Розвивалася також постійна торгівля, яку здійснювали
через стаціонарні заклади — крамниці, магазини, рундуки,
склади, корчми, шинки, ятки (ларки). З кінця XVIII ст. на за-
хідноукраїнських землях з'явилася аукціонна торгівля. Про-
давали і купували землі, маєтки, будинки, хатнє майно, худобу,
право на відкуп і оренду прибутків міста.
Торгівлею займалися різні прошарки населення. Але най-
більше, звичайно, купецтво, кількість якого незмінне зроста-
ла. Якщо купці займалися перепродажем товарів і притому в
значних масштабах, то торгівці часто торгували своїми виро-
бами, причому в незначній кількості. Як правило, більшість з
них спеціалізувалася на продажі певних товарів. Окрему гру-
пу торгівців становило чумацтво — торгово-візницький про-
мисел, який переважно спеціалізувався на перевезенні солі та
риби. Зародившись у попередні часи, воно у XVIII ст. пере-
живало піднесення. Валки чумаків досягали 100 і більше возів.
З розвитком торгівлі пожвавилися старі й з'явилися нові
торгові шляхи. Більшість їх перетиналися у Києві. Тут схо-
дилися і звідси розходилися дороги, що зв'язували північні та
південні, східні та західні українські землі. Через Київ велася
транзитна торгівля з країнами Західної Європи та Близького
Сходу. Густа мережа старих і нових шляхів зв'язувала між
собою міста і села, українські землі й створювала необхідні
умови для дальшого розвитку торгівлі.
Отже, упродовж XVI — XVIII ст. в Україні відбувалося фор-
мування і становлення національного ринку. Незважаючи на
те, що українські землі перебували у складі різних держав,
торгівля, обмін між різними поселеннями і регіонами посту-
пово зростали. Економічні зв'язки сприяли нівелюванню місце-
вих особливостей людей у побуті, матеріальній і духовній куль-
турі та мові, кристалізації рис, властивих для більшості україн-
ського народу.
Розвиток торгівлі в XVII — XVIII ст. сприяв процесу по-
дальшого формування фінансово-грошової системи. Для то-
гочасного грошового обігу характерним був біметалізм — ви-
користання як золотих, так і срібних монет, які оцінювалися
стихійно, за ринковою вартістю вміщеного в них металу.
В XVI ст. в обігу залишалися празькі гроші, литовські та
польські динарії, півгрошові монети, срібні таляри, угорські
золоті дукати та ін. З середини XVII ст. на території Україн-
ської козацької держави поширилися російські срібні і в не-
значній кількості мідні монети.
Протягом XVIII ст. проводилися реформи, спрямовані на
стандартизацію грошового обігу всіх частин Російської імперії,
в тому числі Лівобережної України. Випускалися мідні, срібні
та золоті монети. У 1769 р. російський уряд почав випускати
паперові гроші (асигнації). Російські гроші протягом XVIII ст.
поширилися на українські землі, витіснивши з обігу польсько-
литовську монету. Відбулося об'єднання грошових систем
Росії й України в єдину грошову систему.
Значні зміни в XVII — XVIII ст. на українських землях
відбулися у фінансово-податковт системі. В Українській ко-
зацькій державі фінанси підпорядковувалися гетьману, вони
були невіддільні від його приватного господарства.
Головним джерелом прибутків військового скарбу були
загальні податки з населення Української козацької держа-
ви. Зокрема стягували: побір або подимне — постійний пода-
ток від хати, дворів, землі; стаиію — надзвичайний податок,
який йшов переважно на утримання війська. Розміри податків
становили від 1 до 12 золотих. Інколи їх сплачували зерном.
Податки платили в основному селяни і міщани. Оподаткову-
валися також виробники спиртних напоїв. Цей податок, який
називався показенщиною, платили і козаки.
Значні доходи козацька держава одержувала також від
торгівлі — за рахунок ряду внутрішніх торгових зборів І мита
та сільськогосподарських промислів. У її власність перейшли
млини, винокурні, броварні, корчми, лісові буди та інші підприє-
мства, які раніше належали королівщинам або шляхті. В умо-
вах становлення та зміцнення Української держави вони зда-
валися в оренду.
У міру посилення політичної залежності України від імпер-
ського центру, збільшувалася й її фінансова залежність. Ро-
сійські монархи проводили політику, спрямовану на руйнуван-
ня України як самостійного економічного організму і посту-
пове перетворення її в російську колонію. Зокрема, дедалі
частіше місцевим купцям і торговим людям заборонялося
займатися торгівлею за кордоном. В 1719 р. Петро І заборо-
нив своїм указом експорт на Захід будь-якого товару з Укра-
їни. Вводилась державна монополія на багато товарів. Широ-
ко практикувалося перекуповування різноманітних товарів
лише у російських купців, з чого останні мали неабиякий зиск.
Нерідко центральною владою визначались торги, ярмарки, а
особливо порти в Росії, де саме могли торгувати українці. Отже,
фактично була скасована вільна українська торгівля.
Українську економіку дуже підривали постійне перебування
в Україні великої кількості російських військ (часом понад
•10 тис. чол.), які утримувалися здебільшого за рахунок про-
стого люду, а також швидке зростання податків. Так, тільки з
Лівобережжя в царську скарбницю 1722 р. надійшло 45,5 тис.
крб., 1723 р. — 85,9 тис., а вже 1724 — 241,3 тис. крб. Однією
з негативних економічних санкцій російського уряду було
також збування на території українських земель "лихих"
мідних грошей, щоб срібні й золоті залишались по можливості
в обігу в Росії і зосереджувалися у державній скарбниці.
Останню спробу відстояти фінансову автономію України
зробив гетьман К. Розумовський, проте успіху не досяг. Цар-
ський указ 1754 р. вимагав подавати точні відомості про при-
бутки та видатки українського скарбу. Зі скасуванням в Укра-
їні в 1764 р. гетьманства фінансова система України була
об'єднана з фінансовою системою Російської імперії.
Значну роль в економічному розвитку українських земель
відіграло козацтво, яке вийшло на історичну арену в кінці
XV ст. Воно успішно освоювало землі Передстепової України,
Південного Поділля, Слобожанщини, Північного Причорномо-
р'я і Приазов'я. У середині XVI ст. за порогами Дніпра було
зосереджено багато українських козаків. Визначну роль у
їхньому згуртуванні відігравала Запорізька Січ, що виникла
на Нижньому Подніпров'ї в середині XVI ст. її можна визна-
чити як самоврядну військово-політичну організацію народ-
ної самооборони з комбінованою громадсько-індивідуальною
господарською системою, яка ґрунтувалася на засадах особис-
тої свободи козаків, демократії, самоуправління, федералізму
та економічного лібералізму.
Економічна система запорізького козацтва складалася з двох
секторів:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88