і ґ-^~з~^^, ІТІІУІІ д^пшит, ІІередоа-
чав, що основна маса німецької промислової продукції повинна
спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та фран-
цузькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР
повинен був постачати сировину в Німеччину.
План встановлював розміри платежів Німеччини на перші
п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд
марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося вста-
новити контроль союзників над німецьким держбюджетом,
грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійсню-
вався спеціальним комітетом експертів, який очолював гене-
ральний агент з репарацій. Цей пост займав представник СИТА,
спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.
У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бель-
гією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано
угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведен-
ня звідти французьких і бельгійських військ.
План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репа-
раційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччи-
ну. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином аме-
риканських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27
млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів
за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали
сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у
1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у
світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79%
у 1929 р.
Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі
прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від пря-
мих інвестицій у промисловість.
3. Господарство розвинутих країн у 20-ті роки
США раніше від інших високо розвинутих країн вступили
у період стабілізації, а у 1922—1929 рр. економіка США була
на піднесенні. На кінець 20-х років тут виробляли майже
половину промислової продукції світу, на 10% більше, ніж
Англія, Франція, Німеччина, Японія та Італія разом узяті.
Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поши-
диційних видів палива (вугілля) електрикою і нафтопродукта-
ми. Виняткове значення мала стандартизація та уніфікація.
Високого рівня досягла механізація виробництва та побуту
американців. У країні різко збільшилася кількість автомобілів,
з якими почав асоціюватися американський спосіб життя.
У 1922—1929 рр. автомобільні заводи США виготовили (у
готовому і незібраному вигляді) понад 39 млн автомашин.
Посилена автомобілізація сприяла бурхливому розвитку ряду
галузей: будівництва доріг, сфери послуг, туризму та ін.
Інтенсивно розвивалися також машинобудівна, електротех-
нічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. При зменшенні
загальної кількості банків (з ЗО до 24 тис.), їхні капітали збіль-
шились на 21 млрд доларів. Значно зріс експорт товарів, який
у 20-х роках переважав імпорт. Американські капіталовкла-
дення за кордоном з 1920 по 1931 рр. склали 11,6 млрд до-
ларів, причому 40% від цієї суми припадало на Європу, а 22%
— на Латинську Америку.
Економічне піднесення 20-х років у США справедливо на-
зивають роками "просперіті" — процвітання. Однак у цей
же період в економіці почали проявлятися явища, які згодом
вилилися у найбільшу в історії США кризу.
Економіка Англії на відміну від США розвивалася повіль-
ніше. Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного
рівня розвитку. Ряд галузей промисловості (металургійна, вуг-
ледобувна, суднобудівна, текстильна) переживали спад. Держа-
ва вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, елек-
тротехнічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно
розвивалися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу
промислового виробництва країни. Спостерігалося технічне
відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівар-
тості та зниження конкурентоспроможності англійських то-
варів на світовому ринку. Великобританія залежала від імпорту
сільськогосподарської продукції та промислової сировини, що
також негативно позначалося на економіці країни.
Франція вступила в період економічного піднесення у 1924 р.
Промислове виробництво перевищило довоєнне, а його річний
приріст до 1930 р. складав у середньому 5 відсотків. Швид-
кому економічному зростанню сприяло: повернення Ельзасу
і Лотарингії з їхніми металургійними і текстильними підприєм-
и*~и.І.*,м ^і^і^^л,^ ^сісц/^, осліпчсопс иудІнги/ІДТВО у рОЗОреНИХ
районах; репарації з Німеччини (8 млрд золотих марок).
Успішно розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна,
авіаційна, електротехнічна, радіотехнічна, хімічна. Франція
перетворилась на індустріально-аграрну країну. Важливим
прибутком країни залишалось лихварство. Так, у 1929 р. вся
промисловість дала прибуток 10,5 млрд франків, а цінні папе-
ри — у 3 рази більше.
Мільярдні репарації сприяли стабілізації франка, що спри-
чинило ріст капіталовкладень. Темпи зростання промислово-
го виробництва у Франції були найвищими серед розвинутих
країн.
Німеччина на початку 20-х років переживала політичну та
економічну дестабілізацію. Вона втратила зовнішні ринки,
занепало промислове і сільськогосподарське виробництво, за-
знала краху кредитно-фінансова система. Однак реалізація
плану Дауеса вже незабаром дала відчутні результати.
Величезні капіталовкладення, висока господарська культура
і національна самосвідомість німецького народу сприяли ста-
білізації господарського життя країни. Було оновлено основ-
ний капітал важкої промисловості, в яку вкладалося найбіль-
ше капіталів. Поступово Німеччина стала випереджати Анг-
лію з експорту машин та індустріального обладнання. При-
скореними темпами розвивалися хімічна та електротехнічна
галузі промисловості.
Японія вийшла із повоєнної економічної кризи у 1924 р.
Успішно переведено економіку на мирні рейки. Поступово
нарощувалося промислове виробництво. Виплавка чавуну та
сталі до кінця 20-х років подвоїлася. Цьому сприяло освоєн-
ня родовищ кам'яного вугілля та залізної руди в Кореї та
Манчжурії, окупованих Японією.
Текстильна галузь, продукція якої складала 40% промис-
лового виробництва, також успішно розвивалася, а японські
текстильні вироби не поступалися знаменитим англійським.
У 20-х роках спостерігалася інтенсивна концентрація ви-
робництва і капіталів, подальша монополізація економіки.
Особливість монополій Японії полягала у їхньому тісному
зв'язку з державою, імператорською родиною, які вкладали в
економіку великі інвестиції, сприяли впровадженню новітніх
досягнень науково-технічної революції.
Наступний циклічний спад виробництва на зламі 20—30-х
років вилився у справжню економічну катастрофу, найбільшу
в історії індустріального господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
чав, що основна маса німецької промислової продукції повинна
спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та фран-
цузькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР
повинен був постачати сировину в Німеччину.
План встановлював розміри платежів Німеччини на перші
п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд
марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося вста-
новити контроль союзників над німецьким держбюджетом,
грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійсню-
вався спеціальним комітетом експертів, який очолював гене-
ральний агент з репарацій. Цей пост займав представник СИТА,
спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.
У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бель-
гією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано
угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведен-
ня звідти французьких і бельгійських військ.
План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репа-
раційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччи-
ну. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином аме-
риканських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27
млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів
за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали
сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у
1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у
світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79%
у 1929 р.
Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі
прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від пря-
мих інвестицій у промисловість.
3. Господарство розвинутих країн у 20-ті роки
США раніше від інших високо розвинутих країн вступили
у період стабілізації, а у 1922—1929 рр. економіка США була
на піднесенні. На кінець 20-х років тут виробляли майже
половину промислової продукції світу, на 10% більше, ніж
Англія, Франція, Німеччина, Японія та Італія разом узяті.
Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поши-
диційних видів палива (вугілля) електрикою і нафтопродукта-
ми. Виняткове значення мала стандартизація та уніфікація.
Високого рівня досягла механізація виробництва та побуту
американців. У країні різко збільшилася кількість автомобілів,
з якими почав асоціюватися американський спосіб життя.
У 1922—1929 рр. автомобільні заводи США виготовили (у
готовому і незібраному вигляді) понад 39 млн автомашин.
Посилена автомобілізація сприяла бурхливому розвитку ряду
галузей: будівництва доріг, сфери послуг, туризму та ін.
Інтенсивно розвивалися також машинобудівна, електротех-
нічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. При зменшенні
загальної кількості банків (з ЗО до 24 тис.), їхні капітали збіль-
шились на 21 млрд доларів. Значно зріс експорт товарів, який
у 20-х роках переважав імпорт. Американські капіталовкла-
дення за кордоном з 1920 по 1931 рр. склали 11,6 млрд до-
ларів, причому 40% від цієї суми припадало на Європу, а 22%
— на Латинську Америку.
Економічне піднесення 20-х років у США справедливо на-
зивають роками "просперіті" — процвітання. Однак у цей
же період в економіці почали проявлятися явища, які згодом
вилилися у найбільшу в історії США кризу.
Економіка Англії на відміну від США розвивалася повіль-
ніше. Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного
рівня розвитку. Ряд галузей промисловості (металургійна, вуг-
ледобувна, суднобудівна, текстильна) переживали спад. Держа-
ва вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, елек-
тротехнічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно
розвивалися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу
промислового виробництва країни. Спостерігалося технічне
відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівар-
тості та зниження конкурентоспроможності англійських то-
варів на світовому ринку. Великобританія залежала від імпорту
сільськогосподарської продукції та промислової сировини, що
також негативно позначалося на економіці країни.
Франція вступила в період економічного піднесення у 1924 р.
Промислове виробництво перевищило довоєнне, а його річний
приріст до 1930 р. складав у середньому 5 відсотків. Швид-
кому економічному зростанню сприяло: повернення Ельзасу
і Лотарингії з їхніми металургійними і текстильними підприєм-
и*~и.І.*,м ^і^і^^л,^ ^сісц/^, осліпчсопс иудІнги/ІДТВО у рОЗОреНИХ
районах; репарації з Німеччини (8 млрд золотих марок).
Успішно розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна,
авіаційна, електротехнічна, радіотехнічна, хімічна. Франція
перетворилась на індустріально-аграрну країну. Важливим
прибутком країни залишалось лихварство. Так, у 1929 р. вся
промисловість дала прибуток 10,5 млрд франків, а цінні папе-
ри — у 3 рази більше.
Мільярдні репарації сприяли стабілізації франка, що спри-
чинило ріст капіталовкладень. Темпи зростання промислово-
го виробництва у Франції були найвищими серед розвинутих
країн.
Німеччина на початку 20-х років переживала політичну та
економічну дестабілізацію. Вона втратила зовнішні ринки,
занепало промислове і сільськогосподарське виробництво, за-
знала краху кредитно-фінансова система. Однак реалізація
плану Дауеса вже незабаром дала відчутні результати.
Величезні капіталовкладення, висока господарська культура
і національна самосвідомість німецького народу сприяли ста-
білізації господарського життя країни. Було оновлено основ-
ний капітал важкої промисловості, в яку вкладалося найбіль-
ше капіталів. Поступово Німеччина стала випереджати Анг-
лію з експорту машин та індустріального обладнання. При-
скореними темпами розвивалися хімічна та електротехнічна
галузі промисловості.
Японія вийшла із повоєнної економічної кризи у 1924 р.
Успішно переведено економіку на мирні рейки. Поступово
нарощувалося промислове виробництво. Виплавка чавуну та
сталі до кінця 20-х років подвоїлася. Цьому сприяло освоєн-
ня родовищ кам'яного вугілля та залізної руди в Кореї та
Манчжурії, окупованих Японією.
Текстильна галузь, продукція якої складала 40% промис-
лового виробництва, також успішно розвивалася, а японські
текстильні вироби не поступалися знаменитим англійським.
У 20-х роках спостерігалася інтенсивна концентрація ви-
робництва і капіталів, подальша монополізація економіки.
Особливість монополій Японії полягала у їхньому тісному
зв'язку з державою, імператорською родиною, які вкладали в
економіку великі інвестиції, сприяли впровадженню новітніх
досягнень науково-технічної революції.
Наступний циклічний спад виробництва на зламі 20—30-х
років вилився у справжню економічну катастрофу, найбільшу
в історії індустріального господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88