,ож спеціалізовані компанії. 'Посередник, який називається ділером, виконує функції брокера і спеціаліста
Цінний папір — це фіктивний капітал, і водночас він являє собою певну величину реального капіталу, його паперовий символ. Ринкова ціна фіктивного капіталу визначається, по-перше, співвідношенням попиту і пропозиції щодо капіталу і, по-друге, величиною капіталізованого доходу по цінАих паперах. Різницею між розмірами фіктивного і реального (дійсного) капіталу є прибуток, який одержує насамперед засновник високорентабельних підприємств. Один із способів його отримання — випуск цінних паперів на суму, що значно перевищує реально інвестований у
виробництво капітал.
Джерело доходу по фіктивному капіталу повністю скрито; уявляється, що цінні папери здатні приносити доход самі по собі, особливо облігації державного займу. Ця форма фіктивного капіталу не тільки ке має вартості, а й не представляє собою ніякого реального капіталу, бо проценти з облігацій в основному виплачуються за рахунок податків.
Покупка цінних паперів — це, по суті, передача частини грошового капіталу в позику. Сам цінний папір має форму кредитного документа. Його володар набуває права на певний постійний доход у вигляді процента або дивідендів з відданого в
позику капіталу.
Слід зазначити, що цінні папери не мають самостійної, внутрішньої вартості, а є знаками повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу. Цінні папери в цьому разі наближаються до звичайних паперових грошей, але суттєво відрізняються від них, тому що водночас виконують функцію золота і виступають як кредитні документи. Останнє дозволяє їм відображати відносини між кредиторами й позичальниками. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Юридична особа, яка від свого імені вицускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називається емітентом. Ціна цінного паперу прямо пропорціонал ьна принесеному ним прибутку й обернено пропорціональна нормі позичкового процента. Наприклад, якщо якийсь цінний папір приносить прибуток (П) в 40 грн., а норма позичкового процента (Ц) — 4%, то ціна його буде:
40грн. х і 00 =ЮОО грн. 4
14 і
ер гпі"4 Іч-,.к ':;<>• І види ""'бач "Пання лорі/кави, кредитні кошти ооігу неї нони виступають знаками вартості й виконають дзі важливі фчнкілї: як засіб обігу і як засіб платежу. Найбільш поширені сгрсд назнаних видів цінних паперів акт1 й облігації.
Акція — цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і лає володарю праьо:
— на одержання певного доходу, який називається дивідендом:
— голосу при вирішенні справ товариства;
— на отримання частини манна компанії при її ліквідації;
— на перевагу в придбанні нових випусків акцій.
Вартість акцій, як правило, не погашається акціонерним товариством; знову перетворити її в гроші можна лийте шляхом продажу. В різних країнах в обігу є різні види акцій. Найбільш поширеними є звичайні і привілейовані. Перші з. них дають право на дивіденди, розмір яких залежить від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і розміру отриманого прибутку. Привілейовані акції дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Власники цих-акцій, як правило, не беруть участі в управлінні справами акціонерного товариства, а щорічно одержують дивіденди, які є фіксованим процентом номінальної вартості. Право голосу при вирішенні справ товариства надають власнику, коли дивіденд не виплачується протягом декількох звітних періодів.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Широке коло населення має право бути власниками, як правило, іменних акцій.. При передачі цього виду акцій" іншій особі треба поставити на ній спеціальний передаточний підпис, який робиться з відома акціонерних зборів.
Виникнення акцій як цінного паперу пов'язано з переходом від індивідуальних до асоційованих форм приватної власності. Слід мати на увазі, що, по-перше, необхідність у власності такого роду зумовлена збільшенням масштабів і вартості виробництва. Фінансових коштів одного підприємця вже недостатньо для вирішення великих проектів. Водночас акціонерна форма організації підприємства надає інвестору широкі можливості інвестувати свої капітали.
Акціонерна форма цінних паперів дає право на участь в управлінні акціонерним товариством. Проте реально це право зосе-
142
кой і ;>о.:ь>!І,\« Рекетом ;-ь'.і!І! то '; осальт .т>:;ізи. Для !і;ІІ.'.'\ інв-;'-І'' кількістю акцій, їх прн'лиаііпя — її-. :06го кредитна у гола, мастка з^ціп
і!ен\ < :Ір-;во І':І^он;І<-'і' •••\ які молодіють н-._ Ін.'чною ашн Ш'.:де надання потіли. -свестсгів не лає ім
:06го кредитна у г,
можливості ефекіиьно впливи ги ній прийнятті того чи інії р.шеь'.ня. зони можуть переливати СБОГ прало гг.:;ос\; за дорученням гр'я їм особам або раді директорій. \
Облігації — найбільш важлива форма цінних паперів. Вони '-асвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість цих цінних паперів у встановлений строк з виплатою фіксованого щорічною процента. Облігації' випускаються на обмежений період часу. Вартість їх повністю погашається по закінченні цього
строку.
Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент при випуску в обіг облігацій має бути незбягковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якшо даний строк менше трьох років, по-третє, емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по внесках до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
В Україні як боргове зобов'язання облігації випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), можуть вільно обертатися на ринку або мають обмежене коло обігу. Як і інші цінні папери, облігації мають номінальну й ринкову вартість, або ринкову ціну. Ціна, за якою облігації вільно продаються і купуються на ринку, називається курсом облігації. Цей курс залежить від номінальної вартості, яка зазначена на ній, а також від стану економіки, фінансово-кредитного та грошового обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Цінний папір — це фіктивний капітал, і водночас він являє собою певну величину реального капіталу, його паперовий символ. Ринкова ціна фіктивного капіталу визначається, по-перше, співвідношенням попиту і пропозиції щодо капіталу і, по-друге, величиною капіталізованого доходу по цінАих паперах. Різницею між розмірами фіктивного і реального (дійсного) капіталу є прибуток, який одержує насамперед засновник високорентабельних підприємств. Один із способів його отримання — випуск цінних паперів на суму, що значно перевищує реально інвестований у
виробництво капітал.
Джерело доходу по фіктивному капіталу повністю скрито; уявляється, що цінні папери здатні приносити доход самі по собі, особливо облігації державного займу. Ця форма фіктивного капіталу не тільки ке має вартості, а й не представляє собою ніякого реального капіталу, бо проценти з облігацій в основному виплачуються за рахунок податків.
Покупка цінних паперів — це, по суті, передача частини грошового капіталу в позику. Сам цінний папір має форму кредитного документа. Його володар набуває права на певний постійний доход у вигляді процента або дивідендів з відданого в
позику капіталу.
Слід зазначити, що цінні папери не мають самостійної, внутрішньої вартості, а є знаками повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу. Цінні папери в цьому разі наближаються до звичайних паперових грошей, але суттєво відрізняються від них, тому що водночас виконують функцію золота і виступають як кредитні документи. Останнє дозволяє їм відображати відносини між кредиторами й позичальниками. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Юридична особа, яка від свого імені вицускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називається емітентом. Ціна цінного паперу прямо пропорціонал ьна принесеному ним прибутку й обернено пропорціональна нормі позичкового процента. Наприклад, якщо якийсь цінний папір приносить прибуток (П) в 40 грн., а норма позичкового процента (Ц) — 4%, то ціна його буде:
40грн. х і 00 =ЮОО грн. 4
14 і
ер гпі"4 Іч-,.к ':;<>• І види ""'бач "Пання лорі/кави, кредитні кошти ооігу неї нони виступають знаками вартості й виконають дзі важливі фчнкілї: як засіб обігу і як засіб платежу. Найбільш поширені сгрсд назнаних видів цінних паперів акт1 й облігації.
Акція — цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і лає володарю праьо:
— на одержання певного доходу, який називається дивідендом:
— голосу при вирішенні справ товариства;
— на отримання частини манна компанії при її ліквідації;
— на перевагу в придбанні нових випусків акцій.
Вартість акцій, як правило, не погашається акціонерним товариством; знову перетворити її в гроші можна лийте шляхом продажу. В різних країнах в обігу є різні види акцій. Найбільш поширеними є звичайні і привілейовані. Перші з. них дають право на дивіденди, розмір яких залежить від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і розміру отриманого прибутку. Привілейовані акції дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Власники цих-акцій, як правило, не беруть участі в управлінні справами акціонерного товариства, а щорічно одержують дивіденди, які є фіксованим процентом номінальної вартості. Право голосу при вирішенні справ товариства надають власнику, коли дивіденд не виплачується протягом декількох звітних періодів.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Широке коло населення має право бути власниками, як правило, іменних акцій.. При передачі цього виду акцій" іншій особі треба поставити на ній спеціальний передаточний підпис, який робиться з відома акціонерних зборів.
Виникнення акцій як цінного паперу пов'язано з переходом від індивідуальних до асоційованих форм приватної власності. Слід мати на увазі, що, по-перше, необхідність у власності такого роду зумовлена збільшенням масштабів і вартості виробництва. Фінансових коштів одного підприємця вже недостатньо для вирішення великих проектів. Водночас акціонерна форма організації підприємства надає інвестору широкі можливості інвестувати свої капітали.
Акціонерна форма цінних паперів дає право на участь в управлінні акціонерним товариством. Проте реально це право зосе-
142
кой і ;>о.:ь>!І,\« Рекетом ;-ь'.і!І! то '; осальт .т>:;ізи. Для !і;ІІ.'.'\ інв-;'-І'' кількістю акцій, їх прн'лиаііпя — її-. :06го кредитна у гола, мастка з^ціп
і!ен\ < :Ір-;во І':І^он;І<-'і' •••\ які молодіють н-._ Ін.'чною ашн Ш'.:де надання потіли. -свестсгів не лає ім
:06го кредитна у г,
можливості ефекіиьно впливи ги ній прийнятті того чи інії р.шеь'.ня. зони можуть переливати СБОГ прало гг.:;ос\; за дорученням гр'я їм особам або раді директорій. \
Облігації — найбільш важлива форма цінних паперів. Вони '-асвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість цих цінних паперів у встановлений строк з виплатою фіксованого щорічною процента. Облігації' випускаються на обмежений період часу. Вартість їх повністю погашається по закінченні цього
строку.
Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент при випуску в обіг облігацій має бути незбягковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якшо даний строк менше трьох років, по-третє, емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по внесках до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
В Україні як боргове зобов'язання облігації випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), можуть вільно обертатися на ринку або мають обмежене коло обігу. Як і інші цінні папери, облігації мають номінальну й ринкову вартість, або ринкову ціну. Ціна, за якою облігації вільно продаються і купуються на ринку, називається курсом облігації. Цей курс залежить від номінальної вартості, яка зазначена на ній, а також від стану економіки, фінансово-кредитного та грошового обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47