Крім того, вони і після війни зберегли величезні колоніальні
1 СД. ОСІЛ ^УТХПІ 1 С|^^Л І \_|^_/-1.1, 1 І ^»_/ ^и^^і^І.ЛІ-' X ^ЛГААДД-^ЖА^ІЛ^ІТІ^ й ч-/»-^ ^ ^ А ь V*** А-Ч.*-- *^
цих країнах замкнутого національно-колоніального госпо-
дарства.
Німеччина та Японія, які зазнали поразки у світовій війні,
опинилися в іншому становищі. Вони виявилися повністю
залежними від країн-переможниць і, перш за все, США. Ці
країни втратили свої колонії, виплачували величезні репарації.
Крім того, їхнє зруйноване господарство було докорінно органі-
заційно і структурно перебудоване.
Німеччина. Важливу роль у відбудові та подальшому роз-
витку господарства відіграли грошово-цінова реформа німець-
кого уряду. Вона зупинила інфляцію, сприяла ліквідації "чор-
ного ринку", створила умови для відновлення економіки. Па-
ралельно відбувалося формування органів державної влади та
самоуправління, політичної системи країни. Посаду федераль-
ного канцлера Німеччини зайняв лідер ХДС-ХСС К. Аденау-
ер. 20 вересня 1949 р., після сформування уряду, було завер-
шено процес утворення ФРН, економічне життя пожвавилося.
Перші роки існування ФРН були позначені високими і ста-
більними темпами промислового розвитку. Вже у 1951 р. за-
гальний обсяг виробництва був на третину вищим, ніж у 1936-му,
а у 1956 р. він подвоївся. Середньорічний приріст промисло-
вої продукції складав за період з 1950 по 1960 роки 9,6%
проти 4% у США і 3% у Великобританії.
Німецькому "економічному диву" сприяло декілька причин.
По-перше, значною мірою вдалося зберегти промисловий по-
тенціал західної частини країни, репараційні платежі на ко-
ристь США, Англії, Франції були меншими. По-друге, було
вдосталь дешевої робочої сили, особливо після репатріації
9 млн німців із Східної Пруссії та інших районів.
Особливості менталітету німецького народу (висока праце-
здатність, схильність до дисципліни, порядку, готовність після
руйнівної війни на будь-які жертви для відбудови країни і
досягнення власного добробуту тощо) відіграли дуже важли-
ву роль у відбудові.
Заробітна плата робітників у перші повоєнні роки була на
35% меншою від довоєнної, а робочий тиждень був більшим.
США надали Західній Німеччині 3,9 млрд доларів "стар-
тової допомоги" згідно із планом Маршалла. Ці кошти, а та-
кож надходження із федерального бюджету (ЗО—32% всіх
вкладів в економіку) були витрачені на заміну застарілого
обладнання, оновлення виробництва, створення нових галузей
економіки (нафтохімії, електроніки тощо). Відбувався процес
прискореної індустріалізації порівняно відсталих регіонів.
Економічному розвитку сприяв великий попит на всі види
промислової продукції, як виробничого призначення, так і на
товари широкого вжитку. Крім того, ФРН у 50-х роках прак-
тично не мала військових витрат, що дозволяло робити гро-
шові заощадження. Золотий запас ФРН на початку 60-х років
перевищував запаси Великобританії, Франції та скандинав-
ських країн, разом узятих.
Успішно розвивалися експортні галузі економіки. Німеч-
чина впевнено входила у світовий ринок. Цей процес був тісно
пов'язаний з фінансовою допомогою США і спрямований на
інтенсифікацію взаємних торгових зв'язків.
Визнаним архітектором німецького "економічного дива"
був Л. Ерхард, міністр економіки в урядах К. Аденауера. Він
разом з групою неоліберальних економістів створив теорію
"соціального ринкового господарства", в якій вдало поєднува-
лися особиста ініціатива підприємців, вільна конкуренція з
елементами державного регулювання. Держава, на думку ав-
торів цієї теорії, повинна підтримувати нормальне функціону-
вання системи цін та забезпечити захист ринкової економіки
від монополізму товаровиробників. Для попередження цик-
лічних криз їй необхідно використовувати важелі кредитної,
валютної, податкової політики. Проте, втручання в господар-
ську діяльність окремих підприємців з боку держави — абсо-
лютно недопустиме. Теорія "соціального ринкового господар-
ства" стала основою економічної політики західнонімецького
уряду у наступні десятиліття.
Японія. Японське "економічне диво" розпочалося приблизно
у 1948 р., через три роки після нищівної поразки і воєнних
руйнувань, коли країна ще була під військовою окупацією. До
початку 1953 р. Японія досягла довоєнного економічного рівня,
якщо говорити про ВНП. Відтоді вона зберегла високі темпи
зростання виробництва. Протягом 1952—1963 рр. її ВНП
майже потроївся і характеризувався щорічним приростом у
9%; протягом цих же років обсяг виробництва товарів зріс у
5 разів, а споживання подвоїлося. Від початку тріумфального
економічного поступу і до 70-х років Японії вдалося утвер-
дитися в ролі могутньої промислової держави. Які основні пе-
редумови японського "економічного дива"?
Американська окупаційна влада провела в країні цілий ряд
важливих перетворень, які значною мірою сприяли розвиткові
японського суспільства і господарства. Було розпущено збройні
сили, встановлено демократичні свободи, запроваджено загальне
виборче право, сформовано парламент, уряд, прийнято консти-
туцію. Окупаційні власті здійснили ряд економічних реформ.
Було введено антимонопольне законодавство, згідно з яким
розпущено найбільші монопольні концерни. Американські
фінансові радники провели реформу податкової системи. Були
зменшені податки на підприємницьку діяльність. Встановлю-
вався твердий обмінний курс ієни. Реформи в цілому пожва-
вили і посилили конкуренцію підприємців, сприяли росту
виробництва.
У 1946—1949 рр. була проведена земельна реформа, яка
ліквідувала поміщицьке землеволодіння. Держава викупила
у поміщиків і продала селянам майже 80% усіх сільськогос-
подарських угідь. Посилилася конкуренція між виробника-
ми, внаслідок чого зросла продуктивність праці, врожайність
культур, розширився внутрішній ринок Японії, сформувався
ринок робочої сили (частка самодіяльного населення, зайня-
того у сільському господарстві, скоротилася з 48% до 8% сьо-
годні).
Важливу роль у повоєнній відбудові японської економіки
відіграла американська допомога. Стабілізаційна лінія Дж. Дод-
жа, якому президент СІЛА Г. Трумен доручив очолити перетво-
рення в Японії, сприяла нормалізації фінансів, відновленню
механізмів відтворення. Величезні американські капітало-
вкладення, а також внутрішні накопичення капіталу дали змо-
гу повністю оновити обладнання, створити нові виробництва.
У березні 1952 р. набрав чинності закон про сприяння раціо-
налізації виробництва. Згідно із законом підприємства отри-
мували державну допомогу, податкові та інші фінансові пільги
за умови модернізації виробництва, оновлення устаткування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88