Найуспішніше розвиваються господарства Степової
України, де більшість землі перебувала в руках українських
селян, а також колоністів-німців, сербів, болгар, євреїв, вірменів,
греків та ін. У цьому регіоні успішно розвивалося також по-
міщицьке тваринництво, особливо конярство, вівчарство. З
українських земель розпочався вивіз худоби та інших про-
дуктів сільського господарства.
Величезні прибутки поміщикам, особливо Правобережної
України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на той
час дуже "модним" промислом. Важливе місце у промисловості
України займало сукновиробництво, другорядне — залізороб-
на, скляна, паперова, кам'яновугільна та деякі інші галузі.
Характерною рисою господарства першої половини XIX ст.
була його раціоналізація, що свідчило про народження нової
епохи — епохи індустріалізації.
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалі-
зації. Його перший етап відбувся у 20—40-х рр. XIX ст. Не-
зважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та де-
які інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у
першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло
значних успіхів. Зростали кількість мануфактур, число най-
маних робітників. Почали використовуватися механічні ро-
бочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збіль-
шенні виробництва.
Промисловий переворот в Україні почався у харчовій га-
лузі промисловості. У 20-х роках з'явилися перші парові ґу-
ральні. Парова техніка прискорила виробничі процеси, збіль-
шила вихід горілки з одиниці сировини.
У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цук-
ровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятов-
ський у 1824 р. в с. Трощин Канівського повіту Київської гу-
бернії. У наступному році такий же завод збудував князь О. Без-
бородько (козацького походження) у с. Макошин на Чернігів-
щині. В цукровиробництві почали використовувати машини
для подрібнення буряків, гідравлічні преси для сокодобуван-
ня, парові котли для випарювання і згущення цукробуряково-
го соку. Таких заводів у 20-х роках було небагато, але їхня по-
ява свідчила про початок промислового перевороту в Україні.
Робочі машини та механізми, які замінили ручну працю
робітників, з'явилися на текстильних мануфактурах, перш за
все суконних. Особливі успіхи мали мануфактури посаду Клин-
ці на Лівобережжі, однак парові машини в цій галузі запро-
ваджувалися повільно.
У 1823 р. в маєтку графа Воронцова у містечку Мошни на
Черкащині майстрами-кріпаками було споруджено перший на
Дніпрі пароплав, який назвали "Бджілка". Місцевий майстер
Вернигора встановив на ньому парову машину потужністю 6,5
кінських сил. З 1835 р. на Дніпрі вже діяла акціонерна па-
роплавна компанія, у власності якої було кілька потужних па-
роплавів.
Всезростаючі потреби у машинах і механізмах зумовили
появу машинобудівних заводів. Перший завод з виробництва
сільськогосподарської техніки, гідравлічних пресів, парових
——— -- - -----г-.—-——— п—— —І.Г--Г-—'' ""-"«Іще ачудував у
1841 р. український поміщик Кандиба. На час реформи 1861 р.
в українських губерніях було біля 20 машинобудівних заводів.
Однак багато машин ввозилося з-за кордону.
Розвиток машинобудування сприяв зростанню обсягів ме-
талургійного виробництва, видобутку кам'яного вугілля і хоча
потужність підприємств цих галузей була невеликою, проте
невпинно зростала.
Промислове виробництво базувалося головним чином на
примусовій кріпосницькій праці. З 13 960 робітників у 1828 р.
— 10 385 (74,4%) були кріпосними і тільки 3575 (25,6%) віль-
нонайманими. Скоро з'ясувалося, що наймана праця, за яку
платили грішми, була прибутковішою і вигіднішою, ніж дар-
мова кріпосна, а тому почав зростати попит на вільнонайма-
ного робітника. Поступово зменшувалася кількість поміщиць-
ких і, навпаки, зростала чисельність купецького, капіталіс-
тичного типу підприємств. Нові фабрики та заводи будували-
ся, починаючи з 40-х років, в основному в містах.
Таким чином, незважаючи на кріпосницькі порядки, про-
мисловий переворот проходив успішно, хоч і повільніше, ніж
у розвинених західноєвропейських країнах.
Другий етап промислового перевороту відбувався після
ліквідації кріпосного права. Його хронологічні межі (умовно)
— це 60—80-ті роки. У цей час фабрики та заводи остаточно
витісняють мануфактурне виробництво.
Як і в попередні десятиріччя, основне місце в структурі
української промисловості займало цукроваріння. Частка Укра-
їни у всеросійському виробництві цукру в 1880-х роках до-
сягла майже 90% . Всі основні операції на цукроварнях меха-
нізовано, на них використовувалася праця вільнонайманих
робітників. Для цукроваріння стала характерною концентра-
ція виробництва, ріст продуктивності праці. Такі ж явища
стали притаманними й горілчаній промисловості. Обсяги ви-
робництва горілки, спирту постійно збільшувалися.
Крім перелічених галузей промисловості успішно розвива-
лися борошномельне, олійне, текстильне та інші виробництва,
в яких ефективно запроваджувалися парові машини та інше
обладнання.
Технічний поступ у галузях важкої промисловості ширив-
ся повільніше, ніж у харчовій та легкій. Ще у кінці 30-х — на
Початку <±и-Х рр. .У К.риіпу алдал.Аа.л.ІгІ ,и,і>.І І ^УЛІ^Л ічиі чі^і.^,^.^,-
(французька — професор Ле-Пле, і англійська — геолог Р. Мерчі-
сон), які виявили великі поклади високоякісного кам'яного
вугілля в Донецькому кряжі. Незабаром відкрито поклади
залізної руди в околицях Кривого Рогу. Найближчим резуль-
татом цього стало те, що на півдні України почали виникати
шахти і металургійні підприємства, їхня кількість у порефор-
мений період зростає. У 1880-х роках у Донбасі налічувалося
197 вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн пудів
вугілля, що становило 43,1% від усього видобутку вугілля Росії.
Постійно нарощували виробництво чавуну, сталі й прокату
Юзівський, Сулінський та інші металургійні заводи. Разом з
тим, їхніх потужностей було недостатньо.
Поступово зростали обсяги виробництва машинобудівних і
суднобудівних заводів. Та найкраще у пореформений період
розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будів-
ництво першої залізниці від Балти до Одеси, яка згодом була
продовжена до Києва. На Лівобережжі залізниця з Курська
була продовжена до Броварів. У 1870 р., після будівництва
моста через Дніпро, вся Україна з півночі на південь була спо-
лучена залізницею. Залізничне будівництво здійснювалося в
різних напрямках. Від 1860 до 1890 рр. в Україні збудовано
10 тис. км залізничної сітки. Залізниці з'єднали найбільші
міста і промислові райони України, сприяли розвитку націо-
нального ринку, росту продуктивності праці, консолідації укра-
їнської нації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
України, де більшість землі перебувала в руках українських
селян, а також колоністів-німців, сербів, болгар, євреїв, вірменів,
греків та ін. У цьому регіоні успішно розвивалося також по-
міщицьке тваринництво, особливо конярство, вівчарство. З
українських земель розпочався вивіз худоби та інших про-
дуктів сільського господарства.
Величезні прибутки поміщикам, особливо Правобережної
України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на той
час дуже "модним" промислом. Важливе місце у промисловості
України займало сукновиробництво, другорядне — залізороб-
на, скляна, паперова, кам'яновугільна та деякі інші галузі.
Характерною рисою господарства першої половини XIX ст.
була його раціоналізація, що свідчило про народження нової
епохи — епохи індустріалізації.
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалі-
зації. Його перший етап відбувся у 20—40-х рр. XIX ст. Не-
зважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та де-
які інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у
першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло
значних успіхів. Зростали кількість мануфактур, число най-
маних робітників. Почали використовуватися механічні ро-
бочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збіль-
шенні виробництва.
Промисловий переворот в Україні почався у харчовій га-
лузі промисловості. У 20-х роках з'явилися перші парові ґу-
ральні. Парова техніка прискорила виробничі процеси, збіль-
шила вихід горілки з одиниці сировини.
У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цук-
ровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятов-
ський у 1824 р. в с. Трощин Канівського повіту Київської гу-
бернії. У наступному році такий же завод збудував князь О. Без-
бородько (козацького походження) у с. Макошин на Чернігів-
щині. В цукровиробництві почали використовувати машини
для подрібнення буряків, гідравлічні преси для сокодобуван-
ня, парові котли для випарювання і згущення цукробуряково-
го соку. Таких заводів у 20-х роках було небагато, але їхня по-
ява свідчила про початок промислового перевороту в Україні.
Робочі машини та механізми, які замінили ручну працю
робітників, з'явилися на текстильних мануфактурах, перш за
все суконних. Особливі успіхи мали мануфактури посаду Клин-
ці на Лівобережжі, однак парові машини в цій галузі запро-
ваджувалися повільно.
У 1823 р. в маєтку графа Воронцова у містечку Мошни на
Черкащині майстрами-кріпаками було споруджено перший на
Дніпрі пароплав, який назвали "Бджілка". Місцевий майстер
Вернигора встановив на ньому парову машину потужністю 6,5
кінських сил. З 1835 р. на Дніпрі вже діяла акціонерна па-
роплавна компанія, у власності якої було кілька потужних па-
роплавів.
Всезростаючі потреби у машинах і механізмах зумовили
появу машинобудівних заводів. Перший завод з виробництва
сільськогосподарської техніки, гідравлічних пресів, парових
——— -- - -----г-.—-——— п—— —І.Г--Г-—'' ""-"«Іще ачудував у
1841 р. український поміщик Кандиба. На час реформи 1861 р.
в українських губерніях було біля 20 машинобудівних заводів.
Однак багато машин ввозилося з-за кордону.
Розвиток машинобудування сприяв зростанню обсягів ме-
талургійного виробництва, видобутку кам'яного вугілля і хоча
потужність підприємств цих галузей була невеликою, проте
невпинно зростала.
Промислове виробництво базувалося головним чином на
примусовій кріпосницькій праці. З 13 960 робітників у 1828 р.
— 10 385 (74,4%) були кріпосними і тільки 3575 (25,6%) віль-
нонайманими. Скоро з'ясувалося, що наймана праця, за яку
платили грішми, була прибутковішою і вигіднішою, ніж дар-
мова кріпосна, а тому почав зростати попит на вільнонайма-
ного робітника. Поступово зменшувалася кількість поміщиць-
ких і, навпаки, зростала чисельність купецького, капіталіс-
тичного типу підприємств. Нові фабрики та заводи будували-
ся, починаючи з 40-х років, в основному в містах.
Таким чином, незважаючи на кріпосницькі порядки, про-
мисловий переворот проходив успішно, хоч і повільніше, ніж
у розвинених західноєвропейських країнах.
Другий етап промислового перевороту відбувався після
ліквідації кріпосного права. Його хронологічні межі (умовно)
— це 60—80-ті роки. У цей час фабрики та заводи остаточно
витісняють мануфактурне виробництво.
Як і в попередні десятиріччя, основне місце в структурі
української промисловості займало цукроваріння. Частка Укра-
їни у всеросійському виробництві цукру в 1880-х роках до-
сягла майже 90% . Всі основні операції на цукроварнях меха-
нізовано, на них використовувалася праця вільнонайманих
робітників. Для цукроваріння стала характерною концентра-
ція виробництва, ріст продуктивності праці. Такі ж явища
стали притаманними й горілчаній промисловості. Обсяги ви-
робництва горілки, спирту постійно збільшувалися.
Крім перелічених галузей промисловості успішно розвива-
лися борошномельне, олійне, текстильне та інші виробництва,
в яких ефективно запроваджувалися парові машини та інше
обладнання.
Технічний поступ у галузях важкої промисловості ширив-
ся повільніше, ніж у харчовій та легкій. Ще у кінці 30-х — на
Початку <±и-Х рр. .У К.риіпу алдал.Аа.л.ІгІ ,и,і>.І І ^УЛІ^Л ічиі чі^і.^,^.^,-
(французька — професор Ле-Пле, і англійська — геолог Р. Мерчі-
сон), які виявили великі поклади високоякісного кам'яного
вугілля в Донецькому кряжі. Незабаром відкрито поклади
залізної руди в околицях Кривого Рогу. Найближчим резуль-
татом цього стало те, що на півдні України почали виникати
шахти і металургійні підприємства, їхня кількість у порефор-
мений період зростає. У 1880-х роках у Донбасі налічувалося
197 вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн пудів
вугілля, що становило 43,1% від усього видобутку вугілля Росії.
Постійно нарощували виробництво чавуну, сталі й прокату
Юзівський, Сулінський та інші металургійні заводи. Разом з
тим, їхніх потужностей було недостатньо.
Поступово зростали обсяги виробництва машинобудівних і
суднобудівних заводів. Та найкраще у пореформений період
розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будів-
ництво першої залізниці від Балти до Одеси, яка згодом була
продовжена до Києва. На Лівобережжі залізниця з Курська
була продовжена до Броварів. У 1870 р., після будівництва
моста через Дніпро, вся Україна з півночі на південь була спо-
лучена залізницею. Залізничне будівництво здійснювалося в
різних напрямках. Від 1860 до 1890 рр. в Україні збудовано
10 тис. км залізничної сітки. Залізниці з'єднали найбільші
міста і промислові райони України, сприяли розвитку націо-
нального ринку, росту продуктивності праці, консолідації укра-
їнської нації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88