Знання економічної історії сприятиме успішному будів-
ництву національної ринкової економіки України, зміцненню
її зв'язків із економікою інших країн, набуття статуса повно-
правного, авторитетного і впливового суб'єкта світової ци-
вілізації.
За структурою до навчального посібника входять:
— вступ — лекція І;
— частина перша — вісім лекцій з економічної історії світу;
— частина друга — дев'ять лекцій з економічної історії
України;
щих навчальних закладів, ухвалена на засіданні секції "Еко-
номічна історія" науково-методичної конференції "Проблеми
викладання економічної теорії" 26—28 квітня 1999 р. Укла-
дачі програми: Б.Д. Лановик, Н.О. Тимочко, Р.Д. Толетов;
— тематика і плани семінарських занять з курсу "Еконо-
мічна історія";
— індивідуальні завдання з курсу "Економічна історія" для
студентів заочної форми навчання;
— короткий словник історико-економічних термінів і оди-
ниць міри;
— список рекомендованої літератури.
ВСТУП
1. Предмет та завдання економічної історії
Економічна історія (історія народного господарства) — важ-
лива гуманітарна дисципліна, складова частина вищої еконо-
мічної освіти. Вона вивчає господарську діяльність людства в
історичному розвитку; основні явища і процеси матеріально-
го виробництва; діяльність економічних організацій і установ;
економічну політику провідних держав світу і України; дослі-
джує загальні закономірності економічного життя, а також його
особливості в окремих країнах.
Актуальність вивчення окресленого кола проблем в україн-
ських вузах значно посилюється у зв'язку з проголошенням
державної незалежності України. Відомий американський
дослідник української економіки Іван-Святослав Коропецький
у книзі "Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне україн-
ської економіки" підкреслив, що "таким самим історичним
фактом, як існування окремого українського народу, є його
постійне господарювання на території свого компактного по-
селення. Економіка на історичних українських землях більше
ніж тисячу років була національною економікою даного на-
роду, а не економікою лише одного з регіонів якогось велико-
державного комплексу. Ця економіка має свої власні інтере-
си, які український народ не зобов'язаний підпорядковувати
інтересам будь-якої імперії". Із даного факту випливає не-
обхідність ні в якому разі не заперечувати минуле (як це було
донедавна), а всіляко використовувати багатий історичний
досвід стосовно нових соціально-економічних умов і реалій.
Формування в Україні ринкової економіки передбачає не-
обхідність приведення її структури, господарського механіз-
му, організаційних інституцій у відповідність з найважливі-
шими тенденціями світового економічного розвитку. Подібний
перехід є неможливим без усвідомлення та широкого викори-
стання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, нагро-
мадженого людством у раціональному використанні матері-
альних, фінансових, трудових та інших ресурсів.
Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже
зобов'язані не тільки дати їхні основні характеристики, але й,
що особливо важливо, передбачити їхню еволюцію. А це можливо
зробити тільки з врахуванням попереднього розвитку даного
явища, що базується на певних історичних закономірностях.
Слід зауважити, що значення історико-економічного дослі-
дження проявляється не тільки у виявленні суспільно-еко-
номічних закономірностей історичного розвитку, але й у кон-
кретних випадках господарської практики. До історії госпо-
дарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це
чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалось би, що може
бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний
звіт підприємства. Тим не менше він в значній мірі побудо-
ваний на історико-економічних матеріалах і методах. Адже
вся техніко-організаційна динаміка даного господарства має
історичний характер; при порівнянні показників різних пері-
одів по суті простежується історико-економічний процес фор-
мування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потуж-
ності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все
це враховується в системі управління підприємством, відобра-
жається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися
основам економічного мислення, не навчившись уявляти гос-
подарство в його історичному аспекті.
Без історії в руках економіста залишається лише аналіз
фундаментальних зв'язків — прекрасний, але недостатній, об-
межений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без
історії наше економічне життя являє собою набір дискретних
(перервних, роздільних) станів, кожний з яких формується,
утворюється на порожньому місці, а готові результати соціально-
го поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком. Без
знання минулого економісти позбавляються почуття істориз-
му, займаються добросовісним описом реалій господарського
життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання,
не вміють сформулювати економічні закони і закономірності.
Вивчення конкретно-історичних аспектів економіки збагатить
майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у виріше-
нні господарських проблем, допоможе краще збагнути сучасні
економічні проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв'язання.
Знання економічної історії має не тільки науково-пізнаваль-
не, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір
віших історико-економічних процесів і подій. Економіста не
можна уподібнювати до обчислювальної машини, позбавленої
емоцій, байдужо оперуючої з цифрами, запрограмованої лише
на точність результату. Нашому суспільству потрібний не лише
спеціаліст високої професійної кваліфікації, але й свідомий
працівник-патріот, якому не байдужа доля Батьківщини.
2. Місце економічної історії в системі наук
Економічна історія є джерелом фактичного матеріалу для
всіх економічних наук, перш за все для економічної теорії
(політекономії). Вона забезпечує тісний зв'язок історичних
знань з економікою промисловості, сільського господарства,
іншими галузевими і функціональними економічними наука-
ми. У системі економічних наук історія господарства відіграє
фундаментальну роль. Вона є ключем до пошуку генетичних
залежностей та історичних закономірностей в економічному
житті держав і народів.
Важливою є взаємодія економічної історії з конкретними
соціологічними дисциплінами. Адже вплив на розвиток еко-
номіки таких факторів, як соціальний склад працівників, управ-
ління виробничими колективами, задоволеність працею, настрій,
поведінка працівників тощо, також повинен враховуватися
історією господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88