Насамперед проведено реформи у фінансово-кредит-
ній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, при-
пинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.
Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку бан-
ківської системи, допомагаючи перспективним банкам. Кредит-
ним установам США, між іншим, заборонялося поєднувати
депозитні операції з торгівлею акціями, чим розмежовувався
ринок довготермінових і короткотермінових кредитів. Скла-
довою частиною банківської реформи було страхування дріб-
них і середніх депозитів.
У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисловості
(НІРА). Він передбачав запровадження у різних галузях проми-
словості "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на
продукти, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, вста-
новлювали розміри заробітної платні тощо. Основне призна-
чення кодексів — підтримка конкурентоздатного виробництва.
У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання сіль-
ського господарства (ААА), спрямований на підвищення цін
на сільськогосподарську продукцію. Документ, серед інших
заходів, передбачав надання грошової компенсації фермерам,
які скорочували зернові посіви і поголів'я худоби. Тимчасові
труднощі уряд компенсував відповідною фінансовою підтрим-
кою. Здійснювалися заходи з інтенсифікації, механізації сіль-
ськогосподарського виробництва.
На другому етапі чинності "нового курсу" (1935—1938 рр.)
було прийнято важливі акти соціального характеру. У 1935 р.
введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагне-
ра). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у
профспілки, проведення страйків і підписання колективних
угод. У тому ж році вперше в історії США вступив у дію за-
кон про соціальне страхування і допомогу безробітним.
У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм
робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і
максимум тривалості робочого дня для деяких категорій ро-
бітників. Закон заборонив використання дитячої праці.
У ТОМУ Ж ІУЗй РОЦІ ОуЛО Прийнято а.ілііа.п оаг^п щ-.^ ^^ ^
лювання сільськогосподарського виробництва. Метою держав-
ного регулювання у цій сфері тепер стала боротьба за збере-
ження родючості ґрунту. Для цього фермерам виплачували-
ся премії за скорочення посівних площ або за введення сіво-
змін, які щадять землю. Таким чином, здійснювався і конт-
роль за рівнем сільськогосподарського виробництва.
Державне регулювання економіки у США успішно викори-
стовувалося і в наступні десятиліття. Воно базувалося на еко-
номічній теорії Джона Кейнса ("Загальна теорія зайнятості,
процентів і грошей", 1936 р.). За його іменем державне регу-
лювання отримало назву "кейнсіанство".
Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи.
Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х
років у країні панувало значне безробіття. Англійська промис-
ловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях деп-
ресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тен-
денції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, мета-
лургійній, текстильній галузях був застій, а в автомобільній,
хімічній, енергетичній, верстатобудівній — прогрес, значний
приріст продукції.
Сільське господарство Англії у 30-х роках відставало від
промисловості. Воно перебувало у стані застою і лише на 35%
задовільняло потреби населення в сільськогосподарській про-
дукції. За її імпорт держава розплачувалася золотом або де-
фіцитними товарами. Англійські хлібороби були не самостій-
ними господарями, а лише орендарями. Вони платили ленд-
лордам, власникам землі, ренту, яка становила 20% валового
врожаю. Вартість їхньої продукції була значно вищою, ніж у
американських фермерів, які нікому не сплачували ренту, оскіль-
ки були незалежними господарями на своїй землі.
Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалізувалася, то
зовнішня переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням
конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоча Англія до
самої другої світової війни зберігала перше місце в світовій
торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли
відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно по-
ступаючись, правда, за розмірами імпорту.
Але особливо небезпечним для Англії виявився економіч-
ний і політичний наступ фашистської Німеччини, яка швид-
ко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній
Європі та Латинській Америці. Як і перед Першою світовою
війною, англо-німецька конкуренція в основному проявляла-
ся в області експорту товарів, насамперед готових промисло-
вих виробів.
Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова економічна
криза, яка привела до спаду виробництва (за 1938 р. випуск
промислової продукції впав на 14%). З цієї кризи країні вда-
лося вийти лише в обстановці підготовки до нової світової
війни, яка потребувала збільшення воєнного виробництва.
Франція. Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був
схожий на поступ американської, німецької, англійської. Він
виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних
галузях був тривалішим порівняно з іншими країнами. Збері-
галося дрібне виробництво, де було зосереджено близько 40%
всіх промислових робітників. Загалом французька промис-
ловість за рівнем механізації і продуктивності праці відста-
вала від всіх провідних держав.
Не могло вийти зі стану кризи французьке сільське госпо-
дарство. Хоч обсяг його виробництва порівняно з 1913 р. зріс
на 10%, однак цього було замало, щоб забезпечити країну хар-
човими продуктами. Держава почала ввозити їх з-за кордону.
У Франції посилився процес концентрації фінансово-кре-
дитних установ. До 1939 р. шість найбільших банків контро-
лювали 86% усіх капіталів країни. Французькі монополії
підтримували взаємовигідні відносини з іноземними корпора-
ціями. Банки охоче вкладали капітали в промисловість, не-
рідко за межами країни. Лише в 1936—1938 рр. з Франції
вивезли 100 млрд франків. Внаслідок цього вдвічі скоротився
національний золотий запас Французького банку. Похитнулася
національна валюта — франк. Знизився курс продажу акцій
на біржах, здійснювалася емісія облігацій, інших цінних па-
перів, скоротилися вклади громадян у банки.
Погіршувалося міжнародне економічне становище Франції,
її питома вага в світовому промисловому виробництві знизи-
лася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. Аналогічною була ситу-
ація і в світовому експорті, де в результаті гострої конкурент-
ної боротьби частка країни за період 1913—1938 рр. скоро-
тилася з 7,2 до 3,7%. Франція, таким чином, поступалася не
тільки СІЛА, Англії і Німеччині, але й Японії та Канаді.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88
ній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, при-
пинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.
Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку бан-
ківської системи, допомагаючи перспективним банкам. Кредит-
ним установам США, між іншим, заборонялося поєднувати
депозитні операції з торгівлею акціями, чим розмежовувався
ринок довготермінових і короткотермінових кредитів. Скла-
довою частиною банківської реформи було страхування дріб-
них і середніх депозитів.
У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисловості
(НІРА). Він передбачав запровадження у різних галузях проми-
словості "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на
продукти, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, вста-
новлювали розміри заробітної платні тощо. Основне призна-
чення кодексів — підтримка конкурентоздатного виробництва.
У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання сіль-
ського господарства (ААА), спрямований на підвищення цін
на сільськогосподарську продукцію. Документ, серед інших
заходів, передбачав надання грошової компенсації фермерам,
які скорочували зернові посіви і поголів'я худоби. Тимчасові
труднощі уряд компенсував відповідною фінансовою підтрим-
кою. Здійснювалися заходи з інтенсифікації, механізації сіль-
ськогосподарського виробництва.
На другому етапі чинності "нового курсу" (1935—1938 рр.)
було прийнято важливі акти соціального характеру. У 1935 р.
введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагне-
ра). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у
профспілки, проведення страйків і підписання колективних
угод. У тому ж році вперше в історії США вступив у дію за-
кон про соціальне страхування і допомогу безробітним.
У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм
робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і
максимум тривалості робочого дня для деяких категорій ро-
бітників. Закон заборонив використання дитячої праці.
У ТОМУ Ж ІУЗй РОЦІ ОуЛО Прийнято а.ілііа.п оаг^п щ-.^ ^^ ^
лювання сільськогосподарського виробництва. Метою держав-
ного регулювання у цій сфері тепер стала боротьба за збере-
ження родючості ґрунту. Для цього фермерам виплачували-
ся премії за скорочення посівних площ або за введення сіво-
змін, які щадять землю. Таким чином, здійснювався і конт-
роль за рівнем сільськогосподарського виробництва.
Державне регулювання економіки у США успішно викори-
стовувалося і в наступні десятиліття. Воно базувалося на еко-
номічній теорії Джона Кейнса ("Загальна теорія зайнятості,
процентів і грошей", 1936 р.). За його іменем державне регу-
лювання отримало назву "кейнсіанство".
Англія, як і США, подолала наслідки економічної кризи.
Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х
років у країні панувало значне безробіття. Англійська промис-
ловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях деп-
ресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тен-
денції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, мета-
лургійній, текстильній галузях був застій, а в автомобільній,
хімічній, енергетичній, верстатобудівній — прогрес, значний
приріст продукції.
Сільське господарство Англії у 30-х роках відставало від
промисловості. Воно перебувало у стані застою і лише на 35%
задовільняло потреби населення в сільськогосподарській про-
дукції. За її імпорт держава розплачувалася золотом або де-
фіцитними товарами. Англійські хлібороби були не самостій-
ними господарями, а лише орендарями. Вони платили ленд-
лордам, власникам землі, ренту, яка становила 20% валового
врожаю. Вартість їхньої продукції була значно вищою, ніж у
американських фермерів, які нікому не сплачували ренту, оскіль-
ки були незалежними господарями на своїй землі.
Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалізувалася, то
зовнішня переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням
конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоча Англія до
самої другої світової війни зберігала перше місце в світовій
торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли
відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно по-
ступаючись, правда, за розмірами імпорту.
Але особливо небезпечним для Англії виявився економіч-
ний і політичний наступ фашистської Німеччини, яка швид-
ко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній
Європі та Латинській Америці. Як і перед Першою світовою
війною, англо-німецька конкуренція в основному проявляла-
ся в області експорту товарів, насамперед готових промисло-
вих виробів.
Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова економічна
криза, яка привела до спаду виробництва (за 1938 р. випуск
промислової продукції впав на 14%). З цієї кризи країні вда-
лося вийти лише в обстановці підготовки до нової світової
війни, яка потребувала збільшення воєнного виробництва.
Франція. Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був
схожий на поступ американської, німецької, англійської. Він
виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних
галузях був тривалішим порівняно з іншими країнами. Збері-
галося дрібне виробництво, де було зосереджено близько 40%
всіх промислових робітників. Загалом французька промис-
ловість за рівнем механізації і продуктивності праці відста-
вала від всіх провідних держав.
Не могло вийти зі стану кризи французьке сільське госпо-
дарство. Хоч обсяг його виробництва порівняно з 1913 р. зріс
на 10%, однак цього було замало, щоб забезпечити країну хар-
човими продуктами. Держава почала ввозити їх з-за кордону.
У Франції посилився процес концентрації фінансово-кре-
дитних установ. До 1939 р. шість найбільших банків контро-
лювали 86% усіх капіталів країни. Французькі монополії
підтримували взаємовигідні відносини з іноземними корпора-
ціями. Банки охоче вкладали капітали в промисловість, не-
рідко за межами країни. Лише в 1936—1938 рр. з Франції
вивезли 100 млрд франків. Внаслідок цього вдвічі скоротився
національний золотий запас Французького банку. Похитнулася
національна валюта — франк. Знизився курс продажу акцій
на біржах, здійснювалася емісія облігацій, інших цінних па-
перів, скоротилися вклади громадян у банки.
Погіршувалося міжнародне економічне становище Франції,
її питома вага в світовому промисловому виробництві знизи-
лася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. Аналогічною була ситу-
ація і в світовому експорті, де в результаті гострої конкурент-
ної боротьби частка країни за період 1913—1938 рр. скоро-
тилася з 7,2 до 3,7%. Франція, таким чином, поступалася не
тільки СІЛА, Англії і Німеччині, але й Японії та Канаді.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88