Він став важливим чинни-
ком господарського, культурного і духовного піднесення укра-
їнського народу.
4. Фінанси та кредит
Наприкінці XIX ст. дедалі актуальнішим ставало питан-
ня встановлення в Росії грошового обігу, заснованого на золоті,
як це вже було у Великобританії, Франції та Німеччині. Гро-
шова реформа потребувала нагромадження величезної кіль-
кості золота. У 1897 р. золотий фонд становив уже 1095 млн
крб. при 1067 млн крб. кредитних білетів у обігу. При тако-
му співвідношенні можлива була реформа грошового обігу,
тобто кредитні білети ставали розмінними на золото. Між зо-
лотим і паперовим кредитним карбованцями взяте було спів-
відношення, яке на той час фактично встановилося на ринку
— 66 коп. золотом за 1 кредитний карбованець. Отже, рефор-
ма була проведена через девальвацію зниження карбованця
до фактично встановленого його ринкового курсу. У 1897 р.
було остаточно затверджено закон про золоту реформу. Кар-
бувалися нові золоті монети п'ятикарбованцевої вартості, а
також були визначені умови забезпечення кредитних білетів
у обігу. Встановлювалися суворі обмеження емісійного права
Державного банку.
Встановлена цією грошовою реформою тверда валюта про-
існувала в Російській імперії до першої світової війни. Вона
давала можливість уряду здійснити великі економічні та кре-
дитно-фінансові заходи, спрямовані переважно на розвиток
великої промисловості. На основі золотого запасу розвивала-
ся кредитна політика, державні позики, фінансувалося заліз-
ничне будівництво, промисловість тощо.
В умовах промислового розвитку значна увага приділяла-
ся вдосконаленню кредитно-банківської системи. В Україні
виникло багато приватних банків, комерційних кредитних
закладів — банківських контор, дисконтерів (кредиторів-лих-
варів, які брали на облік векселі). Новими формами організації
кредиту були приватні акціонерні банки, міські (громадські)
комерційні банки, товариства взаємного кредиту, позичково-
ощадні товариства тощо.
Таким чином, незважаючи на значний прогрес у господар-
ському розвитку України наприкінці XIX — на початку XX ст.,
кардинальних змін у її економіці не сталося. Причинами були
колонізаторська політика Російської і Австро-Угорської імпе-
рій, які зберігали за українськими землями статус сировинно-
го придатку, та, до певної міри, перша світова війна, яка зава-
дила завершенню процесу індустріалізації.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. У чому полягає суть індустріалізації України? Якими
були її найважливіші наслідки до початку першої світової
війни?
2. Як вплинула індустріалізація на розвиток українських
міст?
3. Що привело до зростання протиріч в аграрному секторі
України на рубежі XIX — XX ст.?
4. У чому полягало прогресивне значення столипінської
аграрної реформи? Якими були особливості її здійснення в
Україні?
5. Проаналізуйте фактори, які сприяли зростанню еміг-
раційних процесів в Україні.
6. Розкрийте передумови виникнення української коопе-
рації, види та найважливіші напрями її діяльності.
7. Якими були причини та наслідки грошової реформи цар-
ського уряду 1895—1897 рр.?
ЛЕКЦІЯ XV
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ
У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
1. Економічна політика українських урядів доби
Національно-визвольної революції
(1917—1919 рр.)
Перша світова війна мала руйнівний вплив на економіку
України. Була паралізована зовнішня торгівля. Скорочувалися
посівні площі, на 200 млн пудів у порівнянні з 1913 р. зни-
зився валовий збір зерна, почалися перебої з продовольством.
Назріла криза промислового виробництва, обсяг якого скоро-
тився на ЗО—50%. На початку осені 1917 р. у Донбасі не пра-
цювало 200 шахт, були зупинені металургійні заводи. Негатив-
но позначалася на господарстві нестача кваліфікованої робочої
сили. Понад 3,5 млн українців у російській армії і 250 тис. в
австро-угорській змушені були воювати за чужі їм інтереси.
Економічна і політична криза на початку 1917 р. призве-
ла до краху російського самодержавства. У березні 1917 р.
представники української інтелігенції утворили Централь-
ну Раду, що ставила за мету домогтися автономії у складі Росії.
За таких складних умов Центральна Рада як найбільш пред-
ставницький, владний орган в Україні, не змогла налагодити
ефективного державного управління, забезпечити стабільність
і порядок, організувати економічне життя. Лише після при-
йняття Третього універсалу і створення УНР, тобто із запізнен-
ням у кілька місяців Центральна Рада обнародувала основні
принципи своєї економічної політики. Значне місце у Третьо-
му універсалі відведено вирішенню аграрного питання — най-
пекучішого у той час для селянства. Оголошувалося скасування
приватної власності на "землі поміщицькі й інші землі нетру-
дових господарств сільськогосподарського призначення, а та-
кож на удільні монастирські, кабінетські та церковні". Ці землі
мали перейти в руки трудящих селян без викупу. Для реалі-
зації цього положення Універсалу Центральна Рада доручи-
ла Генеральному Секретаріату із земельних справ розробити
закон про те, як користуватися цими землями до остаточного
вирішення їхньої долі на Українських Установчих Зборах.
V А ^/^ А тлчіу упіОС^І^сАЛІ ДСЛЛсІру ЬсІЛсі^Ь Л Є(_>иЛІ Д НІ 1"ГЬ ДООрО-
го упорядкування виробництва, рівномірного розподілення
продуктів споживання й кращої організації праці". З цією
метою Центральна Рада зобов'язала Генеральний Секретаріат
праці спільно з представниками робітників "установити дер-
жавний контроль над продукцією в Україні". Проголошува-
лося введення восьмигодинного робочого дня.
Однак уряд УНР не виявив послідовності й рішучості в
реалізації наміченої Третім універсалом програми. Централь-
на Рада поступово відмовилась від негайного вирішення аг-
рарного питання. 10 листопада 1917 року на нараді представ-
ників поміщицьких організацій, київських цукрозаводчиків і
банкірів, В. Винниченко заспокоїв поміщиків, заявивши, що
питання про землю буде вирішене на Українських Установ-
чих Зборах. А через кілька днів Рада опублікувала роз'яснен-
ня Універсалу з аграрного питання, яке забороняло "свавіль-
не захоплення земель та іншої власності". Передбачалися
покарання тих, хто порушуватиме встановлений порядок. На-
міри Центральної Ради спрямовувалися на збереження про-
дуктивності сільського господарства, але розходились із праг-
неннями мало- та безземельних селян.
Малоефективною виявилась політика Центральної Ради
щодо фінансів та промисловості. Катастрофічне бракувало
грошей навіть для виплати зарплатні.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ком господарського, культурного і духовного піднесення укра-
їнського народу.
4. Фінанси та кредит
Наприкінці XIX ст. дедалі актуальнішим ставало питан-
ня встановлення в Росії грошового обігу, заснованого на золоті,
як це вже було у Великобританії, Франції та Німеччині. Гро-
шова реформа потребувала нагромадження величезної кіль-
кості золота. У 1897 р. золотий фонд становив уже 1095 млн
крб. при 1067 млн крб. кредитних білетів у обігу. При тако-
му співвідношенні можлива була реформа грошового обігу,
тобто кредитні білети ставали розмінними на золото. Між зо-
лотим і паперовим кредитним карбованцями взяте було спів-
відношення, яке на той час фактично встановилося на ринку
— 66 коп. золотом за 1 кредитний карбованець. Отже, рефор-
ма була проведена через девальвацію зниження карбованця
до фактично встановленого його ринкового курсу. У 1897 р.
було остаточно затверджено закон про золоту реформу. Кар-
бувалися нові золоті монети п'ятикарбованцевої вартості, а
також були визначені умови забезпечення кредитних білетів
у обігу. Встановлювалися суворі обмеження емісійного права
Державного банку.
Встановлена цією грошовою реформою тверда валюта про-
існувала в Російській імперії до першої світової війни. Вона
давала можливість уряду здійснити великі економічні та кре-
дитно-фінансові заходи, спрямовані переважно на розвиток
великої промисловості. На основі золотого запасу розвивала-
ся кредитна політика, державні позики, фінансувалося заліз-
ничне будівництво, промисловість тощо.
В умовах промислового розвитку значна увага приділяла-
ся вдосконаленню кредитно-банківської системи. В Україні
виникло багато приватних банків, комерційних кредитних
закладів — банківських контор, дисконтерів (кредиторів-лих-
варів, які брали на облік векселі). Новими формами організації
кредиту були приватні акціонерні банки, міські (громадські)
комерційні банки, товариства взаємного кредиту, позичково-
ощадні товариства тощо.
Таким чином, незважаючи на значний прогрес у господар-
ському розвитку України наприкінці XIX — на початку XX ст.,
кардинальних змін у її економіці не сталося. Причинами були
колонізаторська політика Російської і Австро-Угорської імпе-
рій, які зберігали за українськими землями статус сировинно-
го придатку, та, до певної міри, перша світова війна, яка зава-
дила завершенню процесу індустріалізації.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. У чому полягає суть індустріалізації України? Якими
були її найважливіші наслідки до початку першої світової
війни?
2. Як вплинула індустріалізація на розвиток українських
міст?
3. Що привело до зростання протиріч в аграрному секторі
України на рубежі XIX — XX ст.?
4. У чому полягало прогресивне значення столипінської
аграрної реформи? Якими були особливості її здійснення в
Україні?
5. Проаналізуйте фактори, які сприяли зростанню еміг-
раційних процесів в Україні.
6. Розкрийте передумови виникнення української коопе-
рації, види та найважливіші напрями її діяльності.
7. Якими були причини та наслідки грошової реформи цар-
ського уряду 1895—1897 рр.?
ЛЕКЦІЯ XV
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ
У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
1. Економічна політика українських урядів доби
Національно-визвольної революції
(1917—1919 рр.)
Перша світова війна мала руйнівний вплив на економіку
України. Була паралізована зовнішня торгівля. Скорочувалися
посівні площі, на 200 млн пудів у порівнянні з 1913 р. зни-
зився валовий збір зерна, почалися перебої з продовольством.
Назріла криза промислового виробництва, обсяг якого скоро-
тився на ЗО—50%. На початку осені 1917 р. у Донбасі не пра-
цювало 200 шахт, були зупинені металургійні заводи. Негатив-
но позначалася на господарстві нестача кваліфікованої робочої
сили. Понад 3,5 млн українців у російській армії і 250 тис. в
австро-угорській змушені були воювати за чужі їм інтереси.
Економічна і політична криза на початку 1917 р. призве-
ла до краху російського самодержавства. У березні 1917 р.
представники української інтелігенції утворили Централь-
ну Раду, що ставила за мету домогтися автономії у складі Росії.
За таких складних умов Центральна Рада як найбільш пред-
ставницький, владний орган в Україні, не змогла налагодити
ефективного державного управління, забезпечити стабільність
і порядок, організувати економічне життя. Лише після при-
йняття Третього універсалу і створення УНР, тобто із запізнен-
ням у кілька місяців Центральна Рада обнародувала основні
принципи своєї економічної політики. Значне місце у Третьо-
му універсалі відведено вирішенню аграрного питання — най-
пекучішого у той час для селянства. Оголошувалося скасування
приватної власності на "землі поміщицькі й інші землі нетру-
дових господарств сільськогосподарського призначення, а та-
кож на удільні монастирські, кабінетські та церковні". Ці землі
мали перейти в руки трудящих селян без викупу. Для реалі-
зації цього положення Універсалу Центральна Рада доручи-
ла Генеральному Секретаріату із земельних справ розробити
закон про те, як користуватися цими землями до остаточного
вирішення їхньої долі на Українських Установчих Зборах.
V А ^/^ А тлчіу упіОС^І^сАЛІ ДСЛЛсІру ЬсІЛсі^Ь Л Є(_>иЛІ Д НІ 1"ГЬ ДООрО-
го упорядкування виробництва, рівномірного розподілення
продуктів споживання й кращої організації праці". З цією
метою Центральна Рада зобов'язала Генеральний Секретаріат
праці спільно з представниками робітників "установити дер-
жавний контроль над продукцією в Україні". Проголошува-
лося введення восьмигодинного робочого дня.
Однак уряд УНР не виявив послідовності й рішучості в
реалізації наміченої Третім універсалом програми. Централь-
на Рада поступово відмовилась від негайного вирішення аг-
рарного питання. 10 листопада 1917 року на нараді представ-
ників поміщицьких організацій, київських цукрозаводчиків і
банкірів, В. Винниченко заспокоїв поміщиків, заявивши, що
питання про землю буде вирішене на Українських Установ-
чих Зборах. А через кілька днів Рада опублікувала роз'яснен-
ня Універсалу з аграрного питання, яке забороняло "свавіль-
не захоплення земель та іншої власності". Передбачалися
покарання тих, хто порушуватиме встановлений порядок. На-
міри Центральної Ради спрямовувалися на збереження про-
дуктивності сільського господарства, але розходились із праг-
неннями мало- та безземельних селян.
Малоефективною виявилась політика Центральної Ради
щодо фінансів та промисловості. Катастрофічне бракувало
грошей навіть для виплати зарплатні.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88