У білогрудівців склався землеробський культ.
Виробничі й духовні досягнення племен білогрудівської
культури успадкувало населення чорноліської культури (X
— VIII ст. до н. е.). Чорноліські племена займали лісосте-
пові простори поміж Дніпром і Дністром, на півночі їхня те-
риторія доходила до Прип'яті. Розвивалися традиційні види
господарства. Ширше застосовувалися дерев'яні плуги. Дерев'я-
ні та крем'яні вкладиші у серпах поступово замінювалися за-
лізними, збільшувалася кількість і асортимент бронзових та
залізних речей. На місцевій традиційній основі підвищував-
ся рівень виробництва посуду.
Наприкінці IX ст. до н. е. на чорноліські племена поси-
лилась експансія кіммерійців, а згодом і скіфів. Завойовники
нав'язують чорноліським та іншим племенам, а подекуди вони
й самі запозичують, іноземні досягнення у заняттях, побуті та
віруваннях. Із занепадом Скіфії у II ст. до н. е. слов'яни, у
тому числі й предки нинішніх українців, почали звільнятися
від невластивих їм рис. На праслов'янській основі почали
формуватися нові етнокультурні спільності, які суттєво від-
різнялися від попередніх. Зокрема, на землях поміж Віолою і
Одером та в басейні Західного Бугу утворилося племінне об'єд-
нання пшеворської культури (II ст. до н. е.—IV ст. н. е.).
До його складу входили також і слов'янські племена венедів.
Це перша відома нам назва слов'ян.
Майже одночасно з пшеворським сформувалось племінне
об'єднання зарубинецької культури (III ст. до н. е. — II ст.
н. е.). У його складі поряд з іншими східнослов'янськими
народами беруть свій початок і українці. Спочатку об'єднан-
ня займало територію Середнього Подніпров'я, південної час-
тини правобережних Полісся та частково лісостепу. Згодом
зарубинці колонізували пониззя Дніпра, басейни Десни, Сей-
му, Сожу, Південного Бугу, проникли у верхнє Подніпров'я.
Вони займалися в основному землеробством. Застосовували
прогресивну перелогову систему хліборобства. Орали дерев'я-
ними ралами, які були відомі на цій території ще з епохи брон-
КОСИМИ.
зберігали у великих корчагах. Найбільше висівали проса, пше-
ниці та ячменю. Вирощували також коноплі й льон. На віль-
них землях випасалися корови, бики, свині, дрібна рогата ху-
доба, коні. За допомогою прирученої собаки люди полювали
на диких свиней, оленів, лосів, зубрів, ведмедів, бобрів, куниць.
На високому рівні розвитку перебувала обробка заліза. Май-
стри Середнього Подніпров'я навчилися надавати міцності
сталі за допомогою цементації. Залізо виплавляли в основно-
му з болотних руд у сиродутних горнах. Продовжувалося ви-
готовлення бронзових виробів. Зарубинці уже мали ткацький
верстат і виробляли тканину з шерсті, льону та конопель. Посуд
робили на гончарному крузі з місцевих глин.
Праукраїнці активно торгували із зарубіжжям. З країн
Швденно-Західної Європи та античних міст-держав Північного
Причорномор'я завозились фібули, скляне намисто, різні ви-
роби з бронзи й заліза, з країн Західної Європи — кераміка й
бронзові вироби. Натомість у Північне Причорномор'я і Гре-
цію вивозилися продукти тваринництва, мисливства і, можли-
во, частково рільництва.
Приблизно на І ст. н. е. зарубинецькі племена досягли та-
кого високого рівня й етнічної визначеності, що почали виді-
лятися із племінного об'єднання венедів. З часом це привело
до остаточного його розпаду й утворення інших племен, зок-
рема склавінів і антів. Склавіни проживали в основному за
межами України, в межиріччі Дністра й Дунаю. Анти, яких
М. Грушевський вважав безпосередніми предками українського
народу, займали землі на схід від них. У IV ст. вже існувало
велике антське державне об'єднання, яке в період найвищо-
го його піднесення займало лісостепову зону від Дону до Ру-
мунії й далі на Балкани.
Анти перебували на стадії розкладу первіснообщинного
господарства й зародження складнішого суспільства. З'яви-
лася приватна власність на землю, майнове розшарування.
Можновладці експлуатували полонених і обертали їх на рабів.
Чисельність рабів була досить значною, якщо врахувати, що в
окремих військових походах анти захоплювали в полон десят-
ки тисяч чоловіків, жінок та дітей. Але це не було класичне
рабство. Найчастіше воно перетворювалося на феодальну за-
лежність полоненого від власника.
логічних матеріалів. З існуванням антського об'єднання при-
близно збігаються в часі кілька археологічних культур. Най-
більша з них черняхівська (II — V ст.) — в окремі періоди
поширювалася на величезну територію від верхів'я Західного
Бугу до Сіверського Дінця й від Прип'яті та Сейму до Нижньо-
го Дунаю й Понту Евксінського (Чорного моря), її існування
вказує на відносну економічну та побутову подібність між
племенами антського державного об'єднання. Культура чер-
няхівців у своїй основі сформувалася на ґрунті культури за-
рубинецьких племен. Як і зарубинці, черняхівці займалися в
основному хліборобством. До набору традиційних зернових
культур додався високопоживний харчовий продукт — греч-
ка. Поряд з сохою із залізним наральником частіше почав
використовуватися плуг із залізним лемішем і череслом.
Напередодні утворення Антського царства відбувся другий
суспільний поділ праці — ремесло відділилося від сільського
господарства. У багатьох поселеннях з'явилися печі для ви-
плавки заліза, кузні, гончарні, ювелірні та інші майстерні. Від-
повідно збільшилася чисельність маистрів-ремісників. Земле-
робство й тваринництво стали відігравати в їхньому госпо-
дарстві допоміжну роль. Свої вироби майстри в основному ви-
мінювали на продукцію сільського господарства, що сприяло
встановленню тісніших зв'язків між ремісничими центрами
й сільською округою. Тим самим закладаються підвалини для
переростання таких центрів у містечка й міста.
Розгром в 602 р. антського державного об'єднання авара-
ми не означав повного фізичного винищення праукраїнської
людності. Частина праукраїнців дійсно загинула, інша — підко-
рилася завойовникам і асимілювалася серед навколишніх
народів, решта відійшли у віддалені від аварів регіони. У цей
час етнічним центром консолідації праукраїнських племен
стало Середнє Подніпров'я. На його основі наприкінці VIII —
в першій половині IX ст. утворилося стабільне державне об'єд-
нання Руська земля, а згодом могутня держава — Київська
Русь.
запитання І завииння оля самоперевірки
1. Охарактеризуйте основні здобутки господарства пер-
вісних племен на території України.
2. Чим займалося населення трипільської культури?
3. Назвіть основні риси господарства скіфів.
4. Як розвивалися економічні зв'язки населення Північно-
го Причорномор'я з грецькими містами-полісами, розташова-
ними на території України?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
Виробничі й духовні досягнення племен білогрудівської
культури успадкувало населення чорноліської культури (X
— VIII ст. до н. е.). Чорноліські племена займали лісосте-
пові простори поміж Дніпром і Дністром, на півночі їхня те-
риторія доходила до Прип'яті. Розвивалися традиційні види
господарства. Ширше застосовувалися дерев'яні плуги. Дерев'я-
ні та крем'яні вкладиші у серпах поступово замінювалися за-
лізними, збільшувалася кількість і асортимент бронзових та
залізних речей. На місцевій традиційній основі підвищував-
ся рівень виробництва посуду.
Наприкінці IX ст. до н. е. на чорноліські племена поси-
лилась експансія кіммерійців, а згодом і скіфів. Завойовники
нав'язують чорноліським та іншим племенам, а подекуди вони
й самі запозичують, іноземні досягнення у заняттях, побуті та
віруваннях. Із занепадом Скіфії у II ст. до н. е. слов'яни, у
тому числі й предки нинішніх українців, почали звільнятися
від невластивих їм рис. На праслов'янській основі почали
формуватися нові етнокультурні спільності, які суттєво від-
різнялися від попередніх. Зокрема, на землях поміж Віолою і
Одером та в басейні Західного Бугу утворилося племінне об'єд-
нання пшеворської культури (II ст. до н. е.—IV ст. н. е.).
До його складу входили також і слов'янські племена венедів.
Це перша відома нам назва слов'ян.
Майже одночасно з пшеворським сформувалось племінне
об'єднання зарубинецької культури (III ст. до н. е. — II ст.
н. е.). У його складі поряд з іншими східнослов'янськими
народами беруть свій початок і українці. Спочатку об'єднан-
ня займало територію Середнього Подніпров'я, південної час-
тини правобережних Полісся та частково лісостепу. Згодом
зарубинці колонізували пониззя Дніпра, басейни Десни, Сей-
му, Сожу, Південного Бугу, проникли у верхнє Подніпров'я.
Вони займалися в основному землеробством. Застосовували
прогресивну перелогову систему хліборобства. Орали дерев'я-
ними ралами, які були відомі на цій території ще з епохи брон-
КОСИМИ.
зберігали у великих корчагах. Найбільше висівали проса, пше-
ниці та ячменю. Вирощували також коноплі й льон. На віль-
них землях випасалися корови, бики, свині, дрібна рогата ху-
доба, коні. За допомогою прирученої собаки люди полювали
на диких свиней, оленів, лосів, зубрів, ведмедів, бобрів, куниць.
На високому рівні розвитку перебувала обробка заліза. Май-
стри Середнього Подніпров'я навчилися надавати міцності
сталі за допомогою цементації. Залізо виплавляли в основно-
му з болотних руд у сиродутних горнах. Продовжувалося ви-
готовлення бронзових виробів. Зарубинці уже мали ткацький
верстат і виробляли тканину з шерсті, льону та конопель. Посуд
робили на гончарному крузі з місцевих глин.
Праукраїнці активно торгували із зарубіжжям. З країн
Швденно-Західної Європи та античних міст-держав Північного
Причорномор'я завозились фібули, скляне намисто, різні ви-
роби з бронзи й заліза, з країн Західної Європи — кераміка й
бронзові вироби. Натомість у Північне Причорномор'я і Гре-
цію вивозилися продукти тваринництва, мисливства і, можли-
во, частково рільництва.
Приблизно на І ст. н. е. зарубинецькі племена досягли та-
кого високого рівня й етнічної визначеності, що почали виді-
лятися із племінного об'єднання венедів. З часом це привело
до остаточного його розпаду й утворення інших племен, зок-
рема склавінів і антів. Склавіни проживали в основному за
межами України, в межиріччі Дністра й Дунаю. Анти, яких
М. Грушевський вважав безпосередніми предками українського
народу, займали землі на схід від них. У IV ст. вже існувало
велике антське державне об'єднання, яке в період найвищо-
го його піднесення займало лісостепову зону від Дону до Ру-
мунії й далі на Балкани.
Анти перебували на стадії розкладу первіснообщинного
господарства й зародження складнішого суспільства. З'яви-
лася приватна власність на землю, майнове розшарування.
Можновладці експлуатували полонених і обертали їх на рабів.
Чисельність рабів була досить значною, якщо врахувати, що в
окремих військових походах анти захоплювали в полон десят-
ки тисяч чоловіків, жінок та дітей. Але це не було класичне
рабство. Найчастіше воно перетворювалося на феодальну за-
лежність полоненого від власника.
логічних матеріалів. З існуванням антського об'єднання при-
близно збігаються в часі кілька археологічних культур. Най-
більша з них черняхівська (II — V ст.) — в окремі періоди
поширювалася на величезну територію від верхів'я Західного
Бугу до Сіверського Дінця й від Прип'яті та Сейму до Нижньо-
го Дунаю й Понту Евксінського (Чорного моря), її існування
вказує на відносну економічну та побутову подібність між
племенами антського державного об'єднання. Культура чер-
няхівців у своїй основі сформувалася на ґрунті культури за-
рубинецьких племен. Як і зарубинці, черняхівці займалися в
основному хліборобством. До набору традиційних зернових
культур додався високопоживний харчовий продукт — греч-
ка. Поряд з сохою із залізним наральником частіше почав
використовуватися плуг із залізним лемішем і череслом.
Напередодні утворення Антського царства відбувся другий
суспільний поділ праці — ремесло відділилося від сільського
господарства. У багатьох поселеннях з'явилися печі для ви-
плавки заліза, кузні, гончарні, ювелірні та інші майстерні. Від-
повідно збільшилася чисельність маистрів-ремісників. Земле-
робство й тваринництво стали відігравати в їхньому госпо-
дарстві допоміжну роль. Свої вироби майстри в основному ви-
мінювали на продукцію сільського господарства, що сприяло
встановленню тісніших зв'язків між ремісничими центрами
й сільською округою. Тим самим закладаються підвалини для
переростання таких центрів у містечка й міста.
Розгром в 602 р. антського державного об'єднання авара-
ми не означав повного фізичного винищення праукраїнської
людності. Частина праукраїнців дійсно загинула, інша — підко-
рилася завойовникам і асимілювалася серед навколишніх
народів, решта відійшли у віддалені від аварів регіони. У цей
час етнічним центром консолідації праукраїнських племен
стало Середнє Подніпров'я. На його основі наприкінці VIII —
в першій половині IX ст. утворилося стабільне державне об'єд-
нання Руська земля, а згодом могутня держава — Київська
Русь.
запитання І завииння оля самоперевірки
1. Охарактеризуйте основні здобутки господарства пер-
вісних племен на території України.
2. Чим займалося населення трипільської культури?
3. Назвіть основні риси господарства скіфів.
4. Як розвивалися економічні зв'язки населення Північно-
го Причорномор'я з грецькими містами-полісами, розташова-
ними на території України?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88