та т.
За таких обставин обласний суд мав пiдстави дiйти виснов-
ку, що позивачi фактично вступили в управлiння та володiння
спадковим майном.
Виходячи з цього, обласний суд правильно визнав позивачiв
такими, що прийняли вклад у сумi 618 крб., який залишився
пiсля смертi єх сестри. Тому суд обгрунтовано визнав частково
недiйсним свiдоцтво на цей вклад, видане вiдповiдачевi нота-
рiальною конторою м. Славянська 8 жовтня 1971 р.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР залишила рiшення без змiни.
Онуки i правнуки спадкодавця у спадкоумцями за законом у
тому разi, коли на час вiдкриття спадщини немау в живих того
з єх батькiв, хто був би спадкоумцем
Ухвали судова, колега, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 13 липня 1994 р.
(витяг) -
1. звернулася з позовом до Ж. про визнання недiйсним
свiдоцтва про право на спадщину i договору дарування на
жилий будинок у м. Макарiвцi Харкiвськоє областi.
Позивачка вказувала, що 12 квiтня 1957 р. .єє дiд та баба
К. купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М,, однак
нотарiально договiр купiвлi-продажу не оформили. Посилаю-
чись на те, що умови договору купiвлi-продажу були сторонами
виконанi, позивачка просила визнати на пiдставi ч. 2 ст. 47
Цивiльного кодексу Украєни цей договiр дiйсним, визнати за
нею право власностi на 3/5, частини будинку в порядку спад-
кування за законом i визнати в цiй частинi видане Ж. свiдоцтво
про право спадкування яа будинок i укладений нею з Ж.
договiр дарування будинку недiйсним.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного суду
вiд 15 квiтня 1994 р. позов було задоволене i продовжено строк
на прийняття спадщини 1. пiсля смертi ЄЄ баби К., яка померла
17 грудня 1988 р.
У поданiй Ж. касацiйнiй скарзi вона просила скасувати це
iЯЄ-
рiшення як таке, що постановлене з порушенням норм ма-
терiального i процесуального права. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга пiдлягау задоволенню, а
рiшення судовоє колегiє обласного суду скасуванню з таких
пiдстав.
Постановлюючи рiшення, судова колегiя обласного суду ви-
ходила з того, що спадкоумицею пiсля смертi К. у єє онука -
позивачка i. З таким висновком погодитися не можна. iз ма-
терiалiв справи видно,-що К., яка е бабою i-, померла 27 грудня
1988 р. Єє дочка Р. - .мети оозивШйк .;Є.-г рiшбавяй Зо-
лочiвського районного суду Харкiюкоє оймСтi вiд 31 лшiня
1990 р. оголошена померлою. Днем смертi В>ст. 21 -Цивiльного кодексу вважауться деiфяайфаввя ЗiКОЯВОЄ
сили рiшенням суду про оголошення П поiвбйiiкiii,;.;;>! ,";
Згiдно з ч. 2 ст. 529 цього Кодексу овуiiУ- i 11(|111ухв
спадкодавця у спадкоумцями за законом, якщо. на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад"
коумцем. Судом же встановлено, що на час смертi К. мати
позивачки Р. ще не була оголошена померлою i тому право на
спадщину i. у похiдним вiд права Р. на спадщину пiсля
смертi К. .
Для того, щоб стати правонаступником у майнових правах
спадкодавця, необхiдно, щоб спадкоумець прийняв спадщину
вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу. Оскiльки право. 1. на
спадщину у похiдним вiд права єє матерi Р., суду слiд було
перевiрити, чи прийняла Р. спадщину пiсля смертi своує матерi
К., i навести докази, якi б свiдчили про це.
На порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК зазначенi питання
судом належним чином не зясованi.
Виходячи з наведеного, рiшення судовоє колегiє Харкiвсь-
кого обласного суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд.
Стягнення може бути Звернуто на все майно, яке у спiльий:
сумiсною власнiстю подружжя, коли встановлено, що одержане .1;!
за зобовязанням одного з подружжя використано на потреб>.
всiує сiмє . ,;-, , .- ;. ,
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Ч
УРСР вiд 9 лютого 1983 р:
(витяг)
С.Н. предявила позов до Л.М. про стягнення
2600 крб., посилаючись на те, що остання одержали
суму за розписками, але у встановлений строк- Яву
У звязку зi смертю вiдповiдачки до участi уч
повiдач притягнутий єє чоловiк Л.Г.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Ворошилов-
градськото обласного суду позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi Л.Г. просить скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись .на непра-
вильну оцiнку показань свiдка К., а також на те, що сума, яка
пiдлягау стягненню, перевищуу вартiсть спадкового майна.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що дружина вiдповiдача позичила у
С.Н. 2600 крб., що стверджууться розписками, посвiдченими
виконкомом Валуйськоє сiльськоє Ради народних депутатiв. У
матерiалах справи у заява Л.М. про визнання нею боргу i
зобовязання повернути його. Та обставина, що позиченi грошi
витраченi на потреби сiмє, не заперечууться .вiдповiдачем.
Пiсля смертi Л.М. спадщину прийняв один Л.Г. Позовнi вимоги
про стягнення боргу заявленi кредитором за життя боржницi,
а пiсля єє смертi були пiдтриманi до вiдповiдача. Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
За таких обставин обласний суд мав пiдстави дiйти виснов-
ку, що позивачi фактично вступили в управлiння та володiння
спадковим майном.
Виходячи з цього, обласний суд правильно визнав позивачiв
такими, що прийняли вклад у сумi 618 крб., який залишився
пiсля смертi єх сестри. Тому суд обгрунтовано визнав частково
недiйсним свiдоцтво на цей вклад, видане вiдповiдачевi нота-
рiальною конторою м. Славянська 8 жовтня 1971 р.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР залишила рiшення без змiни.
Онуки i правнуки спадкодавця у спадкоумцями за законом у
тому разi, коли на час вiдкриття спадщини немау в живих того
з єх батькiв, хто був би спадкоумцем
Ухвали судова, колега, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 13 липня 1994 р.
(витяг) -
1. звернулася з позовом до Ж. про визнання недiйсним
свiдоцтва про право на спадщину i договору дарування на
жилий будинок у м. Макарiвцi Харкiвськоє областi.
Позивачка вказувала, що 12 квiтня 1957 р. .єє дiд та баба
К. купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М,, однак
нотарiально договiр купiвлi-продажу не оформили. Посилаю-
чись на те, що умови договору купiвлi-продажу були сторонами
виконанi, позивачка просила визнати на пiдставi ч. 2 ст. 47
Цивiльного кодексу Украєни цей договiр дiйсним, визнати за
нею право власностi на 3/5, частини будинку в порядку спад-
кування за законом i визнати в цiй частинi видане Ж. свiдоцтво
про право спадкування яа будинок i укладений нею з Ж.
договiр дарування будинку недiйсним.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного суду
вiд 15 квiтня 1994 р. позов було задоволене i продовжено строк
на прийняття спадщини 1. пiсля смертi ЄЄ баби К., яка померла
17 грудня 1988 р.
У поданiй Ж. касацiйнiй скарзi вона просила скасувати це
iЯЄ-
рiшення як таке, що постановлене з порушенням норм ма-
терiального i процесуального права. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга пiдлягау задоволенню, а
рiшення судовоє колегiє обласного суду скасуванню з таких
пiдстав.
Постановлюючи рiшення, судова колегiя обласного суду ви-
ходила з того, що спадкоумицею пiсля смертi К. у єє онука -
позивачка i. З таким висновком погодитися не можна. iз ма-
терiалiв справи видно,-що К., яка е бабою i-, померла 27 грудня
1988 р. Єє дочка Р. - .мети оозивШйк .;Є.-г рiшбавяй Зо-
лочiвського районного суду Харкiюкоє оймСтi вiд 31 лшiня
1990 р. оголошена померлою. Днем смертi В>
сили рiшенням суду про оголошення П поiвбйiiкiii,;.;;>! ,";
Згiдно з ч. 2 ст. 529 цього Кодексу овуiiУ- i 11(|111ухв
спадкодавця у спадкоумцями за законом, якщо. на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад"
коумцем. Судом же встановлено, що на час смертi К. мати
позивачки Р. ще не була оголошена померлою i тому право на
спадщину i. у похiдним вiд права Р. на спадщину пiсля
смертi К. .
Для того, щоб стати правонаступником у майнових правах
спадкодавця, необхiдно, щоб спадкоумець прийняв спадщину
вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу. Оскiльки право. 1. на
спадщину у похiдним вiд права єє матерi Р., суду слiд було
перевiрити, чи прийняла Р. спадщину пiсля смертi своує матерi
К., i навести докази, якi б свiдчили про це.
На порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК зазначенi питання
судом належним чином не зясованi.
Виходячи з наведеного, рiшення судовоє колегiє Харкiвсь-
кого обласного суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд.
Стягнення може бути Звернуто на все майно, яке у спiльий:
сумiсною власнiстю подружжя, коли встановлено, що одержане .1;!
за зобовязанням одного з подружжя використано на потреб>.
всiує сiмє . ,;-, , .- ;. ,
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Ч
УРСР вiд 9 лютого 1983 р:
(витяг)
С.Н. предявила позов до Л.М. про стягнення
2600 крб., посилаючись на те, що остання одержали
суму за розписками, але у встановлений строк- Яву
У звязку зi смертю вiдповiдачки до участi уч
повiдач притягнутий єє чоловiк Л.Г.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Ворошилов-
градськото обласного суду позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi Л.Г. просить скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись .на непра-
вильну оцiнку показань свiдка К., а також на те, що сума, яка
пiдлягау стягненню, перевищуу вартiсть спадкового майна.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що дружина вiдповiдача позичила у
С.Н. 2600 крб., що стверджууться розписками, посвiдченими
виконкомом Валуйськоє сiльськоє Ради народних депутатiв. У
матерiалах справи у заява Л.М. про визнання нею боргу i
зобовязання повернути його. Та обставина, що позиченi грошi
витраченi на потреби сiмє, не заперечууться .вiдповiдачем.
Пiсля смертi Л.М. спадщину прийняв один Л.Г. Позовнi вимоги
про стягнення боргу заявленi кредитором за життя боржницi,
а пiсля єє смертi були пiдтриманi до вiдповiдача. Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105