Японці успішно використовували зарубіжні досягнення в
найсучасніших галузях індустрії. Розвиток чорної металургії
йшов шляхом спорудження доменних печей великої потуж-
ності із застосуванням новаторської киснево-конверторної
виплавки сталі з безперервним розливом. Успішно розвива-
електрометалургія, встановлювалися потужні автомати-
зовані прокатні стани, впроваджувалися енерго- та матеріало-
економні технології. Японія наприкінці 70-х років перетво-
рилася в один з найпотужніших світових центрів металур-
гійного виробництва. Закуповуючи патенти й ліцензії на нау-
кові відкриття, оригінальні технології тощо і вміло присто-
совуючи їх до своїх умов, японці отримували величезні при-
бутки. Ряд значних технічних новин народилися і були за-
проваджені у масове виробництво на японських фірмах. У
другій пловині 50-х років — нейлон, транзисторні приймачі, у
60—70-х роках — аудіостереосистеми, відеокамери і відеомагні-
тофони, у 80-х — комп'ютеризовані роботи, мікросхеми на крем-
нієвих кристалах (чіпи) та ін. Японія веде перед у такій важ-
ливій галузі науково-технічного прогресу, як електронна про-
мисловість.
Головним чинником економічного зростання є, безпереч-
но, повсякденна наполеглива праця більше ніж 120-мільйон-
ного японського народу, його працелюбність, самовіддача, жер-
товність і високий патріотизм.
Дуже ефективною виявилася в Японії система пожиттєво-
го найму на роботу (патерналізму), за якою платня щорічно
зростає і залежить від віку і стажу. Фірми дбають про постій-
не підвищення кваліфікації робітників, їхній добробут і відпо-
чинок. Перехід робітника в іншу фірму — рідкісне явище і
сприймається з осудом. Японські робітники працюють інтен-
сивніше, за нижчу платню, у них довший робочий день, тиж-
день. Це впливає на зниження собівартості продукції, її ціну.
Зовнішньоекономічні зв'язки, насамперед торгівля, набули
для Японії особливого значення. Імпорт сировини, якої у країні
майже немає, йде головним чином із держав, що розвивають-
ся, за низькими цінами. Дешева сировина також сприяла підне-
сенню японської економіки. Готову продукцію Японія виво-
зить до розвинутих країн — США, Канади, Австралії, країн
Європи.
Завдяки цим та деяким іншим чинникам Японія досяг-
нула передових рубежів у світі і перетворилася в один із світо-
вих центрів.
4. Динаміка та структурні зміни світового госпо-
дарського розвитку другої половини XX ст.
Після другої світової війни світове господарство охоплю-
вало три підсистеми: господарство економічно розвинених
країн, держав так званого соціалістичного табору та країн, що
розвиваються, утворених, головним чином, після розпаду ко-
лоніальної системи. Головною тенденцією в економічному
розвитку всіх країн була індустріалізація. Змінювалася струк-
тура національних господарств. Важливими чинниками роз-
витку світового господарства були розвиток науково-техніч-
ного прогресу, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці,
інтернаціоналізація виробництва. Сформувалася світова інфра-
структура — комплекс галузей, що обслуговували світові еко-
номічні відносини (транспортна система, мережа інформацій-
них комунікацій тощо). Розширилися і набули нового змісту
всі форми міжнародних економічних відносин. Для господар-
ського розвитку характерним було посилення взаємозв'язків
між усіма країнами та їхніми групами.
Економічно розвинені країни в другій половині XX ст.
перейшли до якісно нового етапу економічного розвитку. Був
здійснений різкий поворот в інвестиційній сфері на користь
масового споживання і соціальної інфраструктури. Характер-
ною особливістю було зростання у виробництві ролі НТП, за-
проваджувалися механізація і автоматизація виробництва, нові
технології. Це дало змогу звільнити значні людські ресурси з
матеріальної сфери виробництва і використати їх у сфері по-
слуг. На фоні структурних змін у виробництві спостерігалося
підвищення життєвого рівня населення.
Найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна
галузь господарства. При всій різноманітності її розвитку в
різних країнах структурні зміни відбувалися переважно в
одному напрямі. Вичерпування національних родовищ руд і
вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефектив-
ності використання палива зумовили повільні темпи розвит-
ку, скорочення у ВВП частки добувних галузей. Зростало зна-
чення обробної промисловості. Випереджаючими темпами
розвивалися виробництво електроенергії, газопостачання, хі-
мічна промисловість. Розпочався перехід на нафтогазову сиро-
винну базу. Друге місце за темпами розвитку посідала електро-
галузь, провідна роль, як І раніше, належала машино-
будуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектрон-
на та ін.
Істотною ознакою сільського господарства в економічно
розвинених країнах був перехід до машинного виробництва
стандартизованої продукції землеробства, широке впроваджен-
ня досягнень НТП. Зменшилася кількість населення, зайня-
того в сільському господарстві. Посилилася концентрація ви-
робництва. Сільське господарство перетворилося на індустрі-
альну галузь.
Інтенсивність динаміки та структурних зрушень національ-
ного господарства економічно розвинених держав визначала-
ся досягненнями науково-технічного прогресу, який активі-
зувався в середині 50-х років. Відбулися істотні зміни у техніці,
яка охопила такі види трудової діяльності людини: техноло-
гічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську. По-
чали широко застосовуватись автоматичні системи машин.
З'явились нові матеріали, натуральна сировина замінювалася
штучною. На ґрунті фундаментальних відкриттів виникли нові
технології — лазерна, плазмова тощо.
За невеликий відрізок часу, з 50-х до середини 70-х років,
з'явилися обчислювальні системи четвертого покоління, які
стали технологічною та інформаційною основою перетворен-
ня індустріальної економіки в постіндустріальну. З середини
70-х років особливо швидко росло виробництво персональних
комп'ютерів. Створювалися гнучкі системи виробництва, які
дозволяли швидко міняти види товарів. Ще у 1968 р. з'явив-
ся перший гнучкий робот, а у 1974 р. створений перший ко-
мерційний робот, яким керував комп'ютер.
У середині 70-х років почався бурхливий розвиток енер-
гозберігаючих виробництв. Величезні кошти вкладалися у
технологічну перебудову. Використовувалися альтернативні
джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо
розвивалася біотехнологія — ще одна важлива галузь пост-
індустріального господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88