Англія у боротьбі з Нідер-
ландами, Францією здобула значні території у Північній Аме-
риці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту
своїх товарів.
Для майбутнього розвитку Англії велике значення мало
створення Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових ком-
паній. Значні прибутки Англія отримувала від піратства та
работоргівлі, у якій займала монопольне становище.
Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв
аграрний переворот, який відбувся у XVI — XVIII ст. То-
, /
варно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні ви-
роби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних
угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування
земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного
типу. З метою створення великих пасовищ для овець і вико-
ристовуючи право власності на землю, великі землевласники
виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-
фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товар-
ними, ринковими, підприємницькими.
Формуванню земельної власності буржуазного типу в знач-
ній мірі сприяла Реформація, в результаті якої в країні було
закрито понад 3 тис. католицьких монастирів, їхні землі підля-
гали конфіскації на користь держави і продавались на ко-
мерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто
використовувались для створення ткацьких мануфактур. Ро-
зореш селяни, рядові монахи та інші категорії населення ста-
ли основним джерелом найманої робочої сили для масово
створюваних мануфактур.
Для переходу від дрібнотоварного виробництва були потрібні
значні кошти. Процес так званого "первісного нагромаджен-
ня капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його ос-
новними шляхами були: аграрний переворот та Реформація;
система державного боргу, в результаті якої надзвичайно зба-
гатилися ті лихварі, купці і підприємці, котрі позичали дер-
жаві гроші під великі проценти; протекціоністська політика
уряду щодо національної буржуазії; колоніальна система, пірат-
ство тощо.
У результаті змін, які відбулися в XVI — першій половині
XVII ст., в Англії нові капіталістичні відносини проникли у
всі галузі економіки. Сформувався клас нових власників —
дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних
фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду при-
чин були позбавлені політичної влади. На середину XVII ст.
в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й ста-
ли основним приводом для революції 1640—1660 рр.
Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність
на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної
влади. Було проголошено свободу промислового й торгового
підприємництва, усунено основні перепони для господарсько-
го піднесення.
1 СІ 1 *•! ЧД_/*_*Л1 \ЛЛ1 С* 1 \л СЛЛ
робництва, яке стало панівним у промисловості Англії. Тре-
тина промислового населення була зайнята у сукновиробни-
цтві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, мета-
лургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масшта-
бами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла пер-
ше місце в Європі.
У ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні се-
лянські господарства, утверджувалась велика земельна влас-
ність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло
значних успіхів в агрокультурі та агротехніці; зросла вро-
жайність зернових культур. У XVIII ст. Великобританія ви-
возила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермер-
ського господарства.
У мануфактурний період торговельний капітал переважав
над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у
Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські пе-
ревезення. Велику роль в економічному зростанні Англії віді-
грав Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньотор-
гові операції країни могли здійснюватися лише англійськими
кораблями або кораблями тієї країни, звідки імпортувався то-
вар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство
найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв
розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія
обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Ні-
дерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, за-
хопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.
У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав пану-
вати у діловому світі. В 1694 р. був утворений Англійський
банк, білети якого до 1797 р. обмінювалися на золото. Фор-
мувалися приватні лондонські банки. В 1807 р. їх було 73. У
провінціях з'явилися сільські банки або банки графств.
На відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів
на рік, банки регулярно проводили клірингові розрахунки
(залік взаємних вимог та зобов'язань). Сконцентровані у бан-
ках гроші перерозподілялися і використовувалися у промис-
ловості, торгівлі.
1
о. исооливості генеаи Індустріального
суспільства у Франції
До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутні-
ших держав світу. Такого становища вона досягла в значній
мірі за рахунок високої культури французького народу. Важ-
ливою силою, що утримувала Францію на високому рівні, була
монархія. Абсолютизм, творений зусиллями кардиналів Рі-
Іпельє і Мазаріні та вивершений Людовіком XIV, "королем-
сонцем", з'єднав в моноліт розрізнені провінції та різні соці-
альні верстви держави, сприяв розширенню її кордонів.
За рівнем промислового розвитку Франція нічим не посту-
палася Англії, проте тут переважало ремісниче виробництво, а
цеховий устрій активно підтримувався державою. У містах
країни у XVI ст. проживало 15—17% населення. Кількість
мануфактур була незначною і займалися вони в основному
виробленням предметів розкоші: шовку, атласу, оксамиту, меб-
лів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала
провідне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготов-
ляли сільські жителі. Організаторами і власниками розсіяних
текстильних мануфактур були, як правило, купці та лихварі.
Політика протекціонізму (захист державою національної
промисловості й сільського господарства за допомогою митної
політики) та меркантилізму (політика, спрямована на нагро-
мадження золота і срібла в країні шляхом обмеження вивозу
їх та збільшення вивозу товарів) захищала вітчизняних това-
ровиробників від іноземних конкурентів.
Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI
— XVIII ст. у Франції зберігалося велике землеволодіння, яке,
щоправда, втратило становий характер. Людина будь-якого
статусу могла володіти і вільно розпоряджатися землею. Збе-
рігалися рентні відносини, утверджувалися такі форми вза-
ємовідносин як оренда та найм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ландами, Францією здобула значні території у Північній Аме-
риці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту
своїх товарів.
Для майбутнього розвитку Англії велике значення мало
створення Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових ком-
паній. Значні прибутки Англія отримувала від піратства та
работоргівлі, у якій займала монопольне становище.
Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв
аграрний переворот, який відбувся у XVI — XVIII ст. То-
, /
варно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні ви-
роби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних
угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування
земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного
типу. З метою створення великих пасовищ для овець і вико-
ристовуючи право власності на землю, великі землевласники
виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-
фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товар-
ними, ринковими, підприємницькими.
Формуванню земельної власності буржуазного типу в знач-
ній мірі сприяла Реформація, в результаті якої в країні було
закрито понад 3 тис. католицьких монастирів, їхні землі підля-
гали конфіскації на користь держави і продавались на ко-
мерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто
використовувались для створення ткацьких мануфактур. Ро-
зореш селяни, рядові монахи та інші категорії населення ста-
ли основним джерелом найманої робочої сили для масово
створюваних мануфактур.
Для переходу від дрібнотоварного виробництва були потрібні
значні кошти. Процес так званого "первісного нагромаджен-
ня капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його ос-
новними шляхами були: аграрний переворот та Реформація;
система державного боргу, в результаті якої надзвичайно зба-
гатилися ті лихварі, купці і підприємці, котрі позичали дер-
жаві гроші під великі проценти; протекціоністська політика
уряду щодо національної буржуазії; колоніальна система, пірат-
ство тощо.
У результаті змін, які відбулися в XVI — першій половині
XVII ст., в Англії нові капіталістичні відносини проникли у
всі галузі економіки. Сформувався клас нових власників —
дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних
фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду при-
чин були позбавлені політичної влади. На середину XVII ст.
в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й ста-
ли основним приводом для революції 1640—1660 рр.
Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність
на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної
влади. Було проголошено свободу промислового й торгового
підприємництва, усунено основні перепони для господарсько-
го піднесення.
1 СІ 1 *•! ЧД_/*_*Л1 \ЛЛ1 С* 1 \л СЛЛ
робництва, яке стало панівним у промисловості Англії. Тре-
тина промислового населення була зайнята у сукновиробни-
цтві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, мета-
лургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масшта-
бами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла пер-
ше місце в Європі.
У ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні се-
лянські господарства, утверджувалась велика земельна влас-
ність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло
значних успіхів в агрокультурі та агротехніці; зросла вро-
жайність зернових культур. У XVIII ст. Великобританія ви-
возила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермер-
ського господарства.
У мануфактурний період торговельний капітал переважав
над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у
Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські пе-
ревезення. Велику роль в економічному зростанні Англії віді-
грав Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньотор-
гові операції країни могли здійснюватися лише англійськими
кораблями або кораблями тієї країни, звідки імпортувався то-
вар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство
найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв
розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія
обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Ні-
дерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, за-
хопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.
У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав пану-
вати у діловому світі. В 1694 р. був утворений Англійський
банк, білети якого до 1797 р. обмінювалися на золото. Фор-
мувалися приватні лондонські банки. В 1807 р. їх було 73. У
провінціях з'явилися сільські банки або банки графств.
На відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів
на рік, банки регулярно проводили клірингові розрахунки
(залік взаємних вимог та зобов'язань). Сконцентровані у бан-
ках гроші перерозподілялися і використовувалися у промис-
ловості, торгівлі.
1
о. исооливості генеаи Індустріального
суспільства у Франції
До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутні-
ших держав світу. Такого становища вона досягла в значній
мірі за рахунок високої культури французького народу. Важ-
ливою силою, що утримувала Францію на високому рівні, була
монархія. Абсолютизм, творений зусиллями кардиналів Рі-
Іпельє і Мазаріні та вивершений Людовіком XIV, "королем-
сонцем", з'єднав в моноліт розрізнені провінції та різні соці-
альні верстви держави, сприяв розширенню її кордонів.
За рівнем промислового розвитку Франція нічим не посту-
палася Англії, проте тут переважало ремісниче виробництво, а
цеховий устрій активно підтримувався державою. У містах
країни у XVI ст. проживало 15—17% населення. Кількість
мануфактур була незначною і займалися вони в основному
виробленням предметів розкоші: шовку, атласу, оксамиту, меб-
лів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала
провідне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготов-
ляли сільські жителі. Організаторами і власниками розсіяних
текстильних мануфактур були, як правило, купці та лихварі.
Політика протекціонізму (захист державою національної
промисловості й сільського господарства за допомогою митної
політики) та меркантилізму (політика, спрямована на нагро-
мадження золота і срібла в країні шляхом обмеження вивозу
їх та збільшення вивозу товарів) захищала вітчизняних това-
ровиробників від іноземних конкурентів.
Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI
— XVIII ст. у Франції зберігалося велике землеволодіння, яке,
щоправда, втратило становий характер. Людина будь-якого
статусу могла володіти і вільно розпоряджатися землею. Збе-
рігалися рентні відносини, утверджувалися такі форми вза-
ємовідносин як оренда та найм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88