п^іуц.іпиі Іііл/іітіі«..и, наикмоиристосування господарських ме-
ханізмів й інституціональних структур на міждержавному
і міжнародному рівнях, уніфікації господарського законо-
давства.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. У чому полягає суть "соціалістичного господарювання"?
Якими є його основні уроки?
2. Визначте характерні ознаки розвитку країн з пере-
хідною економікою.
3. За допомогою графічного зображення покажіть динамі-
ку розвитку країн з перехідною економікою.
4. Проаналізуйте причини та наслідки розпаду колоніаль-
ної системи.
5. Які основні групи країн, що розвиваються, ви знаєте?
Охарактеризуйте їх.
6. Назвіть основні причини та наслідки швидкого еконо-
мічного зростання нових індустріальних країн.
ЧАСТИНА ДРУГА
ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ЛЕКЦІЯ X
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ у період від найдавніших
часів до V ст. н. е.
1. Основні здобутки господарства первісних
племен. Трипільська культура
Територія України була заселена із найдавніших часів.
Перші людські поселення з'явилися тут приблизно 1,5 млн
років тому. До них відносяться Королеве, Рокосове у Закар-
патті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївка у Донбасі,
Кіїк-Коба в Криму тощо. Люди селилися в основному на півдні
сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шку-
рами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було
вміння видобувати та підтримувати вогонь, обробляти кремінь,
кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та по-
лювання. Таким чином можна зробити висновок, що терито-
рія України в добу палеоліту (ранній кам'яний вік) належа-
ла до високорозвинених регіонів світу, а господарські досяг-
нення її населення були значними.
У добу мезоліту (середній кам'яний вік) природно-клі-
матичні умови проживання людей змінилися, важливим за-
няттям їх стало рибальство. У цей же час було винайдено
гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення ма-
ли спроби приручити диких тварин, створити водні транспорт-
ні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам'ятки дату-
ються IX — VI тис. до н. е. і зустрічаються по всій території.
неолітична революція, значення якої в історії людства важко
переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючо-
го господарства. Неоліт тривав в Україні з другої половини
VI до II тис. до н. е. Найвідомішою культурою цього періоду
була трипільська (IV — III тис. до н. е.), найменування якої
походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися
майже на всій території сучасної України. Мали постійне
житло чотирикутної форми, будоване з дерева і глини, покри-
те соломою або очеретом. Основним заняттям трипільців було
хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощува-
ли садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні.
Землю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістя-
ним наконечником, пізніше — ралом. Збіжжя жали кістяни-
ми або крем'яними серпами. Зерно мололи жорнами. Займа-
лися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худо-
би, а також коней та свиней. У трипільців було добре розвине-
не ремесло. Виготовляли керамічний посуд, оздоблений умі-
лими майстрами. Зародилися прядіння і ткацтво, завершилося
формування техніки обробки каменю. Трипільці вдосконалили
лук, стріли, сокиру, застосовували наземний транспорт — лижі,
віз, сани, волокушу. Худобу використовували як тяглову силу.
Трипільці були праосновою українського народу, їхні гос-
подарські здобутки ставлять трипільську культуру поруч із
шумерською, мікенською культурами, дають підставу сучасним
науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших
народів неолітичної доби.
Бронзовий вік в Україні припадає на II тис. до н. е. Ви-
значальними рисами цього періоду були існування відтворю-
ючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного
землеробства, виділення скотарських племен. Високим був
рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та брон-
золиварного. Виникли місцеві центри металургії та обробки
бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру.
Початком залізної доби в Україні вважають XII — VIII ст.
до н. е. Вона пов'язана з кіммерійською, скіфо-сармато-антич-
ною та ранньослов'янською культурами. Основою господарства
залишалося землеробство. Широко застосовувалися залізні
знаряддя праці. Тваринництво стало свійським, виникло пта-
хівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство.
користовувався гончарний круг. Населення України підтри-
мувало тісні контакти із стародавніми сусідніми цивілізація-
ми. У ранній залізний період в Україні виділяється декілька
культур, серед яких важливе значення мали Пшеворська, За-
рубинецька і Черняхівська. Вони охоплюють І ст. до н. е. —
VII ст. н. е. У цей час удосконалювалися знаряддя праці, роз-
вивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін.
Черняхівська культура у III — IV ст. н. е. зумовила появу
одного з перших могутніх утворень — держави антів.
2. Господарство скіфів та античних міст-держав
українського Причорномор'я
Скіфи проживали на наших землях у VII ст. до н. е. —
III ст. н. е. Наприкінці VI ст. до н. е. в причорноморських
степах формується могутнє державне об'єднання на чолі зі
скіфами — Велика Скіфія з столицею поблизу сучасного
м. Кам'янки-Дніпровської на Запоріжжі. До її складу входи-
ли різні за походженням народи. Це були перші паростки влас-
не державності на території сучасної України.
Про господарське та культурне життя скіфів нам відомо в
основному з даних археології. У V ст. до н. е. Скіфію опи-
сав батько давньогрецької історії Геродот. її населення він по-
діляв на скіфів-землеробів, кочових скіфів і царських скіфів.
Скіфи-землероби жили осіло, вирощували пшеницю, ячмінь,
просо, часник, цибулю тощо. Скіфи-кочівники займалися ско-
тарством. Царські скіфи — панівна верхівка державного об'єд-
нання, збирали данину з підлеглих племен, служили у війську,
воювали. Незважаючи на те, що Геродот вважав скіфів одним
народом, є підстави вважати скіфів-землеробів народом-автох-
тоном, предком українського народу.
Скіфи добували також сіль, солили рибу, збували її сусіднім
народам. Важливим заняттям було ремесло, про рівень роз-
витку якого свідчать знахідки у розкопаних царських курга-
нах. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді
та заліза, виготовляли зброю, військову амуніцію. У скіфських
курганах знайдено численні ювелірні вироби надзвичайно
складної роботи (скіфська пектораль тощо).
ми та грецькими містами-колоніями. Скіфи вивозили хліб,
солону рибу, полотно, мед, віск, хутро, а ввозили різні вина, зо-
лото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, дорогі тка-
нини та інші товари.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88