У 70-ті роки Україна потребувала нових якісних поштовхів
для подальшого розвитку економіки: впровадження нових
технологій, інтенсифікації використання трудових ресурсів
(яких вже не вистачало), переорієнтації структури виробниц-
тва на високотехнологічні цикли тощо. Всі ці елементи були
або відсутніми в економічних планах центру, або мали у них
здебільшого декларативний характер. Відтак цей період став
часом уповільнення економічного розвитку, який перетворився
на якісний занепад на початку 80-х років.
Скута ланцюгами командно-адміністративної системи еко-
номіка поступово втрачала чутливість до НТР. Розвиток про-
мисловості відбувався шляхом надмірних витрат, нарощування
паливно-енергетичної та хімічної бази, форсованого залучен-
ня до виробництва все нових природних ресурсів, наслідком
чого повинна була стати сировинна й екологічна криза. Але
це давало короткочасний ефект; хоча кінцеві результати були
низькими, фондовіддача падала, якість продукції не відпові-
дала сучасним вимогам (у 1986 р. у загальному обсязі про-
мислової продукції вищої категорії якості досягли лише 15,9%
виробів). Поглибилися й диспропорції між галузями господар-
плани Радянського Союзу й України не виконувалися. З кінця
60-х до кінця 80-х років в СРСР неухильно знижувалися такі
показники, як приріст об'єму виробництва промисловості — з
50 до 14%; продуктивність суспільної праці — з 32 до 13%;
національний дохід впав у свому прирості з 45 до 16%. На
виробництво одиниці національного доходу в Радянському
Союзі витрачалося в 2 рази більше сировини і матеріалів, ніж
у розвинених країнах.
Аналогічною була ситуація в аграрному секторі. Здава-
лося б, що саме в 70-ті роки було зроблено найбільше для підви-
щення сільськогосподарського виробництва у республіці. За-
проваджувалися масштабні програми механізації та хімізації
сільського господарства, колосальна увага приділялася меліо-
рації. Протягом десятиліття у галузь було вкладено 27% усіх
капіталовкладень в українську економіку. Однак усе це дава-
ло мізерний, а часом протилежний результат. Механізація
перетворилася у постачання колгоспам і радгоспам низько-
якісної техніки, хімізація вироджувалась у забруднення земель
і сільськогосподарської продукції хімікатами, а меліорація
приводила до розорення родючих земель і порушення еколо-
гічного балансу. Залишалась украй низькою ефективність ви-
користання людських ресурсів у сільському господарстві, най-
наочнішими свідченнями чого стали сезонні "мобілізації" пра-
цівників інших секторів народного господарства, освіти та
науки на збирання врожаїв. До цього додавалася відстала
система переробки та зберігання сільськогосподарської про-
дукції, в результаті чого щорічні втрати урожаїв з окремих
видів сягали ЗО—33%.
Відповідно з року в рік не виконувалися плани виробниц-
тва у сільському господарстві. Складалась абсурдна ситуація:
капіталовкладення зростали, а віддача від них зменшувалася.
Темпи зростання виробництва у сільському господарстві по-
стійно спадали. У 1960—1970 рр. вони становили 4,5% в се-
редньому на рік, у 1981—1985 — 3,9%. У другій половині 70-х
років середньорічний приріст сільськогосподарської продукції
становив 1,5%, а в першій половині 80-х — 0,5%. Країна, яка
мала найкращі в світі чорноземи, стала лідером закупівлі зерна
за кордоном. Якщо в усіх розвинутих країнах виробництво
зерна постійно зростало, то в СРСР воно знизилося з 737 кг на
„.,_., „——„™..„ ~ .—— ^. „V, ^, Л1- у Ау00 р Найголовнішою
причиною такого становища була криза колгоспно-радгоспної
системи як такої.
Певний час радянському керівництву вдавалося послаблю-
вати негативні наслідки економічної політики форсованим
постачанням на світовий ринок енергоносіїв — нафти і газу,
які забезпечували надходження "нафтодоларів". З 1960 по
1985 р. частка паливно-сировинного експорту з СРСР збільши-
лася з 16,2% до 54,4%. Враховуюче значне зростання цін на
нафту в 70-ті роки, Радянський Союз отримав від експорту
енергоносіїв величезні кошти — сотні мільярдів доларів. Од-
нак вони використовувалися неефективно: вкладалися у будів-
ництво, яке часто залишалося незавершеним, йшли на закупів-
лю техніки, яка нерідко осідала на складах, а також дефіцит-
них споживчих товарів і продовольства. Переорієнтація інду-
стріальне розвинутих країн на енергозберігаючі технології на
початку 80-х років призвела до зниження попиту на нафту, що
значно зменшило валютні надходження в СРСР.
Відповідно до цього змінювався і добробут народу. Якщо
наприкінці 60-х — початку 70-х років спостерігалося певне
зростання життєвого рівня людей, то в подальшому цей про-
цес уповільнився. Навіть незважаючи на постійне зростання
середньої заробітної плати, яке в 1970—1979 рр. становило
30%. Адже підвищення номінальної заробітної платні не озна-
чало зростання реальної. Воно не підкріплювалося збільшен-
ням маси пропонованих товарів і послуг. Кількість грошей
на руках громадян збільшувалася, однак витрачати їх було
дедалі важче через постійні дефіцити тих чи інших товарів
широкого попиту, які до того ж здебільшого мали низьку якість.
Про це свідчить неймовірне зростання заощаджень громадян.
На кінець 70-х років вони становили 32 млрд крб. на рахун-
ках в ощадних касах. Отже, цей дисбаланс між доходами і
можливістю їхньої реалізації був однією з причин інфляцій-
них процесів, які набирали силу саме з кінця 70-х років, а також
однією з головних причин хронічних дефіцитів на споживаць-
кому ринку, які, у свою чергу, призводили до зловживань у
торгівлі, спекуляції і розвитку "тіньової економіки" (з 60-х
до кінця 80-х років "тіньовий" сектор економіки СРСР зріс у
ЗО разів і становив більш як 20% від національного доходу),
формування мафіозних угруповань.
^1УІ\.С, .ПІЯЩ-ІІ'ІГЧПи.і І Ч/-Л. ——— іі^-іслі^.у ^^ л. ^^іі-іі, ^іі^іі^і.ііііі*
України, як і всього Радянського Союзу, входила в смугу то-
тальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною,
а більшість спроб оживити її мали суто адміністративний чи
навіть ідеологічно-декларативний характер. Основними при-
чинами такого становища була низька ефективність економіч-
ної системи, в основі якої лежала загальнодержавна власність
на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова
економіка, з якої вилучено ринкові сили. Централізована пла-
нова економіка створила величезну бюрократію, яка увічню-
вала неефективність виробництва. Фактично, неможливо було
взагалі спланувати економіку такої великої держави як СРСР.
Відсутність ринку призводила до відсутності інформації, яку
постачає суспільству система ринкових цін.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88