\.\ . 1 ."\-. i :-\ : ;
Т звернувся в суд з позовом до Свiєловодського мiського
суду Кiровоградськоє областi i управлiння юстицiє пiй областi
про вiдшкодування моральноє шкоди. Своє позовнi вимоги об-
грунтовував тим, що Свiтловодський мiський суд тривалий час
не розглядау його скарги на дiє адмiнiстративних органiв, поданi
ним 5-ИсовтвяЧ 9 либтйпада 1993 р., а управлiння юстйиiє не
вжило належних заходiв до усунення тяганини за кето скаргою,
направленою на адресу начальника управлiння юстицiє 7 сiчня
1994 р., що завдало йому моральноє шкоди.
Ухвалою Суддi Кiровоградського обласного суду вiд 5 квiтня
1994 р. у гiрийиатгi позовноє заяви вiдмовлено. На цю ухвалу
Т. подав скаргу, посилаючись на те, що такi спори пiдлягають
судовому розгляду.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що скар-
га задоволенню йе пiдлягав з таких пiдстав.
Статтею 440 Цивiльного кодексу визначено, що моральна
шкода, заподiяна громадянину або органiзацiє дiяннями iншоє
особи, яка порушила єх законнi права, вiдшкодовууться особою,
яка заподiяла шкоду. <
Однак правило ст. 443 цього Кодексу дiю згаданоє статтi
обмежуу тим,що суди можуть нести вiдповiдальнiсть, за шкоду;
заподiяну громадянину, тiльки у певних "випадках i в порядку,
встановлених законом.
Тому не можна не погодитись з висновком суддi обласного
суду в Ухвалi, який вважав, що чинним законодавством не
передбачено вiдшкодування моральноє шкоди судами i управ-
лiннями юстицiє за дй,7 про якi йдеться у позовнiй заявi, i що
пе йе давало Ндстйв приймати позовну заяву Т. для розгляду
в порядку цивiльного судочинства. -
-199-
i
Враховуючи викладене, судд ,
мотами п. Є ст. 136 ЩiК обгп<>сTгосуду згштаз ва-
позовноє заяви. Керуючись ст. ЗвтаТ- У прийнята
ковного Суду Украши залишила46 ЦПК .судова колегiя Вер-
, ухвалу .оез змiни> /-
При вiдшкодувашй
небезпеки; враховууться
пiдвищеноє
Ухвада1.>- в:.1!i-!
УРСР вiд 24 травня 1967 р. "" о-Ив ЯВЙiГкай> Сэ>
(витяг)
Г. предявила позов до Дъ> .
пiдприумства про вцппкояуваииT>>" автотранспортного
годувальника. Позивачка зазяа "<ОД" У3" 3 "З>1010
автошиною, яка належала вiд=<о 19,1Р
внаслiдок чого останнiй помер, ""аачу, вчквево втад ва т.,
Посилаючись та"..;.-,...
иiтей яких аонаАюавЙай111-
дiтей, якжх вона, мадя>((>,-,вдiЯКАХ вона на]
:. нення з вiдпоiiiдача но 25
дитини ДО Йтдяовиттй,
бровiльно не вiдшкодовуу.
.двве
.,-,,...,", - йяюбi
рiфення прйстяг-
тржмання кожноє
-уа,,>о-
Рiшенням Вiнницького облась ,,
постановлено стягнути з Дубнiє;0" СУДУ <Я к№а)ю.е7;Р
ппиемства на ковисть дiтей 11 Ю""110 а>готрансвортйог0 иад-
приемства на користь дiтей 1116 "<> автотранспортного иад-
з них - по 18 крб. щомiсяця, iР6- одноразово та вакохаого
до 16-рiчного вiку, а якщо воакяи з 19 квiтня 196Т р.
рокiв. ч будуть навчатись,
У касацiйнiй скарзi вiдповiде
просив зменшити розмiр вiд-
шкодування, оскiльки у нещасне>, "iди1д аЇс"шT ркячр вiд.
Касацiйна скарга не пiдлягала У у вина потерпiлого.
В судовому засiданнi встаноь9>>0"6T10 "3 тахи> "Д""-
T,яттапот "єя иялемть вi1R"10.-T" наєзд на О. вчинено
автомашиною, яка належить вi)
суду Гайсинського району вiд 4 Сii1101"" карояавт-
визнано шофера автомашини БРR"" " Р. винним у ааєздi
вил руху автотранспортi, по в порушення п. 41.Прв-
дорогу на вiдатаю 25-30 м, ивT людей, яц перебiгая>;
здддид-., : вжив заходiв дозупнаеая|,|i
В нещасному випадку у тау
будучи в нетверезому станi, ви "ч" и потерпiлого,
роги i намагаєсзупинити авм0>.> ПРОЄЖДЖУ <аст>
лась на вiдстань 25-30 м, ставтау а <"а "ойа <й
аварiйну .обстановку., ереботаи дорогу.
Отже, за таких обставин вддЙ
.. ; ,- -. -ЄЛ
. . . 11... --з
висновку, що шкоду зобовязаний вiдшкодувати вiдповiдач як
володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки, але оскiльки виник-
ненню шкоди сприяла i груба необережнiсть самого потер"
цiлого, то розмiр вiдшкодування повинен бути зменшений.
При цьому суд врахував ступiнь вини як заподiювача шко-
ди, так i потерпiлого, току пiдстав для скасування або змiни
рiшення ие було. "
Доводи вiдповiдача про те, що судом неправильно враховано
ступiнь вини самого потерпiлого, не заслуговували на увагу,
оскiльки вони не грунтувалися на матерiалах справи,
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 310, 311
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду касацiйну скаргу Дуб-
нiвського автотранспортного пiдприумства залишила без задо-
ведення, а рiшення Вiнницького обласного суду -без змiни.
Особи, якi спiльно заподiяли шкоду, вiдповiдають перед по-
терпiлим солiдарне ::\:.-/ .:;" .. : . 1 -..,
Ухвала; судовт колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вi9 Зi сiчня 1968 р.
(а и т я г) ;
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 22 травня 1965 р.
задоволене позов Ц. до тЛоростягвеивя солiдарне збиткiв
у даадєу-йiУйИйУ -
Ухвалою суцоябiхолегiє Ровенського обласного суду вiд 26
первая 1965 р. рiшення народного суду в частинi солiдарного
стягнення збиткiв змiнено i ва вiдповiдачiв покладено часткову
вiдповiдальнiсть; 3 Б. i Л. на користь потерпiлого постановлено
стягувати щомiсяця по 8 крб.
У звязку з закiнченням строку стягнення, зазначеного в
рiшеннi суду, i наявноє втрати працездатностi, Н. у травнi
1966 р. Знову звернувся з позовом до народного суду про
вiдшкодування шкоди у звязку з калiцтвом. -
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 10 травня 1966 р.
на користь Н. постановлено стягувати з кожного вiдповiдача
щомiсяця по 8 крбз 8 квiтня 1966 р. но Уквiтня 1967 р.
Ухвалою судовоє колегiє Ровенського обласного суду вiд 20
червня 1966 р. рiшення суду залишено без змiн.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставилось питання
про скасуваввя рiиiеиая нвродвого суду м. Ровно вiд 10 травня
1966 р., ухвали Роаенсюого обласного суду вiд 20 червня
1966 р. та напражденнясйрави на ною розгляд. Протест пiд-
лягав задоволенню з таких пiдстав. Вироком народного суду
м. Роаао вiд 8 серпня 1962 р. Б. та Л. засуджено за ч. 1
- 192-
ст. 101 i я. 2 ст. 206 КК за те, що> перебуваючи у i
станi, з хулiганських спонукань вони спiльними ,а>яма"й||
подiяли Н. тяжкi тiлеснi, ушкодження, що призвело до його
калiцтва i втрати частково працездатностi. ; №
Вiдповiдно до ст. 451 Цивiльного кодексу особи, якi спiльно
заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть; За таких
обставин суд не мiг покласти на Л. та Б. часткову, вiлло
вiдальнiсть. Покладення частковоє вiдповiдальностi призвело до
того, що шкода Н. в повному розмiрi не вiдшкодовувалася,
оскiльки вiдповiдач Л. сплачував алiменти <розмiрi 50% за-
робiтноє плати i збитки з нього не стягувались.
Керуючись статтями 336 i 337 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду УРСР протест заступника Прокурора УРСР за-
довольнила, рiшення народного суду м. Ровно та ухвалу судовоє
колегiє Ровенського обласного суду скасувала i справу
надiслала до народного суду на новий розгляд в iншому, складi
суддiв. . - ;.: . .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105
Т звернувся в суд з позовом до Свiєловодського мiського
суду Кiровоградськоє областi i управлiння юстицiє пiй областi
про вiдшкодування моральноє шкоди. Своє позовнi вимоги об-
грунтовував тим, що Свiтловодський мiський суд тривалий час
не розглядау його скарги на дiє адмiнiстративних органiв, поданi
ним 5-ИсовтвяЧ 9 либтйпада 1993 р., а управлiння юстйиiє не
вжило належних заходiв до усунення тяганини за кето скаргою,
направленою на адресу начальника управлiння юстицiє 7 сiчня
1994 р., що завдало йому моральноє шкоди.
Ухвалою Суддi Кiровоградського обласного суду вiд 5 квiтня
1994 р. у гiрийиатгi позовноє заяви вiдмовлено. На цю ухвалу
Т. подав скаргу, посилаючись на те, що такi спори пiдлягають
судовому розгляду.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що скар-
га задоволенню йе пiдлягав з таких пiдстав.
Статтею 440 Цивiльного кодексу визначено, що моральна
шкода, заподiяна громадянину або органiзацiє дiяннями iншоє
особи, яка порушила єх законнi права, вiдшкодовууться особою,
яка заподiяла шкоду. <
Однак правило ст. 443 цього Кодексу дiю згаданоє статтi
обмежуу тим,що суди можуть нести вiдповiдальнiсть, за шкоду;
заподiяну громадянину, тiльки у певних "випадках i в порядку,
встановлених законом.
Тому не можна не погодитись з висновком суддi обласного
суду в Ухвалi, який вважав, що чинним законодавством не
передбачено вiдшкодування моральноє шкоди судами i управ-
лiннями юстицiє за дй,7 про якi йдеться у позовнiй заявi, i що
пе йе давало Ндстйв приймати позовну заяву Т. для розгляду
в порядку цивiльного судочинства. -
-199-
i
Враховуючи викладене, судд ,
мотами п. Є ст. 136 ЩiК обгп<>сTгосуду згштаз ва-
позовноє заяви. Керуючись ст. ЗвтаТ- У прийнята
ковного Суду Украши залишила46 ЦПК .судова колегiя Вер-
, ухвалу .оез змiни> /-
При вiдшкодувашй
небезпеки; враховууться
пiдвищеноє
Ухвада1.>- в:.1!i-!
УРСР вiд 24 травня 1967 р. "" о-Ив ЯВЙiГкай> Сэ>
(витяг)
Г. предявила позов до Дъ> .
пiдприумства про вцппкояуваииT>>" автотранспортного
годувальника. Позивачка зазяа "<ОД" У3" 3 "З>1010
автошиною, яка належала вiд=<о 19,1Р
внаслiдок чого останнiй помер, ""аачу, вчквево втад ва т.,
Посилаючись та"..;.-,...
иiтей яких аонаАюавЙай111-
дiтей, якжх вона, мадя>((>,-,вдi
:. нення з вiдпоiiiдача но 25
дитини ДО Йтдяовиттй,
бровiльно не вiдшкодовуу.
.двве
.,-,,...,", - йяюбi
рiфення прйстяг-
тржмання кожноє
-уа,,>о-
Рiшенням Вiнницького облась ,,
постановлено стягнути з Дубнiє;0" СУДУ <Я к№а)ю.е7;Р
ппиемства на ковисть дiтей 11 Ю""110 а>готрансвортйог0 иад-
приемства на користь дiтей 1116 "<> автотранспортного иад-
з них - по 18 крб. щомiсяця, iР6- одноразово та вакохаого
до 16-рiчного вiку, а якщо воакяи з 19 квiтня 196Т р.
рокiв. ч будуть навчатись,
У касацiйнiй скарзi вiдповiде
просив зменшити розмiр вiд-
шкодування, оскiльки у нещасне>, "iди1д аЇс"шT ркячр вiд.
Касацiйна скарга не пiдлягала У у вина потерпiлого.
В судовому засiданнi встаноь9>>0"6T10 "3 тахи> "Д""-
T,яттапот "єя иялемть вi1R"10.-T" наєзд на О. вчинено
автомашиною, яка належить вi)
суду Гайсинського району вiд 4 Сii1101"" карояавт-
визнано шофера автомашини БРR"" " Р. винним у ааєздi
вил руху автотранспортi, по в порушення п. 41.Прв-
дорогу на вiдатаю 25-30 м, ивT людей, яц перебiгая>;
здддид-., : вжив заходiв дозупнаеая|,|i
В нещасному випадку у тау
будучи в нетверезому станi, ви "ч" и потерпiлого,
роги i намагаєсзупинити авм0>.> ПРОЄЖДЖУ <аст>
лась на вiдстань 25-30 м, ставтау а <"а "ойа <й
аварiйну .обстановку., ереботаи дорогу.
Отже, за таких обставин вддЙ
.. ; ,- -. -ЄЛ
. . . 11... --з
висновку, що шкоду зобовязаний вiдшкодувати вiдповiдач як
володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки, але оскiльки виник-
ненню шкоди сприяла i груба необережнiсть самого потер"
цiлого, то розмiр вiдшкодування повинен бути зменшений.
При цьому суд врахував ступiнь вини як заподiювача шко-
ди, так i потерпiлого, току пiдстав для скасування або змiни
рiшення ие було. "
Доводи вiдповiдача про те, що судом неправильно враховано
ступiнь вини самого потерпiлого, не заслуговували на увагу,
оскiльки вони не грунтувалися на матерiалах справи,
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 310, 311
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду касацiйну скаргу Дуб-
нiвського автотранспортного пiдприумства залишила без задо-
ведення, а рiшення Вiнницького обласного суду -без змiни.
Особи, якi спiльно заподiяли шкоду, вiдповiдають перед по-
терпiлим солiдарне ::\:.-/ .:;" .. : . 1 -..,
Ухвала; судовт колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вi9 Зi сiчня 1968 р.
(а и т я г) ;
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 22 травня 1965 р.
задоволене позов Ц. до тЛоростягвеивя солiдарне збиткiв
у даадєу-йiУйИйУ -
Ухвалою суцоябiхолегiє Ровенського обласного суду вiд 26
первая 1965 р. рiшення народного суду в частинi солiдарного
стягнення збиткiв змiнено i ва вiдповiдачiв покладено часткову
вiдповiдальнiсть; 3 Б. i Л. на користь потерпiлого постановлено
стягувати щомiсяця по 8 крб.
У звязку з закiнченням строку стягнення, зазначеного в
рiшеннi суду, i наявноє втрати працездатностi, Н. у травнi
1966 р. Знову звернувся з позовом до народного суду про
вiдшкодування шкоди у звязку з калiцтвом. -
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 10 травня 1966 р.
на користь Н. постановлено стягувати з кожного вiдповiдача
щомiсяця по 8 крбз 8 квiтня 1966 р. но Уквiтня 1967 р.
Ухвалою судовоє колегiє Ровенського обласного суду вiд 20
червня 1966 р. рiшення суду залишено без змiн.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставилось питання
про скасуваввя рiиiеиая нвродвого суду м. Ровно вiд 10 травня
1966 р., ухвали Роаенсюого обласного суду вiд 20 червня
1966 р. та напражденнясйрави на ною розгляд. Протест пiд-
лягав задоволенню з таких пiдстав. Вироком народного суду
м. Роаао вiд 8 серпня 1962 р. Б. та Л. засуджено за ч. 1
- 192-
ст. 101 i я. 2 ст. 206 КК за те, що> перебуваючи у i
станi, з хулiганських спонукань вони спiльними ,а>яма"й||
подiяли Н. тяжкi тiлеснi, ушкодження, що призвело до його
калiцтва i втрати частково працездатностi. ; №
Вiдповiдно до ст. 451 Цивiльного кодексу особи, якi спiльно
заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть; За таких
обставин суд не мiг покласти на Л. та Б. часткову, вiлло
вiдальнiсть. Покладення частковоє вiдповiдальностi призвело до
того, що шкода Н. в повному розмiрi не вiдшкодовувалася,
оскiльки вiдповiдач Л. сплачував алiменти <розмiрi 50% за-
робiтноє плати i збитки з нього не стягувались.
Керуючись статтями 336 i 337 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду УРСР протест заступника Прокурора УРСР за-
довольнила, рiшення народного суду м. Ровно та ухвалу судовоє
колегiє Ровенського обласного суду скасувала i справу
надiслала до народного суду на новий розгляд в iншому, складi
суддiв. . - ;.: . .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105