Високого рівня досягла технологія виплавки металів, ви-
готовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благород-
них металів. Обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьба
по них були предметом гордості римських майстрів.
Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву
спеціалізацію. Місто Капуя було відоме виготовленням сві-
тильників, інших побутових товарів. Керамічними виробами
та вишуканим посудом славився Аррецій. У містах Падуя,
Мілан, Парма виготовляли дахівку, посуд, вовняні тканини.
Компанійські міста спеціалізувались на виробництві скла. Рим
був відомий текстильними та шкіряними товарами.
Розкопки м. Помпеї, знищеного виверженням вулкану Ве-
зувій (79 р. н. е. ), дають реальну картину ремісничого роз-
витку римської держави. У місті була велика кількість май-
стерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи
і глини, залізні та скляні вироби, різноманітні інструменти —
хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні тощо. У Помпеї ар-
хеологи виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні.
об'єднання майстрів-виробників за професіями. У II — III ст.
н. е. ремесло римських провінцій своєю майстерністю пере-
важало над загальнодержавним.
У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка
приносила більше прибутків, ніж ремесло. Добре розвинутою
була внутрішня торгівля, зосереджена в містах на місцевих
ринках, які згодом стали спеціалізованими. Поступово в містах
сформувалися великі ярмарки. Після об'єднання під владою
Риму всього Середземномор'я успішно розвивалася зовнішня
торгівля. Цьому сприяли також географічний поділ праці,
успіхи у кораблебудуванні та будівництві доріг, спеціалізація
виробництва та розвиток товарно-грошових відносин. Надзви-
чайно активною була морська та караванна торгівля з про-
вінціями. З Сірії привозили дорогі тканини, скло, ювелірні
вироби; з Єгипту — лляні тканини, пшеницю, папірус; з Пів-
нічної Африки — пшеницю, диких звірів, слонову кістку, зо-
лото; з Іспанії — срібло, олово, залізо, мідь; з Галлії — вино-
град, вино, кераміку; з Германії, Британії — рабів. Незважаючи
на складні умови (піратські напади, розбій), успішно розвива-
лася торгівля Риму з Індією та Китаєм. Поступово римські
купці проникли на північ Європи. В III — IV ст. н. е. в обмін
з Римом втягуються народи Північного Причорномор'я, в т. ч.
й України. Торгівля сприяла впливу високорозвинутої рим-
ської культури на тогочасний світ.
У Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова
система. Наслідуючи греків, римляни відливали мідні моне-
ти. Однофунтова монета називалася ассом, 1/2 фунтова — со-
місом, 1/12 — унцією. Поруч з римськими використовували-
ся срібні монети — драхми грецької чеканки з римською пе-
чаткою. В III ст. до н. е. з'явився римський срібний денарій
вартістю 10 ассів. Найпоширенішою грошовою одиницею був
сестерцій, який дорівнював 2,5 асса. В останній період існу-
вання Римської держави в обіг були введені золоті монети —
ауерси та соліди.
Рим поступово перетворився у світовий центр грошових
операцій. Успішно розвивалася банківська справа. Римські
банкіри виступали торговельними посередниками, здійснюва-
ли всі грошові операції, використовували чеки, переказні вексе-
лі, відкривали безготівкові, поточні, активні і пасивні рахунки.
рівня в І — II ст. н. е. Попит на гроші постійно зростав, вони
ставали потрібні всім категоріям населення, що підлягало
оподаткуванню і змушене було сплачувати грошові податки.
Фінансова система Риму була добре розвинена і трималася на
експлуатації римських провінцій, в першу чергу неіталійських.
Існує багато економічних та інших причин, які зумовили
розквіт античного Риму. Слід виділити деякі з них. Багатство
та сила Римської імперії були зумовлені ходом історичного
розвитку. Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню
культурну спадщину. Наступні завоювання ще більше поси-
лили його. Важливе значення мали внутрішні фактори: три-
вале існування правової системи, республіканського устрою,
сильної держави, які гарантували права і свободи значної
частини населення, перш за все право приватної власності.
Велике значення в житті античного Риму мала освіта та на-
ука, римляни були найосвіченішими людьми тогочасної доби.
Не останню роль в економіці Риму відіграла експлуатація
рабської сили, що сприяло вивільненню певної частини лю-
дей від важкої праці і заняттям їх наукою, освітою, мистецт-
вом, літературою, поезією.
У III — IV ст. н. е. господарство Стародавнього Риму по-
чинає занепадати. Причиною кризи стало загострення вну-
трішніх суперечностей та конфліктів. Вичерпала себе рабо-
власницька система господарювання. Масові повстання рабів
розхитали підвалини Римської імперії. Знизилася продук-
тивність праці. Дешева, разом з тим малоефективна праця
рабів стримувала технічний прогрес. Економічні засади су-
спільства підривало витіснення з господарського життя дріб-
них власників. Різко зросла кількість паразитуючих елементів
з вільного населення, з міського плебсу, що вимагало додатко-
вих витрат держави і, як наслідок, посилення податкового
пресу.
Криза рабовласницького господарства в аграрному вироб-
ництві виявилася у зменшенні площі оброблюваних земель,
нерентабельності вілл та латифундій, поширенні екстенсивних
форм ведення господарства, його застої. Обмежувалася абсо-
лютна власність рабовласника над рабами. Заборонялося їх
вбивати, передавати сільських рабів без землі. Раби дістали
право церковного захисту.
/
мою виробничих відносин у сільському господарстві став ко-
лонат — латифундії дробили на парцели, до яких стали при-
кріпляти колонів — дрібних землеробів та рабів, відпущених
на волю. Колони займали проміжне становище між вільними
і рабами і мали певну зацікавленість у результаті своєї праці.
Економічний занепад охопив також ремесло і торгівлю.
Зменшилося населення міст. Ремісники і купці, професії яких
стали спадковими, закріплювалися за колегіями, державні за-
мовлення для них стали обов'язковими. Ремесла поступово
переміщувалися з міст у села. Ремісничі майстерні виникали
у маєтках великих землевласників. Вілли і латифундії пере-
творювалися на економічно замкнені господарства. Скороти-
лася зовнішня і внутрішня торгівля, грошовий обіг.
Зазнала краху завойовницька політика Риму, внаслідок чого
припинилося регулярне поповнення господарств рабами. Рим-
ська імперія об'єднувала різні народи, поступово почав про-
являтися сепаратизм провінцій, ними ставало дедалі важче
управляти, збирати податки і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
готовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благород-
них металів. Обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьба
по них були предметом гордості римських майстрів.
Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву
спеціалізацію. Місто Капуя було відоме виготовленням сві-
тильників, інших побутових товарів. Керамічними виробами
та вишуканим посудом славився Аррецій. У містах Падуя,
Мілан, Парма виготовляли дахівку, посуд, вовняні тканини.
Компанійські міста спеціалізувались на виробництві скла. Рим
був відомий текстильними та шкіряними товарами.
Розкопки м. Помпеї, знищеного виверженням вулкану Ве-
зувій (79 р. н. е. ), дають реальну картину ремісничого роз-
витку римської держави. У місті була велика кількість май-
стерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи
і глини, залізні та скляні вироби, різноманітні інструменти —
хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні тощо. У Помпеї ар-
хеологи виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні.
об'єднання майстрів-виробників за професіями. У II — III ст.
н. е. ремесло римських провінцій своєю майстерністю пере-
важало над загальнодержавним.
У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка
приносила більше прибутків, ніж ремесло. Добре розвинутою
була внутрішня торгівля, зосереджена в містах на місцевих
ринках, які згодом стали спеціалізованими. Поступово в містах
сформувалися великі ярмарки. Після об'єднання під владою
Риму всього Середземномор'я успішно розвивалася зовнішня
торгівля. Цьому сприяли також географічний поділ праці,
успіхи у кораблебудуванні та будівництві доріг, спеціалізація
виробництва та розвиток товарно-грошових відносин. Надзви-
чайно активною була морська та караванна торгівля з про-
вінціями. З Сірії привозили дорогі тканини, скло, ювелірні
вироби; з Єгипту — лляні тканини, пшеницю, папірус; з Пів-
нічної Африки — пшеницю, диких звірів, слонову кістку, зо-
лото; з Іспанії — срібло, олово, залізо, мідь; з Галлії — вино-
град, вино, кераміку; з Германії, Британії — рабів. Незважаючи
на складні умови (піратські напади, розбій), успішно розвива-
лася торгівля Риму з Індією та Китаєм. Поступово римські
купці проникли на північ Європи. В III — IV ст. н. е. в обмін
з Римом втягуються народи Північного Причорномор'я, в т. ч.
й України. Торгівля сприяла впливу високорозвинутої рим-
ської культури на тогочасний світ.
У Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова
система. Наслідуючи греків, римляни відливали мідні моне-
ти. Однофунтова монета називалася ассом, 1/2 фунтова — со-
місом, 1/12 — унцією. Поруч з римськими використовували-
ся срібні монети — драхми грецької чеканки з римською пе-
чаткою. В III ст. до н. е. з'явився римський срібний денарій
вартістю 10 ассів. Найпоширенішою грошовою одиницею був
сестерцій, який дорівнював 2,5 асса. В останній період існу-
вання Римської держави в обіг були введені золоті монети —
ауерси та соліди.
Рим поступово перетворився у світовий центр грошових
операцій. Успішно розвивалася банківська справа. Римські
банкіри виступали торговельними посередниками, здійснюва-
ли всі грошові операції, використовували чеки, переказні вексе-
лі, відкривали безготівкові, поточні, активні і пасивні рахунки.
рівня в І — II ст. н. е. Попит на гроші постійно зростав, вони
ставали потрібні всім категоріям населення, що підлягало
оподаткуванню і змушене було сплачувати грошові податки.
Фінансова система Риму була добре розвинена і трималася на
експлуатації римських провінцій, в першу чергу неіталійських.
Існує багато економічних та інших причин, які зумовили
розквіт античного Риму. Слід виділити деякі з них. Багатство
та сила Римської імперії були зумовлені ходом історичного
розвитку. Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню
культурну спадщину. Наступні завоювання ще більше поси-
лили його. Важливе значення мали внутрішні фактори: три-
вале існування правової системи, республіканського устрою,
сильної держави, які гарантували права і свободи значної
частини населення, перш за все право приватної власності.
Велике значення в житті античного Риму мала освіта та на-
ука, римляни були найосвіченішими людьми тогочасної доби.
Не останню роль в економіці Риму відіграла експлуатація
рабської сили, що сприяло вивільненню певної частини лю-
дей від важкої праці і заняттям їх наукою, освітою, мистецт-
вом, літературою, поезією.
У III — IV ст. н. е. господарство Стародавнього Риму по-
чинає занепадати. Причиною кризи стало загострення вну-
трішніх суперечностей та конфліктів. Вичерпала себе рабо-
власницька система господарювання. Масові повстання рабів
розхитали підвалини Римської імперії. Знизилася продук-
тивність праці. Дешева, разом з тим малоефективна праця
рабів стримувала технічний прогрес. Економічні засади су-
спільства підривало витіснення з господарського життя дріб-
них власників. Різко зросла кількість паразитуючих елементів
з вільного населення, з міського плебсу, що вимагало додатко-
вих витрат держави і, як наслідок, посилення податкового
пресу.
Криза рабовласницького господарства в аграрному вироб-
ництві виявилася у зменшенні площі оброблюваних земель,
нерентабельності вілл та латифундій, поширенні екстенсивних
форм ведення господарства, його застої. Обмежувалася абсо-
лютна власність рабовласника над рабами. Заборонялося їх
вбивати, передавати сільських рабів без землі. Раби дістали
право церковного захисту.
/
мою виробничих відносин у сільському господарстві став ко-
лонат — латифундії дробили на парцели, до яких стали при-
кріпляти колонів — дрібних землеробів та рабів, відпущених
на волю. Колони займали проміжне становище між вільними
і рабами і мали певну зацікавленість у результаті своєї праці.
Економічний занепад охопив також ремесло і торгівлю.
Зменшилося населення міст. Ремісники і купці, професії яких
стали спадковими, закріплювалися за колегіями, державні за-
мовлення для них стали обов'язковими. Ремесла поступово
переміщувалися з міст у села. Ремісничі майстерні виникали
у маєтках великих землевласників. Вілли і латифундії пере-
творювалися на економічно замкнені господарства. Скороти-
лася зовнішня і внутрішня торгівля, грошовий обіг.
Зазнала краху завойовницька політика Риму, внаслідок чого
припинилося регулярне поповнення господарств рабами. Рим-
ська імперія об'єднувала різні народи, поступово почав про-
являтися сепаратизм провінцій, ними ставало дедалі важче
управляти, збирати податки і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88