Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а
також торгівля привели до розкладу первісної господарської
системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусід-
ської, територіальної громади. Створюються передумови для ви-
никнення державних утворень — центрів світової цивілізації.
2. Господарство та соціально-економічні
відносини у країнах Стародавнього Сходу
До країн Стародавнього Сходу відносяться Стародавній Єги-
пет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Ур, Вавилонське
царство), Стародавня Індія, Китай та інші.
Господарство перших цивілізацій в історії людства мало
багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особ-
ливостями, що відрізняли їх від країн античного світу
давня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на госпо-
дарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше.
Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних
географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини спри-
яли інтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних
поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Єгиптяни винай-
шли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечни-
ки стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським до-
сягненням стала зрошувальна система землеробства, яка пе-
ретворила Єгипет у могутню централізовану державу, квіту-
чий оазис світу. Згодом стародавні єгиптяни навчилися ви-
плавляти бронзові вироби, виробляти тонке лляне полотно, при-
краси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку
досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого
є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які зберег-
лися до наших днів.
Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на
півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава тор-
гівля. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні
держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золо-
том, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, дере-
виною. У країні існували невільничі ринки, де вільно купува-
ли і продавали рабів.
До країн східного рабства, а саме так називають історики
країни Стародавнього Сходу, належали також державні утво-
рення Межиріччя (Месопотамії). У долинах рік Тигр і Євфрат
місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджу-
вали греблі, канали, інші іригаційні споруди. Найпоширеніши-
ми сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, про-
со, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. Зрос-
тання сільськогосподарського виробництва стимулювало роз-
виток ремесел і торгівлі. З ремісничих професій поширеними
були каменярі, теслярі, ковалі, металурги, пекарі. У часи існу-
вання могутнього централізованого Вавилонського царства
значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля.
Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, реміс-
ничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали,
камінь. Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вави-
лонському царстві існувало лихварство.
землеробство високого рівня, а також тваринництво були
основними видами господарської діяльності в Стародавньому
Китаї та Індії. У долинах рік Інд і Ганг в Індії та Хуанхе і
Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у
IV тис. до н.е. На високоурожайних полях землероби збирали
по два рази в рік урожаї бавовни, цукрової тростини, рису, пше-
ниці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку
досягли ремесла — ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна
справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіо-
нальну спеціалізацію.
Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього
Сходу характерним було так зване східне рабство. Особ-
ливість його полягає у тому, що основною продуктивною си-
лою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а та-
кож вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток
населення, належали в основному державі, використовувались
як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, числен-
них чиновників, при храмах.
Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів,
доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська
праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в
системі царського і храмового господарства. Головними дже-
релами рабства були війни, піратство, заборгованість селян
общинам.
Отже, в країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріар-
хальний характер, сільська община була домінуючою в еко-
номіці цих країн.
3. Економічні причини розквіту та занепаду
країн античного світу
Стародавня Греція. У першій половині І тисячоліття
до н. е. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслі-
док внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій
історії розпочинається новий період, відомий під умовною
назвою античний (давній). В авангард світового прогресу стає
Стародавня Греція, яка була розташована на межі трьох кон-
тинентів — Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії
різних культур. Через Середземне та Чорне моря проходили
важливі торговельні шляхи. Греція, маючи зручні оухти, пре-
красні кліматичні умови, значні природні багатства, вбирає
матеріальні, духовні, інтелектуальні здобутки різних культур
і цивілізацій.
Численні острови, оточені гірськими хребтами, затоки і га-
вані визначали відокремленість, автономію економічного життя
грецьких общин. Внаслідок цього антична громада, на відміну
від сільської східної громади, виступала в основному як місто
(поліс). Саме це зумовило перевагу грецького міста над селом.
Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі мало
другорядне значення.
Грецькі поліси становили окремі держави, центром кожної
з яких було місто, оточене муром, йому належали довколишні
долини чи острови. Формування грецьких міст-полісів розпо-
чалося у VIII — VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни,
Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі реміс-
ничо-торговельні центри, стали осередками політичного, куль-
турного життя Греції. Значне місце в господарстві країни зай-
мали ремесла, виплавлення металів зокрема. У рудниках, що
іноді мали глибину до 100 м, добували руду, з якої виплавля-
ли мідь, залізо, виготовляли бронзу. Із цих металів, а також із
золота, срібла, виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Роз-
роблялися поклади мармуру, глини. Добротним і красивим
був посуд, дахівка, інші керамічні вироби, які славилися на весь
тогочасний світ. Грецькі тканини, одяг мали попит далеко за
межами країни. Військова могутність Афін призвела до роз-
витку кораблебудування, яке було під контролем держави.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88