Та й сам Сталін визнавав, що загальний вро-
жай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше ка-
жучи, харчів не бракувало. Проте держава систематично кон-
фісковувала більшу їх частину. Ігноруючи заклики і попере-
дження українських представників влади, Сталін підняв план
заготівлі зерна у 1932 р. на 44 %. Це рішення і та жорстокість,
з якою виконувалися його накази, прирекли мільйони людей
на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як
штучний.
Голод, що поширювався протягом 1932 р. набув найстраш-
нішої сили на початку 1933 р. Залишившись без хліба, селя-
ни їли мишей, пацюків та горобців, кісткову муку і кору де-
рев. Мали місце численні випадки канібалізму. Але конфіс-
кації збіжжя продовжувалися, незважаючи на те, що з голоду
вимирали цілі села. За вказівкою Молотова, коли хліба не було,
забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі.
Намагаючись врятуватися, тисячі селян йшли до міста, де вес-
ною скасували хлібні картки і можна було купити хліб. Од-
нак сільським жителям хліб продавати заборонялося. Селя-
нам не дозволялося також найматися самостійно на роботу
на промислові підприємства. Незважаючи на те, що шляхи
вели до міста, були блоковані, тисячі сільських жителів пгю
бивалися туди, але не знаходили порятунку і вмирали прямо
на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві
кожного ранку збирали і вивозили до братських могил помер-
лих від голоду селян. Прагнучи врятувати від голодної смерті
дітей, селяни везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях,
просто на вулицях.
Загалом же, за підрахунками дослідників, від голоду
1932—1933 рр. в Україні загинуло від 5 до 9 млн чол. Цим
самим підривалася етнічна основа становлення української
нації — село, знищувався той прошарок, від якого залежали
процвітання суспільства, здатність його до розвитку.
5. Економічний розвиток західноукраїнських
земель у 20—30-х роках
Після розпаду Австро-Угорської імперії і поразки націо-
нально-визвольної боротьби західноукраїнські землі були роз-
ділені між Польщею, Румунією та Чехо-Словаччиною. Ці краї-
ни значно відставали від промислове розвинених держав Захід-
ної Європи. Західноукраїнський регіон залишався аграрно-
сировинним придатком, ринком збуту, джерелом сировини й
дешевої робочої сили іноземних країн.
Польський уряд поділив свою країну на дві території Поль-
щу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські
землі, до другої — переважно західноукраїнські. У Польщі "А"
зосереджувалось 80% металообробної, електротехнічної, тек-
стильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цег-
ли, вапна й цукру. Уряд свідомо гальмував промислове будів-
ництво у Польщі "Б".
Про колоніальну відсталість галицьких земель свідчив стан
їхньої промисловості. 85% підприємств були дрібними, на кож-
ному з них працювало в середньому 20 чол. Продуктивні сили
у краї розвивалися відповідно до інтересів польської економі-
ки. Тут переважали ті галузі, що давали високі прибутки без
значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна,
харчова та деякі інші. Зберігалося ремесло. Понад 80% насе-
лення краю займалося сільськогосподарським виробництвом.
Уахідш українці зуміли організувати економічну самоооо-
рону проти іноземної експлуатації. Вже у перші повоєнні роки
було створено широку мережу споживчих, закупівельно-збу-
тових, кредитних, виробничих кооперативів. Вони були об'єд-
нані у повітові і крайові товариства, серед яких виділялися
"Народна торгівля", "Центросоюз", "Центробанк", "Маслосоюз".
Очолював українську кооперацію в Польщі Ревізійний союз
українських кооперативів.
Закупівельно-збутові кооперативи змогли організувати за-
готівлю сільськогосподарських продуктів серед своїх членів,
забезпечення їх реманентом, насінням. Селянські кооперативні
об'єднання налагодили експорт окремих видів продуктів за
кордон.
Виробнича кооперація займалася переробкою сільськогос-
подарської та іншої продукції. Особливі успіхи мала моло-
чарська кооперація, яка змогла вийти на європейський ринок.
Кредитні кооперативи займалися мобілізацією заощаджень,
надавали вигідні кредити. При "Центробанку" був створений
"Фонд господарської розбудови", який сприяв будівництву
нових виробництв.
Кооперація являла собою чітко налагоджену систему, органі-
зувала основні ділянки економічного життя і стала важливим
його чинником.
На становищі відсталих окраїн Румунії були Буковина і
деякі повіти Бессарабії. Буковинська промисловість залиша-
лася напівкустарною. Найбільшу питому вагу в економіці краю
становила харчова промисловість.
Слабо розвивалася промисловість Закарпаття, в якому в
1926 р. налічувалось всього 92 підприємства, які до того ж були
напівкустарними, дрібними.
В умовах іноземного панування гальмувався також і роз-
виток сільського господарства. Українські селяни страждали
від малоземелля. Аграрні реформи, які проводилися, не могли
задовольнити потреби українського села. Мав місце масовий
селянський рух, масова еміграція за кордон. Економіку захід-
ноукраїнських земель періодично потрясали кризи.
Отже, як і в попередній період, у міжвоєнний час Україна
залишалася територіальне роз'єднаною, а її економіка розви-
валася за принципами, які мало узгоджувалися з українськи-
ми інтересами.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Як вплинула перша світова війна на економіку україн-
ських земель?
2. Проаналізуйте економічну політику урядів Централь-
ної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР.
3. Якою була специфіка здійснення "політики воєнного
комунізму" в Україні? Назвіть основні причини голоду 1921 —
1923 рр.
4. У чому полягала суть нової економічної політики? Що
привело до її згортання?
5. Охарактеризуйте хід, особливості та наслідки сталін-
ської індустріалізації в Україні.
6. Як вплинула суцільна колективізація на стан сільського
господарства? Назвіть основні причини голодомору 1932—
1933 рр.
7. Прослідкуйте економічний розвиток західноукраїнських
земель у 20—30-х роках. Якими факторами він визначався?
ЛЕКЦШ XVI
ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ
У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
(1939—1950рр.)
1. Господарство України на першому етапі
другої світової війни
Початок другої світової війни приніс Україні значні тери-
торіальні зміни. Західноукраїнські землі (Східна Галичина,
Західна Волинь у 1939 р., а Північна Буковина і Південна Бес-
сарабія у 1940 р.) були приєднані до Радянської України і
СРСР в цілому.
Відразу ж після приєднання тут відбулися важливі еко-
номічні зміни. Було ліквідовано приватну власність на основні
засоби виробництва, націоналізовано поміщицькі землі, промис-
лові підприємства, торгівлю і транспорт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
жай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше ка-
жучи, харчів не бракувало. Проте держава систематично кон-
фісковувала більшу їх частину. Ігноруючи заклики і попере-
дження українських представників влади, Сталін підняв план
заготівлі зерна у 1932 р. на 44 %. Це рішення і та жорстокість,
з якою виконувалися його накази, прирекли мільйони людей
на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як
штучний.
Голод, що поширювався протягом 1932 р. набув найстраш-
нішої сили на початку 1933 р. Залишившись без хліба, селя-
ни їли мишей, пацюків та горобців, кісткову муку і кору де-
рев. Мали місце численні випадки канібалізму. Але конфіс-
кації збіжжя продовжувалися, незважаючи на те, що з голоду
вимирали цілі села. За вказівкою Молотова, коли хліба не було,
забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі.
Намагаючись врятуватися, тисячі селян йшли до міста, де вес-
ною скасували хлібні картки і можна було купити хліб. Од-
нак сільським жителям хліб продавати заборонялося. Селя-
нам не дозволялося також найматися самостійно на роботу
на промислові підприємства. Незважаючи на те, що шляхи
вели до міста, були блоковані, тисячі сільських жителів пгю
бивалися туди, але не знаходили порятунку і вмирали прямо
на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві
кожного ранку збирали і вивозили до братських могил помер-
лих від голоду селян. Прагнучи врятувати від голодної смерті
дітей, селяни везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях,
просто на вулицях.
Загалом же, за підрахунками дослідників, від голоду
1932—1933 рр. в Україні загинуло від 5 до 9 млн чол. Цим
самим підривалася етнічна основа становлення української
нації — село, знищувався той прошарок, від якого залежали
процвітання суспільства, здатність його до розвитку.
5. Економічний розвиток західноукраїнських
земель у 20—30-х роках
Після розпаду Австро-Угорської імперії і поразки націо-
нально-визвольної боротьби західноукраїнські землі були роз-
ділені між Польщею, Румунією та Чехо-Словаччиною. Ці краї-
ни значно відставали від промислове розвинених держав Захід-
ної Європи. Західноукраїнський регіон залишався аграрно-
сировинним придатком, ринком збуту, джерелом сировини й
дешевої робочої сили іноземних країн.
Польський уряд поділив свою країну на дві території Поль-
щу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські
землі, до другої — переважно західноукраїнські. У Польщі "А"
зосереджувалось 80% металообробної, електротехнічної, тек-
стильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цег-
ли, вапна й цукру. Уряд свідомо гальмував промислове будів-
ництво у Польщі "Б".
Про колоніальну відсталість галицьких земель свідчив стан
їхньої промисловості. 85% підприємств були дрібними, на кож-
ному з них працювало в середньому 20 чол. Продуктивні сили
у краї розвивалися відповідно до інтересів польської економі-
ки. Тут переважали ті галузі, що давали високі прибутки без
значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна,
харчова та деякі інші. Зберігалося ремесло. Понад 80% насе-
лення краю займалося сільськогосподарським виробництвом.
Уахідш українці зуміли організувати економічну самоооо-
рону проти іноземної експлуатації. Вже у перші повоєнні роки
було створено широку мережу споживчих, закупівельно-збу-
тових, кредитних, виробничих кооперативів. Вони були об'єд-
нані у повітові і крайові товариства, серед яких виділялися
"Народна торгівля", "Центросоюз", "Центробанк", "Маслосоюз".
Очолював українську кооперацію в Польщі Ревізійний союз
українських кооперативів.
Закупівельно-збутові кооперативи змогли організувати за-
готівлю сільськогосподарських продуктів серед своїх членів,
забезпечення їх реманентом, насінням. Селянські кооперативні
об'єднання налагодили експорт окремих видів продуктів за
кордон.
Виробнича кооперація займалася переробкою сільськогос-
подарської та іншої продукції. Особливі успіхи мала моло-
чарська кооперація, яка змогла вийти на європейський ринок.
Кредитні кооперативи займалися мобілізацією заощаджень,
надавали вигідні кредити. При "Центробанку" був створений
"Фонд господарської розбудови", який сприяв будівництву
нових виробництв.
Кооперація являла собою чітко налагоджену систему, органі-
зувала основні ділянки економічного життя і стала важливим
його чинником.
На становищі відсталих окраїн Румунії були Буковина і
деякі повіти Бессарабії. Буковинська промисловість залиша-
лася напівкустарною. Найбільшу питому вагу в економіці краю
становила харчова промисловість.
Слабо розвивалася промисловість Закарпаття, в якому в
1926 р. налічувалось всього 92 підприємства, які до того ж були
напівкустарними, дрібними.
В умовах іноземного панування гальмувався також і роз-
виток сільського господарства. Українські селяни страждали
від малоземелля. Аграрні реформи, які проводилися, не могли
задовольнити потреби українського села. Мав місце масовий
селянський рух, масова еміграція за кордон. Економіку захід-
ноукраїнських земель періодично потрясали кризи.
Отже, як і в попередній період, у міжвоєнний час Україна
залишалася територіальне роз'єднаною, а її економіка розви-
валася за принципами, які мало узгоджувалися з українськи-
ми інтересами.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Як вплинула перша світова війна на економіку україн-
ських земель?
2. Проаналізуйте економічну політику урядів Централь-
ної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР.
3. Якою була специфіка здійснення "політики воєнного
комунізму" в Україні? Назвіть основні причини голоду 1921 —
1923 рр.
4. У чому полягала суть нової економічної політики? Що
привело до її згортання?
5. Охарактеризуйте хід, особливості та наслідки сталін-
ської індустріалізації в Україні.
6. Як вплинула суцільна колективізація на стан сільського
господарства? Назвіть основні причини голодомору 1932—
1933 рр.
7. Прослідкуйте економічний розвиток західноукраїнських
земель у 20—30-х роках. Якими факторами він визначався?
ЛЕКЦШ XVI
ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ
У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
(1939—1950рр.)
1. Господарство України на першому етапі
другої світової війни
Початок другої світової війни приніс Україні значні тери-
торіальні зміни. Західноукраїнські землі (Східна Галичина,
Західна Волинь у 1939 р., а Північна Буковина і Південна Бес-
сарабія у 1940 р.) були приєднані до Радянської України і
СРСР в цілому.
Відразу ж після приєднання тут відбулися важливі еко-
номічні зміни. Було ліквідовано приватну власність на основні
засоби виробництва, націоналізовано поміщицькі землі, промис-
лові підприємства, торгівлю і транспорт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88