Отже, V — XVI ст. в економіці України це період заро-
дження та розвитку феодального господарства. З втратою дер-
жавності соціально-економічний розвиток українських земель
визначався русько-литовським й польським правом. Одно-
часно українські землі колонізувалися польськими, литов-
ськими, угорськими, молдавськими феодалами. З кінця XV ст.
в Україні, як і в європейських країнах на схід від Ельби, роз-
почалося юридичне оформлення кріпосного права, фільварко-
вої системи.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Опишіть форми і характер землеволодіння на україн-
ських землях в IX — першій половині XIV ст.
2. Які категорії залежних селян були в Київській Русі?
Дайте їхню характеристику.
3. Назвіть особливості утворення і розвитку українських
міст в період середньовіччя.
4. Яким було українське ремісництво в X — XIII ст.?
5. Якими були економічні причини і наслідки феодальної
роздробленості Київської Русі?
6. Розкрийте особливості господарського розвитку україн-
ських земель у складі Великого князівства Литовського та
Польського королівства.
7. Проаналізуйте характер, форми внутрішньої та зов-
нішньої торгівлі Київської Русі. Яку роль відігравали українські
землі в зовнішньоекономічних зв'язках Речі Посполитої?
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ у XVII — XVIII ст.
1. Еволюція аграрних відносин
в козацько-гетьманську добу
У процесі Національно-визвольної революції, яка розпоча-
лася у 1648 р., відбулися величезні зміни у соціально-еконо-
мічному житті України. Внаслідок селянських повстань і воєн-
них успіхів Війська Запорізького магнати і значна частина
шляхти були змушені залишити Наддніпрянщину. Разом з
ними відступав також і державний апарат шляхетської Поль-
щі. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були
очищені від польських панів. Феодальне землеволодіння збе-
рігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою.
Таким чином було ліквідоване велике і середнє землеволоді-
ння на території, підлеглій Війську Запорізькому. Величезні
земельні простори, маєтності магнатів Потоцьких, Вишневець-
ких та ін. переходять у користування нових власників: ко-
зацької старшини, козаків, селян, міщан. На зміну великому
феодальному землеволодінню приходить дрібне, вільне земле-
володіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-
гетьманський період.
Характерною стала займанщина з боку козаків і селян, по-
кинутих польськими землевласниками, земель. Середня ко-
зацька та селянська власність зросла, значно перевищивши
передвоєнну норму (четвертина лану). Найбільше зросли гос-
подарства заможних козаків та селян, які володіли господар-
ським реманентом, худобою тощо. Насамперед такі можливості
мала сільська старшина (отаман, осавул, писар, хорунжий, війт,
сотник). Селяни ділилися на "пашенних", які обробляли зем-
лю власною робочою худобою, і "бобилів", що не мали робочої
худоби. "Бобилів" було менше 20 відсотків. За свідченнями
очевидців та багатьох джерел, українське козацьке село відзна-
чалося заможністю і добробутом населення.
Під час війни деякі монастирі були зруйновані, але вони
першими повернули свою земельну власність. Гетьман Б. Хмель-
- ——— „,„-„„. ^^„^и иі^о-ілі^іш Іі^и^^-^^ІЧІЗІІІ ІУШЛСІ^ІГІД/Л, ВИДИВ ЩОДО НИХ
ряд універсалів, пам'ятаючи їх заслуги перед православною
вірою та Україною. 16 універсалів одержав Густинський мона-
стир на Лівобережній Україні. Універсали захищали монастир
від сваволі козаків та селян, обороняли його маєтки, дарували
села, млини і т. ін. Це ж стосується Михайлівського Золото-
верхого, Печорського, Межигірського, Видубицького та інших
монастирів. Величезними маєтностями володіло світське духо-
венство. Київська митрополія була одним із найбільших земле-
власників.
В Україні залишилася значна кількість української право-
славної шляхти, яка в Речі Посполитій зазнавала утисків і
переслідувань з боку польських магнатів та адміністрації. Вона
взяла участь у визвольній війні і будівництві української
державності. Є дані, що у складі козацько-селянського війська
було 6 тис. українських шляхтичів. Б. Хмельницький вида-
вав шляхтичам оборонні універсали. Деякі з них стали ко-
зацькими отаманами, сотниками, полковниками. Шляхта во-
лоділа значними земельними наділами, які поступово збільшу-
валися. Юридичною основою для існування шляхетського
землеволодіння були гетьманські універсали та пізніші дого-
вори гетьманів України з московськими царями.
Козацька старшина перед 1648 р. володіла в основному
хуторами, невеликою кількістю орної землі та сіножатями,
лісами, ставами та іншими угіддями. Ці землі заможні коза-
ки здобували займанщиною неосвоєних ґрунтів або купівлею,
збільшували їх, розорюючи "дикі поля", вирубуючи ліси і за-
сновуючи нові хутори. Національно-визвольна революція ство-
рила вигідні умови для ведення великого господарства. За-
ймаючи вищі військово-адміністративні посади, козацька стар-
шина розпоряджалася величезним майном, яке залишила поль-
ська шляхта і магнати. Старшинське землеволодіння зрос-
тало шляхом купівлі землі, гетьманських надань і царських
привілеїв. Гетьманські надання земель були не вельми щед-
рими. Саме тому, на думку деяких істориків, козацька стар-
шина зверталася за землею до царя, минаючи гетьмана, що
згодом принесло негативні для України наслідки. Старшинські
володіння охоплювали найбільше Чернігівщину і Київщину.
На роль, яку відігравала старшина в усьому феодальному
землеволодінні, вказує кількісне порівняння гетьманських і
ПОЛКОВНИЦЬКИХ Надань ОКреМИМ Групам Власників, типа^иа^л
одержали понад 80 маєтків, шляхта — майже 50, старшина —
біля 20. Магнатсько-шляхетське землеволодіння збереглося на
території західноукраїнських земель.
У цілому варто зазначити, що Національно-визвольна війна
українського народу під проводом Б. Хмельницького внесла
кардинальні зміни в аграрні відносини. Було ліквідовано ве-
лике магнатське землеволодіння на більшій території сучас-
ної України, знищено панщину. Оформилася і домінувала інди-
відуально-приватна козацько-селянська власність на землю.
Були створені умови для прискореного розвитку аграрних
відносин. Проте у складі феодально-кріпосницької Російської
імперії економічний розвиток Української держави був по-
збавлений цих перспектив.
Економічною основою розвитку України традиційно зали-
шалося сільське господарство, а його провідною галуззю —
зернове землеробство. Прискореними темпами розвивалося
сільське господарство Гетьманщини, Слобожанщини й Запо-
ріжжя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88