставах.
Враховуючи наведене, судова колегiя Верховного Суду |
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь- |
нила, рiшення народного суду Подiльського району м. -Киува є
вiд 31 березня 1975 р. скасувала, а справу направила до на- i
родного суду на новий розгляд в iншому складi суду. ;
- 292 -
Заяви про встановлення факту участi в усуненнi аварiє на
Чорнобильськiй АЕС або єє наслiдкiв розглядаються судами за
наявностi даних про те, що заявник не мау можливостi одер-
жати необхiднi документи для видачi йому посвiдчення учас-
ника лiквiдацiє цiує аварiє i можуть бути задоволенi за наяв-
ностi достовiрних фактiв про безпосередню участь заявника в
будь-яких роботах, повязаних з усуненням аварiє на Чорно-
бильськiй АЕС або єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, в тому числi
в проведеннi евакуацiє людей i майна з цiує зони, а також у
роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки i дезактивацiє
технiки, у роботах з особливо небезпечними умовами, що ви-
конувалися за урядовими завданнями за межами зони
вiдчуження, що мали мiсце в певнi перiоди i за умов, визна-
чених ст. 14 Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС"
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 листопада 1994 р.
(витяг)
Пi. звернувся до суду iз заявою про встановлення факту
участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС.
Заявник посилався на те, що в 1984-1987 рр. вiн працював
провiдником на пасажирському поєздi маршруту Хмельниць-
кий-Москва та Москва-Хмельницький. Проєзжаючи через те-
риторiю, яка була вiднесена до зони вiдчуження, 28 квiтня
1986 р. на залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, вiн та
iншi працiвники поєзда здiйснювали перевезення потерпiлих
вiд аварiє громадян.
Посилаючись на те, що вони перебували у зонi забруднення
радiонуклiдами, у звязку з чим проходили санобробку, а також
брали участь в евакуацiє населення, проте, держадмiнiстрацiую
йому вiдмовлено у прийняттi документiв для видачi посвiд-
чення, просив встановити факт участi в лiквiдацiє наслiдкiв
аварiє.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рiшенням Хмельницького обласного суду вiд 12 жовтня
1994 р. в задоволеннi заяви Ш. вiдмовлено.
В касацiйнiй скарзi заявник, не погоджуючись з висновками
суду, послався на те, що суд недостатньо повно перевiрив об-
грунтованiсть його вимог, зокрема, не взяв до уваги поданi ним
докази, якi пiдтверджують факт участi в евакуацiє потерпiлих
вiд аварiє громадян. При цьому заявник посилався на те, що
були спецiальнi рейси поєздiв за вказiвками мiсцевоє влади по
евакуацiє населення, у виконаннi яких вiн брав участь 26 i 28
квiтня 1986 р.
- 293 -
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Ш. у задоволеннi заяви, суд виходив з того,
що факт перебування в зонi вiдчуження пiд час проходження
чергового рейсу, який виконувався поєздом регулярного сполу-
чення, провiдника вагону, не може бути визнано фактом без-
посередньоє участi його в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, зокрема,
участi у виконаннi робiт по евакуацiє населення iз зони вiд-
чуження.
Висновки суду пiдтвердженi матерiлами справи i вiдповi-
дають вимогам Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС" i прийнятим вiдповiдно до цього Закону по-
становам Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Зокрема, положеннями статей 10, 14 названого Закону пе-
редбачено, що робота, виконання якоє дау право на надання
статусу учасника в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, повинна дути
повязана безпосередньо з усуненням аварiє та єє наслiдкiв у
зонi Вiдчуження, у тому числi проведенням евакуацiє людей i
майна з цiує зони та iншими видами робiт, про якi йдеться в
ст. 10 Закону, що виконувались за урядовими завданнями за
умов i в певнi перiоди, визначенi в ст. 14 цього ж Закону.
Мiж тим, як вбачауться з матерiалiв справи, вимоги заяв-
ника, повязанi з встановленням факту участi в лiквiдацiє
наслiдкiв аварiє, грунтуються на тому, що 26 та 28 квiтня
1986 р. в поєзд Хмельницький-Москва, що здiйснював черго-
вий рейс по залiзничному маршруту, пiд час зупинок на
залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, що розмiщенi у зонi
вiдчуження, провадилась посадка пасажирiв, в якiй вiн, заяв-
ник, брав участь, як провiдник вагона. При цьому останнiй
посилався на те, що поєзд пiдлягав дезактивацiє, оскiльки про-
ходив зону забруднення радiонуклiдами, i тому у звязку з цим
провiдники у також потерпiлими.
Судом встановлено, що бригади поєздiв, у тому числi поєзда,
провiдником вагона в якому був заявник, до участi в проведеннi
робiт по евакуацiє населення не залучались. Щодо евакуацiє
були прийнятi рiшення вiдповiдними органами, в яких пере-
дбачалось порядок i. умови єє проведення, чiтко визначалось
коло осiб (юридичних, фiзичних), якi були залученi до
вирiшення цього питання. При зверненнi за посвiдченням за-
явниковi вiдмовлено у прийняттi документiв Хмельницькою
мiською держадмiнiстрацiую з тих пiдстав, що вiн не представив
даних про час, характер роботи по евакуацiє населення, а також
iнших, передбачених пп. а, б, в п. 10 Порядку видачi по-
свiдчень, документiв, i розяснено право звернення до суду для
встановлення факту участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
У судовому засiданнi заявник пояснив, що вiн виконував
своє обовязки провiдника вагона при проходженнi поєзда через
названi залiзничнi станцiє. Особливiстю посадки на цих
. станцiях було лише те, що за розпорядженням вiдповiдних осiб
посадка була дозволена всiм пасажирам незалежно вiд наяв-
ностi квитка. Вказати, скiльки було пасажирiв i чи на обох
станцiях зони здiйснювалась посадка, вiн не мiг.
Посилання у касацiйнiй скарзi на те, що це були спецiальнi
рейси для евакуацiє людей, спростовуються зiбраними судом
доказами, зокрема, матерiалами, представленими Мiнчорноби-
лем Украєни, яким вирiшувалось питання щодо участi iнших
провiдникiв, котрим було вiдмовлено у вiднесеннi до категорiє
учасникiв в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
спадкове майно, а також непрацездатнi дiти померлого, на за-
хист iнтересiв яких принесено протест.
Проте народний суд нiкого з вказаних осiб не повiдомив
про день розгляду справи, яку в порушення вимог ст. 172 ЦПК
розглянув у єх вiдсутностi. Оскiльки суд порушив право
заiнтересованих осiб, постановлене у справi рiшення не може
залишатися в силi.
Крiм того, суду слiд також мати на увазi, що вiдповiдно до
ст. 255 ЦПК, якщо при розглядi справи порядком окремого
провадження виникау спiр про право цивiльне, пiдвiдомчий су-
довим органам, суд залишау заяву без розгляду i розяснюу
заiнтересованим особам, що вони вправi подати позов на за-
гальних пiдставах.
Враховуючи наведене, судова колегiя Верховного Суду |
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь- |
нила, рiшення народного суду Подiльського району м. -Киува є
вiд 31 березня 1975 р. скасувала, а справу направила до на- i
родного суду на новий розгляд в iншому складi суду. ;
- 292 -
Заяви про встановлення факту участi в усуненнi аварiє на
Чорнобильськiй АЕС або єє наслiдкiв розглядаються судами за
наявностi даних про те, що заявник не мау можливостi одер-
жати необхiднi документи для видачi йому посвiдчення учас-
ника лiквiдацiє цiує аварiє i можуть бути задоволенi за наяв-
ностi достовiрних фактiв про безпосередню участь заявника в
будь-яких роботах, повязаних з усуненням аварiє на Чорно-
бильськiй АЕС або єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, в тому числi
в проведеннi евакуацiє людей i майна з цiує зони, а також у
роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки i дезактивацiє
технiки, у роботах з особливо небезпечними умовами, що ви-
конувалися за урядовими завданнями за межами зони
вiдчуження, що мали мiсце в певнi перiоди i за умов, визна-
чених ст. 14 Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС"
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 листопада 1994 р.
(витяг)
Пi. звернувся до суду iз заявою про встановлення факту
участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС.
Заявник посилався на те, що в 1984-1987 рр. вiн працював
провiдником на пасажирському поєздi маршруту Хмельниць-
кий-Москва та Москва-Хмельницький. Проєзжаючи через те-
риторiю, яка була вiднесена до зони вiдчуження, 28 квiтня
1986 р. на залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, вiн та
iншi працiвники поєзда здiйснювали перевезення потерпiлих
вiд аварiє громадян.
Посилаючись на те, що вони перебували у зонi забруднення
радiонуклiдами, у звязку з чим проходили санобробку, а також
брали участь в евакуацiє населення, проте, держадмiнiстрацiую
йому вiдмовлено у прийняттi документiв для видачi посвiд-
чення, просив встановити факт участi в лiквiдацiє наслiдкiв
аварiє.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рiшенням Хмельницького обласного суду вiд 12 жовтня
1994 р. в задоволеннi заяви Ш. вiдмовлено.
В касацiйнiй скарзi заявник, не погоджуючись з висновками
суду, послався на те, що суд недостатньо повно перевiрив об-
грунтованiсть його вимог, зокрема, не взяв до уваги поданi ним
докази, якi пiдтверджують факт участi в евакуацiє потерпiлих
вiд аварiє громадян. При цьому заявник посилався на те, що
були спецiальнi рейси поєздiв за вказiвками мiсцевоє влади по
евакуацiє населення, у виконаннi яких вiн брав участь 26 i 28
квiтня 1986 р.
- 293 -
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Ш. у задоволеннi заяви, суд виходив з того,
що факт перебування в зонi вiдчуження пiд час проходження
чергового рейсу, який виконувався поєздом регулярного сполу-
чення, провiдника вагону, не може бути визнано фактом без-
посередньоє участi його в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, зокрема,
участi у виконаннi робiт по евакуацiє населення iз зони вiд-
чуження.
Висновки суду пiдтвердженi матерiлами справи i вiдповi-
дають вимогам Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС" i прийнятим вiдповiдно до цього Закону по-
становам Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Зокрема, положеннями статей 10, 14 названого Закону пе-
редбачено, що робота, виконання якоє дау право на надання
статусу учасника в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, повинна дути
повязана безпосередньо з усуненням аварiє та єє наслiдкiв у
зонi Вiдчуження, у тому числi проведенням евакуацiє людей i
майна з цiує зони та iншими видами робiт, про якi йдеться в
ст. 10 Закону, що виконувались за урядовими завданнями за
умов i в певнi перiоди, визначенi в ст. 14 цього ж Закону.
Мiж тим, як вбачауться з матерiалiв справи, вимоги заяв-
ника, повязанi з встановленням факту участi в лiквiдацiє
наслiдкiв аварiє, грунтуються на тому, що 26 та 28 квiтня
1986 р. в поєзд Хмельницький-Москва, що здiйснював черго-
вий рейс по залiзничному маршруту, пiд час зупинок на
залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, що розмiщенi у зонi
вiдчуження, провадилась посадка пасажирiв, в якiй вiн, заяв-
ник, брав участь, як провiдник вагона. При цьому останнiй
посилався на те, що поєзд пiдлягав дезактивацiє, оскiльки про-
ходив зону забруднення радiонуклiдами, i тому у звязку з цим
провiдники у також потерпiлими.
Судом встановлено, що бригади поєздiв, у тому числi поєзда,
провiдником вагона в якому був заявник, до участi в проведеннi
робiт по евакуацiє населення не залучались. Щодо евакуацiє
були прийнятi рiшення вiдповiдними органами, в яких пере-
дбачалось порядок i. умови єє проведення, чiтко визначалось
коло осiб (юридичних, фiзичних), якi були залученi до
вирiшення цього питання. При зверненнi за посвiдченням за-
явниковi вiдмовлено у прийняттi документiв Хмельницькою
мiською держадмiнiстрацiую з тих пiдстав, що вiн не представив
даних про час, характер роботи по евакуацiє населення, а також
iнших, передбачених пп. а, б, в п. 10 Порядку видачi по-
свiдчень, документiв, i розяснено право звернення до суду для
встановлення факту участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
У судовому засiданнi заявник пояснив, що вiн виконував
своє обовязки провiдника вагона при проходженнi поєзда через
названi залiзничнi станцiє. Особливiстю посадки на цих
. станцiях було лише те, що за розпорядженням вiдповiдних осiб
посадка була дозволена всiм пасажирам незалежно вiд наяв-
ностi квитка. Вказати, скiльки було пасажирiв i чи на обох
станцiях зони здiйснювалась посадка, вiн не мiг.
Посилання у касацiйнiй скарзi на те, що це були спецiальнi
рейси для евакуацiє людей, спростовуються зiбраними судом
доказами, зокрема, матерiалами, представленими Мiнчорноби-
лем Украєни, яким вирiшувалось питання щодо участi iнших
провiдникiв, котрим було вiдмовлено у вiднесеннi до категорiє
учасникiв в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105