ЇЇ з'єднали
зі Львовом. У наступні десятиліття залізничне сполучення
отримали Чернівці, Стрий, Тернопіль та інші міста і містечка.
Проте залізничне будівництво, яке в Росії та країнах Заходу
викликало бурхливий розвиток важкої індустрії, на західно-
українських землях лише незначною мірою сприяло розвит-
ку виробництва промислової продукції, переважно лісової, та
оудівельних матеріалів. Внаслідок прокладання залізниць, хоч
і було зменшено в кілька разів транспортні витрати на пере-
везення товарів, західний регіон України став легкодоступним
джерелом сировини і ринком збуту для фабричної промис-
ловості західних провінцій монархії Габсбургів.
Отже, фабрично-заводська промисловість західноукраїн-
ських земель розвивалася однобоке — розширювалися видобу-
вання і первинна переробка сировини, а не виробництво гото-
вої продукції. Такий напрям диктував уряд Австро-Угорщи-
ни, а також іноземний капітал. Це негативно впливало на хід
промислового перевороту, початковий етап якого припадав на
50—70-ті роки XIX ст.
5. Фінансова політика
Головним джерелом бюджетних доходів царської Росії у
першій половині XIX ст. були оброчний і подушний податки
з селян, шинкові та митні збори, податки з капіталів і торго-
вих оборотів, незначні податкові збори з дворян. У структурі
доходів знизилося значення подушного і оброчного податків і
зросла роль непрямого оподаткування, насамперед так звано-
го "питейного" доходу, який продовжував ґрунтуватися на
системі відкупів. Напередодні селянської реформи 1861 р. він
становив майже 30% держбюджету.
Видаткова частина бюджету значною мірою мала непродук-
тивний характер. Більшість витрат припадала на воєнне і
морське міністерства. Понад 10% бюджету поглинало утри-
мання двору. При цьому витрати на міністерство освіти в
першій половині XIX ст. становили менше ніж 1% всіх бю-
джетних видатків. Хронічний дефіцит бюджету покривали в
основному випуском у дедалі більших обсягах внутрішніх і
зовнішніх позик, а також паперових грошей.
У таких умовах російський уряд змушений був здійснюва-
ти заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконален-
ня фінансових відносин. З цією метою в 1839—1843 рр. було
реалізовано фінансову реформу, підготовлену міністром фі-
нансів Росії Є. Канкріном. її проводили через вилучення асиг-
націй і введення твердої валюти у вигляді розмінних на срібло
державних кредитних білетів. Номінальне відновлювалася
срібна валюта з прирівнюванням срібного карбованця до 3 крб.
50 коп. асигнаціями (девальвація). У 1841 р. випущено нові,
розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843 р. ви-
лучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі
сріблом принесло значні вигоди. Це дало змогу відмовитись
від срібла, громіздкого в обігу (до того ж монети в обігу силь-
но стиралися).
Однак у зв'язку зі зростанням державних і особливо воєн-
них видатків царський уряд знову вдався до емісії нових кре-
дитних білетів, які почали знецінюватися. У 1862 р. було зроб-
лено спробу чергової грошової реформи, за якою дозволявся
розмін кредитних білетів на золото та срібло. Але вже в кінці
наступного року розмін було відмінено.
Отже, господарський розвиток України у XIX ст. в значній
мірі визначався її колоніальним статусом. Українська еконо-
міка, незважаючи на істотні зміни в другій половині XIX ст.,
залишалася аграрно-індустріальною.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Охарактеризуйте передумови, основні етапи та на-
слідки промислового перевороту в Східній Україні. Які його
особливості?
2. Які економічні зміни сталися на західноукраїнських
землях після їхнього переходу під владу Австрійської імперії?
3. Назвіть характерні риси розвитку аграрних відносин
в Україні напередодні 1861 р. На конкретних прикладах і
фактах розкрийте підприємницький характер сільського гос-
подарства України в першій половині XIX ст.
4. Розкрийте зміст аграрних реформ 1848 і 1861 рр., зро-
біть їхній порівняльний аналіз.
5. Коли почався і як проходив промисловий переворот на
західноукраїнських землях?
6. Що собою являла грошова реформа царського уряду 1839—
1843 рр.?
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
УКРАЇНИ наприкінці XIX —
початку XX ст.
1. Індустріалізація в Україні
Упродовж 60—80-х років в Східній Україні завершився
промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього
було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів,
систем машин, механізмів та верстатів. Основним промисло-
вим паливом стало кам'яне вугілля. З цього часу активніше
застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки.
Значний поштовх одержали традиційні в Україні галузі
промисловості, пов'язані з сільським господарством. У першу
чергу це стосувалося цукрової промисловості, в якій господа-
рювали підприємці-представники різних національностей:
Терещенко, Симиренко, Харитоненко, Бобринський, Хряков,
Потоцький, Бродський, Гінзбург та ін. Завдяки високій концен-
трації виробництва загальна кількість цукрових заводів з
початку 60-х до середини 90-х рр. зменшилась з 247 до 153, а
робітників, навпаки, збільшилось з 38 тис. до 78 тис. Вироб-
ництво цукру на заводах зросло в 14 разів і становило 84%
виробництва всієї Російської імперії. Найбільші цукрозавод-
чики України об'єдналися в цукровий синдикат — перше у
Російській імперії монопольне об'єднання, що виникло у Києві
у 1887 р. Через 5 років у нього входили 90% діючих заводів
в Україні.
В останні десятиріччя XIX ст. у Катеринославській та Хер-
сонській губерніях виникли 17 великих металургійних заводів,
9 з них належали іноземним: англійським, бельгійським та
французьким підприємцям. Вони були збудовані на їхні кош-
ти: завод Джона Юза з робітничим селищем Юзівка (нині
Донецьк); Дніпровський завод у селищі Кам'янському (нині
Дніпродзержинськ); Гданцівський завод біля Кривого Рогу.
Російські промисловці стали власниками заводів: Брянсько-
го — біля Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юр'їв-
ського у Донбасі.
нерні компанії з основним капіталом майже 63 млн. крб.
Французький, бельгійський, англійський і німецький капіта-
ли значною мірою захопили ключові позиції в кам'янову-
гільній, залізорудній та металургійній промисловості Украї-
ни (у вугледобуванні іноземцям належало 63% основного
капіталу, в металургії — 90%). У 1900 р. переважно інозем-
цям належали 65 підприємств сільськогосподарського маши-
нобудування.
Значним досягненням у процесі індустріалізації України
стало будівництво Харківського та Луганського паровозобудів-
них заводів, на яких було збудовано до 1900 р. 233 паровози.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
зі Львовом. У наступні десятиліття залізничне сполучення
отримали Чернівці, Стрий, Тернопіль та інші міста і містечка.
Проте залізничне будівництво, яке в Росії та країнах Заходу
викликало бурхливий розвиток важкої індустрії, на західно-
українських землях лише незначною мірою сприяло розвит-
ку виробництва промислової продукції, переважно лісової, та
оудівельних матеріалів. Внаслідок прокладання залізниць, хоч
і було зменшено в кілька разів транспортні витрати на пере-
везення товарів, західний регіон України став легкодоступним
джерелом сировини і ринком збуту для фабричної промис-
ловості західних провінцій монархії Габсбургів.
Отже, фабрично-заводська промисловість західноукраїн-
ських земель розвивалася однобоке — розширювалися видобу-
вання і первинна переробка сировини, а не виробництво гото-
вої продукції. Такий напрям диктував уряд Австро-Угорщи-
ни, а також іноземний капітал. Це негативно впливало на хід
промислового перевороту, початковий етап якого припадав на
50—70-ті роки XIX ст.
5. Фінансова політика
Головним джерелом бюджетних доходів царської Росії у
першій половині XIX ст. були оброчний і подушний податки
з селян, шинкові та митні збори, податки з капіталів і торго-
вих оборотів, незначні податкові збори з дворян. У структурі
доходів знизилося значення подушного і оброчного податків і
зросла роль непрямого оподаткування, насамперед так звано-
го "питейного" доходу, який продовжував ґрунтуватися на
системі відкупів. Напередодні селянської реформи 1861 р. він
становив майже 30% держбюджету.
Видаткова частина бюджету значною мірою мала непродук-
тивний характер. Більшість витрат припадала на воєнне і
морське міністерства. Понад 10% бюджету поглинало утри-
мання двору. При цьому витрати на міністерство освіти в
першій половині XIX ст. становили менше ніж 1% всіх бю-
джетних видатків. Хронічний дефіцит бюджету покривали в
основному випуском у дедалі більших обсягах внутрішніх і
зовнішніх позик, а також паперових грошей.
У таких умовах російський уряд змушений був здійснюва-
ти заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконален-
ня фінансових відносин. З цією метою в 1839—1843 рр. було
реалізовано фінансову реформу, підготовлену міністром фі-
нансів Росії Є. Канкріном. її проводили через вилучення асиг-
націй і введення твердої валюти у вигляді розмінних на срібло
державних кредитних білетів. Номінальне відновлювалася
срібна валюта з прирівнюванням срібного карбованця до 3 крб.
50 коп. асигнаціями (девальвація). У 1841 р. випущено нові,
розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843 р. ви-
лучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі
сріблом принесло значні вигоди. Це дало змогу відмовитись
від срібла, громіздкого в обігу (до того ж монети в обігу силь-
но стиралися).
Однак у зв'язку зі зростанням державних і особливо воєн-
них видатків царський уряд знову вдався до емісії нових кре-
дитних білетів, які почали знецінюватися. У 1862 р. було зроб-
лено спробу чергової грошової реформи, за якою дозволявся
розмін кредитних білетів на золото та срібло. Але вже в кінці
наступного року розмін було відмінено.
Отже, господарський розвиток України у XIX ст. в значній
мірі визначався її колоніальним статусом. Українська еконо-
міка, незважаючи на істотні зміни в другій половині XIX ст.,
залишалася аграрно-індустріальною.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Охарактеризуйте передумови, основні етапи та на-
слідки промислового перевороту в Східній Україні. Які його
особливості?
2. Які економічні зміни сталися на західноукраїнських
землях після їхнього переходу під владу Австрійської імперії?
3. Назвіть характерні риси розвитку аграрних відносин
в Україні напередодні 1861 р. На конкретних прикладах і
фактах розкрийте підприємницький характер сільського гос-
подарства України в першій половині XIX ст.
4. Розкрийте зміст аграрних реформ 1848 і 1861 рр., зро-
біть їхній порівняльний аналіз.
5. Коли почався і як проходив промисловий переворот на
західноукраїнських землях?
6. Що собою являла грошова реформа царського уряду 1839—
1843 рр.?
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
УКРАЇНИ наприкінці XIX —
початку XX ст.
1. Індустріалізація в Україні
Упродовж 60—80-х років в Східній Україні завершився
промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього
було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів,
систем машин, механізмів та верстатів. Основним промисло-
вим паливом стало кам'яне вугілля. З цього часу активніше
застосовуються у виробництві досягнення науки і техніки.
Значний поштовх одержали традиційні в Україні галузі
промисловості, пов'язані з сільським господарством. У першу
чергу це стосувалося цукрової промисловості, в якій господа-
рювали підприємці-представники різних національностей:
Терещенко, Симиренко, Харитоненко, Бобринський, Хряков,
Потоцький, Бродський, Гінзбург та ін. Завдяки високій концен-
трації виробництва загальна кількість цукрових заводів з
початку 60-х до середини 90-х рр. зменшилась з 247 до 153, а
робітників, навпаки, збільшилось з 38 тис. до 78 тис. Вироб-
ництво цукру на заводах зросло в 14 разів і становило 84%
виробництва всієї Російської імперії. Найбільші цукрозавод-
чики України об'єдналися в цукровий синдикат — перше у
Російській імперії монопольне об'єднання, що виникло у Києві
у 1887 р. Через 5 років у нього входили 90% діючих заводів
в Україні.
В останні десятиріччя XIX ст. у Катеринославській та Хер-
сонській губерніях виникли 17 великих металургійних заводів,
9 з них належали іноземним: англійським, бельгійським та
французьким підприємцям. Вони були збудовані на їхні кош-
ти: завод Джона Юза з робітничим селищем Юзівка (нині
Донецьк); Дніпровський завод у селищі Кам'янському (нині
Дніпродзержинськ); Гданцівський завод біля Кривого Рогу.
Російські промисловці стали власниками заводів: Брянсько-
го — біля Катеринослава, Дружківського та Донецько-Юр'їв-
ського у Донбасі.
нерні компанії з основним капіталом майже 63 млн. крб.
Французький, бельгійський, англійський і німецький капіта-
ли значною мірою захопили ключові позиції в кам'янову-
гільній, залізорудній та металургійній промисловості Украї-
ни (у вугледобуванні іноземцям належало 63% основного
капіталу, в металургії — 90%). У 1900 р. переважно інозем-
цям належали 65 підприємств сільськогосподарського маши-
нобудування.
Значним досягненням у процесі індустріалізації України
стало будівництво Харківського та Луганського паровозобудів-
них заводів, на яких було збудовано до 1900 р. 233 паровози.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88